Постанова 4820 № 688/2257/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2025 року м. Хмельницький Справа № 688/2257/25 Провадження № 22-ц/820/2474/25 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В., секретар судового засідання Дубова М.В. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 688/2257/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», яка подана його представником адвокатом Лисенком Дмитром Вячеславовичем, на заочне рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 жовтня 2025 року у складі судді Березюк Н.П. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в: У травні 2025 року ТзОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» звернулося до суду з позовом, в якому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 4338098 від 28.01.2024 у розмірі 140000 грн, що складається з: суми заборгованості по кредиту 14000 грн, заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом 126000 грн, а також судовий збір у сумі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 10 000 грн. На підтримання заявлених позовних вимог позивач вказував, що 28.01.2024 ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4338098 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 14000 грн шляхом зарахування на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , який був ним зазначений у договорі, на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язувався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними. Кредит видавався строком на 360 днів, з 28.01.2024 року по 21.01.2025 року, факт перерахування коштів підтверджується довідкою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 933-0310 від 03.10.2024. Оскільки відповідач не виконував взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, у нього виникла заборгованість за кредитним договором за період з 28.01.2024 року по 23.09.2024 року у розмірі 84 000 грн. 23.09.2024 року ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТзОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» уклали договір факторингу № 23/09/2024, згідно якого ТзОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4338098 від 28.01.2024 року. Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 4338098 від 28.01.2024 року у розмірі 140000 грн, що складається з: суми заборгованості по кредиту 14000 грн, заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом нарахованих первісним кредитором 84000 грн та нарахованих процентів ТзОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за 120 календарних днів по 21.01.2025 року у розмірі 42000 грн. Заочним рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 жовтня 2025 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість за кредитним договором № 4338098 від 28.01.2024 у розмірі 28000 грн, що складається: заборгованість по кредиту 14000 грн, заборгованість по процентах за користування кредитом 14000 грн, 484,48 грн судового збору та 2000 грн витрат на правову допомогу, у задоволенні решти вимог відмовлено. ТзОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» не погодилося з таким судовим рішенням подало апеляційну скаргу. Апелянт не погоджується з судовим рішенням в частині зменшення розміру відсотків нарахованих позивачем за кредитним договором, оскільки суд першої інстанції не застосував розмір денної відсоткової ставки, з урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року, а на власний розсуд визначив розмір відсотків. Враховуючи законодавчі обмеження щодо денної відсоткової ставки, розмір процентів мав би скласти: за період із 28.01.2024 р. по 22.04.2024: 86 днів * 250 грн. день = 21 500 грн.; за період із 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року, наступні 120 днів перехідного періоду: 120 днів * 150 грн. день = 18 000 грн.; за період із 21 серпня 2024 року по 21 січня 2025 року - в розмірі денної процентної ставки не більше 1%: 154 дня * 100 грн. день = 15 400 грн, тому загальна заборгованість із процентів складає: 21500+18000+15400 = 54 900 грн. При цьому судом при зменшення розміру процентів застосовано висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23, однак правовідносини у зазначеній справі не є подібними до даної справи, а тому помилково враховані судом першої інстанції. Крім того, вказує апелянт, що позичальник не скористався правом передбаченим п. 5.3.2. Договору відмовитись від укладення Договору без пояснення причин. Також при ухвалені рішенні, суд не звернув увагу п. 9.9. Договору згідно якого: позичальник підписуючи цей договір підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», актуальні на дату укладення Договору редакція, яких розміщена на Веб-сайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. З огляду на доводи викладені в апеляційній скарзі ТзОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» просить заочне рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 жовтня 2025 року в частині стягнення процентів в сумі 14 000 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення яким стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість зі сплати процентів за Договором від 28.01.2024 р. № 4338098 про надання коштів на умовах споживчого кредиту за період із 28.01.2024 р. по 21.01.2025 р. в загальній сумі 54 900 грн. Згідно вимог ч 1 ст 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 14 000 грн. не оскаржено, а отже апеляційним судом в цій частині не переглядається. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині з ухваленням в цій частині нового судового рішення, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Суд встановив, що 28.01.2024 ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4338098 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Кредитний договір укладений в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту, що опублікований в особистому кабінеті відповідача на веб-сайті www.credit7.ua, підписаний електронним підписом та акцептований відповідачем, 28.01.2024 15:39:12, шляхом використання одноразового ідентифікатора у вигляді коду 92043. ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 14000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом на умовах строковості, зворотності, платності, строк кредиту 360 днів, тип процентної ставки фіксована, стандартна процентна ставка становить 2,5% та нараховується в межах всього строку кредиту. Згідно п.1.3. договору строк кредиту 360 днів: з 28.01.2024 по 21.01.2025 . Періодичність сплати платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем на карту позичальника № НОМЕР_1 . 28.01.2024 ТзОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» ініціювало переказ коштів згідно договору № 4338098 від 28.01.2024 безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» №933-0310 від 03.10.2024. Зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору №РК-П-19/03-01 про переказ коштів від 12.03.2019 року між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТзОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ». Згідно інформації АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та виписки по рахунку в банку на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_2 , на яку 28.01.2024 зараховані кошти в сумі 14000 грн 23.09.2024 ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТзОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» уклали договір факторингу № 23/09/2024, згідно якого ТзОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4338098 від 28.01.2024 року. Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Як вже встановлено судом, 28.01.2024 року ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4338098 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». За умовами цього договору ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало відповідачу кредит, а він, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 2,5% в день. Таким чином, кредитним договором визначено строк його дії до 01.05.2023 року та право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом, які припиняються після спливу визначеного договором строку кредитування, відповідач з умовами кредитного договору був ознайомлений та підписав його електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 92043. Кредитодавець виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору, за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язався повернути отримані ним грошові кошти у визначений договором строк, однак, позичальник свої зобов`язання за договором не виконав та не повернув отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за вказаним договором. Отже, відповідач допустив неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка добровільно ним не сплачується, а позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту та процентами за його користування є обґрунтованими. В той же час при вирішенні позовних вимог щодо стягнення відсотків, колегія суддів виходить з наступного. Суд першої інстанції при вирішенні питання щодо стягнення відсотків вважав за необхідне зменшити розмір відсотків до розміру заборгованості по кредиту, а саме до 14000 грн., послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, за якою обсяг відповідальності боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, і суд може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Однак з таким висновком апеляційний суд не погоджується. Жодних штрафних санкцій: пені, штрафу, процентів відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем не нараховувалося, а отже суд першої інстанції безпідставно послався на правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 902/417/18, зменшивши загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання, відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки такі вимоги позивачем взагалі не заявлялися. Таким чином з позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитом, проте в іншому розмірі, ніж просить позивач. Відповідно до умов кредитного договору між сторонами договору № 4338098 строк кредиту 360 днів: з 28.01.2024 по 21.01.2025 року, стандартна процентна ставка за користування кредитом відповідно до договору становить 2,5% в день. Однак згідно норм Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1% та пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» яким передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Таким чином, визначаючи розмір заборгованості, колегія суддів враховує вимоги п. 5 ст. 8 та п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування», за яким денна ставка відсотків, починаючи 24 грудня 2023 року має бути не більше 2,5% з 22 квітня 2024 року - не більше 1,5%; з 20 серпня 2024 року - не більше 1%. Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Закону. Кредитний договір № 4338098, укладений 28.01.2024 року, строком 360 днів. При цьому, Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року про внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» набрав чинності 24 грудня 2023 року. Тобто даний кредитний договір був укладений після набрання чинності цим Законом і при його виконанні мають застосовуватись вищевказані положення Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 28.01.2024 року по 21.01.2025 року первинним кредитором нараховано розмір відсотків в сумі 126 000 грн. Проте позивачем здійснено розрахунок заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом за весь період кредитування, що не узгоджуються із приписами Закону України «Про споживче кредитування» в редакції на час укладення і виконання договору. В апеляційній скарзі представник позивача надав розрахунок заборгованості з урахуванням Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким зокрема доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5 та пунктом 17 Прикінцеві та Перехідні положення Закону «Про споживче кредитування». З наданого позивачем в суді апеляційної інстанції розрахунку заборгованості, з урахуванням вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», виходячи з того, що денна ставка відсотків, починаючи 24 грудня 2023 року має бути не більше 2,5%, з 22 квітня 2024 року - не більше 1,5%; з 20 серпня 2024 року - не більше 1%, розмір процентів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 становить 54 900 грн, а саме за період із 28.01.2024 р. по 22.04.2024: 86 днів * 250 грн. день = 21 500 грн.; за період із 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року, наступні 120 днів перехідного періоду: 120 днів * 150 грн. день = 18 000 грн.; за період із 21 серпня 2024 року по 21 січня 2025 року - в розмірі денної процентної ставки не більше 1%: 154 дня * 100 грн. день = 15 400 грн. З врахуванням викладеного, ч. 1 ст. 367 ЦПК України колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення відсотків за користування кредитом в сумі 14000 грн. і судових витрат підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову і стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом в сумі 54900 грн. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн (за подачу позову) та 3633,60 грн (за подання апеляційної скарги). При зверненні до суду з позовом позивач просив стягнути з відповідача 140 000 грн кредитної заборгованості, за наслідками розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме стягнення з відповідача 14 000 тіла кредиту та 54 900 грн процентів за користування кредитними коштами, а всього 68 900 грн. Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог на 49,2% (68 900х100:140000), з відповідача слід стягнути 1202,64 грн (2422,40х49,2%:100) судового збору за подачу позовної заяви та 1787,73 грн (3633,60х49,2:100) за подачу апеляційної скарги. З огляду на вказані обставини слід змінити і розмір витрат на правничу допомогу. Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача Дідух Є.О. представляв інтереси ТзОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» на підставі довіреності від 31.07.2024 року та договору про надання правничої допомоги №01/08/2024-А від 01.08.2024 року. Згідно Акту № 4338098 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №01/08/2024-А від 01.08.2024№ 03/06/2024, складеного 24.03.20254 року та підписаного сторонами, ТзОВ«УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» прийняло послуги, надані ОСОБА_2 , вартість яких складає 10000 грн. Дослідивши надані докази витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 слід стягнути 4920 грн ( 10000х49,2%:100) грн витрат на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу «Українські фінансові операції», яка подана його представником адвокатом Лисенком Дмитром Вячеславовичем, задовольнити. Заочне рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 жовтня 2025 року в частині стягнення відсотків за користування кредитом в сумі 14000 грн. і судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (03045, м Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, прим 2, ЄДРПОУ 40966896) заборгованість по процентах за користування кредитом за кредитним договором № 4338098 від 28.01.2024 в сумі 54 900 грн. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (03045, м Київ, вул. Набережно-Корчуватська буд 27 прим 2ЄДРПОУ 40966896) судові витрати у судового збору в сумі 1202,64 грн. та 4920 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В решті позовних вимог в частині стягнення відсотків відмовити. В решті рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» ( 03045, м Київ, вул. Набережно-Корчуватська буд 27 прим 2 ЄДРПОУ 40966896) 1787,73 грн. судового збору, сплаченого в суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 03 грудня 2025 року. Судді А.М. Костенко Р.С. Гринчук Т.В. Спірідонова