Ухвала КАС ВС № 640/26683/21

УХВАЛА 01 грудня 2025 року м. Київ справа № 640/26683/21 адміністративне провадження № К/990/44388/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Олендера І.Я., суддів: Гімона М.М., Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі №640/26683/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс», про визнання протиправним та нечинним рішення, в с т а н о в и в: Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» 29.10.2025 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025, ухвалену за результатами апеляційного перегляду рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі №640/26683/21 та ухвалити в цій справі нове судове рішення про направлення справи на новий розгляд. При поданні касаційної скарги скаржник також заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень та навів підстави, що зумовили пропуск визначеного статтею 329 Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) процесуального строку звернення до суду. Зокрема, позивач послався на наступні обставини: постановлення Верховним Судом ухвали про повернення раніше поданої позивачем касаційної скарги останньому. На думку скаржника, зазначені ним обставини є безпосереднім чинником необхідності поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, ухвалених у цій справі. ОСОБА_1 зазначив про необхідність урахування зазначених у клопотанні обставин як поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження. Оцінивши наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд ухвалою від 14.11.2025 визнав їх неповажними, у зв`язку з чим подану позивачем касаційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження викладених у заяві (клопотанні) обставин. Окрім того, у зв`язку з невідповідністю касаційної скарги вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, суд запропонував скаржнику у визначений у цій же ухвалі строк усунути недоліки касаційної скарги та надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав касаційного оскарження має бути викладений з урахуванням роз`яснень, наданих Верховним Судом. Тобто, залишаючи подану позивачем касаційну скаргу без руху, Верховний Суд, з-поміж іншого, дійшов висновку про відсутність підстав уважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки, на переконання суду, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтування та доводи не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, які б унеможливлювали своєчасне вчинення процесуальних дій з касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень. У зв`язку з наявністю у ОСОБА_1 офіційної електронної адреси та електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», копія ухвали про залишення касаційної скарги без руху від 14.11.2025 була направлена останньому в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» електронний документ (ухвала суду від 14.11.2025) доставлено в електронний кабінет ОСОБА_1 17.11.2025 о 13:00год. На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, ОСОБА_1 18.11.2025 через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду подано: - уточнену касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі №640/26683/21, яка містить вказівку на процесуальні підстави касаційного перегляду судових рішень визначених, зокрема, пунктом 1 частини четвертої статті 328 та пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України; - клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення та постанови, прийнятих у цій справі. Обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 вказує, що дотримання ним процесуального строку на касаційне оскарження спірних судових рішень визначених статтею 329 КАС України при первинному зверненні до суду та приведення касаційної скарги у відповідність до положень статті 330 КАС України, зокрема, й в частині наведення обґрунтованих підстав касаційного оскарження, які безпідставно не були прийняті Верховним Судом при зверненні до суду з касаційними скаргами раніше є достатніми підставами для поновлення строку на касаційне оскарження, як такого, що пропущено з об`єктивних та поважних причин. Цитуючи положення КАС України, скаржник наголошує про необхідність урахування судом належної реалізації ним права на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень та відсутність з його боку зловживання процесуальними правами. Як висновок: скаржник просить визнати поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та не обмежувати ОСОБА_1 в праві на доступ до правосуддя. Оцінивши доводи наведені позивачем у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень, поданому на виконання вимог ухвали від 14.11.2025 про залишення касаційної скарги без руху Верховним Судом установлено, що обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник зазначив причини попуску процесуального строку аналогічні тим, що були наведені ним при поданні касаційної скарги, та які судом було визнано неповажними. Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження спірних судових рішень ОСОБА_1 не вказав; належних, достовірних та достатніх доказів до клопотання не долучив. Статтею 129 Конституції України унормовано, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк. Відповідно до частин першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03). Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. З аналізу вищенаведених положень вбачається, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. У той же час, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів статті 44 КАС України скаржник наділений однаковим обсягом процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи й унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги, та підтвердженні відповідними доказами. Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі №640/26683/21 була прийнята у відкритому судовому засіданні. Повний текст постанови складено 23.09.2025. Ураховуючи викладене, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку був день із датою 23.10.2025. Натомість, касаційну скаргу до Верховного Суду скаржником подано лише 29.10.2025, тобто зі спливом тридцяти п`яти днів з моменту складення судом апеляційної інстанції повного тексту спірної постанови від 23.09.2025, що на думку Верховного Суду не є свідченням наміру добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження спірних судових рішень та забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо строку подання касаційної скарги визначеного статтею 329 КАС України. Верховний Суд наголошує, що термін визначення процесуального строку на оскарження рішення суду обчислюється з моменту виготовлення судового рішення суду апеляційної інстанції в повному обсязі або з моменту вручення особі такого судового рішення, а тому обставини, на які посилається позивач у поданому ним на виконання вимог ухвали від 14.11.2025 про залишення касаційної скарги без руху клопотанні, не свідчать про наявність у особи безумовного права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати своє право на касаційне оскарження, та не можуть вважатися належним доказом того, що пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з незалежних від волі скаржника причин. До того ж, жодних доказів на підтвердження поважності причин, які є об`єктивно непереборними, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного, в межах передбаченого КАС України строку звернення до суду, позивачем до суду касаційної інстанції так і не надано, зокрема, доказів, які б засвідчували факт об`єктивної неможливості останнього звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою оформленою у відповідності з положеннями статей 328, 330 КАС України та у межах строку, визначеного статтею 329 цього ж Кодексу. Судом також установлено, що ОСОБА_1 звертався до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі №640/26683/21 три рази. Кожну з раніше поданих позивачем касаційних скарг Верховний Суд ухвалами від 08.10.2025 22.10.2025 та 27.10.2025 повернув особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладення передбачених (визначених) статтею 328 КАС України підстави (підстав) на якій (яких) подається касаційна скарга у цій справі, обов`язок зазначення яких унормовано статтею 330 цього ж Кодексу. При цьому, визнавши незмістовним та недостатнім наведене скаржником обґрунтування підстави касаційного перегляду окресленої в касаційних скаргах, зокрема, пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, у кожній зі своїх ухвал суд касаційної інстанції вичерпно та послідовно роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми й змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, й у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частин другої-третьої статті 353 цього Кодексу та зауважив про наявність у особи права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою після повернення такої скаржнику. Підставою для повернення трьох раніше поданих позивачем касаційних скарг була виключно відсутність у кожній із них належного обґрунтування підстави (підстав) касаційного оскарження, визначених частиною четвертою статті 328 та пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Інакше кажучи, саме підхід ОСОБА_1 до оформлення касаційних скарг зумовив їх повернення судом. За змістом статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення). Право на касаційний перегляд судових рішень нерозривно пов`язане з обов`язком дотримання процесуального закону щодо порядку, строків та умов реалізації цього права. Процесуальні обов`язки в цій частині є однаковими для всіх учасників судового процесу, що відповідає принципу рівності сторін та забезпечує дотримання засад адміністративного судочинства. У той же час, суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Усталеною є позиція Верховного Суду, що питання оцінки поважності причин пропуску строку через невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення касаційної скарги скаржнику не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення. Оцінивши наведене скаржником обґрунтування змісту касаційної скарги поданої 29.10.2025, Верховний Суд дійшов висновку, що остання жодним чином не усуває виявлених судом касаційної інстанції недоліків в частині викладення підстав для касаційного оскарження, а відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює в подальшому її розгляд. Зокрема, як установив Верховний Суд, вчетверте подана ОСОБА_1 касаційна скарга в частині викладення підстав для касаційного оскарження спірних рішення та постанови є ідентичною раніше поданим касаційним скаргам, а наведене позивачем обґрунтування підстави касаційного оскарження визначеної, зокрема, пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України є тотожним тому, яке вже неодноразово оцінювалося судом касаційної інстанції як необґрунтоване, за своїм змістом і суттю не усуває виявлених недоліків та є неприйнятним з огляду на вимоги статті 328 КАС України. Тобто маючи деталізовані роз`яснення Верховного Суду викладені в ухвалах від 08.10.2025 22.10.2025, 27.10.2025 щодо наявних суперечностей, які унеможливлюють вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій справі, зазначені мотиви скаржник так і не врахував. А тому, у зв`язку з невідповідністю касаційної скарги вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, Верховний Суд в ухвалі від 14.11.2025 про залишення касаційної скарги без руху запропоновував скаржнику усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання уточненої касаційної скарги, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих Верховним Судом. Натомість, подана позивачем на виконання вимог ухвали від 14.11.2025 про залишення касаційної скарги без руху редакційно уточнена касаційної скарги, з формальним посиланням як на процесуальні підстави касаційного перегляду на положення, зокрема, пункту 1 частини четвертої статті 328, а також додатково на положення пункту 1 частини другої статті 353 КАС України жодним чином не усуває виявлених Верховним Судом недоліків у частині викладення підстав для касаційного оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі №640/26683/21. Це, своєю чергою, свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та систематичне ігнорування скаржником вимог і роз`яснень суду касаційної інстанції. Усуваючи недоліки, вказані в ухвалі від 14.11.2025 про залишення касаційної скарги без руху, та посилаючись на положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, який визначає підставу для касаційного оскарження саме неправильне застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування такої норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, скаржник (позивач) так і не наводить належного обґрунтування, яке б відповідало обов`язковим умовам касаційного оскарження, передбаченим КАС України, у взаємозв`язку. Твердження викладені позивачем в уточненій касаційній скарзі так і не дають можливості встановити зв`язок між наведеними доводами скаржника та зазначеною ним підставою касаційного перегляду. Фактично, у касаційній скарзі, позивач висловлює незгоду саме зі здійсненою судами першої та апеляційної інстанцій оцінкою встановлених у справі обставин у взаємозв`язку з наданими на їх підтвердження доказами та доводить необхідність зміни такої (на його користь), що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України та не може бути визнано належним обґрунтуванням неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (обов`язкової умови при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України). Верховний Суд також звертає увагу скаржника, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ним постанові від 23.09.2025 урахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.09.2021 у справі №240/5009/20, від 17.10.2023 у справі №825/1194/18, від 19.10.2023 у справі №640/5291/22, від 10.05.2018 у справі №815/938/17, від 05.03.2020 у справі №826/12535/17, від 23.02.2022 у справі №826/9148/16, від 20.06.2023 у справі №826/17429/16, проте жодної аргументації, у чому, на думку скаржника, полягає помилковість застосування Шостим апеляційним адміністративним судом кожної з цих позицій касаційна скарга не містить; обґрунтування, чому на переконання ОСОБА_1 висновки Верховного Суду, викладені у зазначених постановах, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин скаржник також не навів. Посилання скаржника на те, що висновки Верховного Суду, викладені в зазначених вище постановах, є нерелевантними, Верховний Суд вважає необґрунтованим, оскільки він не підкріплений жодними належними аргументами чи доказами. До того ж, формальна вказівка про нерелевантність наведених постанов Верховного Суду без зазначення будь-яких аргументів чи обґрунтувань не може вважатися належним спростуванням правових висновків, викладених у них. Також, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що доводи про невстановлення судом істотних обставин справи або недослідження доказів у справі є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Однак, з огляду на вищевикладене, пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржником належним чином не обґрунтовано і не зазначено, які саме докази залишилися не дослідженими судами попередніх інстанцій та на яку саме встановлену обставину це вплинуло, що могло б давати підстави для висновку про порушення цими судами норм процесуального права. Доводи позивача щодо цієї підстави касаційного оскарження фактично полягають в оспорюванні встановлених судами обставин справи та оцінкою судів доказів у справі. Відповідно ж до частини першої статті 341 КАС України переоцінка доказів знаходиться поза межами касаційного перегляду справи. Відтак, і незгода з оцінкою судами доказів не може бути підставою касаційного оскарження. До того ж, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту. Отже, за наведених вище обставин Верховний Суд вважає, що змістом уточнена касаційна скарга зводиться виключно до незгоди з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову, опису фактичних обставин справи, їх переоцінки, аналізу досліджених судами доказів, а також цитування норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства. При цьому скаржник абстрактно зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Такий підхід не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України та, відповідно до статті 341 КАС України, не входить до повноважень Верховного Суду. Отже, за результатом розгляду поданого скаржником на виконання вимог ухвали від 14.11.2025 про залишення касаційної скарги без руху клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що в даному випадку пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з суб`єктивних причин, які повністю залежали від волевиявлення скаржника - ОСОБА_1 , оскільки дотримання вимог статей 328 і 330 КАС України, покладається на особу, яка звертається з касаційною скаргою, а повторне (чергове, четверте) звернення з касаційною скаргою на рішення суду, яке набрало законної сили, без дотримання часових обмежень визначених статтею 329 КАС України та з недоліками, які слугували підставою для повернення раніше поданих позивачем касаційних скарг останньому, свідчить виключно про намагання такого домогтися безпідставного поновлення судом строку на касаційне оскарження та нівелювати принцип правової визначеності. Таким чином, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не визнаються Верховним Судом поважними, оскільки вони не є такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судові рішення, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Сукупність обставин, на які посилається скаржник у поданому на виконання вимог ухвали від 14.11.2025 про залишення касаційної скарги без руху клопотанні свідчать виключно про те, що позивач допустив необґрунтовані зволікання щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України. Право на касаційний перегляд судових рішень нерозривно пов`язане з обов`язком дотримання процесуального закону щодо порядку, строків та умов реалізації цього права. Вказані процесуальні обов`язки є однаковими для всіх учасників судового процесу, що відповідає принципу рівності сторін та забезпечує єдність судової практики. Звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський Суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд не вбачає підстав для визнання, зазначених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними. За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження за поданою у цій справі касаційною скаргою необхідно відмовити. Керуючись статтею 333 КАС України, - у х в а л и в: Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку касаційного оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі №640/26683/21. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі №640/26683/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс», про визнання протиправним та нечинним рішення. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді І.Я. Олендер М.М. Гімон В.П. Юрченко