Постанова Сумський апеляційний суд № 588/349/25

Справа №588/349/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Лебедь О. В. Номер провадження 33/816/876/25 Суддя-доповідач Філонова Ю. О. Категорія 126 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,з участю секретаря судового засідання Кислої Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Пирогової О.Т. на постанову судді Тростянецького районного суду Сумської області від 22 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючий притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років та без оплатного вилучення транспортного засобу. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн, - В С Т А Н О В И В: Постановою судді Тростянецького районного суду Сумської області від 22 травня 2025 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років за те, що він 28.02.2025 о 10 годині 41 хвилин у м.Тростянець по вул.Кеніга (Калініна), 13 керував транспортним засобом Volkswagen Passat номерний знак НОМЕР_1 , при цьому не мав права керувати транспортними засобами категорії «В», чим вчинив ті самі дії повторно протягом року, чим порушив вимоги пункту 2.1.а Правил дорожнього руху. Не погодившись з вказаним судовим рішенням захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Пирогова О.Т. подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Тростянецького районного суду Сумської області від 22 травня 2025 року. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказувала, що в оскаржуваній постанові суд першої інстанції послався на відеозапис нагрудної камери поліцейського, не вказавши, що саме підтверджує вказаний відеозапис, ким з поліцейських він був зроблений. Це ж стосується і письмових пояснень ОСОБА_1 . Зазначала, що судом в оскаржуваній постанові не вказано, що постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3211091 від 07.10.2024 року оскаржено до Тростянецького районного суду Сумської області, адміністративна справа № 588/2088/24, а також те, що адміністративна справа на розгляд надійшла раніше ніж протокол про вчинення адміністративного правопорушення. На думку апелянта, судом безпідставно застосовано додаткову міру адміністративного стягнення, як позбавлення права керувати транспортним засобом строком на 5 років, оскільки відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті», відповідно до якого суди не вправі застосовувати адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала. У судове засідання призначене на 08 год. 30 хв. 01 грудня 2025 року, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Пирогова О.Т. будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце апеляційного розгляду, до апеляційного суду не з`явилися. Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 був повідомлений у передбачений законом спосіб, а саме шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України», із зазначенням часу, дати та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції. До початку розгляду, захисник Пирогова О.Т. подала клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів зв`язку. Вказане клопотання було задоволено та постановою від 01 грудня 2025 року призначено розгляд даної справи, призначеної на 08 год. 30 хв. 01 грудня 2025 року у режимі відео конференції під час трансляції з іншого приміщення, яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження) між Сумським апеляційним судом та адвокатом Пироговою О.Т., однак у вказаний час адвокат Пирогова О.Т. не вийшла на зв`язок, клопотань про відкладення не подала, причин неявки не повідомила. З метою розгляду апеляційної скарги у розумні строки, апеляційний суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність ОСОБА_1 та його захисника, і у даному випадку їх права на доступ до правосуддя, не є порушеними, оскільки положення ст. 268 КУпАП не передбачають обов`язкову присутність особи, стосовно якої розглядається справа за ст. 126 КУпАП. Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків. Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до п. 2.1 (а) ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, вчинене повторно протягом року. Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Висновки суду першої інстанції про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не маючи права керування таким, що вчинено ним повторно протягом року, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 258437 від 28.02.2025 року, складеним уповноваженою особою, який за змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП і сумнівів не викликає, містить всі обставини, які складають об`єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП (а.с.2), - письмовими поясненнями ОСОБА_1 , в яких зазначено, що він не згоден зі складеним протоколом, оскільки він транспортним засобом не керував, за кермом авто перебував його товариш, про що він повідомив працівників поліції (а.с.3); - рапортом інспектора СРПП ВП №1 (м.Тростянець) Охтирського РВП ГУНП у Сумській області Антонія Черкашина (а.с.5); - постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3211091 від 07.10.2024, відповідно до якої ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП, зокрема в тому, що він керував транспортним засобом не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (а.с. 6); - відеофайлом на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 28.02.2025 транспортним засобом Volkswagen Passat державний номерний знак НОМЕР_1 та складання відносно останнього протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.7). Вказані докази у розумінні ст. 251 КУпАП, суд визнає належними, допустимими, та такими, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. Доводи апеляційної скарги, що в оскаржуваній постанові суд першої інстанції послався на відеозапис нагрудної камери поліцейського, не вказавши, що саме підтверджує вказаний відеозапис, ким з поліцейських він був зроблений, апеляційний суд вважає надуманими, оскільки в оскаржуваній постанові вказано, що на відео файлі зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, з чим останній не погоджувався. Твердження апелянта про те, що судом в оскаржуваній постанові не вказано, що постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3211091 від 07.10.2024 року оскаржено до Тростянецького районного суду Сумської області, адміністративна справа № 588/2088/24, а також те, що адміністративна справа на розгляд надійшла раніше ніж протокол про вчинення адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважати обґрунтованими не може, оскільки вищевказане не є істотним порушенням та не є підставою для скасування законного рішення суду. Доводи апеляційної скарги про неможливість накладення стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортним засобом на особу, яка вже позбавлена такого права, не є обґрунтованими з огляду на таке. Так, апелянт посилається на п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідно до якого позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч.3 ст.121, ч.4 ст.122, ст.122-2, ч.3 ст.123, ст.ст.124 і 130 КУпАП. Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала. Посилання на вказаний пункт є безпідставним, оскільки, ст.126 КУпАП серед наведеного в ньому переліку статей відсутня. Пункт 28 Постанови, викладений в редакції від 19 грудня 2008 року, а ч.5 ст.126 КУпАП введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» № 1231-IX від 16 лютого 2021року. Санкція ч.5 ст.126 КУпАП однозначно та без будь-яких сумнівів передбачає стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортним засобом особи, яка раніше була позбавлена права керування. Чинне адміністративне законодавство розрізняє таких суб`єктів, як осіб, які здійснюють керування транспортним засобом та водія транспортного засобу. Відмінність вказаних суб`єктів полягає в тому, що водій транспортного засобу - це особа, яка здійснює керування таким транспортним засобом на законних підставах, оскільки набула у встановленому законом порядку право керування транспортним засобом. На відміну від водія, суб`єкт, передбачений ч.2 ст.126 КУпАП, - це особа, яка не має (не набувала) права керування транспортним засобом у встановленому законом порядку. В даному випадку ч.2 ст.126 КУпАП є спеціальною нормою, яка врегульовує відповідальність особи, яка здійснює керування транспортним засобом, не отримавши на це відповідного права. Частина 5 ст.126 КУпАП є спеціальною нормою, яка передбачає відповідальність особи, яка не має права керування транспортним засобом, однак, здійснює таке керування повторно, протягом року. При цьому санкція ч.5 ст.126 КУпАП встановлює обов`язкове стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк від 5 до 7 років. Зважаючи на вищевикладене, особа, яка не має права на керування транспортними засобами, однак повторно протягом року вчинила правопорушення у вигляді такого керування, є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, і до такої особи в обов`язковому порядку застосовується накладення стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. З урахуванням зазначеного і судової практики, що склалась упродовж останнього часу, рівними перед законом, в частині накладення стягнення та реалізації своїх прав, будуть як особи, які на час вчинення зазначеного адміністративного правопорушення офіційно не отримали посвідчення водія на право керування транспортними засобами, так і особи, які отримали таке посвідчення. При цьому санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП є безальтернативними стосовно видів стягнень, які мають бути накладені на особу, що порушила відповідні вимоги ПДР; дискреційні повноваження суду згідно з цією нормою поширюються виключно на визначення строку позбавлення права керування та вилучення транспортного засобу. За таких обставин, викладені в апеляційній скарзі доводи про неможливість накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами є безпідставними. З огляду на наведене, накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 5 років, є правомірним. Таким чином, враховуючи вказані обставини, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування під час апеляційного перегляду не встановлено, а тому, постанову судді суду першої інстанції слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 294, 295 КУпАП України, П О С Т А Н О В И В: Постанову Тротянецького районного суду Сумської області від 22 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років та без оплатного вилучення транспортного засобу, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Пирогової О.Т. на цю постанову без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.