Постанова 4813 № 947/27442/22

Номер провадження: 22-ц/813/458/25 Справа № 947/27442/22 Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.11.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кострицького В.В., суддів: Назарової М.В., Коновалової В.А., за участю секретаря Булацевської Я.В. учасники справи: позивач - Акціонерне товариства «Райффайзен Банк» правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальність «Цикл фінанс» відповідачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 представник відповідач ОСОБА_1 - ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Бандиш Ганни Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 травня 2023 року, ухвалене у складі судді Бескровного Я.В., у приміщенні того ж суду, по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,- встановив: Короткий зміст позовних вимог. 17 листопада 2022 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що 21.02.2007 уклав з ОСОБА_1 кредитний договір №014/0059/74/70599 за яким надав, а остання отримала, кредит у сумі 101000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку. Поручителем у даному зобов`язанні виступив ОСОБА_2 . У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не виконує зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином, рішенням суду від 07.02.2012 не виконано, просить стягнути солідарно з обох відповідачів заборгованості 3% річних та судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25 травня 2023 року позовну заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначає, що прийнявши до уваги наявність невиконаного заочного рішення від 7.02.2011 року у справі №2-2640/11, що свідчить про прострочення виконання грошового зобов`язання, адже відповідачі зобов`язання належним чином не виконують, з огляду на той факт, що відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів не свідчить про подвійне стягнення, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором, а є мірою відповідальності боржника, тому суд, не виходячи за межі позовних вимог, прийнявши до уваги, що сфера виниклих правовідносин регулюється саме нормою цивільного законодавства, окресленою у ч. 2 ст. 625 ЦК України, приходить до висновку, про доцільність задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів. Доводи апеляційної скарги. Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Бандиш Ганна Іванівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що невідповідність висновків суду обставинам справи та порушено норм матеріального та процесуального права неприйняття належних та допустимих доказів є підставою для скасування рішення. Апелянт вказує, що судом не прийнято до уваги заяву про застосування строків позовної давності, яка була направлена на офіційну електронну суду з використанням електронного підпису. Висновку суду, що положення ЦПК України не містять норм про можливість подачі до суду процесуальних документів в електронній формі, зокрема, у форматі WORD, JPG або PDF, шляхом їх надіслання на електронну пошту не відповідає дійсності. Відповідно суд першої інстанції неправомірно не врахував заяву представника апелянта щодо застосування строків позовної давності. Щодо явки сторін. Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, в судове засідання зявилась представник скаржника, клопотань про відкладення не надходило , що не перешкоджає апеляційному перегляду. Позиція апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, представника скаржника, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 7.02.2012 року у справі №2-2640/11, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль`в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0059/74/70599 від 21 лютого 2007 року в розмірі 190 453,88 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ (1 дол. США дорівнює 7,9507 грн.) складає 1 514 241,66 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль`в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати у вигляді держмита в розмірі 1 700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. в рівних частках з кожного. Позивач вказує, що зобов`язання відповідачів до сплати грошових коштів є грошовим зобов`язанням. Станом на день звернення до суду з позовом на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, відповідач добровільно не виконував зазначене заочне рішення суду, жодних коштів не сплачував, безпідставно користувався і користується коштами, які належать до сплати позивачу. Судом першої інстанції прийнявши до уваги наявність невиконаного заочного рішення від 07.02.2011 року у справі №2-2640/11, що свідчить про прострочення виконання грошового зобов`язання, адже відповідачі зобов`язання належним чином не виконують, з огляду на той факт, що відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів не свідчить про подвійне стягнення, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором, а є мірою відповідальності боржника, тому суд, не виходячи за межі позовних вимог, прийнявши до уваги, що сфера виниклих правовідносин регулюється саме нормою цивільного законодавства, окресленою у ч. 2 ст. 625 ЦК України, прийшов до висновку, про доцільність задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів. Проте колегія суддів не в повній мірі погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним чином боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги. Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні 3% річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. Поміж з цим, як окреслено у висновку, викладеному у постанові від 22.09.2020 року № 918/631/19 Верховний суд вказав, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою. В матеріалах справи відсутня інформація щодо виконання заочного рішення від 07.02.2011 року у справі №2-2640/11, відповідачами будь яких доказів надано суду не було. Щодо доводів апеляційної скарги, що судом першої інстанції не прийнято до уваги заяву про застосування строків позовної давності, яка була направлена на офіційну електронну суду з використанням електронного підпису, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ч.8 ст.43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Надсилання у встановленому порядку процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов`язковим використанням такою особою власного електронного підпису. Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи та подання такого документу через електронний кабінет (правова

позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 06 серпня 2019 року у справі №2340/4648/18 та від 22 серпня 2019 року у справі №520/20958/18). Згідно з положеннями частини третьої статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у судах функціонує Єдина судова інформаційна (автоматизована) система. Разом з тим, згідно із Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» N2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у тексті Закону слова (назва) «Єдина судова інформаційна (автоматизована) система», «автоматизована система» у всіх відмінках (випадках) буде замінено словами «Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система» у відповідному відмінку. Відповідно до частини восьмої статті 14 ЦПК України особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» якщо інше не визначено цим Кодексом. У пункті 15.15 частини першої розділу VIII «Перехідні положення» ЦПК України зазначено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Оголошення про створення та забезпечення функціонування ЄСІТС було опубліковано Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» №229 (6984) 01 грудня 2018 року. У подальшому у газеті «Голос України» (№42 (7048) від 01 березня 2019 року) опубліковано повідомлення Державної судової адміністрації України, згідно якого (відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28 лютого 2019 року №624/0/15-19 та враховуючи результати обговорення з судами, іншими органами та установами системи правосуддя питання необхідності відтермінування початку функціонування ЄСІТС) Державна судова адміністрація України повідомила про відкликання оголошення, опублікованого в газеті «Голос України» (№229 (6984) від 01 грудня 2018 року). Наказом Державної судової адміністрації України №628 від 22 грудня 2018 року «Про проведення тестування підсистеми «Електронний суд» у місцевих та апеляційних судах» вирішено запровадити тестовий режим експлуатації підсистеми «Електронний суд» у місцевих та апеляційних судах України (пілотних судах). У подальшому наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2020 року № 247 «Про запровадження в дослідну експлуатацію підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет» визнано таким, що втратив чинність, наказ Державної судової адміністрації від 22 грудня 2018 року № 628 зі змінами до нього та запроваджено з 01 червня 2020 року в дослідну експлуатацію підсистеми «Електронний суд» та «Електронний кабінет» (далі - Підсистеми) у всіх місцевих та апеляційних судах України (крім Київського апеляційного суду) та Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду (далі - пілотні суди). Пункт 2 цього наказу передбачає, що пілотним судам у ході проведення дослідної експлуатації Підсистем слід керуватися вимогами, визначеними в Положенні про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженому рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (із змінами), у частині функціонування Підсистем. У зв`язку з набранням чинності Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 № 1845/0/15-21 (далі - Положення про ЄСІТС), наказом Державної судової адміністрації України від 26 жовтня 2021 року № 362 «Про приведення у відповідність із діючим законодавством нормативно-правових актів ДСА України», пунктом 3 якого визнано таким, що втратив чинність, наказ Державної судової адміністрації України від 01 червня 2020 року № 247 «Про запровадження в дослідну експлуатацію підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет». У пункті 111 розділу V «Перехідні положення» Положення про ЄСІТС визначено, що до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС процесуальні та інші документи можуть подаватися до суду в електронній формі з використанням офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти, з якої надійшли документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом. До початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС суд надсилає документи у справах або на офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом. У разі надсилання судом документів на адресу електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом, ризики технічної неможливості доставки документа суду на відповідну адресу учасника судового процесу несе учасник судового процесу. До основних засад (принципів) цивільного судочинства належить, зокрема, пропорційність (пункт 6 частини третьої статті 2 ЦПК України). Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (стаття 11 ЦПК України). Ніхто не може бути протиправно обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або протиправно позбавлений такого права. Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке згідно статті 64 Конституції України не може бути обмежене, навіть в умовах воєнного стану. Використання електронного цифрового підпису врегульовано Законом України «Про електронні довірчі послуги», згідно зі статтею 1 якого автентифікація - це електронна процедура, яка дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних. Відповідно до статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис чи печатка вважається таким, що пройшов перевірку та отримав підтвердження, якщо: перевірку кваліфікованого електронного підпису чи печатки проведено засобом кваліфікованого електронного підпису чи печатки; перевіркою встановлено, що відповідно до вимог цього Закону на момент створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки був чинним кваліфікований сертифікат електронного підпису чи печатки підписувача чи створювача електронної печатки; за допомогою кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки здійснено ідентифікацію підписувача чи створювача електронної печатки; під час перевірки за допомогою кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки отримано підтвердження того, що особистий ключ, який належить підписувачу чи створювачу електронної печатки, зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки; під час перевірки підтверджено цілісність електронних даних в електронній формі, з якими пов`язаний цей кваліфікований електронний підпис чи печатка. Електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Отже, слід розмежовувати спосіб звернення до суду із вимогами до оформлення процесуального документа. Якщо електронний документ підписаний накладенням електронного підпису, який забезпечує ідентифікацію фізичної особи, але електронний підпис накладений без використання підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а процесуальний документ направлений на офіційну електронну адресу суду, то відсутні правові підстави стверджувати, що такий електронний документ не підписаний. Аналогічні правові висновки зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.09.2023 року у справі № 204/2321/22. З матеріалів справи вбачається, що представник ОСОБА_1 - адвокат Бандиш Ганна Іванівна подала заяву про застосування строків позовної давності, на офіційну електрону адресу суду першої інстанції, що підтверджується відміткою суду вх. №ЕП-6959 від 25 травня 2023 року. До апеляційної скарги представник ОСОБА_1 - адвокат Бандиш Ганна Іванівна долучила протокол створення та перевірки кваліфікаційного та удосконаленого електронного підпису, з якого вбачається, що остання підписала заяву про застосування строків позовної давності ЕЦП 25.05.2023 об 09:01:31 (а.с. 126), проте в матеріалах справи вказаний протокол відсутній. Таким чином, судова колегія доходить висновку, що подана представником ОСОБА_1 - адвокат Бандиш Ганна Іванівна заява про застосування строків позовної давності скріплена ЕЦП. Зокрема, матеріали справи не містять акту про відсутність даних щодо підписання заяви ОСОБА_3 електронним цифровим підписом. Враховуючи вище викладене, судова колегія аналізуючи законодавчі акти, які дії на момент звернення з заявою вважає, що суд першої інстанції прийшов необґрунтованого висновку про те, що заява про застосування строків позовної давності не може бути прийнята до уваги у зв`язку з відсутністю в ЦПК норм про можливість подачі до суду процесуальних документів в електронній формі шляхом їх надсилання на електронну пошту. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому дата остаточного погашення заборгованості, у даному випадку повернення грошових коштів з поточного рахунку, і є датою, коли зобов`язання відповідача перед позивачем припинилося. Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та трьох процентів річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19). Отже, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.З врахуванням наведеного позивач має право на стягнення з боржника 3% річних з простроченої суми заборгованості 190453,88 доларів США за період з 10.11.2019 по 03.10.2022, тому у задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності слід відмовити. Проте, колегія суддів частково не погоджується з рішення суду першої інстанції в частині періоду нарахування 3 % річних з огляду на наступне. Враховуючи положення частини 4 статті 367 ЦПК України в якій визначено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні 3% річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. Поміж з цим, як окреслено у висновку, викладеному у постанові від 22.09.2020 року № 918/631/19 Верховний суд вказав, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою. Таким чином, суд враховує, що задля можливості та вірного обрання способу захисту, застосування санкції ч.2 ст. 625 ЦК України необхідною є дотримання умови - прострочення виконання грошового зобов`язання. З огляду на викладене, прийнявши до уваги наявність невиконаного заочного рішення від 7.02.2011 року у справі №2-2640/11, що свідчить про прострочення виконання грошового зобов`язання, адже відповідачі зобов`язання належним чином не виконують, з огляду на той факт, що відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів не свідчить про подвійне стягнення, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором, а є мірою відповідальності боржника, тому суд першої інстанції, не виходячи за межі позовних вимог, прийнявши до уваги, що сфера виниклих правовідносин регулюється саме нормою цивільного законодавства, окресленою у ч. 2 ст. 625 ЦК України, прийшов до висновку, про доцільність задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів. Проте, вирішуючи питання щодо стягнення з боржника 3 % річних, судом першої інстанції не враховано, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на цей час триває. Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Зокрема, відповідно до Закону № 2120-IX позичальник підлягає звільненню від: (a) відповідальності згідно зі ст. 625 ЦК (сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних); (b) обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення згідно з договором кредиту (позики). 28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України видала лист № 2024/02.0-7.1, яким засвідчила, що військова агресія рф проти України, яка зумовила введення воєнного стану в Україні, є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Таким чином, 3 % річних в даній цивільній справи мають розраховуватись з 10.11.2019 (враховуючи дату подання позову) по 23 лютого 2022 (останні три роки, які передували подачі позову), тобто до початку дії воєнного стану в Україні, а не по дату подання позову, як було розраховано позивачем. Таким чином, позивачем було нараховано інфляційні втрати та 3% річних в період включно з 24.02.2022, за які відповідно до положень п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу. Викладене узгоджується із правовими висновками, зокрема, викладеними у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2024 року у справі № 756/8788/22 (провадження № 61-7585св24), від 27 листопада 2024 року у справі № 759/4324/23 (провадження № 61-11727св24). Три проценти річних, згідно зі ст. 625 ЦК України, розраховується за формулою: [Проценти] = [Сума боргу] х [Процентна ставка (%)] / 100% х [Кількість днів] / [Кількість днів у році] Де: [Сума боргу] - сума простроченого боргу; [Процентна ставка (%)] - проценти річних; [Кількість днів] - кількість днів прострочення зобов`язання; [Кількість днів у році] - кількість днів у календарному році. Період розрахунку: з 10.11.2019 по 23.02.2022 836 днів Період розрахунку: з 10.11.2019 року по 31.12.2019 року - 51 днів [Проценти] = 190 453,88 грн (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 90 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 789,34 доларів США. Період розрахунку: з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року - 366 днів [Проценти] = 190 453,88 грн (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 366 (кількість днів) / 366 (днів у році) = 5713,62 доларів США. Період розрахунку: з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року - 365 днів [Проценти] = 190 453,88 грн (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 365 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 5 713,62 доларів США. Період розрахунку: з 01.01.2022 року по 23.02.2022 року - 54 дні [Проценти] = 190 453,88 грн (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 54 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 845,30 доларів США. Отже, з урахуванням вищевказаного з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк» підлягає стягненню 3% річних у розмірі - 13 070,88 доларів США. З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України суму заборгованості, однак не врахував, що із 24 лютого 2022 року в Україні ведений воєнний стан, тому позичальник звільняється від відповідальності, визначеної законом за прострочення виконання грошового зобов`язання починаючи з 24.02.2022 року. Отже рішення суду першої інстанції підлягає зміні, у частині стягнення процентів, шляхом зменшенню з 17 156,50 до 13 070,88 доларів США. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Інші наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм матеріального та процесуального закону та не є такими, що слугують підставою для оскаржуваного рішення. Таким чином, колегія суддів, вважає за необхідне змінити оскаржуване рішення та зменшити стягувану суму до - 13 070,88 доларів США. Щодо судових витрат пов`язаних із сплатою судового збору Згідно з ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положеннями ст. 141 ЦПК передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача. У п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України зазначено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. При поданні позову судовий збір обраховано у сумі 9411,00 грн., який стягнутий в судову рішенні з відповідачів в рівних частинах. При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 14 116,50 грн судового збору. Враховуючи, що позов задоволено частково, що становить 76,19 % від загальної ціни позову, а отже, з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір за подачу позовної заяви на користь АТ «Райффайзен Банк» у розмірі 3585,12 гривень, а за подачу апеляційної скарги з АТ «Райффайзен Банк» на користь ОСОБА_1 3361,14 гривень. Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційне задоволеним позовним вимогам, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одній іншу частину судових витрат. Відповідно з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» підлягає сплаті судовий збір у розмірі 223,98 грн. (3585,12 3361,14). З ОСОБА_2 за подачу позовної заяви на користь АТ «Райффайзен Банк» підлягає сплаті судовий збір у розмірі 3585,12 грн. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п. 2 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Тому рішення суду слід змінити, виклавши його мотивувальну та резолютивну частину в редакції цієї постанови. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в: Апеляційну скаргу Бандиш Ганни Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 травня 2023 року - змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальність «Цикл фінанс» (код ЄДРПОУ 43453613), на підставі ч. 2 ст. 625 ЦПК України суму заборгованості до 13 070,88 доларів США. Стягнути ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальність «Цикл фінанс» (код ЄДРПОУ 43453613) за подання позову в сумі 223,98 грн.. Стягнути ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальність «Цикл фінанс» (код ЄДРПОУ 43453613) за подання позову в сумі 3585,12 грн.. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді М.В. Назарова В.А. Коновалова