Постанова Дніпровський апеляційний суд № 213/5201/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5677/25 Справа № 213/5201/24 Суддя у 1-й інстанції - Хмельова С. М. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2025 року м. Кривий Ріг справа № 213/5201/24 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О. суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрглобал-Фінанс» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 березня 2025 року, яке ухвалено суддею Хмельовою С. М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 05 березня 2025 року, УСТАНОВИВ: В грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову позивачем зазначено, що на підставі Договору № 4272915 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 05 січня 2024 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 , остання отримала кредит у розмірі 10 000 грн строком на 360 днів, шляхом переказу коштів на її платіжну картку, емітовану АТ «Сенс Банк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день. Відповідачка свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплаті відсотків належним чином не виконала. На підставі Договору про відступлення права вимоги № 28/06/23 від 28 червня 2023 року, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс», до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним Договором № 4272915. Відповідачка має заборгованість по кредиту, яка станом на дату переходу права вимоги становила 67 740 грн, з яких: 10 000 грн - заборгованість за кредитом; 57 740,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами. Вказану суму заборгованості, а також сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн позивач просив стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 березня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4272915 від 05 січня 2024 року в розмірі 32 490 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» судовий збір у розмірі 1 161 грн 85 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. В апеляційній скарзі ТОВ«ФК«Укрглобал-Фінанс» просить скасувати рішення суду першої інстанції, як необґрунтоване в частині відмовлених позовних вимог, та задовольнити позовні вимоги, а також стягнути з відповідача на їх користь понесені витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 542 грн. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на відповідність висновків суду обставинам справи. З посиланням на доводи аналогічні доводам позовної заяви зазначає, що 05 січня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 4272915, право вимоги за яким на підставі договору факторингу від 28 червня 2023 року перекупило ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс». Вказував, що кредитний договір було укладено в електронній формі через електронний підпис із застосуванням одноразового ідентифікатора. Кошти надавались відповідачу на споживчі цілі та підлягали поверненню зі сплатою погоджених сторонами відсотків за користування кредитними коштами, а тому суд першої інстанції не мав підстав для їх зменшення. При цьому кредитні кошти були перераховані відповідачу у день укладення кредитного договору. Зазначені обставини підтверджені належними та допустимими доказами доданими до позовної заяви. Також зазначає, що за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Закону України «Про споживче кредитування», в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21 серпня 2024 року, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору. При цьому, вважає, денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту), про що зазначено у листі НБУ від 19 лютого 2024 року. З приводу зменшення витрат на правову допомогу зазначав, що у суду не було підстав для такого зменшення, а позивачем надані відповідні докази на підтвердження їх розміру. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом установлено та з матеріалів справи вбачається, що 05 січня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачкою ОСОБА_1 укладений Договір № 4272915 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, на підставі якого товариство зобов`язалось надати останній грошові кошти в розмірі 10 000 грн строком на 360 днів на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. За користування кредитом передбачено нарахування процентів: стандартна процента ставка - 2,50% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору; знижена процентна ставка- 1,63% в день та застосовується при умові якщо Клієнт до 29 січня 2024 року (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 97 500 грн, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки - 95 312,50 грн. Як передбачено п.1.1 Договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний застосунок «Сredit7». Кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 (п.2.1 Договору). ТОВ «Лінеура Україна» виконало умови договору щодо надання кредиту. Листом від 28 серпня 2024 року ТОВ «Універсальні платіжні рішення» підтвердило успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта: 05.01.2024 14:51:10 на суму 10 000 грн, маска картки НОМЕР_2 . Зарахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 також підтверджується випискою по рахунку, наданої на ухвалу суду АТ «Сенс Банк», яким емітовано банківську картку відповідачки. Відповідачка зобов`язання за договором належним чином не виконала. Згідно з розрахунком ТОВ «Лінеура Україна» заборгованість ОСОБА_1 станом на 26 серпня 2024 року становить 67 740 грн з яких: 10 000 грн заборгованість за кредитом; 57 740 грн заборгованість за нарахованими процентами. Із розрахунку заборгованості слідує, що кредитором при нарахуванні відсотків в період з 05 січня 2024 року по 29 січня 2024 року застосована процентна ставка 1,63% в день, що складає 162,50 грн, з 30 січня 2024 року застосована стандартна процентна ставка 2,5% в день, що складає 250 грн в день. 23 січян 2024 року позичальником були сплачено проценти за користування кредитом в розмірі 1010 грн. Інших платежів не вносилось. 02 лютого 2024 року здійснено перерахунок заборгованості по процентах. 26 серпня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладено Договір відступлення права вимоги № 26/08/24, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 4272915 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 05 січня 2024 року на суму 67 740 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «ФК«Укрглобал-Фінанс» довело свої права вимоги на підставі договору факторингу до ОСОБА_1 за кредитним договором, укладеним останньою із ТОВ «Лінеура Україна», за яким боржник не виконав належним чином свої зобов`язання. Зменшуючи нараховані відсотки за користування кредитними коштами суд першої інстанції виходив з того, що нарахування відсотків здійснювалось не у відповідності до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, яким доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, згідно якого максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, при цьому пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2.5 %; протягом наступних 120 днів 1.5 %. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі статтею 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За приписом статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин. Як встановлено судом 05 січня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачкою ОСОБА_1 укладений Договір № 4272915 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, на підставі якого товариство зобов`язалось надати останній грошові кошти в розмірі 10 000 грн строком на 360 днів на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Згідно зазначеного кредитного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 10 000, строком на 360 днів, шляхом переказу на її платіжну картку зі сплатою процентів: стандартна процента ставка - 2,50% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору; знижена процентна ставка- 1,63% в день та застосовується при умові якщо Клієнт до 29 січня 2024 року (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. Ухвалюючи рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами в розмірі 22 490 грн, який є меншим від заявлених позовних вимог позивача, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4272915 укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 05 січня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а тому положення закону про обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються до даних правовідносин у порядку передбаченому ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у розмірі не більшому, ніж 1%. Що стосується доводів апелянтів щодо невірного застосування судом першої інстанції Закону України «Про споживче кредитування», то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. Так, 22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Указаним Законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 доповнено частиною п`ятою такого змісту «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %». Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» (Розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення, частина 17), тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2.5 %; протягом наступних 120 днів 1.5 %. Також, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» частиною 2 розділу 2 Прикінцеві та перехідні положення встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову та стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 22 490 грн, меншому від заявлених позовних вимог, оскільки умова укладеного між сторонами договору щодо встановлення денної процентної ставки у 2.5 % відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною, а тому, у зв`язку з нормами чинного законодавства, суд першої інстанції здійснив вірний розрахунок заборгованості за процентами за період з 05 січня 2024 року (укладення кредитного договору) до 26 серпня 2024 року (кінцева дата нарахування процентів), всього 235 днів, з урахуванням обмеження максимального розміру денної процентної ставки до 1% наступним чином: 10 000*1,00% * 235 1 010 грн (сплачені відповідачкою) = 22 490 грн. Посилання в апеляційній скарзі представника ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» на лист НБУ від 19 лютого 2024 року щодо виконання окремих вимог Закону №3498-IX, а саме щодо максимального розміру денної процентної ставки, згідно з яким за договорами про споживчий кредит денна процентна ставка повинна розраховуватися саме на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених на дату укладання такого договору, колегія суддів до уваги не бере, оскільки він не є законодавчим актом, а містить лише рекомендаційний характер. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, надавши вірну оцінку доказам у справі та правильно застосувавши норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог, і доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду, а лише свідчать про власне тлумачення правових норм. Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» - залишити без задоволення. Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 01 грудня 2025 року. Головуючий: Судді: