Постанова Львівський апеляційний суд № 466/1468/25

Справа № 466/1468/25 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О. І. Провадження № 33/811/1581/25 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю особи, яка притягається до адміністратвиної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Мацепури В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника Мацепури В.С. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 20 березня 2025 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, в с т а н о в и в : вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 9 (дев`яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 153 (сто п`ятдесят три гривні) в доход держави. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок). Згідно з постановою, 04.02.2025 року о 09:20 год. на вул. Б. Хмельницького, 245 м. Львові, гр. ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Тойота Хайлендер», д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу про зупинку після подання світлового сигналу проблисковим маячком синього та червоного кольору, а також звукового сигналу, продовжував здійснювати рух прямо, після чого був зупинений шляхом блокування подальшого руху, порушивши вимоги п. 3.2 Правил дорожнього руху України, чим скоїв правопорушення, передбачене ст. 122-2 ч. 1 КУпАП. Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Мацепура В.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 20 березня 2025 року, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП. Зазначає, що на початку вересня 2025 року ОСОБА_1 дізнався про блокування його рахунків віділом ДВС. 23.09.2025 ОСОБА_1 у Шевченківському районному суді м. Львова ознайовися з матеріалами справи, тому строк апеляційного оскарження пропущено з поважних причин. В обґрунтування апеляційних вимог захисник Мацепура В.С. покликається на те, що постанова є незаконною та необґрунтованою, ухвалена з порушенням норм процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи. Зазначає, що ОСОБА_2 ставиться у провину порушення п.3.2 ПДР, який регламентує дії водіїв транспортних засобів, які можуть створювати перешкоду для руху оперативного транспортного засобу, зобов`язані дати дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазанченого траспорнтого засобу щодо початку та зміни його напрямку, разом з тим у протолі зазначено, що ОСОБА_1 вчинив порушення, яке полягає у тому, що він не виконав вимогуи про зупинку транспортного засобу. Однак, під час винесення рішення суддею не враховано наявні в матеріалах справи письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких було викладено обставини, які мали місце, та не надано їм належної оцінки. ОСОБА_1 , захисник Мацепура В.С. апеляційну скрагу підтримали, просили задоволити. ОСОБА_1 в суді апеляійної інстанції додатково пояснив, що ділянка дорги по які він рухався не дозволяла йому одразу зупинитись на вимогу поліцейських, а таку зупинку він повинен був здійснити із дотриманням правил дорожнього руху. Заслухавши пояснення учасників судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити. Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності. Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122-2 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії АБА №108841 від 04.02.2025 , долученим до матеріалів справи відеозаписом, в якому відображені обставини вчинення правопорушення та обставини, які відбувалися на місці зупинки транспортного засобу за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, рапортом інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №1 УПП у Львівській області, письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 04.02.2025. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню та мають значення при прийнятті рішення по справі, є належними та допустимими. Твердження ОСОБА_1 про те, що він не міг зупинитись одразу, на вимогу поліцеських, оскільки це не дозволяла ділянка дороги по якій він рухався, апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки як вбачається з наявного в матеріалах справи відеозапису ОСОБА_1 після подання сигналу працівником поліції про зупинку за допомою проблискових маячків синього та червоного кольорів, а також звукового сигналу не зупинився, проїхав значну відстань, після чого був зупиненний шляхом блокування. Апеляційний суд вважає, що відеозаписи є вичерпно інформативними, належними та допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку, дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Апеляційний суд вважає, що відеозапису доводить винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення та спростовує твердження апелянта про відсутність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 . Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою відео реєстратора та нагрудної відеокамери, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 будучи водієм транспортного засобу не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольорів та спеціального звукового сигналу, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122-2 КУпАП. Обставин, які б підтверджували позицію сторони захисту щодо незаконності постанови суду першої інстанції та наявності підстав для її скасування з закриттям провадження у справі, за результатами апеляційного розгляду не встановлено, а тому її необхідно залишити без змін. Згідно ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого прийняти законне вмотивоване рішення. Що стосується доводів у апеляційній скарзі про те, що у протоколі зазначено про порушення ОСОБА_1 п.3.2 ПДР, апеляційний суд зазначає наступне. Адміністративним порушенням відповідно до ст. 122-2 КУпАП визначається невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу. Згідно з ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення. В даному випадку правове значення має правильність кваліфікації дій порушника, яка зазначається в протоколі, а саме не виконаня вимоги про зупинку, після подання світлового сигналу проблисковими маячками синього та червоного кольорів та звукового сигналу, за що відповідальність передачена ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, що фактично і зазначено працівниками поліції при кваліфікації дій правопорушника. Вказана кваліфікуюча ознака, яка має місце в діях водія ОСОБА_1 доводиться наявним у матеріалах справи відеозаписом із реєстратора службового автомобіля поліцейських та нагрудних камер працівників поліції. Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності об`єктивно і в повній мірі підтверджують факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-2 КУпАП. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів, наданих під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається. Всі інші доводи сторони захисту апеляційним судом оцінюються критично, оскільки мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, є неспроможними та такими, що спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи і суд їх розцінює як спосіб захисту, з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення. Апеляційний суд вважає здобуті у справі докази є належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 та у ході апеляційного розгляду апеляційним судом не отримано даних, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції. На переконання апеляційного суду сукупності наявних в матеріалах справи доказів достатньо для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП. Сукупність досліджених в суді першої інстанції доказів підтверджує, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані вірно за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП. З огляду на те, що вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ`єктивність дослідження судом обставин справи про адміністративні правопорушення, не має підстав вважати, що в ньому допущена суттєва неповнота судового розгляду. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в: поновити захиснику Мацепурі В.С. строк апеляційного оскарження. Постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 20 березня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122-2 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Мацепури В.С. в інтересах останнього - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.