Постанова 4856 № 240/25361/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/25361/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шувалова Тетяна Олександрівна Суддя-доповідач - Граб Л.С. 26 листопада 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 , у якому просить: -визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у невиплаті у повному обсязі грошового забезпечення померлого військовослужбовця ОСОБА_2 його дружині ОСОБА_1 ; -зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення померлого військовослужбовця ОСОБА_2 у відповідності до вимог Наказу Міністра Оборони України від 07.06.2018 № 260 за грудень 2023 року та січень 2024 року у розмірі 100500 грн за кожен місяць, з урахуванням виплачених сум; -зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невідбуті 28 днів додаткової відпустки як учасника бойових дій померлого військовослужбовця ОСОБА_2 . Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 позов задоволено частково: -визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за померлого військовослужбовця ОСОБА_2 за 2023-2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; -зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за померлого військовослужбовця ОСОБА_2 за 2023-2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є вдовою померлого учасника бойових дій, що підтверджується витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2024 №155, у якому відповідно військовою частиною визначено склад сім`ї, якому належить виплата матеріальної допомоги на поховання, для вирішення соціально побутових питань та грошової компенсації за невикористані дні відпустки. Чоловік позивача ОСОБА_2 , 29 вересня 2023 року отримав поранення при захисті Батьківщини, а саме під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення національної безпеки та оборони з первинним діагнозом ВОСП правого плеча, ВОП дотичне правої сідниці, ВТ: ЗЧМТ, що підтверджується довідкою про обставини травми від 30.10.2023 №11713, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 . 11 листопада 2023 року ОСОБА_2 отримав поранення при захисті Батьківщини, а саме під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення національної безпеки та оборони з первинним діагнозом ВОСП в ділянці правої лопатки, ВОСП правого плеча, ВОСП вогнепальний перелом правого зап`ястя, ВОП наскрізне правої гомілки, вогнепальний перелом правої гомілки, ЗЧМТ, що підтверджується довідкою про обставини травми від 18.11.2023 №12880, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 . Згідно з виписним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого №2445, долученим до матеріалів позовної заяви, ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні медичної частини військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_1 у період з 12.11.2023 по 26.11.2023. Як убачається з витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.11.2023 №322, сержанта ОСОБА_2 з 14.11.2023 вважати таким, що перебуває на лікуванні у зв`язку із отриманим пораненням та вивести у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 та утримувати у списках підрозділів, з яких вони виведені у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 та покласти відповідальність за облік та наявність військовослужбовців безпосередньо на начальника штабу, заступника (командира) батальйону (дивизіону), командирів окремих рот (батарей) взводів, з яких вони були виведені у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . Як встановлено судом із довідки військово лікарської комісії від 25.11.2023 №1558, виданою Військовою частиною НОМЕР_2 та долученою відповідачем до відзиву, діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Стан після повторної хірургічної обробки вогнепальних ран правого плеча, правої лопаткової ділянки, правого передпліччя, правої поперекової ділянки, правого колінного суглобу та гомілки від 14.11.23. Повторної хірургічної обробки вогнепальних ран, накладання первинно-відтермінованих швів від 21.11.23 з приводу вогнепальних осколкових сліпих непроникаючих поранень правого плеча, правої лопаткової ділянки, правого передпліччя, правої поперекової ділянки, правого колінного суглобу та гомілки з наявністю сторонніх тіл, посттравматичною невропатією правого великогомілкового нерву з руховими та чутливими розладами від 11.11.23 з тимчасовим порушенням функцій правої нижньої кінцівки. Довідка про обставини поранення не надана. Поранення: ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. Згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 року травма легка. На підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров`я на тридцять календарних днів. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.11.2023 №337, сержант ОСОБА_2 вважався таким, що вибув зі складу сил і засобів оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які здійснювали заходи із забезпечення Національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії збройних сил російської федерації у відпустку для лікування, у зв`язку з пораненням, такого, що перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , до АДРЕСА_2 на 30 діб з « 30» листопада по « 29» грудня 2023 року. Знятий з котлового забезпечення зі сніданку 30.11.2023. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.12.2023 №369, сержант ОСОБА_2 вважався таким, що прибув до складу сил і засобів з відпустки за станом здоров`я з 29 грудня 2023 року у зв`язку з пораненням для здійснення заходів із забезпечення Національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії збройних сил російської федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань в оперативно-тактичному угрупуванні військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », приступив до виконання службових обов`язків. Сержанта ОСОБА_2 , такого, що перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , поставлено на котлове забезпечення із сніданку 30.12.2023. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, в зв`язку з чим наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2024 №13 знятий з всіх видів забезпечення Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2024 №155, сержанта ОСОБА_2 , такого, що перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 (колишнього старшого стрільця-оператора 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 від інтоксикації, гострого геморагічного панкреатиту з панкреонекрозом, з 14 січня 2024 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено документи для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Наказано виплатити членам сім`ї або близьким родичам померлого (загиблого) допомогу на поховання. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №829 від 22.05.2000 року у розмірі 12 945,00 гривень. Виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №

260. Відповідно до наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260 та окремого доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 №2683/з, виплатити надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% до посадового окладу. окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період 01 по 14 січня 2024 року. Виплатити членам сім`ї або близьким родичам померлого (загиблого) грошову компенсацію за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки, відповідно до Постанови Кабінету міністрів України №37 від 16.01.2024 року. Позивач звернулася до відповідача з заявою щодо виплати їй, як дружині загиблого військовослужбовця належних сум грошового забезпечення та щодо сум виплат загиблому військовослужбовцю ОСОБА_2 у грудні 2023 року. Листом від 02.11.2024 №4007/13/5184 відповідач повідомив позивача про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, зокрема, на момент смерті військовослужбовцю нараховано то виплачено на його картковий рахунок: 15.12.23 грошове забезпечення за листопад 22 231,87 грн (нараховано 22 456,43 грн); 15.12.23 матеріальна допомога за 2023 рік - 22 119,58 грн (нараховано 22 456;43 грн); 26.12.23 додаткова винагорода за листопад - 85 866,67 грн (нараховано 86 666,67 грн); 26.12.23 військовослужбовцю перераховано грошове забезпечення за грудень 15 126,08 грн (нараховано 22 456,43 грн); Також повідомлено позивачу, що військовою частиною отримано пакет документів із заявою (вх. від 01.03.24 №5352) від 26.01.24 року про виплату належного грошового забезпечення та допомоги на поховання. Військовослужбовцю нараховано 68 563,87 грн, у т.ч.: Грошове забезпечення за грудень (доплата) -7 100,00 грн; Грошове забезпечення за січень -3 399,79 грн; Грошова компенсація за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки -21 732,04 грн; Матеріальна допомога за 2024 рік -21 732,04 грн; Допомога на поховання нарахована у розмірі - 14 600,00 грн. Після відрахування військового збору, 67 648,21 грн перераховано на картковий рахунок позивача 13.08.2024. ОСОБА_3 зазначає, що ознайомившись зі змістом листа та наданих довідок про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, виявила, що у грудні 2023 року військова частина подала до Пенсійного фонду України відомості про те, що ОСОБА_2 отримав 100 500,00 гривень грошового забезпечення. Вищезазначене слугувало підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, №740/2024 від 28.10.2024 строк дії режиму воєнного стану продовжувався. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260). Так, відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги. Пунктом 17 розділу I Порядку № 260 передбачено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію, Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі Постанова № 168), пунктом 1 якої (в редакції, яка діє з 02.02.2024) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством внутрішніх справ, але не більше ніж до 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань. Відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Згідно розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), затвердженого наказом Мінооборони від 07 червня 2018 року № 260, чинного на дату спірних правовідносин, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту); у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони; на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника; з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення); з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями. Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів. До наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які: самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника); усунені від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади,-з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника), до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника); відмовились виконувати бойові накази (розпорядження), - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника); вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов`язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння,-за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника); вчинили інші дії (бездіяльність), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією,-за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини; добровільно здалися в полон,-з дня з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, оголошеного наказом командира (начальника); навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство (крім випадків доведення до самогубства, встановленого судом),-за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство; відбувають покарання на гауптвахті-за час відбування такого покарання. Таким чином, підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів (бойових розпоряджень), журналів бойових дій/ведення оперативної обстановки, бойових донесень або постових відомостей, а також рапортів командира підрозділу про участь військовослужбовця у бойових діях або заходах/виконанні бойових (спеціальних) завдань. Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. З аналізу пункту 1-2 Постанови №168 вбачається встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення, а саме: - пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; - факт перебування на стаціонарному лікуванні у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Пунктом 1.1 глави 1 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 року (далі Положення №402) визначено, що медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, потреби у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва). Пунктом 6.5 глави 6 розділу II Положення №402 передбачено, що для вирішення питання про потребу у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), або звільненні від виконання службових обов`язків (у тому числі і повторно), або потреби у тривалому лікуванні військовослужбовець направляється на медичний огляд начальником (керівником) відділення або профільним головним (провідним) фахівцем закладу охорони здоров`я (установи), у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи. Згідно з пунктом 6.6 глави 6 розділу II Положення № 402 військовослужбовці оглядаються ВЛК у закладах охорони здоров`я (установах) за територіальним принципом або за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки. Огляд вказаними лікарями військовослужбовців, направлених на ВЛК для вирішення питання про потребу у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), або у звільненні від виконання службових обов`язків, проводиться за медичними показаннями (абзац 5 пункту 6.8 глави 6 розділу II Положення №402). Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров`я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби пункту 6.9 глави 6 розділу II Положення №402). За приписами п. 6.12. глави 6 розділу II Положення №402, на підставі постанови ВЛК відпустка для лікування у зв`язку з хворобою надається військовослужбовцям на 30 календарних днів, а за медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування - на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) продовжується ВЛК на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів. Як свідчить зміст листа в/ч НОМЕР_1 від 02.12.2924 №4007/13/5184, у грудні 2023 року ОСОБА_2 військовою частиною НОМЕР_1 загалом сплачено близько 145 тис. грн., включаючи грошове забезпечення за листопад 2023 року 22 231,87 грн., матеріальну допомогу за 2023 рік 22 119,58 грн., додаткову винагороду за листопад 2023 року 85 866,67 грн. та частину суми грошового забезпечення за грудень 2023 року у сумі 15 126,08 грн. В зв`язку з цим, у виписці з реєстру Пенсійного фонду за формою ОК-5 щодо ОСОБА_2 відображено за грудень 2023 року суму заробітку для нарахування пенсії на суму в 100500 грн.максимальну, на яку здійснюється нарахування пенсійних внесків за місяць. Відповідно до довідки ВЛК від 25.11.2023 №1558 поранення, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби, згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 року травма легка. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача не було законних підстав нараховувати та виплачувати позивачу додаткову грошову винагороду в сумі 100 500 грн. за період з 12.11.2023 по 26.11.2023 під час проходження лікування у зв`язку із отриманим пораненням. Щодо посилання позивача на те, що згідно виписки, виданої їй органом Пенсійного фонду за грудень 2023 року щодо нарахування сержанту ОСОБА_2 грошового забезпечення у розмірі 100500 грн., то відповідачем у відзиві на позовну заяву надано пояснення, що у грудні 2025 року ОСОБА_2 військовою частиною НОМЕР_1 було загалом сплачено близько 145 тис. грн., включаючи грошове забезпечення за листопад 2023 року-22 231,87 грн., матеріальну допомогу за 2023 рік - 22 119,58 грн., додаткову винагороду за листопад 2023 року- 85 866,67 грн та частину суми грошового забезпечення за грудень 2023 року у сумі-15 126,08 грн., в зв`язку з чим у виписці з реєстру Пенсійного фонду за формою ОК-5 щодо ОСОБА_2 відображено за грудень 2023 року суму заробітку для нарахування пенсії на суму в 100500 грн.-максимальну, на яку здійснюється нарахування пенсійних внесків за місяць. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.