Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/9051/24

Дата документу 24.11.2025 Справа № 336/9051/24 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 336/9051/24 Головуючий у І інстанції: Петренко Л.В. Провадження № 22-ц/807/443/25 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2025 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Гончар М.С., Подліянової Г.С., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.10.2023 ОСОБА_1 ознайомилася з умовами кредитування та підписала паспорт споживчого кредиту. 07.10.2023 ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодила такі умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту - відновлювана кредитна лінія до 200000 грн (п. 9.2. договору), тип кредитної картки - картка «Універсальна», строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією (п. 9.2 договору), процентна ставка, відсотків річних - 42 % (п. 9.3. договору), кількість та розмір платежів, періодичність, сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п. 9.4 договору); розмір мінімального обов`язкового платежу - 5 % від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно або 10 % від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п. 9.4); проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 60 % (п. 9.5 та п. 2.1.1.2.12 договору). Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля, про що зазначено в полі підпис Клієнта із позначкою дати та часу. Використання OTP пароля в якості простого електронного підпису погоджено із відповідачем у анкеті-належної перевірки від 16.06.2023, яка підписана Відповідачем власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України». На підставі укладеного Договору відповідач отримав платіжний інструмент кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 05/25, тип - Універсальна, що підтверджується випискою з рахунку. ОСОБА_1 користувалася кредитним лімітом, повертала використану суму кредитного ліміту та сплачувала відсотки за користування кредитним лімітом, але припинила надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, посилаючись на «спірні» операції, які були проведені по її картці номер НОМЕР_1 за 07.10.2023 - Цифрові товари: Swap.gg_B.V. У ході перевірки даної інформації встановлено, що 19.10.2023 о 15:38 (лише через 12 днів) зафіксоване звернення клієнта ОСОБА_1 , що було направлено на перевірку фахівцям. Клієнт не підтверджує списання по картці НОМЕР_1 від 07/10/2023 14:29:20 P10 F DB EUR - 922.22 708001 LTU SWAP.GG_B.V., SWAP.GG_B.V., LT P 10 Розваги Цифрові товари: Swap.gg_B.V.; 07/10/2023 14:29:35 P10 F DB EUR - 307.66 453002 LTU SWAP.GG_B.V., SWAP.GG_B.V., LT P 10 Розваги Цифрові товари: Swap.gg_B.V. Кошти було списано через сторонній інтернетсервіс SWAP.GG_B.V., SWAP.GG_B.V., LT. з використанням платіжних реквізитів картки: повний номер картки, термін дії та CVV -код. Всі платіжні дані по віртуальній картці доступні виключно в аккаунті Приват24 клієнта. Аналізом логів входів в Internet Banking Приват24 (далі Приват24) клієнта за номером НОМЕР_4 зафіксовано вхід як з довіреного для клієнта пристрою SMM 127F/Samsung (Imei - НОМЕР_5) так і з нетипового пристрою Neplus A5000/Oneplus ( Imei - НОМЕР_6). Єдиний вхід з нетипового Oneplus було здійснено 2023-10-07 о 14:26:45 , за кілька хвилин до операції. При цьому зміну логіну та паролю входу до Приват24 під акаунтом НОМЕР_4 клієнта ОСОБА_1 у період проведення операцій не виявлено. Авторизацію в Приват24 з нетипового пристрою підтверджено в IVR (телефонним дзвінком на фінансовий номер НОМЕР_4.) Додатково встановлено, що 19.10.2023 о 18:31:57 на службу підтримки 3700 надійшов дзвінок від ОСОБА_1 з її фінансового номеру НОМЕР_2 . У розмові клієнт ОСОБА_1 цікавилася заявкою про шахрайство та повідомила, що перейшла за посиланням для отримання грошової допомоги, де заповнила форму вказавши логін і пароль від Приват24. У бесіді з працівником банку ОСОБА_1 декілька разів запитала чи потрібно їй сплачувати борг за цими операціями, на що їй повідомили, що так і ще потрібно звернутись до поліції. По тону розмови можливо зробити висновок, що ОСОБА_1 розуміла свою провину у списанні коштів. ОСОБА_1 звернулась до правоохоронних органів і її звернення 20.10.2023 було внесено до ЕРДР за номером 12023082080001780, у фабулі якого, зі слів потерпілої, вказано, що вона перейшла за фішинговим посиланням в месенжері «Вайбер» для отримання соціальної допомоги. Враховуючи, що вхід в обліковий запис Приват24 клієнта ОСОБА_1 відбувався з різних пристроїв без зміни логіна і пароля входу, можна зробити висновок про компрометацію клієнтом персональних даних входу в Приват24 (логіна та пароля) на сторонньому ресурсі (фішинг). Авторизацію в Приват24 з нетипового пристрою підтверджено в IVR (телефонним дзвінком на фінансовий номер НОМЕР_4). Надання доступу в Приват24 третім особам призвело до компрометації реквізитів картки з подальшим проведення оскаржуваних операцій. Вина банка в проведених операціях по картці - відсутня. Позивач вважає відмову відповідача від сплати за кредитом необґрунтованою і такою, що суперечить умовам і правилам банку та чинного законодавства. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, у зв`язку з чим, станом на 22.06.2024, має заборгованість у сумі 62549,70 грн, що складається з: 49117,67 грн - заборгованість за тілом кредиту, 13432,03 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Посилаючись на означені обставини, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 07.10.2023 в сумі 62549,70 грн, станом на 23.06.2024, що складається з: 49117,67 грн - заборгованості за тілом кредиту; 13432,03 грн - заборгованість за відсотками, та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2024 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу,в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність їм висновків суду, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2024 року та ухвалити нове рішення задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги, товариство, повторюючи позовної заяви зазначає, що у ході перевірки, проведеної службою безпеки банку, не виявлено порушень зі сторони банку, бо саме дії ОСОБА_1 призвели до можливих шахрайський операцій, тому вона має нести відповідальність за операції, проведені за її картковим рахунком. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою апеляційного суду справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи. Надано учасникам справи строк для надання відзиву на апеляційну скаргу. Відзивів від осіб, які беруть участь у справі, на вищезазначену апеляційну скаргу не надійшло, що в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів волевиявлення ОСОБА_1 на отримання віртуальної карти Універсальна UnіonPay, відкритої 07.10.2023, та на встановлення кредитного ліміту 50000 грн, а також перерахування нею кредитних коштів на загальну суму 49195,20 грн, здійснені в період часу з 07.10.2023 о 14:29:20 до 07.10.2023 о 14:29:35 з нетипового пристрою. Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке. Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що 07 жовтня 2023 року о 14-27 год ОСОБА_1 ознайомилася з умовами кредитування та підписала паспорт споживчого кредиту. У графі підпис споживача зазначено 07 жовтня 2023 року ОСОБА_1 підписано 07.10.2023 14-27. 07 жовтня 2023 року о 14-27 год ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. В заяві наведені ідентифікаційні дані користувача - ОСОБА_1 , код користувача, адреса реєстрації, паспортні дані. У графі підпис користувача зазначено підписано 07.10.2023 14-27. Позивач стверджує, що заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля, про що зазначено в полі підпис Клієнта із позначкою дати та часу. На підставі укладеного договору відповідач отримала платіжний інструмент кредитну картку номер - НОМЕР_1 , дата відкриття 07.10.2023, термін дії - 05/25, тип - віртуальна карта Універсальна UnіonPay, що підтверджується довідкою про видачу кредитних карт. 07 жовтня 2023 року банк здійснив операцію «старт карткового рахунку» НОМЕР_1 та встановлено кредитний ліміт 50000 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки. Відповідно до виписки за договором № б/н за період 07 жовтня 2023 року до 28 червня 2024 року по картковому рахунку НОМЕР_1 відбулося списання грошових коштів 07 жовтня 2024 року, а саме: 07/10/2023 14:29:20 P10 F DB EUR - 922.22 708001 LTU SWAP.GG_B.V., SWAP.GG_B.V., LT P 10 Розваги Цифрові товари: Swap.gg_B.V.; 07/10/2023 14:29:35 P10 F DB EUR - 307.66 453002 LTU SWAP.GG_B.V., SWAP.GG_B.V., LT P 10 Розваги Цифрові товари: Swap.gg_B.V. При цьому залишок після першої операції «- 36888,80 грн», залишок після другої операції «- 49195,20 грн». В подальшому банк здійснював операції зі списання відсотків за використання кредитного ліміту, а саме 26 листопада 2024 року 77,53 грн, 01 грудня 2023 року 3113,19 грн, 01 січня 2024 року - 1752,12 грн, 01 лютого 2024 року 1747,16 грн, 01 березня 2024 року 1634,44 грн, 01 квітня 2024 року 1747,16 грн, 01 травня 2024 року 1690,80 грн, 01 червня 2024 року 1747,16 грн. Заборгованість по картковому рахунку НОМЕР_1 , станом на 01 червня 2024 року, складає 62549,70 грн. ОСОБА_1 звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення. 19 жовтня 2023 року о 18-19 год. було внесено до ЕРДР за № 12023082080001780 відомості за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення, правова кваліфікації кримінального правопорушення ч. 4 ст. 190 КК України. Відповідно до короткого викладу обставин: 07 жовтня 2023 року невстановлена особа з використанням електронно-обчислювальної техніки, з картки «ПриватБанк» НОМЕР_1, шляхом розміщення фішингового посилання у месенджері «Вайбер» для отримання соціальної допомоги, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_1 , спричинивши матеріальну шкоду на суму 49194 грн. Відповідно до наданої позивачем виписки за договором №б/н за період 07.10.2023 - 28.06.2024, за рахунком НОМЕР_1 було проведено лише дві операції зі списання коштів, а саме: 07/10/2023 14:29:20 P10 F DB EUR -922.22 708001 LTU SWAP.GG_B.V., SWAP.GG_B.V., LT P 10 Розваги Цифрові товари: Swap.gg_B.V.; 07/10/2023 14:29:35 P10 F DB EUR -307.66 453002 LTU SWA .GG_B.V., SWAP.GG_B.V., LT P 10 Розваги Цифрові товари: Swap.gg_B.V., які є спірними та вчиненими після відкриття кредитного рахунку шахрайським способом. Будь-яких інших операцій зі списання коштів по рахунку не відображено. Заборгованість є значно більшою ніж сумарний розмір двох спірних операцій. У п. 9.5 заяви-приєднання зазначено, що у разі - неповернення Клієнтом кредиту в строк, зазначений в п. 2.1.1.2.4. Договору, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку, та/або - в разі, якщо Клієнт не виконав вимогу Банку щодо усунення порушення, в порядку, передбаченому п. 2.1.1.6.1. цього Договору, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку, встановленого вимогою Банку, та/або - в разі несвоєчасної сплати Клієнтом мінімального обов`язкового платежу в строк зазначений пунктом 2.1.1.3.1 кредитного Договору починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку платежу, та/або - в разі настання обставин, передбачених п. 2.1.1.3.5. Договору, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту, Клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,0 % річних. В разі неповерненця несанкціонованого овердрафту в іноземній валюті у визначений термін, Клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість по несанкціонованому овердрафту, проценти за користування несанкціонованим овердрафтом у розмірі 36% річних, а також проценти від суми неповернутого в строк несанкціонованого овердрафту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 36% річних. З наявного в позові розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед Банком, а також з наявної в матеріалах справи виписки по рахунку слідує, що заборгованість ОСОБА_1 перед банком, станом на 23 червня 2024 року, становить у сумі 62549,70 грн, яка складається з: 49117,67 грн - заборгованість за тілом кредиту, 13432,03 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22). Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. Так, статтею 207 Цивільного Кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до положень статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Так, частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні послуги» від 30 червня 2021 року № 1591-IX автентифікація - процедура, що дає змогу надавачу платіжних послуг установити та підтвердити особу користувача платіжних послуг та/або належність користувачу платіжних послуг певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача платіжних послуг. Безготівкові розрахунки - перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів. Вразливі платіжні дані - дані (їх сукупність), включаючи індивідуальну облікову інформацію, за допомогою яких можуть вчинятися шахрайські дії. Дистанційна платіжна операція - платіжна операція, що здійснюється із застосуванням засобів дистанційної комунікації. Електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом. Засіб дистанційної комунікації - засіб комунікації, що використовується у процесі укладання правочинів щодо надання платіжних послуг (у тому числі для надсилання та отримання всіх необхідних для цього документів та відомостей) та/або ініціювання платіжних операцій без фізичної присутності надавача платіжних послуг та користувача. Маршрутизація - обмін даними між учасниками платіжної системи під час виконання платіжних операцій. Неакцептована платіжна операція - платіжна операція, виконана надавачем платіжних послуг платника на підставі наданої ініціатором платіжної інструкції без отримання згоди платника (крім примусового списання (стягнення) або після відкликання такої згоди; Неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі. Неналежний отримувач - особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі. Неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно). Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки. Держатель платіжного інструменту - фізична особа, яка на законних підставах використовує платіжний інструмент для ініціювання платіжної операції з відповідного рахунку для виконання платіжних операцій або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного платіжного інструменту. Помилкова платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини надавача платіжних послуг здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі. Споживач - фізична особа, яка отримує або має намір отримати платіжну послугу для задоволення особистих потреб, не пов`язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю. Схема виконання платіжних операцій - єдиний набір правил, стандартів та/або процедур, що розроблені та використовуються для виконання платіжних операцій (у тому числі в платіжній системі) і визначають порядок ініціювання, виконання та завершення платіжних операцій, платіжні інструменти, що використовуються для виконання платіжних операцій, порядок їх емісії та еквайрингу. Унікальний ідентифікатор - комбінація літер, цифр, символів або знаків, що надається користувачу надавачем платіжних послуг та дає змогу однозначно ідентифікувати користувача та/або його рахунок для цілей виконання платіжної операції. Згідно з п. 146 розділу VIІ «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року N 164, власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку / держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків (п. 147 розділу VIІ «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164) Відповідно до пунктів 148-150 розділу VIІ «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164 емітент зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача щодо використання платіжного інструменту або неналежної платіжної операції, ініційованої з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого законодавством України для розгляду звернень (скарг) громадян. Строки, протягом яких емітент установлює ініціатора та правомірність платіжної операції, та строки повернення на рахунок користувача суми попередньо списаної неналежної платіжної операції визначені статтею 89 Закону України «Про платіжні послуги». Правила платіжної системи повинні передбачати право оператора платіжної системи ухвалювати рішення про зупинення здійснення операцій з використанням платіжних інструментів, емітованих певним емітентом. Порядок зупинення здійснення операцій з використанням платіжного інструменту, а також його вилучення і повідомлення про це користувача встановлюється правилами платіжної системи і обумовлюється в договорі оператора платіжної системи з емітентом. Емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного платіжного інструменту, а також про вилучення платіжного інструменту за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне його використання та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності користувача виконати своє зобов`язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором. Тобто, тільки наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд враховує нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, колегія суддів виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними». У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано: «суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення. Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31 712 грн, яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у зокрема постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19). Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність транзакцій, які були здійснені в період із 02 год 32 хв по 04 год 14 хв 16 квітня 2018 року з використанням платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_1, у зв`язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню. Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1, не є підставою для відмови у задоволенні позову». Так, суд першої інстанції встановив, підтверджено матеріалами справи і не заперечували сторони, що ОСОБА_1 звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення. 19 жовтня 2023 року о 18-19 год було внесено до ЕРДР за № 12023082080001780 відомості за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення, правова кваліфікації кримінального правопорушення ч. 4 ст. 190 КК України. Відповідно до короткого викладу обставин, на явки йпосилався банк в апеляційній скарзі, 07 жовтня 2023 року невстановлена особа з використанням електронно-обчислювальної техніки, з картки «ПриватБанк» НОМЕР_1, шляхом розміщення фішингового посилання у месенджері «Вайбер» для отримання соціальної допомоги, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_1 , спричинивши матеріальну шкоду на суму 49194 грн. Колегія суддів зауважує, що, звертаючись до суду з цим позовом, АТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що кошти з карткового рахунку відповідача списані через сторонній інтернетсервіс SWAP.GG_B.V., SWAP.GG_B.V., LT. з використанням платіжних реквізитів віртуальної карти Універсальна UnіonPay, яка була відкрита саме 07.10.2023. Однак, як правильно вказав суд першої інстанції, надані банком документи, враховуючи звернення відповідача до правоохоронних органів та на гарячу лінію банку, не підтверджують ні волевиявлення ОСОБА_1 на отримання віртуальної карти Універсальна UnіonPay, відкритої 07.10.2023, ні на встановлення кредитного ліміту 50000 грн, ні її волю на здійснення спірних транзакцій на загальну суму 49195,20 грн, що були здійснені в період часу з 07 жовтня 2023 року 14:29:20 до 07 жовтня 2023 року 14:29:35 з нетипового пристрою. Суд першої інстанції встановив, що позивач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції; ОСОБА_1 як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, відповідач повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів. За таких обставин суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позову. Згідно із Законом України «Про платіжні послуги» неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Так, неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. (стаття 1). Відповідно до вказаного Закону користувач спеціального платіжного засобу (картки) зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. Банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій. Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів. В свою чергу, Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян». Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Згідно з пунктом 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи. Пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що на час встановлення ініціатора та правомірності переказу, але не більше ніж впродовж дев`яноста календарних днів, емітент має право не повертати на рахунок неналежного платника суму попередньо списаного неналежного переказу. У разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними. Суд першої інстанції встановив, що при здійсненні платіжних операцій з 07 жовтня 2023 року 14:29:20 до 07 жовтня 2023 року 14:29:35 ОСОБА_1 особисто не використовувала електронний платіжний засіб. Вона не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, повідомила банк та правоохоронні органи про вчинений злочин, а тому вона не несе відповідальності за таку платіжну операцію здійснену за допомогою платіжної картки та за відповідні правові наслідки у вигляді нарахованих відсотків, пені штрафу, що настали у зв`язку із здійсненням такої операції. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надав належних доказів, які б підтверджували, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з її карткового рахунку, однак саме на банк, який є професійним учасником ринку надання банківських послуг, покладено обов`язок доведення того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. За результатами службового розслідування банк (відповідач) погодився, що дійсно мало місце шахрайство. Однак, так звана «фішингова» схема шахраїв розрахована не тільки на неуважність користувачів системи банку та недостатню захищеність їх ПК, а й на наявність особливостей деяких сервісів систем самого банку, які можна використовувати для обману користувачів. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З урахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони. Суд врахував висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 12 лютого 2018 року у справі № 592/2386/16-ц, відповідно до якого, саме на банк покладений обов`язок з доведення обставин, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. З урахуванням викладеного, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 стала жертвою шахрайських дій інших осіб, які скористались її особистими даними, оформили кредит в АТ КБ «Приватбанк», проте цей договір не відповідає волі ОСОБА_1 , вона не отримувала коштів, не давала згоди на його укладення, відсутні підстави для стягнення з неї заборгованості за користування такими коштами. Таким чином, апеляційний суд перевірив доводи апелянта та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд надав належну оцінку, висновки суду є достатньо аргументованими, при цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням, не підтверджені жодними доказами. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» слід залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2024 року - без змін. Керуючись ст. ст. 371, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» -залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 24 листопада 2025 року. Головуючий: Судді: