Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/10548/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/10548/25 Головуючий у 1-й інст. Пилипюк Л. М. Категорія 44 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т.М., суддів Шевчук А.М., Коломієць О.С. за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/10548/25 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 23 вересня 2025 року, постановлену під головуванням судді Пилипюк Л.М. в м. Житомирі, в с т а н о в и в : У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила: - визнати незаконними рішення, дії, бездіяльність вчиненням порушення вимог земельного законодавства при розгляді її клопотання від 05 лютого 2015 року Виконавчим комітетом Житомирської міської ради; - відшкодувати за рахунок Виконавчого комітету Житомирської міської ради моральну шкоду, заподіяну порушеннями законодавства в розмірі 190 000 грн.; -прийняти виклад порушень законодавства, заподіяних Виконавчим комітетом Житомирської міської ради при розгляді її клопотання від 05.02.2015. В обґрунтування позову зазначила, що під час розгляду її клопотання від 05 лютого 2015 року Виконавчим комітетом Житомирської міської ради здійснено істотні порушення законодавства, чим порушено її цивільні права. Вказує, що по її клопотанню рішення було прийняте лише 20.08.2015, тобто через 200 днів. Зазначає, що Виконавчим комітетом Житомирської міської ради незаконно складено довідку №262/13 від 16.02.2015. Вказує, що при складанні довідки №262/13 від 16.02.2015 відповідачем не враховано документи долучені нею до клопотання, а саме: викопіювання, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки, фотографію забудови пров. 1-го Винокурного та акту обстеження земельної ділянки. Також зазначає, що при складанні довідки №262/13 від 16.02.2015 не враховано рішення міської ради №400 від 21.06.2012, рішення міської ради №193 від 28.05.2003 та рішення ради народних депутатів від 18.10.1988. Вказує, що відповідачем незаконно у довідці №262/13 від 16.02.2015 зазначено, що земельна ділянка розташована в межах «червоних» ліній та на території багатоповерхової забудови, оскільки вказане не відповідає Генеральному плану м. Житомира. Зазначає, що у довідці №262/13 від 16.02.2015 незаконно об`єднано ст. 17 Генеральний план та ст. 19 Детальний план, оскільки вони затверджуються окремо. Звертає увагу на те, що детальний план території, на якому розташована земельна ділянка не розроблявся. Крім того вказує, що відповідачем не вірно оформлено проект про відмову у задоволенні її клопотання, його не було оприлюднено та не включено в порядок денний. Також звертає увагу на те, що рішення 50 сесії 6 скликання №978 від 20.08.2015 прийняте з порушенням вимог чинного законодавства. Стверджує, що внаслідок таких неправомірних дій відповідача їй спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 190 000 грн., адже вона зазнала погіршення стану здоров`я, перенесла душевні страждання та була позбавлена можливості реалізовувати звички та бажання, що призвело до погіршення стосунків з оточуючими та інші негативні наслідки. Враховуючи викладене просила задовольнити позов в повному обсязі. Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 23 вересня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України. Роз`яснено позивачу, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду за встановленою підсудністю до Корольовського районного суду м. Житомира. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що її позовна заява відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Зазначає, що суд першої інстанції незаконно змінив суть її позовної заяви, не зазначив в ухвалі суть обґрунтування її позовних вимог та незаконно відмовив їй мати не заборонені законом цивільні права. Також вказує, що суд першої інстанції не повно з`ясував обставини справи, незаконно відмовив у розгляді вимог позовної заяви за правилами цивільного судочинства, не надав правової оцінки порушенням, допущеним відповідачем, не вірно застосував норми процесуального права та не врахував обставин, на які вона посилалась у позовній заяві, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а також незаконній відмові у доступі до правосуддя. Зазначає, що її позов має цивільно-правовий характер. Враховуючи вищевикладене просить скасувати ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 23 вересня 2025 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Встановлено, що 05.02.2015 ОСОБА_1 було складено та подано до Житомирської міської ради клопотання про надання дозволу на одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель міської ради для будівництва та обслуговування житлового будинку у межах норм безоплатної передачі у розмірі 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до п. 6 ст. 118 Земельного кодексу України. До клопотання додано: графічний матеріал викопіювання зі схеми плану м. Житомира, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки; копії фотографій забудови пров. АДРЕСА_1 та акт обстеження земельної ділянки від 30.04.2013. Листом №262/13 від 16.02.2015 Управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища повідомлено виконавчий комітет Житомирської міської ради про те, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд розташовується в межах «червоних» ліній вул. Маликова, затверджених рішенням міської ради №583 від 10.09.2005 та відноситься до території багатоповерхової житлової забудови, згідно Генерального плану м. Житомира, затвердженого рішенням міської ради №266 від 26.12.2001. Рішенням п`ятдесятої сесії шостого скликання Житомирської міської ради №978 від 20.08.2015 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що спір у вказаній справі є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративного суду, оскільки стосується спору фізичної особи з органом місцевого самоврядування, предметом якого є перевірка законності дій та рішень чи бездіяльності такого органу, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч.1 ст.19 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у статті 16 ЦК України. Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Так, частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Таким чином, правом звернення до суду із позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним. Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 ч. 1 ст. 4 КАС України). Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їхні права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Водночас, визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. Як встановлено зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 вважає, що при розгляді її клопотання від 05 лютого 2015 року відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства України. Таким чином, між сторонами речові приватноправові відносини не виникли. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що при розгляді цієї справи дослідженню підлягає правомірність дій відповідача при розгляді клопотання ОСОБА_1 від 05.02.2015 та прийняття за його результатами рішення, що охоплює собою встановлення судом обставин дотримання процедури розгляду клопотання. Колегія суддів наголошує, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів шляхом визнання незаконними рішення, дії, бездіяльність виконавчого комітету Житомирської міської ради та відшкодування моральної шкоди не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства. Законність таких дій і рішення виконавчого органу місцевого самоврядування підлягає перевірці адміністративним судом, а вирішення питання про відшкодування моральної шкоди залежить від оцінки судом дій та рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень. Подібний висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 26 листопада 2021 року у справі №295/5101/21 (провадження №61-16527св21) та від 25 січня 2023 року у справі №295/6697/22. За наведених обставин суд першої інстанції правильно відмовив у відкритті провадження у справі. Доводи апеляційної скарги зводяться до суперечливого тлумачення норм матеріального та процесуального права і незгоди з висновками суду першої інстанції. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування за наведених доводів апеляційної скарги відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права й підстав для її скасування, не вбачає. Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 23 вересня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 24 листопада 2025 року. Головуючий Судді