Постанова 4805 № 289/261/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №289/261/25 Головуючий у 1-й інст. Кириленко О. О. Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Павицької Т.М., Борисюка Р.М., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м.Житомирі цивільну справу №289/261/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 11 квітня 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Кириленка О.О. у м.Радомишлі, в с т а н о в и в: У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТзОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 . Просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 30 листопада 2021 року №101490695 у сумі 33 048,31 грн, із яких: 10 063 грн тіло кредиту, 21 935,31 грн проценти за користування кредитом, 1 050 грн комісія за надання кредиту. Позов обґрунтований тим, що 30 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит №101490695. Договір про споживчий кредит укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі ТзОВ «Мілоан» та доступний, зокрема, через сайт ТзОВ «Мілоан» та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п.6 договору про споживчий кредит порядку укладення договору та способу ідентифікації, верифікації позичальника. Між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «ЄАПБ» 16 липня 2024 року укладений договір факторингу №16072024, за умовами якого до ТзОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит. Позичальник свої зобов`язання за договором не виконала, а тому утворилася вказана вище заборгованість. Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 11 квітня 2025 року позов задоволений. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за договором про споживчий кредит від 30 листопада 2021 року №101490695 у сумі 33 048,31 грн. Вирішено питання судового збору. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині стягнення заборгованості в сумі 19 529,56 грн скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині. Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що позичальник не заперечує, що отримувала кошти. Наданий на підтвердження стягнення заборгованості документ не містить жодних підписів та печаток сторін, а в договорі, укладеному між сторонами, взагалі відсутній пункт 1.5.3. Вказана обставина судом першої інстанції не була досліджена та врахована при визначенні суми і правомірності позовних вимог. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. ОСОБА_2 змінила прізвище « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 06 вересня 2022 року серії НОМЕР_1 (а.с.64). Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що 30 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит №101490695, за умовами якого сума кредиту становить 10 500 грн для задоволення потреб позичальника строком на 15 днів за умови виконання позичальником графіку платежів із 30 листопада по 15 грудня 2021 року (а.с.4-8). Додатком до даного договору є графік платежів. У пункті 1.5 договору про споживчий кредит визначено, що загальні витрати позичальника за кредитом складають 3 018,75 грн.Денна процентна ставка складає: (1 968,75 грн / 10 500 грн) /15 днів*100% = 1,25%.Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 13 518,75 грн. Комісія за надання кредиту: 1 050 грн, яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Договір підписаний електронним підписом позичальника, одноразовим ідентифікатором 10059. Кредитні кошти було зараховано на платіжну картку позичальника Mastercard НОМЕР_2 (а.с.10). Між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «ЄАПБ» 16 липня 2024 року укладений договір факторингу №16072024, за умовами якого ТзОВ «Мілоан» передає (відступає) ТзОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТзОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, указаних у реєстрі боржників, зокрема, до ОСОБА_1 . Відповідно до витягу із реєстру боржників від 16 липня 2024 року до договору факторингу №16072024, ТзОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит від 30 листопада 2021 року №101490695 в сумі 33 048,31 грн, із яких: 10 063 грн тіло кредиту; 21 935,31 грн проценти за користування кредитом; 1 050 грн комісія за надання кредиту (а.с.12-15). За правилом частини ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст.1048 ЦК України). Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Закон України «Про електронну комерцію» (на час виникнення спірних правовідносин) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 частина перша ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до частини третьої ст.11 цього Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно з частиною шостою ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилами частини восьмої ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Відповідно до частини першої ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. У частині першій та другій ст.639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним із моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до частини першої ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина перша ст.642 ЦК України). За приписами ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Як вже зазначалося вище, ОСОБА_1 уклала договір з ТзОВ «Мілоан» та отримала кредитні кошти, що не заперечується сторонами. Вказаний договір укладений та підписаний сторонами в електронній формі, зокрема, відповідачем договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відповідач ОСОБА_1 у порушення умов укладеного договору своєчасно в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернула, внаслідок чого за нею рахується заборгованість, яка підлягає частковому стягненню з відповідача на користь позивача. Колегія суддів частково погоджується з наданим позивачем розрахунком з наступних підстав. Так, відповідно до укладеного між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит від 30 листопада 2021року №101490695 позичальник отримала кошти в сумі 10 500 грн для задоволення своїх потреб строком на 15 днів із щоденною процентною ставкою 1,25%. Сума отриманого відповідачем кредиту становить 10 500 грн і сторонами погоджена сума процентів за користування кредитом 1 968,75 грн. Позичальником тіло кредиту та проценти за користування кредитом сплачені частково (тіло сплачено в сумі 437 грн, проценти за користування кредитом - 913 грн, комісія - 100 грн), а тому вимоги позивача про стягнення тіла кредиту в сумі 10 063 грн (10 500-437) та процентів за користування кредитом у сумі 955,75 грн (1 968,75-913-100) підлягають задоволенню. Вимоги позивача про стягнення з відповідача за договором про споживчий кредит від 30 листопада 2021року №101490695 комісії в сумі 1 050 грн задоволеними бути не можуть із таких мотивів. Відповідно до частин першої та другої ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. За положеннями частини п`ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 13 липня 2022 року в справі №363/1834/17 виснувала, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник із метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21, якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої ст.11, частини п`ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування». За таких обставин, стягнення з відповідача комісії за надання кредиту є неправомірним, а така вимога не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає нормам Закону України «Про споживче кредитування» та усталеній практиці Верховного Суду. Отже, із відповідача на користь позивача належало б стягнути заборгованість у сумі 11 018,75 грн, яка б складалася із: тіла кредиту - 10 063 грн та процентів за користування кредитом - 955,75 грн, а у стягнені решти вимог в сумі 22 029,56 грн належало б відмовити, оскільки договір про споживчий кредит, копія якого додана позивачем до позовної заяви, не містить пункт 1.5.3, який застосований позивачем при нарахуванні процентів за користування кредитом у періоди із 16 грудня 2021 року по 31 січня 2022 року та з 17 по 24 лютого 2022 року, але у апеляційній скарзі відповідач просить відмовити у стягненні суми 19 529,56 грн, що є меншою за розраховану апеляційним судом за умовами договору про споживчий кредит сумою. На підставі наведеного, виходячи із принципів законності та справедливості, а також враховуючи, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, керуючись положеннями ст.376 ЦПК України, скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, яким позов задовольняє частково, стягуючи з відповідача на користь позивача 13 518,75 грн. У задоволенні решти позову в сумі 19 529,56 грн відмовляється. Із урахуванням положень ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову пропорційно розміру задоволених на 40,91% позовних вимог в сумі 1 238,75 грн, а з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3 633,60 грн, враховуючи повне, а не часткове задоволення апеляційної скарги. Відповідно до пункту 2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини шостої ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону. Керуючись ст.ст.268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 11 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про споживчий кредит від 30 листопада 2021року №101490695 у сумі 13 518,75 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір за подання позову в сумі 1 238,75 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3 633,60 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої ст.389 ЦПК України. Головуюча Судді: