Постанова Волинський апеляційний суд № 161/6966/25

Справа № 161/6966/25 Головуючий у 1 інстанції: Шестернін В. Д. Провадження № 22-ц/802/1068/25 Доповідач: Здрилюк О. І. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 листопада 2025 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Здрилюк О. І., суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К., секретар судового засідання Русинчук М. М., з участю представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представників відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Приватного малого підприємства «Євро-В» до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 , поданою від її імені представником ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2025 року, В С Т А Н О В И В: У квітні 2025 року Приватне мале підприємство «Євро-В» (далі ПМП «Євро-В») звернулося до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовує тим, що 07.05.2024 ОСОБА_6 уклав з ОСОБА_3 і ОСОБА_7 відповідно два окремі договори купівлі-продажу, за якими відчужив на користь цих осіб належні йому об`єкти нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 . Ці договори купівлі-продажу позивач вважає фраудаторними, оскільки вони укладені на шкоду кредитору ПМП «Євро-В», так як спрямовані на невиконання ОСОБА_6 грошового зобов`язання у розмірі 1 017 094 грн, в подальшому підтвердженого судовим рішенням. Позивач зазначає, що ОСОБА_6 отримав від ПМП «Євро-В» грошові кошти без будь-якої правової підстави, оскільки не здійснював жодних поставок товару для цього контрагента, відтак він достеменно знав, що буде вимушений повернути ці кошти, у тому числі за рахунок свого майна. Уклавши договори купівлі-продажу та відчуживши на користь близьких осіб нерухоме майно, ОСОБА_6 став неплатоспроможним. З урахуванням заяви про відмову від позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.05.2024, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (т.2 а.с.91-92), просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 07.05.2024, укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Куртою Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 1035. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2025 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 07.05.2024, укладений між ОСОБА_6 , як продавцем, і ОСОБА_3 , як покупцем, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Куртою Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 1035. Стягнуто з ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 на користь ПМП «Євро-В» по 1 261,67 грн судового збору з кожного. Додатковим рішенням суду від 15 серпня 2025 року стягнуто з ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 на користь ПМП «Євро-В» по 10 333,33 грн витрат на професійну правничу допомогу з кожного. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 від імені відповідачки ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в позові. Зазначає про неврахування судом першої інстанції, що на момент укладення спірного договору рішенням Господарського суду Волинської області від 08.11.2023 у справі № 903/989/23 було відмовлено в задоволенні позову ПМП «Євро-В» до ОСОБА_6 про стягнення 1 017 094 грн безпідставно набутих коштів. Лише через чотири місяці після укладення спірних договорів постановою Північно-Західного апеляційного суду від 18.09.2024 було скасовано рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2023 у вищевказаній справі, тому посилання суду першої інстанції на те, що укладення договорів вчинено формально, з метою неможливості виконання судового рішення, мають форму припущення. Стверджує, що договір укладено в належній формі та сторони приступили до його виконання (проведена оплата та здійснено реєстрацію права власності за покупцями). Перед укладенням оспорюваного договору ОСОБА_6 був власником квартири, мав право розпоряджатися нею на власний розсуд, спірне нерухоме майно не мало жодних обтяжень права власності, не перебувало ні під арештом, ні під заставою. Вважає, що позивач не довів наявність критеріїв для кваліфікації договору як фраудаторного. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. У судовому засіданні представники відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (кожен зокрема) апеляційну скаргу підтримали із наведених у ній підстав і просять її задовольнити. Представники позивача ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (кожен зокрема) апеляційну скаргу заперечили і просять залишити її без задоволення. Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, інші учасники справи у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав. Судом встановлено, що 18.09.2023 ПМП «Євро-В» звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про стягнення 1 017 094 грн (позовна заява у справі № 903/989/23). Позовна заява обґрунтована тим, що з травня 2022 року по лютий 2023 року ПМП «Євро-В» сплатило ФОП ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 1 017 094 гр за відсутності між ними реальних господарських операцій (поставок товарів, надання послуг тощо), що свідчить про безпідставність набуття (отримання) підприємцем таких грошових коштів. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 02.10.2023 відкрито провадження у справі № 903/989/23 за позовом ПМП «Євро-В» до ФОП ОСОБА_6 про стягнення 1 017 094 грн. Рішенням Господарського суду Волинської області від 08.11.2023 у справі № 903/989/23 відмовлено у задоволенні позову. 25.11.2023 за заявою ПМП «Євро-В» до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за фактом безпідставного перерахування (за відсутності господарських операцій) упродовж 2022-2023 років грошових коштів ПМП «Євро-В» на банківські рахунки, у тому числі ФОП ОСОБА_6 (кримінальне провадження № 12023030580003653, витяг з ЄРДР від 08.01.2024). На час розгляду справи досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023030580003653 триває. Ухвалою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПМП «Євро-В» на рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2023 у справі № 903/989/23 на призначено справу до розгляду на 24.01.2024. Ухвалою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 у справі № 903/989/23 було призначено комплексну судову експертизу, на вирішення якої поставлено питання автентичності підписів ОСОБА_8 , як директора ПМП «Євро-В», та відтисків печатки ПМП «Євро-В» на рахунках-фактурах і видаткових накладних, за якими було здійснено оплату на користь ФОП ОСОБА_6 грошових коштів у загальному розмірі 1 017 094 грн. Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 у справі № 903/989/23 скасовано рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2023, ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ФОП ОСОБА_6 на користь ПМП «Євро-В» 1 017 094 грн безпідставно набутих коштів, 15 256,41 грн судового збору за подання позовної заяви та 22 884,62 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Постановою апеляційного господарського суду від 18.09.2024 у справі № 903/989/23 встановлено, що перераховані ПМП «Євро-В» згідно видаткових накладних і рахунків-фактур грошові кошти у розмірі 1 017 094 грн є такими, що набуті ФОП ОСОБА_6 без достатньої правової підстави. Додатковою постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 у справі № 903/989/23 стягнуто з ФОП ОСОБА_6 на користь ПМП «Євро-В» 106 019,20 грн витрат за проведення експертизи у справі. 07.05.2024 ОСОБА_6 (продавець), від імені якого діяла ОСОБА_9 (представник) на підставі довіреності, посвідченої в місті Малага Королівство Іспанія, консулом Консульства України в м. Малазі Бас О. М. 01.02.2024, зареєстрованої в реєстрі за № 570/4-222, та ОСОБА_3 (покупець) уклали договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець передав у власність покупцю квартиру АДРЕСА_1 . Квартира набута покупцем у спільну сумісну власність з ОСОБА_3 (п. 5.10 Договору купівлі-продажу). В п. 2.1 Договору купівлі-продажу зазначено, що продаж квартири вчинено за 1 234 375,92 грн, які представник продавця отримала від покупця до підписання договору в нотаріуса. Батьками відповідача ОСОБА_6 є відовідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_3 . Батьками довіреної особи ОСОБА_10 є відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_3 . Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів. Боржник (продавець), до якого заявлено вимоги про стягнення коштів та його батьки (покупці), які укладають договір купівлі-продажу, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України). Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Так, згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України. Частиною першою вищевказаної статті встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 зазначено: «В юридичній науці та судовій практиці договори, дії, бездіяльність та рішення органів, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору і така мета досягнута, називають фраудаторними. Правочин, вчинений боржником у період виникнення у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину як такий, що вчинений боржником на шкоду кредиторам». Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 916/379/23 про фраудаторність правочину як зловживання правом, то намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним надійним критерієм шикани (зловживання правом). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку. Отже, правочин, що вчиняється з метою завдати шкоди кредитору і який досягає цієї мети, є фраудаторним. Правочин не має вчинятись з метою заподіяти зло (тобто здійснити зловживання правом) і втілювати цей намір. Інакше такий правочин має кваліфікуватись судами як фраудаторний та, за наявності відповідної позовної вимоги, має бути визнаний недійсним. Однак у силу гнучкості та різноманіття цивільних правовідносин вичерпний та закритий перелік обставин, за яких той чи інший правочин слід вважати фраудаторним, відсутній. Натомість Верховний Суд напрацював перелік обставин, які окремо або в сукупності можуть враховуватися при оцінці правочину, як фраудаторного. Остаточну кваліфікацію певного правочину, як фраудаторного, повинен здійснювати суд у кожній конкретній справі, виходячи із встановлених обставин. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України). Договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним і бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора. Велика Палата Верховного Суду у наведеній справі зазначила, що позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає визнання правочину недійсним; фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредиторам використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засідання у справі; контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом. Із матеріалів справи убачається, що відповідач ОСОБА_6 , відчужуючи належну йому квартиру своїй матері, був обізнаний про наявність поданого до господарського суду позову ПМП «Євро-В» до нього про стягнення коштів у розмірі 1 017 094 грн, за яким на дату укладення спірного договору було відкрито апеляційне провадження для перегляду рішення суду першої інстанції про відмову у позові, у якому було призначено експертизу та, крім того, щодо отримання таких коштів проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023030580003653 за заявою ПМП «Євро-В». Укладаючи спірний договір купівлі-продажу квартири, відповідач ОСОБА_6 діяв через свого довірителя рідну сестру ОСОБА_11 , продаж здійснено матері ОСОБА_3 , унаслідок чого належна йому на праві особистої приватної власності квартира перейшла у спільну сумісну власність батьків ОСОБА_3 і ОСОБА_3 . Отже, оспорюваний позивачем правочин вчинено відповідачем ОСОБА_6 у так званий «підозрілий період», що у контексті фраудаторності правочину є часом, з якого у боржника виникло зобов`язання перед кредитором і після настання якого такий боржник вчиняє дії (правочини), що спрямовані на зменшення своєї платоспроможності, уникаючи виконання свого цивільно-правового обов`язку. Крім того, обрані відчужувачем майна контрагенти є його батьками, а сам відповідач діяв через рідну сестру, на ім`я якої видав відповідну довіреність. Відсутність в матеріалах справи відомостей про фактичну передачу або безготівковий переказ грошових коштів у розмірі 1 234 375,92 грн, які мали бути сплачені покупцем на користь продавця за оспорюваним Договором купівлі-продажу, а також про фактичне прийняття та використання квартири новими власниками (переоформлення особових рахунків щодо оплати житлово-комунальних послуг, послуг охорони, про оплату таких послуг, про зміну реєстрації місця проживання, про виконання ремонтних робіт тощо) свідчить про очевидну недобросовісність відповідача ОСОБА_6 що виразилася у зловживанні ним належним йому правом розпорядження власністю з метою вчинення кредиторові перешкод у реалізації ним його майнових інтересів (повернення/стягнення безпідставно набутих коштів). За умови відсутності відомостей про наявність у ОСОБА_6 іншого рухомого або нерухомого майна вартістю, яка б перевищувала розмір його грошових зобов`язань перед ПМП «Євро-В» (або наявність у нього грошових коштів у відповідному розмірі), то він та покупець (покупці) як сторони фраудаторного правочину очікували та спрямовували своє волевиявлення на виникнення у них прав та обов`язків, які у подальшому перешкоджатимуть іншим особам (кредитору ПМП «Євро-В») реалізувати їхні майнові права і законні інтереси щодо майна, яке є безпосереднім об`єктом такого правочину. Окрім того, в матеріалах справи відсутні відомості про виконання постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 у справі № 903/989/23. Доказів погашення ОСОБА_6 стягнутої з нього заборгованості у розмірі 1 017 094 грн суду не надано. Укладення такого правочину суперечить положенням частин другої, третьої статті 13 ЦК України, тому в силу частини першої статті 203 цього Кодексу існують підстави стверджувати про недодержання загальних вимог, необхідних для чинності правочину. Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що на момент укладення договору купівлі-продажу було наявне рішення суду про відмову в стягненні з ОСОБА_6 безпідставно набутих коштів відхиляються апеляційним судом, оскільки станом на 07.05.2024 ухвалене судом першої інстанції рішення не набрало законної сили. Ураховуючи наведене, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи і надавши їм правильну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами страви та не містять передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого з правильним застосуванням норм матеріального права і з додержанням норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 , подану від її імені представником ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Судді