LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4854420/35614/24

від 18.11.2025 ·

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/35614/24 Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р., повний текст судового рішення складено 15.08.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару,- ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ До Одеського окружного адміністративного суду 18 листопада 2024 року через підсистему Електронний суд (сформовано 16.11.2024 року) надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» (код ЄДРПОУ 33798852, місце знаходження: 68000, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1-Е) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А) про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару, в якій позивач просить: - визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000118/1 від 15.10.2024 року. Ухвалою від 25 листопада 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку ч.5 ст.262 КАС України. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, 17.02.2022 року між Компанією «Ocean Seafood A/S» (Водсков, Данія) (Постачальник) та ТОВ «Аквафрост» (Покупець) був укладений Контракт №17/02/22-68. оку межах Контракту від 17.02.2022 р. року ТОВ «Аквафрост» імпортував на митну територію України в жовтні 2024 року товар №1 креветка варено-морожена ціла, у панцирі Pandalus Вorealis, IQF, глазурована: розмір 150/180 шт/кг. Умови зберігання при -18 С, без додаткової термічної обробки та додавання прянощів, неконсервована. Чиста вага нетто 17820 кг (+­10% глазур. Дата виготовлення 06.07.2024 року. Термін придатності 2 роки. 15.10.2024 року уповноважена Позивачем особа (ТОВ «Інтертранс») звернулося до відділу митного оформлення № 1 м/п «Чорноморськ» UA500110 з електронною митною декларацією (ЕМД) №24UA500110008021U0 та пакетом документів для митного оформлення товару. Однак, в оформленні зазначеної електронної митної декларації Відповідачем було відмовлено, в зв`язку із незгодою співробітників Відповідача із заявленою митною вартістю Товару про, що 15.10.2024 року було складено картку відмови №UA500110/2024/000310 та ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000118/1. Митну вартість товару Відповідачем було визначено на підставі резервного методу. Так, стосовно виявлених розбіжностей по кожній окремо представник зазначив таке. По-перше, до митного оформлення декларантом надано довідку №458 від 30.09.2024 року, видану ПП «ТРАНСКОМ АЛЬЯНС», в якій зазначено, що транспортні витрати по перевезенню вантажу VOLVO AC0203HH/AC6700XF за маршрутом: Hirtshals (Данія) м. Чорномоврськ (Україна) до пункту перетину кордону Ягодин (Україна) складають 101 000,00 грн. Страхування вантажу не проводилось. Однак, митним органом не прийнято до уваги вказаний документ, зазначивши, що, на його думку, документом, що підтверджує вартість перевезення може бути: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу)товару за 1 кілометр маршруту. Проте, проаналізувавши норми діючого законодавства України, що регулюють відносини в сфері надання транспортно-експедиторських послуг, зокрема Господарський кодекс України та Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» можна зробити висновок, що вказаний перелік документів не є вичерпним. Відтак, довідка про транспортування є належним доказом понесених позивачем витрат на транспортування. По-друге, з приводу відсутності посилання на договір перевезення у довідці про вартість перевезення представник позивача звертає увагу суду на те, що у довідці про вартість перевезення вказано надавача послуг, пункти навантаження та розвантаження, державні номери транспортних засобів, які співпадають із зазначеними в наданій до митного оформлення автотранспортній накладній CMR від 25.09.2024 року, що дає можливість стовідсотково ідентифікувати вказаний документ із міжнародною товарно-транспортною накладною, перевізником та, як наслідок наданим декларантом договором перевезення, зазначеною вище. За таких обставин, посилання відповідача на відсутність договору перевезення між одержувачем та перевізником не відповідає дійсності, а відсутність посилання у довідці про вартість перевезення на договір перевезення не може вважатися підставою для коригування митної вартості товару. Таким чином, на думку представника позивача, оскаржуване рішення є безпідставним та необґрунтованим, що порушує права позивача. На пропозицію суду, 03.12.2024 року від позивача надійшли роздруковані копії додатків до позовної заяви. Через канцелярію суду 09.12.2024 року від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, з огляду на таке. Як свідчать фактичні обставини справи, декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) №24UA500110008021U0 від 15.10.2024 року, відповідно до якої за умовами поставки FCA на митну територію України надійшов товар ТОВ «АКВАФРОСТ», а саме: - товар №1 - Креветка варено-морожена ціла, у панцирі Pandalus Borealis,IQF, глазурована, розмір:150/180 шт/кг Умови зберігання при -18С, без додаткової термічної обробки та додання прянощів, неконсервована. Чиста вага нетто 17820 кг.(+/-10% глазур) Дата виготовлення 06.07.2024р. термін придатності 2 роки. На виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №24UA500110008021U0 від 15.10.2024 року встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000118/1 від 15.10.2024 року, а саме: 1) відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням для ввезення на митну територію України. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України (далі МКУ) подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно з наказу МФУ від 24.05.2012 року №599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; Банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг не надано; 3) У довідці про транспортні витрати відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу. На підставі ч.3 статті 53 МКУ, п.2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Декларантом надіслано лист ТОВ «Інтертранс» від 15.10.2024 року, в якому він повідомив, що подав всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надавати не буде. Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №24UA500110008021U0 від 15.10.2024 року містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Враховуючи вищевикладені причини, та положення частини 6 статті 54, статті 256 МКУ, Одеською митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2024/000310 та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) №24UA500110008038U8 від 15.10.2024 року. Відповідь на відзив до суду не надходила. Також, через канцелярію суду 09.12.2024 року від Одеської митниці надійшло клопотання здійснення розгляду справи з викликом сторін у судове засідання. Ухвалою від 15 серпня 2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача відмовлено. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» (код ЄДРПОУ 33798852, місце знаходження: 68000, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1-Е,) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А) про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару, - задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А) про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000118/1 від 15.10.2024 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» (код ЄДРПОУ 33798852, місцезнаходження: 68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1-Е) судовий збір в розмірі 3391,36 грн. (три тисячі триста дев`яносто одна гривня 36 копійок). На вказане рішення суду Одеська митниця подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року у справі №420/35614/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Аквафрост» у повному обсязі. Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення. 30.09.2025 року (вхід.№51604/25) на адресу суду апеляційної інстанції від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» адвоката Прокопця Ігоря Вікторовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 року у справі №420/35614/24 без змін. Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальність «Аквафрост» є юридичною особою та зареєстровано 18.10.2005 року. Основним видом діяльності є 10.20 Перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків. Інші види: 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. З метою здійснення господарської діяльності, між позивачем (покупець) та Компанією «Ocean Seafood A/S» (Водсков, Данія) (Постачальник) 17.02.2022 року було укладено контракт №17/02/22-68, відповідно до умов вказаного контракту Постачальник зобов`язується передати Покупцю Товар, зазначений в Інвойсі до цього Контракту, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та своєчасно оплатити його вартість (п.1.1. Контракту). У відповідності до п.1.2. Контракту поставка здійснюється на адресу Покупця. Покупець приймає Товар та бере на себе зобов`язання за розрахунками з Постачальником. Поставка товарів за цим договором повинна здійснюватись покупцеві. Терміни і умови поставки (відповідно до ІНКОТЕРМС-2010) обумовлюються в інвойсах до цього контракту. (п. 3.2 контракту). Ціни на поставлені товари повинні бути узгоджені сторонами. Вони вказуються в інвойсі на кожну поставку товару. (п.4.1 контракту). Відповідно до інвойсу №17549 від 25.09.2024 року визначено умови поставки: FCA Hirtshals; строк на оплату 100% передплата. Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті №30 від 10.09.2024 року здійснена оплата на суму 56 133,00 євро. Відповідно до пакувального листа здійснювалась поставка «креветка варено-морожена ціла у панцирі Pandalus Вorealis», розмір 150/180, загальною вагою 20,458 кг. З метою доставки вказаного товару, між ТОВ «АКВАФРОСТ» та ТОВ «ТРАНСКОМ АЛЬЯНС» 01.07.2024 року було укладено договір №01/07/2024 про перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях. Відповідно до довідки про транспортні витрати №458 від 30.09.2024 року вказано, що транспортні витрати по перевезенню VOLVO НОМЕР_1 / НОМЕР_2 за маршрутом Hirtshals (Данія) м. Чорноморськ (Україна) до пункту перетину кордону Яготин (Україна) складає 101 000,00 грн. страхування вантажу не проводилось. Вартість навантажувальних робіт за рахунок відправника. На виконання умов вказаного контракту, на підставі інвойсу №17549 від 25.09.2024 року позивачем було імпортовано на митну територію товар: креветка варено-морожена ціла, у панцирі Pandalus Вorealis, IQF, глазурована: розмір 150/180 шт/кг. Умови зберігання при -18 С, без додаткової термічної обробки та додавання прянощів, неконсервована. Чиста вага нетто 17820 кг (+­10% глазур. Дата виготовлення 06.07.2024 р. Термін придатності 2 роки та подано до митного оформлення МД №24UA500110008021U0 від 15.10.2024 року. До митної декларації Позивачем було надано: Рахунок-фактура (invoice) (commercial invoice) №17549 від 25.09.2024 року; - Пакувальний лист б/н від 25.09.2024 року; - Автотранспортна накладна (Road consignment note) №б/н від 25.09.2024 року; - Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №058569 від 24.09.2024 року; - міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate) DK-345-3937302-2024 від 25.09.2024 року; - декларація виробика б/н від 25.09.2024 року; - Сертифікат якості б/н від 25.09.2024 року; - довідка, що підтверджує вартість перевезення товару №458 від 30.09.2024 року; - банківський платіжний документ, що стосується товару №30 від 10.09.2024 року - договір про перевезення №01/07/2024 від 01.07.2024 року - Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №17/02/22-68 від 17.02.2022 року; - Договір про надання послуг митного брокера №2/24-БР від 01.01.2024 року; - Лист від ТОВ «Інтертранс»; - Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держ. органами №11956180 від 30.09.2024 року. На вимогу митного органу, уповноваженою особою позивача було надано лист, яким повідомлено, що до митного органу було надано всі необхідні документи, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, а також деякі, що не передбачені законодавством, але такі, що дають змогу митному органу визначити реальну митну вартість товару. 15.10.2024 року в оформленні вказаної митної декларації декларанту було відмовлено про складено картку відмови №UA500110/2024/000310 та винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000118/1. Підставою для відмови в оформленні митної декларації стало те, що в поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, про що повідомлено декларанту, а саме: 1) відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням для ввезення на митну територію України. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України (далі МКУ) подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 року №599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; Банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг не надано; 3) У довідці про транспортні витрати відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу. Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості товарів протиправним, позивач звернувся до суду із позовною заявою про його скасування. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України. Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи. До митної справи, відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення. Згідно з вимогами п.п.23, 24 ст.4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Згідно з положеннями Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст.50 МКУ). Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умовах повної ринкової конкуренції). Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито. Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту. Відповідно до вимог ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України. При цьому, відповідно до вимог ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст.54 МК України). Як встановлено вимогами ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з вимогами ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У той же час, відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з вимогами ч.ч.5 та 6 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Згідно з вимогами ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до вимог ч.4 ст.54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з вимогами ч.5 ст.54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України). Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України). Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (далі - Правила №598). Так прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Відповідно до вимог ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках визначених даною частиною. У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року. Відповідно до вимог ч.1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Частинами 1, 2 ст.64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. ОБГРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог ст.54 Митного кодексу України при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача митним органом було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 рішення про корегування митної вартості товарів №UA500110/2024/000118/1 від 15.10.2024 року, а саме: 1) відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням для ввезення на митну територію України. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України (далі МКУ) подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 року №599 до зазначених документів можуть належати:- рахунокфактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; Банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг не надано; 3) у довідці про транспортні витрати відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу. Таким чином, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст.54 МК України та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 МК України додаткові документи та відомості. Оцінивши докази, що надані сторонами в межах предмету доказування, проаналізувавши положення Митного кодексу України, колегія суддів дійшла такого висновку. Так, стосовно тверджень митного органу щодо не надання до митного оформлення витрат на навантаження, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.3.2. зовнішньоекономічного контракту №17/02/22-68 від 17.02.2022 року, поставка товарів за цим Договором повинна здійснюватися Покупцеві. Терміни та умови поставки (відповідно до «ІНКОТЕРМС -2010») обумовлюються в Інвойсах до цього Контракту. Відповідно до Інвойсу №17549 від 25.09.2024 року сторони погодили поставку товару на умовах FCA (DK Hirtshals). Як вже було встановлено судом у наданій до митного оформлення довідці №458 від 30.09.2024 року про транспортні витрати прямо вказано, що вартість навантажувальних робіт за рахунок відправника. Таким чином, виходячи із вказаних вище умов обов`язок навантаження товару в транспортний засіб наданий Покупцем покладається на Постачальника вартість таких робіт включено до вартості товару. Тому, колегія суддів доходить висновку, що такі доводи митного органу є необґрунтованими та відхиляються. Доводи митного органу щодо не надання при митному оформленні транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, відхиляються судом з огляду на те, що як вже було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем, до митного оформлення декларантом надано довідку №458 від 30.09.2024 року, видану ПП «ТРАНСКОМ АЛЬЯНС», в якій зазначено, що транспортні витрат по перевезенню вантажу VOLVO AC0203HH/AC6700XF за маршрутом: Hirtshals (Данія) м. Чорномоврськ (Україна) до пункту перетину кордону Ягодин (Україна) складають 101 000,00 грн. Страхування вантажу не проводилось. А тому, такі доводи митного органу є безпідставними. Також, стосовно твердження митного органу, що спірна довідка про транспортні витрати не містить посилання на основний договір, колегія суддів зазначає, що такі доводи є помилковими, з огляду на те, що вона містить інформацію про вартість перевезення, вказано надавача послуг, пункти навантаження та розвантаження, державні номери транспортних засобів, які співпадають із зазначеними в наданій до митного оформлення автотранспортній накладній CMR від 25.09.2024 року. Таким чином, враховуючи в сукупності наявну у довідці інформацію у суду не виникає сумніву щодо ідентифікації її саме до цієї поставки. А тому, такі доводи відхиляються судом. Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності. А тому, на думку колегії суддів, позивачем було надано всі наявні документи на підтвердження заявленої ціни товару, які є достатніми для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. З урахуванням наведених та встановлених обставин, вказані в рішенні доводи відповідача є безпідставними та відхиляються судом. В частині 10 статті 58 Митного кодексу України наведені витрати (складові митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, до яких зокрема, віднесені витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Пунктами 2, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що до документів, які підтверджують митну вартість товарів, відносяться зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). В пункті 21 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН «Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі» (ЕСЕ/TRADE/148) (Женева, вересень 1983 року) зазначено, що точний зміст переліку витрат залежить від застосовуваних умов поставки. В пункті 22 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН «Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі» (ЕСЕ/RADE/148) (Женева, вересень 1983 року) показано, у якому порядку можуть зазначатися суми по рахунку, додаткові витрати та вирахування (в тому числі зазначаються витрати на навантаження товарів, пов`язані з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України та інші витрати). Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Таким чином, встановлені судом обставини, підтверджені застосованими нормами матеріального права спростовують доводи відповідача щодо недостатності поданих митниці документів для визначення митної вартості товару за основним методом. Відповідно до вимог ч.5 ст.55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Також, згідно з вимогами ч.4 ст.57 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Частиною першою статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів: в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний. Відповідно до вимог ч.ч.2, 3 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Таким чином, з урахуванням викладеного, рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000118/1 від 15.10.2024 року не відповідає ознакам правомірності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню. Відповідно до вимог ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з вимогами ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. В той же час позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог. Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач протиправно прийняв спірне рішення №№UA500110/2024/000118/1 від 15.10.2024 року про коригування митної вартості товарів, а тому позовні вимоги ТОВ «Аквафрост» підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Суддя-доповідач О.В. Джабурія Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»