Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/22337/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2025 р. Справа № 520/22337/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Подобайло З.Г. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Пасечнік О.В., м. Харків, повний текст складено 22.09.25 у справі № 520/22337/25 за позовом ОСОБА_1 до Судді Харківського районного суду Харківської області - Пілюгіної Олени Миколаївни , Керівника апарату Харківського районного суду Харківської області - Мазур Олени Олександрівни про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до судді Харківського районного суду Харківської області - Пілюгіної Олени Миколаївни, керівника апарату Харківського районного суду Харківської області - Мазур Олени Олександрівни (далі також відповідачі), в якому просив: - визнати дії судді Харківського районного суду Харківської області О. М. Пілюгіної не надання позивачу інформації на заяву позивача від 08.08.2025 про мету зберігання у судовій справі № 635/855/24 25 заяв позивача від 24.11.2025, що не відносяться до розгляду судової справи № 635/855/24 та мають персональні дані позивача та конфіденційну інформацію про позивача, та їх поширення, неправомірними; - визнати дії керівника апарату Харківського районного суду Харківської області О. О. Мазур наданням позивачу відповіді на заяву позивача від 08.08.2025 щодо мети зберігання у судовій справі № 635/855/24 25 заяв позивача від 24.11.2025, які не відносяться до розгляду судової справи № 635/855/24 та мають персональні дані позивача та конфіденційну інформацію про позивача, та поширюються суддею О. М. Пілюгіною, неправомірними, такими що порушили права, гарантовані п. 1 ч. 2 ст. 8 ЗУ Про захист персональних даних; - зобов`язати суддю Харківського районного суду Харківської області О. М. Пілюгіну надати позивачу інформацію на заяву позивача від 08.08.2025 про мету зберігання у судовій справі № 635/855/24 25 заяв позивача від 24.11.2025, що не відносяться до розгляду судової справи № 635/855/24 та мають персональні дані позивача та конфіденційну інформацію про позивача та їх поширення; - зобов`язати керівника апарату Харківського районного суду Харківської області О. О Мазур в подальшому не втручатись в розгляд звернень позивача, розгляд яких не відноситься до її компетенції. Також у позовній заяві позивач заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Судді Харківського районного суду Харківської області Пілюгіної Олени Миколаївни, Керівника апарату Харківського районного суду Харківської області Мазур Олени Олександрівни про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії у частині позовних вимог щодо визнання дій судді Харківського районного суду Харківської області О. М. Пілюгіної не надання позивачу інформації на заяву позивача від 08.08.2025 про мету зберігання у судовій справі № 635/855/24 25 заяв позивача від 24.11.2025, що не відносяться до розгляду судової справи № 635/855/24 та мають персональні дані позивача та конфіденційну інформацію про позивача, та їх поширення, неправомірними та зобов`язання судді Харківського районного суду Харківської області О. М. Пілюгіної надати позивачу інформацію на заяву позивача від 08.08.2025 про мету зберігання у судовій справі № 635/855/24 25 заяв позивача від 24.11.2025, що не відносяться до розгляду судової справи № 635/855/24 та мають персональні дані позивача та конфіденційну інформацію про позивача та їх поширення. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року відмовлено у звільненні від сплати судового збору. Позовну заяву ОСОБА_1 до Керівника апарату Харківського районного суду Харківської області Мазур Олени Олександрівни про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху. Надано позивачу термін - не більше п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу для подальшого розгляду судом першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу у доступі до правосуддя. Так, надана позивачем довідка з ПФУ є довідкою про отримання ним пенсії за віком, а не про доходи. Судом першої інстанції при розгляді клопотання про звільнення від сплати судового збору застосовано не висновок Конституційного Суду України у справі про розгляд питання про пенсійне забезпечення, а саме рішення, що є неналежним застосуванням правової норми. Таким чином, суд незаконно повернув позовну заяву з посиланням на рішення Конституційного Суду України, яке не повністю визначає те, що визначено у висновку Конституційного Суду України відносно визначення пенсії як доходу. Відповідачі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Згідно з частинами 1, 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом установлено, що до Харківського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до судді Харківського районного суду Харківської області - Пілюгіної Олени Миколаївни, керівника апарату Харківського районного суду Харківської області - Мазур Олени Олександрівни про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до керівника апарату Харківського районного суду Харківської області Мазур Олени Олександрівни - залишено без руху та надано позивачу строк для виправлення недоліків позовної заяви шляхом подання до Харківського окружного адміністративного суду доказів сплати судового збору у встановленому Законом України "Про судовий збір" розмірі, надавши до суду квитанцію на суму 1211,20 грн. Вказана ухвала направлена на адресу позивача та 04.09.2025 отримана останнім, що підтверджується наявною в матеріалах поштовою довідкою. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу з тих підстав, що вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем не виконано та недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не усунуто. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу. Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду. Водночас в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої позовної заяви та встановити спосіб і строк їх усунення. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). У разі подання позивачем клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд повинен надати йому оцінку з урахуванням поданих заявником доказів на його обґрунтування та вирішити його шляхом задоволення/відмови із наведенням відповідних підстав. При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору, у зв`язку із скрутним матеріальним становищем. В обґрунтування вказаного клопотання зазначив, що отримує лише пенсію, доходів не має, на підтвердження чого надав суду довідку ГУ ПФУ в Харківській області про доходи за 2024 рік та відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків за 2024 рік. Також позивач зазначив, що сума сплати судового збору за подання позовної заяви перевищує 5 відсотків його річного доходу за попередній календарний рік. Відмовляючи в задоволенні клопотання ухвалою від 25.08.2025, суд першої інстанції, з посиланням на положення ч. 1 ст. 8 Закону України Про судовий збір, установив, що позивач перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію за віком, розмір якої за 2024 рік склав 47 358,70 грн, інформація щодо джерел/сум нарахованого (виплаченого) доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків за 2024 щодо позивача відсутня. Застосовуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд першої інстанції встановив, що 5 % річного доходу позивача становить 2367,93 грн (47358,70 грн (сума, яка була отримана позивачем за 2024 рік згідно наданої довідки) х 0,05). При цьому в даному випадку суд першої інстанції правомірно розрахував, що за подання даного позову позивачу необхідно було сплатити 1211, 20 грн за одну позовну вимогу немайнового характеру. Враховуючи це, суд першої інстанції констатував, що розмір судового збору за подачу даного позову (1211, 20 грн) не перевищує 5% розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік (пенсійні виплати 47358,70 грн) та дійшов висновку, що клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору не є обґрунтованим, не підтверджено достатніми доказами та не підлягає задоволенню. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, а доводи позивача, зазначені у клопотанні та в апеляційній скарзі щодо того, що пенсія відповідно до рішення Конституційного суду у справі № 1-р/2018 від 27.02.2018 не є доходом, а один із видів соціальних виплат у розумінні статті 46 Конституції України, не приймає до уваги, оскільки такий висновок надано в аспекті податкового законодавства, зокрема, положень абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, тому такі висновки не є релевантними до обставин даної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 520/495/23, від 30.04.2024 у справі № 520/497/23, які в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Окрім того, в ухвалі від 10.05.2019 у справі № 9901/166/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що належним доказом, який може слугувати підставою для вирішення судом питання про звільнення від сплати судового збору, є довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік або довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік. З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Водночас колегія суддів при прийнятті таких висновків враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно із яким, однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом. Відповідно до практики ЄСПЛ пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим, там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх цивільних прав та обов`язків (Рішення ЄСПЛ у справі Гоффман проти Німеччини (Hoffmann v.Germany) від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; Рішення ЄСПЛ у справі Кудла проти Польщі (Cudla v.Poland) від 26 жовтня 2000 року). ЄСПЛ також указав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v.Poland) від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі Шишков проти Росії (Shishkov v.Russia) від 20 лютого 2014 року, пункт 111). Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ Kniat v.Poland від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ Jedamski and Jedamska v.Poland від 26 липня 2005 року. Отже, чинним законодавством визначено право суду, а не обов`язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення заявника від сплати судового збору. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Вказане кореспондується із приписами національного законодавства, зокрема, ст. 8 Закону України Про судовий збір, ст.133 КАС України. У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат,зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності процесуального закону, Закону України Про судовий збір. Оскільки вимоги ухвали суду від 25.08.2025 у строк, установлений судом, позивачем не виконано (жодних клопотань, заяв, тощо позивач до суду не надавав), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу. Доводи позивача про те, що суд першої інстанції неправомірно не звільнив його від сплати судового збору, не заслуговують на увагу, оскільки, як вже зазначалось, обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору відповідними обставинами та підтвердження належними доказами є обов`язком саме заявника, а приписами КАС України прямо закріплено, що якщо заявник не усунув недоліки позовної заяви, яку було залишено без руху, у встановлений судом строк, це є підставою для повернення позовної заяви. Всі інші доводи, які наведені в апеляційній скарзі, не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали. Разом з цим колегія суддів уважає за необхідне зауважити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, і позивач може звернутися з клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі № 520/22337/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді З.Г. Подобайло В.Б. Русанова