Постанова Хмельницький апеляційний суд № 676/2266/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2025 року м. Хмельницький Справа № 676/2266/25 Провадження № 22-ц/820/2347/25 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Талалай О.І., Ярмолюка О.І. розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» на ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2025 року (суддя Пилипенко І.О.) Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: В квітні 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом. Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за даним позовом. У червні 2025 року відповідач подав до суду клопотання, в якому просив у зв`язку із своїм перебуванням на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , зупинити провадження у цій справі до припинення перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 червня 2025 року провадження у справі №676/2266/25 за позовом ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зупинено. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2025 визначено новий склад суду суддя Пилипенко І.О. В серпні 2025 року ОСОБА_1 повторно направив до суду клопотання, в якому просив, у зв`язку із своїм перебуванням на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , зупинити провадження у цій справі до припинення перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2025 року клопотання ОСОБА_1 задоволено. Провадження у справі №676/2266/25 за позовом ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зупинено до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Не погоджуючись з цією ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «Українські фінансові операції» подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Позивач зазначає, що мотивувальна частина оскаржуваної ухвали не містить посилання на докази, що відповідач станом на 24.09.2025 залучений до бойових дій, здійснення заходів з національної безпеки та оборони, знаходиться в зоні бойових дій та/або його місце розташування перешкоджає явці в судові засідання для розгляду справи. Суд першої інстанцій прийняв до уваги довідку начальника військової частини НОМЕР_1 № 4639, яка не містить повну інформацію, яка має істотне значення, а саме: участь станом на вересень 2025 року військовослужбовця ОСОБА_1 у військових (бойових) діях, що унеможливлює реалізацію процесуальних прав під час розгляду справи № 676/2266/25. При цьому, скаржник посилається на правові позиції Верховного Суду щодо підстав зупинення провадження у справі: постанова Верховного суду від 27.02.2023 у справі №380/7845/21; ухвала Верховного Суду від 29 серпня 2022 року в справі № 461/5209/19; постанова Верховного Суду від 27.02.2023 у справі №380/7845/21; постанова Верховного Суду від 31.05.2023 у справі №160/1543/21; постанова Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №753/19628/17; ухвала Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №757/5240/16-ц; ухвала Верховного Суду від 29.08.2022 у справі №461/5209/19; ухвала Верховного Суду від 17.01.2023 у справі №501/1699/17; ухвала Верховного Суду від 09.05.2023 у справі №96/5671/21. Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 до апеляційного суду не надходив. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень статті 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач перебуває у складі Збройних Сил України, а тому наявні підстави для зупинення провадження у справі на час перебування відповідача у складі Збройних Сил України, відповідно до приписів пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України. Колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, а і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», заява № 12964/87, § 59). Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства. Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18). Підстави, за наявності яких суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, передбачені статтею 251 ЦПК України. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України). Вимога про дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав. Зупинення провадження у справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду. Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї з передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України. Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»). У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався і не скасовано до теперішнього часу. Відповідно до пункту 2 зазначеного Указу Президента, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. У справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військові частині НОМЕР_1 з 08.10.2024 по сьогоднішній день, що підтверджується довідкою командира військової частини НОМЕР_1 за № 4639 від 05.05.2025 (а.с.113, 137) . Конструкція пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов`язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а з фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. Ця норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством. Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України може бути застосована судами під час вирішення питання про зупинення провадження у справі у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Аналогічні висновки у подібних правовідносинах Верховний Суд виклав у постановах від 05 грудня 2024 року у справі № 285/7724/23 (провадження № 61-11221св24), від 19 грудня 2024 року у справі № 484/40/21 (провадження № 61-4547св23), від 14 лютого 2025 року у справі № 405/1261/24 (провадження № 61-15029св24), від 09 квітня 2025 року у справі № 405/9040/19 (провадження № 61-14807св24). Колегія суддів звертає увагу на те, що конструкція норми пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України має імперативний характер та покладає на суд саме обов`язок зупинити провадження у справі із цієї підстави, незалежно від наявності у сторони представника, стадії процесу (підготовче провадження, розгляд справи по суті, апеляційне, касаційне оскарження), ціни позову, виду вимог, що розглядаються у провадженні, чи будь-яких інших чинників. Закон зазначає, що не допускається зупинення провадження у певних категоріях справ, що стосуються інтересів дитини, або якщо відсутня сторона веде справу через представника (частини друга, третя статті 252 ЦПК України), однак ці положення не стосуються тих випадків, коли суд зобов`язаний зупинити провадження згідно зі статтею 251 ЦПК України. Таким чином, обставини, на які послався суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про зупинення провадження, підтверджують наявність достатніх підстав для зупинення провадження у справі з урахуванням пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України. Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції взяв до уваги довідку командира військової частини, яка не містить повної інформації, яка має істотне значення, а саме чи бере участь у військових (бойових) діях відповідач станом на вересень 2025 року і що вказане унеможливлює реалізацію процесуальних прав під час розгляду цієї справи, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки наведеним вище доказом підтверджено факт проходження відповідачем військової служби у складі Збройних Сил України, а у зв`язку з оголошенням воєнного стану на всій території України, підстав для висновку про те, що військова частина, в якій проходив військову службу відповідач, не переведена на воєнний стан, немає. Крім того, положення п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України не містить виключень щодо ситуації, коли здійснення конкретних завдань військовослужбовцем, який перебуває на військовій службі у військовій частині ЗСУ під час воєнного стану, об`єктивно не перешкоджає йому приймати участь у судових засіданнях. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення даного питання і не вказують на допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» залишити без задоволення. Ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 18 листопада 2025 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: О.І. Талалай О.І. Ярмолюк