Постанова Київський апеляційний суд № 357/2500/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 листопада 2025 року м. Київ Справа № 357/2500/25 Провадження №22-ц/824/13478/2025 Резолютивна частина постанови оголошена 12 листопада 2025 року Повний текст постанови складено 14 листопада 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Желепи В.В. сторони: заявник ОСОБА_1 заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2025 року, ухваленого у складі судді Бебешко М.М.,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2025 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 , згідно якої заявник просить суд встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з червня 2006 року до 30 травня 2022 року . Заява обґрунтована тим, 20 липня 1991 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_3 01 червня 2006 року шлюб між сторонами було розірвано. Незважаючи на розірвання шлюбу, заявник та ОСОБА_3 продовжувати перебувати у фактичних шлюбних відносинах з 01 червня 2006 року до дня фактичного зникнення ОСОБА_3 , який 30 травня 2022 року безвісно зник, будучи діючим військовослужбовцем та виконуючи бойове завдання в с. Воздвиженка Донецької області. 16 червня 2022 року заявниця подала до Білоцерківського районного управління поліції заяву про розшук ОСОБА_3 і визнана потерпілою у кримінальному провадженні. Після реєстрації шлюбу заявниця та ОСОБА_3 проживали у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить їм на праві спільної часткової власності. За вказаною адресою заявниця зареєстрована з 04 жовтня 1989 року по даний час, а ОСОБА_3 - з 24 червня 1992 року по даний час. 12 березня 2007 року заявниця та ОСОБА_3 отримали свідоцтво про приватизацію вказаної квартири. 22 червня 2021 року заявниця та ОСОБА_3 пройшли вакцинацію від коронавірусної хвороби. В 2020 та 2021 роках заявниця з ОСОБА_3 перебували на роботі у Республіці Польща. 24 серпня 2020 року ними відкрито банківські рахунки в Польщі для отримання заробітної плати. У 2018 році за спільні кошти було придбано автомобіль ВАЩЗ-2106, який використовувався для потреб сім`ї. В 2021 році заявниця з ОСОБА_3 відпочивали в Туреччині. В заявниці на руках є всі документи зниклої особи. 17 червня 2022 року заявниця подала до військової частини заяву на отримання матеріальної допомоги та до лютого 2025 року отримувала таку допомогу. Батьків у зниклої особи немає, діти є повнолітніми, тому спору про право немає. Метою подання заяви є підтвердження соціального статусу для призначення і виплати грошового забезпечення та наявність у заявниці цивільних прав та обов`язків. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 лютого 2025 року вказану справу передано на розгляд судді Бебешко М.М. Ухвалою суду від 26 лютого 2025 року заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження та призначено судове засідання на 25 березня 2025 року. Вказаною ухвалою залучено в якості заінтересованої особи Міністерство оборони України. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 ; Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу задоволено. Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з червня 2006 року до 30 травня 2022 року . Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять відомостей про осіб, які можуть бути потенційними отримувачами грошових допомог пов`язаних із безвісти зникненням військовослужбовця та того, що вказані особи претендують на отримання зазначених допоміг. Згідно пояснення заявниці батьки ОСОБА_3 померли у 2017, 2021 роках, діти останнього є повнолітніми, один із яких допитаний в судовому засіданні в якості свідка, рідні брат та сестра також допитані в якості свідків у даній цивільні справі. Вказані особи в судовому засіданні підтвердили факт спільного проживання заявниці та ОСОБА_3 . Суд зазначає, що метою встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є не лише отримання грошової допомоги заявницею, законність та обґрунтованість чого має перевірятися відповідними органами та установами Міністерства оборони України, а і наявність інших прав та обов`язків заявниці, зокрема, щодо: володіння та користування майном безвісти зниклого військовослужбовця; звернення до уповноважених осіб з метою з`ясування факту можливого перебування у полоні ОСОБА_3 ; надання заявниці статусу члена сім`ї зниклої без вісти особи для отримання соціальних допомог. Не погоджуючись з рішенням суду, представник Військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені заяви, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Акт №30 від 14 лютого 2025 року є неналежним доказом, оскільки був складений для пред`явлення в органи соціального захисту населення та/або Пенсійного Фонду України та/або медичні заклади. Вказує, що суд першої інстанції не врахував, що військовою частиною НОМЕР_1 31 січня 2025 року було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 передбаченого ст. 190 ККУ, у зв`язку з чим вказує, що існує спір про право між заявником і апелянтом. В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечувала проти доводів апеляційної скарги. Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, явку своїх представників не забезпечили, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представників військової частин НОМЕР_1 та Міністерства оборони України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. 20 липня 1991 року між заявницею та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб (а.с.11), який було розірвано 01 червня 2006 року (т.1 а.с.12). 14 лютого 2025 року в приміщенні Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Житлово-експлуатаційна контора№ 1 складено акт № 30, яким в присутності свідків підтверджено що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з червня 1992 року по день зникнення безвісти ОСОБА_3 ( 30 травня 2022 року ) спільно проживали за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно даного акту, його складено виключно для пред`явлення в органи соціального захисту населення та /або Пенсійного фонду України та/або медичні заклади (т.1 а.с.5). 19 липня 2022 року наказом № 1130 командир військової частини НОМЕР_2 результати службового розслідуванням, згідно з яким 30 травня 2022 року зник безвісти солдат ОСОБА_3 в районі населеного пункту Воздвиженка Бахмутського району Донецької області (т.1 а.с.6-9). 17 червня 2022 року Білоцерківським районним управлінням поліції за заявою ОСОБА_1 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом безвісти зникнення 30 травня 2022 року військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 (т.1 а.с.10). Згідно відповідей Білоцерківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області актових записів про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за період з 02 червня 2006 року не виявлено (т.1 а.с.13-14). 08 квітня 2021 року та 22 червня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були вакциновані проти коронавірусної хвороби та отримали міжнародне свідоцтво про вакцинацію (т.1 а.с.16-17). 02 червня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 через АТ КБ «ПриватБанк» здійснили оплату за укладення договору страхування (т.1 а.с.18). 14 вересня 2018 року ОСОБА_3 став власником автомобіля ВАЗ-2106 (т.1 а.с.19). Заявником надано квитанцію про придбання побутової техніки в магазині «Фокстрот» 04 листопада 2014 року (т.1 а.с.20). Заявниця з 04 жовтня 1989 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.22,26). 12 березня 2007 року видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , згідно з яким вказана квартира перебуває на праві спільної часткової власності, зокрема заявниці та ОСОБА_3 (т.1 а.с.24). ОСОБА_3 з 24 червня 1992 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.24, 26). 31 травня 2021 року заявницею та ОСОБА_3 відкрито рахунки в АТ «Кредобанк» (т.1 а.с.30-32). 23 вересня 2022 року заявниця зверталася до Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру» щодо чоловіка ОСОБА_3 , який перебуває у полоні РФ (т.1 а.с.25). Зі слів заявниці, вона отримала відповідь на вказане звернення, про те у зв`язку з втратою телефону, у неї вказана відповідь не збереглися. Також заявницею долучено до матеріалів справи копії фотографій, зроблених спільно з її цивільним чоловіком. Представником заінтересованої особи - військової частини долучено до матеріалів справи ухвалу Житомирського апеляційного суду від 24 березня 2025 року про зобов`язання Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області внести відомості до ЄРДР за повідомленням представника військові частини НОМЕР_1 від 31.01.2025 року про кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 190 КК України та відповідь від Звягельської окружної прокуратури Житомирської області про те, 18.04.2025 року Звягельським РВП ГУНП в Житомирській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.3 ст. 190 КК України та доручення проведення досудового розслідування слідчому відділу Звягельськтго РВП ГУНП в Житомирській області. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з п. 5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Частинами 1,2 ст. 315 ЦПК України що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23). Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України). Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. До того ж, цим рішенням Конституційного Суду України визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 серпня 2018 року по справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283 цс 18). Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом». У справі, яка переглядається, заявник просить встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Нормами Сімейного кодексу України не визначено, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду під час їх оцінки. Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці. Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо. Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю без наявності інших ознак сім`ї. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц. Апеляційний суд зазначає, що матеріали справи містять докази, що підтверджують факт проживання заявниці однією сім`єю з ОСОБА_1 з ОСОБА_5 до часу його загибелі. У судовому засіданні суду першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_6 - рідна сестра ОСОБА_3 , ОСОБА_7 - рідний брат ОСОБА_3 , ОСОБА_8 - сусідка ОСОБА_1 , ОСОБА_9 син ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , які надали покази, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом. 08 квітня 2021 року та 22 червня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були вакциновані проти коронавірусної хвороби та отримали міжнародне свідоцтво про вакцинацію. 02 червня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 через АТ КБ «ПриватБанк» здійснили оплату за укладення договору страхування. 14 вересня 2018 року ОСОБА_3 став власником автомобіля ВАЗ-2106. Заявником надано квитанцію про придбання побутової техніки в магазині «Фокстрот» 04 листопада 2014 року. Заявниця з 04 жовтня 1989 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . 12 березня 2007 року видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , згідно з яким вказана квартира перебуває на праві спільної часткової власності, зокрема заявниці та ОСОБА_3 . ОСОБА_3 з 24 червня 1992 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . 31 травня 2021 року заявницею та ОСОБА_3 відкрито рахунки в АТ «Кредобанк». 23 вересня 2022 року заявниця зверталася до Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру» щодо чоловіка ОСОБА_3 , який перебуває у полоні РФ (т.1 а.с.25). Зі слів заявниці, вона отримала відповідь на вказане звернення, про те у зв`язку з втратою телефону, у неї вказана відповідь не збереглися. Колегія суддів вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів, що підтверджують факт проживання заявниці ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_3 . Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається існування спору про право між заявником і заінтересованою особою, оскільки у разі встановлення факту, що має юридичне значення права заінтересованої особи жодним чином порушенні не будуть. Також посилання заінтересованої особи на неналежність Акту №30 від 14 лютого 2025 року є неналежним доказом, оскільки був складений для пред`явлення в органи соціального захисту населення та/або Пенсійного Фонду України та/або медичні заклади є необґрунтованими, оскільки суд ухвалює рішення у сукупності доказів які були надані учасниками справи, а заявником було надані належні докази які узгоджуються між собою. Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи заяву, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 . Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження судом першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129). Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка. Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат». Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2025 року - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач А. М. Стрижеус Судді: Л. Д. Поливач О. І. Шкоріна