Ухвала КАС ВС № 640/13303/21

УХВАЛА 14 листопада 2025 року м. Київ справа № 640/13303/21 адміністративне провадження № К/990/43897/25 Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е., перевіривши касаційну скаргу адвоката Оберемка Дениса Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі № 640/13303/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, який у подальшому був направлений на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 16.03.2021 № 91 «ОС»; - поновити позивача на посаді заступника директора департаменту - начальника відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції в Одеській області або посаді, рівнозначній тій, з якої його було звільнено наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 16.03.2021 № 91 "ОС"; - стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України (Державної інспекції архітектури та містобудування України) середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме: за період з 16.03.2021 по дату ухвалення судового рішення; - допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 16.03.2021 № 91 «ОС»; Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту - начальника відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції в Одеській області з 24 квітня 2021 року. Стягнуто з Державної інспекції архітектури та містобудування України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме за період з 24.04.2021 по 29.05.2025, у сумі 470270,42 грн (чотириста сімдесят тисяч двісті сімдесят гривень 42 копійки). Допущено негайне виконання судового рішення у частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 13334,70 грн (тринадцять тисяч триста тридцять чотири гривнi 70 копійок). У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись із рішеннями попередніх інстанцій в частині відмови позовних вимог, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. З матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Перевіривши касаційну скаргу представника позивача, Судом встановлено, що її зміст не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки ним не обґрунтовано підстави, на якій подана касаційна скарга, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження. Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Зокрема скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30.11.2022 у справі № 640/15797/21; від 05.04.2023 у справі № 640/12871/21; від 23.11.2023 у справі № 640/12442/21. Крім того, на думку позивача, як рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2025, так і постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 є незаконними та необґрунтованими, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне тлумачення і застосування норм, що регулюють питання правонаступництва органів публічної влади та трудових правовідносин, не було враховано вимоги частини другої статті 235 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку при поновленні на роботі та положення Порядку № 100 щодо визначення середньоденної заробітної плати, що призвело до очевидної помилки при застосуванні обчислювальної формули і заниження суми стягнення. При цьому, суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, необхідно указати конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яка застосована судом без урахування висновку Верховного Суду. Слід зазначити, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов. Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається норма права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду із зазначенням дати її прийняття та номеру справи; обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок. Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. При цьому, обов`язковою умовою є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду та у якій подається касаційна скарга). Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Разом з тим, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин. За результатом аналізу касаційної скарги встановлено, що скаржник зазначає окремо положення нормативно-правових актів та окремо постанови Верховного Суду, без їх взаємозв`язку. Так скаржник має вказати конкретну норму права, яку застосовано судами попередніх інстанцій без урахування висновку Верховного Суду, де відповідна норма була застосована. Крім того, заявнику необхідно навести обґрунтування, які б свідчили про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом, на його думку, були зроблені висновки. Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження. Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу адвоката Оберемка Дениса Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі № 640/13303/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя В. Е. Мацедонська