Постанова КАС ВС № 600/1000/23-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 листопада 2025 року м. Київ справа № 600/1000/23-а адміністративне провадження № К/990/27/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мацедонської В.Е., суддів: Білак М. В., Желєзного І. В., розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2023 року (головуючий суддя Лелюк О.П.,) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року (головуючий суддя Сушко О.О., судді: Залімський І. Г., Мацький Є.М.). І. Суть спору У березні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно неповного нарахування та виплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди, у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за грудень 2022 року та січень 2023 року; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" збільшення додаткової винагороди, з врахуванням сплати податків і зборів, за грудень 2022 року в сумі 48932,26 грн. та за січень 2023 року в сумі 68950,00 грн. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходить військову службу на посаді старшого офіцера (старшого оперуповноваженого) прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) головного оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 (ВЧ НОМЕР_1 ) та з 24.02.2022 року приймає безпосередню участь у бойових діях, забезпечує здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в Донецькій та Луганській областях, що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_1 від 10.02.2023 № 12/487. Позивачу за грудень 2022 та січень 2023 року виплачена додаткова винагорода в розмірі: 30000 грн на місяць, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168), пропорційно кількості діб участі позивача у діях та заходах. Проте, на думку позивача ВЧ НОМЕР_1 протиправно не доплатила йому збільшену додаткову винагороду на суму до 70 000 гривень на місяць, пропорційно кількості діб проходження служби та виконання завдань в районах ведення воєнних (бойових) дій, у грудні 2022 року та січні 2023 року, оскільки відповідно до бойових розпоряджень по ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01 по 31 грудня 2022 року та з 01 по 31 січня 2023 року, позивач щоденно приймав безпосередню участь у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) у першому ешелоні оборони у складі оперативно-тактичного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " ІНФОРМАЦІЯ_4 . До того ж начальником головного оперативно-розшукового відділу прикордонного загону полковником ОСОБА_2 керівнику відповідача подано рапорти (вх. №27р від 02.01.2023 та вх. №1821р від 03.02.23) з клопотанням про виплату додаткової винагороди (збільшеної додаткової винагороди) за час виконання завдань в бойових умовах (на час воєнного стану) особовому складу, головного оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , що залучався до безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у розмірі по 70 000 грн. за місяць на одного військовослужбовця, пропорційно кількості діб проходження служби та виконання завдань в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема позивачу за 31 добу в грудні 2022 року та за 31 добу у січні 2023 року. За таких підстав як вважає ОСОБА_1 , відповідачем не нараховано та не виплачено збільшення додаткової винагороди за 22 доби грудня 2022 року, що, з врахуванням сплати податків та зборів, становить 48 932,26 гривень. А також, відповідачем не нараховано та не виплачено збільшення додаткової винагороди за 31 добу січня 2023 року, що з врахуванням сплати податків та зборів, становить 68 950,00 гривень. Отже, внаслідок бездіяльності відповідача, позивачу не доплачено збільшення додаткової винагороди за грудень 2022 року та січень 2023 року в загальній сумі117882,26 гривень. ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого офіцера (старшого оперуповноваженого) прикордонного оперативного-розшукового відділу (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) головного оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби з 11 жовтня 2021 року та з 24 лютого 2022 року по 10 лютого 2023 (дата видачі довідки), безпосередньо бере участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування військової агресії російської федерації проти України в Донецькій та Луганській областях. Позивачу за грудень 2022 та січень 2023 року додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн на місяць виплачена відповідно до положень Постанови №168, пропорційно кількості діб участі позивача у діях та заходах, визначених пунктом 1 цієї постанови, що підтверджується витягом з наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 4613-ОС від 26 грудня 2022 року "Про виплату додаткової винагороди" та графою 1641 додатку № 1 до цього наказу, яким визначено за 31 добу за період з 01 по 31.12.2022 року виплатити додаткову винагороду капітану ОСОБА_1 у розмірі 30000,00 грн, витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 56-ОС від 03.02.2023 "Про виплату додаткової винагороди" та графою 1605 додатку № 1 до цього наказу, яким визначено за 31 добу за період з 01 по 31.01.2023 виплатити додаткову винагороду капітану ОСОБА_1 у розмірі 30000,00 грн, розрахунковим листом за грудень 2022 року підтверджується, що позивачу у грудні 2022 року відповідно до наказу № 4613-ОС від 26.12.2022 нараховано до виплати (разом з податком) 30000,00 грн, розрахунковим листом за лютий 2023 року підтверджується, що позивачу за січень 2023 року, відповідно до наказу № 56-ОС від 03.02.2023 нараховано до виплати (разом з податком) 30000,00 грн. З бойових розпоряджень начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , які винесені в період з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2023 року по 31 січня 2023 року, вбачається, що з метою забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, проведення рейдових дій, здійснення подвірних обходів, перевірки місцевості, обстеження місць можливого переховування ДРГ та радикально налаштованих громадян України, які можливо причетні (надають допомогу) НЗФ, позивача включено в склад групи військовослужбовців, які з 01 грудня 2022 року по 31 січня 2023 року здійснювали фільтраційно-перевірочні заходи на відповідних службових автомобілях від КП у м. Краматорськ в межах по ділянці відповідальності прикордонного загону. Згідно з розділом II "Облік ведення бойових дій" Журналу службово-бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.02.2022 №2-ДСК 03.12.2022, 04.12.2022, 06.12.2022, 06.12.2022, 10.12.2022, 13.12.2022, 17.12.2022, 22.12.2022, 25.12.2022, 31.12.2022 відбувалися бойові дії/вогневі ураження в місцях дислокації військової частини, де проходить службу позивач. Начальником головного оперативно-розшукового відділу прикордонного загону полковником ОСОБА_3 подано рапорти (за вхідним №27р від 02.01.2023 та вхідним №1821р від 03.02.2023) керівнику відповідача з клопотанням про виплату додаткової винагороди (збільшеної додаткової винагороди) за час виконання завдань в бойових умовах (на час воєнного стану) особовому складу, головного оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , що залучався до безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у розмірі по 70000 грн за місяць на одного військовослужбовця, пропорційно кількості діб проходження служби та виконання, завдань в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема позивачу за 31 добу в грудні 2022 року (порядковий номер 14 в рапорті №27р від 02 січня 2023 року) та за 31 добу у січні 2023 року (порядковий номер 14 в рапорті №1821р від 03 лютого 2023 року). 27 січня 2023 року відповідачем відповідно до витягу з наказу по ІНФОРМАЦІЯ_2 №13-ОС від 08 січня 2023 "Про виплату додаткової винагороди" за грудень місяць 2022 року за період з 01.12.2022 по 31.12.2022 року було виплачено лише 20322,58 грн, за 9 діб проходження служби та виконання завдань в районах ведення воєнних (бойових) дій у грудні 2022 року. Натомість, як зазначили сторони у заявах по суті справи, за січень 2023 року, відповідачем наказ щодо нарахування та виплату позивачу збільшення додаткової винагороди до 70000 грн не видавався, відповідно така винагорода не нараховувалась і не виплачувалась. Відповідно до додатку №1 до наказу начальника прикордонного загону від 08 січня 2023 року №13-ОС "Про виплату додаткової винагороди" позивачу нарахована та виплачена збільшена додаткова винагорода пропорційно дням вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником, яке зафіксоване в Журналі бойових дій за період з 03- 04.12.2022, 06.12.2022, 13.12.2022, 17.12.2022, 22-23.12.2022, 25.12.2022, 31.12.2022. Позивач вважає, що Військова частина НОМЕР_1 не в повному обсязі виплатила, передбачену Постановою №168 додаткову винагороду, а тому ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів. ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_1 збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди відповідно до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за грудень 2022 року та за січень 2023 року. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» збільшення додаткової винагороди, з врахуванням сплати податків і зборів, за грудень 2022 року в сумі 48932,26 грн. та за січень 2023 року в сумі 68950,00 грн. Приймаючи такі судові рішення по суті позовних вимог, суди попередніх інстанцій вказали про те, що позивач має право на отримання збільшеної додаткової винагороди, передбаченої п. 1 Постанови №168, в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що безпосередня участь позивача у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), підтверджується рапортами начальника головного оперативно-розшукового відділу прикордонного загону полковника ОСОБА_2 вх. №27р від 02.01.23, та вх. №1821р від 03.02.23, а тому, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу збільшену додаткову винагороду до 70000 грн. на місяць, пропорційно кількості діб проходження служби та виконання, завдань в районах ведення воєнних (бойових) дій у грудні 2022 року та січні 2023 року. Окрім того, як зазначив суд першої інстанції, витяги з журналу службово-бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_5 від 24 лютого 2022 року №2-ДСК в дати 03.12.2022, 04.12.2022, 06.12.2022, 10.12.2022, 13.12.2022, 17.12.2022, 22.12.2022, 25.12.2022 та 30.12.2022 (за які відповідач нарахував позивачу додаткову грошову винагороду у розмірі 70000 грн пропорційно дням участі військовослужбовців у бойових діях у розмірі 20322,58 грн) підтверджує лише факт обстрілу та попадання ворожих ракет у м. Краматорськ і жодним чином не спростовує факт участі позивача у бойових діях або здійснені ним заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, виконаних ним відповідно до бойових розпоряджень щодня з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2023 року по 31 січня 2023 року, що підтверджується указаними вище документами. До того ж суд першої інстанції вказав, що територіальні громади Донецької та Луганської областей є територіальними громадами, які віднесені до територій, на яких ведуться (велись) бойові дії (територій можливих бойових дій), тому як вони віднесені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за N 1668/39004 (зі змінами). Натомість суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про те, що подання окремо рапорту вх. №27 р від 02 січня 2023 року та рапорту вх. №1821р від 03 лютого 2023 року начальником підрозділу та наявність бойових розпоряджень не підтверджує факт участі позивача у бойових діях або заходах, оскільки у журналі бойових дій відсутній запис вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником, оскільки відповідно до п. 3 наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 09 грудня 2022 року № 628-/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови №168", документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є, зокрема, рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах. До того ж зазначені рапорти містять всіх необхідні реквізити та інформацію, а тому підлягають врахуванню та застосуванню в спірних правовідносинах. Водночас суд критично оцінив доводи відповідача, що лише наявність всіх у сукупності документів, передбачених пунктом 3 Наказу №628/0/081-22АГ, є підставою для виплати збільшеної додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. Суд апеляційної інстанції підтримав рішення суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 має право на отримання збільшеної додаткової винагороди, передбаченої п.1 постанови №168, в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. IV. Провадження в суді касаційної інстанції Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ВЧ НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду із цією касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 28 жовтня 2025 року (у зв`язку з відпусткою судді Мартинюк Н.М.) визначено склад суду: Мацедонська В.Е. (головуючий суддя), Білак М. В., Желєзний І. В. V. Касаційне оскарження У касаційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 1 Постанови №

168. Касатор підкреслив, що у цій справі ключовим є питання підтвердження однієї із умов виплати збільшеної додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, а саме порядок підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, на що суди попередніх інстанцій, на переконання ВЧ НОМЕР_1 , не звернули увагу. Скаржник наполягав на тому, що позивач не перебував в зоні активних бойових дій, він виконував обов`язки в населених пунктах, які не знаходяться на території між позиціями сил оборони та позиціями військ агресора, позаяк на відміну від наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.01.2023 № 1 "Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій", яким визначено райони ведення воєнних (бойових) дій з 01.12.2022 по 31.12.2022 (зокрема, Луганська та Донецька області), у наказі Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 № 26 "Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій" визначено райони ведення воєнних (бойових) дій з 01.01.2023 по 31.01.2023 конкретизовано територіальні громади вказаних областей, в яких велись воєнні (бойові) дії, зокрема у Краматорському районі Донецької області до районів ведення бойових дій віднесено лише Лиманську міську територіальну громаду та Константинівську міську територіальну громаду. Окрім того, скаржник наголошує, що довідка від 10 лютого 2023 року за № 12/487 не може бути належним та допустимим доказом у справі, оскільки в ній зазначено, що позивач з 24.02.2022 по теперішній час, безпосередньо бере участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України в Донецькій та Луганській областях тому як не свідчить про фактичну участь у відповідних заходах, оскільки вона не містить конкретних проміжків часу, в яких позивач приймав безпосередню участь у бойових діях та заходах, що передбачені пунктом 1 постанови №168, не вказані підстави видачі, зокрема, бойові розпорядження, журнал службово-бойових дій та рапорт. Також, на думку скаржника суди попередніх інстанцій помилково дійшли до висновку що достатньо лише факту обліку в Журналі службово-бойових дій бойових розпоряджень, необхідний взаємозв`язок між виконаними бойовими завданнями позивачем на підставі бойових розпоряджень, з подальшим фіксуванням в розділі 2 Журналу службово-бойових дій та як наслідок подання рапорту командиром підрозділу. Тільки в такому взаємозв`язку позивач набуде права на отримання збільшеної додаткової винагороди, передбаченою Постановою 168 та наказом 628 АГ. Витяги з Журналу службово-бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24 лютого 2022 року № 2-ДСК, які знаходяться в матеріалах справи підтверджують вогневі ураження об`єктів інфраструктури міста Краматорська в грудні 2022 року. Витяги з Журналу службово-бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24 лютого 2022 року № 2-ДСК, які б підтвердили факт безпосередньої участі позивача в грудні 2022 року та січні 2023 року у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, у відповідача відсутні. Окрім того, обов`язковою умовою (у сукупності з іншими умовами) для виплати додаткової винагороди є перебування в районі ведення бойових дій, що для січня 2023 року не було виконано. Позиція інших учасників справи Правом подати відзив на касаційну скаргу позивач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку. VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина перша статті 6, частина перша статті 14 Закону України від 03 квітня 2003 року № 661-IV "Про Державну прикордонну службу України" (далі - Закон № 661-IV) визначає, що Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України. Згідно зі статтею 16 цього Закону № 661-IV умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII, дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. За приписами частини другої статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023, від 26 липня 2023 року № 451/2023, від 06 листопада 2023 року № 734/2023, від 05 лютого 2024 року № 49/2024, від 06 травня 2024 року № 271/2024, від 23 липня 2024 року № 469/2024, від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, від 14 січня 2025 року № 26/2025 та від 15 квітня 2025 року № 235/2025 строк дії режиму воєнного стану продовжується. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова № 168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 року № 1146, яка застосовується з 01 вересня 2022 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. З метою виконання вимог Постанови № 168 та з метою врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168" (далі - Наказ № 392-АГ). Так, згідно з пунктом 1 Наказу № 392-АГ військовослужбовцям, крім випадків, передбачених цим наказом, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення (далі органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби (у зв`язку із звільненням з військової служби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов`язків військової служби. Додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів. Відповідно до пункту 4 Наказу № 392-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: 1) бойового наказу (бойового розпорядження); 2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); 3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах. Пунктом 5 Наказу № 392-АГ передбачено, шо для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання і завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі. Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця. У довідках, передбачених цим пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу. Згідно з пунктом 11 Наказу № 392-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України. Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу. Виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів). До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу (пункт 12 Наказу № 392-АГ). 09 грудня 2022 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ № 628/8/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168" (далі - Наказ № 628-АГ), який застосовується з 01 грудня 2022 року та в подальшому врегульовував порядок і умови здійснення виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди під час дії воєнного стану, та пунктом 8 якого передбачено, що інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу. VІІ. Висновки Верховного Суду У силу положень частини першої статті 341 КАС України перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи. При цьому, згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування норм права. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного. Спір у цій справі виник у зв`язку з реалізацією положень Постанови № 168, а саме: право позивача на отримання збільшеної виплати додаткової винагороди до 70000 грн за грудень 2022 року та січень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Системний аналіз норм Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2011-XII) свідчить, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини і громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими Конституцією України та законами України, з урахуванням особливостей, установлених цим законом та іншими нормативно-правовими актами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана з захистом Батьківщини, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. При цьому, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Так, у частині другій статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Тобто, згаданими вище нормами законодавства військовослужбовцям встановлені пільги, гарантії та компенсації, у тому числі у вигляді надбавок, доплат, винагород, премії, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, і таке право військовослужбовця не може бути порушеним та обмеженим. Водночас, передумовою для реалізації такого права є дотримання певного порядку (процесу). Однією з підстав відкриття касаційного провадження у цій справі є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права: пункту 1 постанови № 168 в частині (що стосуються осіб які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах). Із змісту оскаржуваних судових рішень слідує, що суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору виходили з того, що Наказ № 628-АГ, який регулював порядок і умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби протягом спірного періоду (01.12.2022 - 31.01.2023), містить додаткову умову, з якою пов`язано право військовослужбовців на отримання збільшеної додаткової винагороди за безпосередню участь у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а саме "за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником", яка не передбачена положеннями Постанови № 168, а тому на підставі частини третьої статті 7 КАС України, яка визначає загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, вважали за необхідне в частині визначення понять "участь у бойових діях та заходах" застосувати положення Постанови №

168. Верховний Суд погоджується із цими висновками суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з огляду на таке. Пункт 2-1 Постанови № 168, надає керівникам відповідних міністерств та державних органів повноваження визначати порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою, але не підстави для набуття військовослужбовцем права на таку винагороду. Під "умовами" слід розуміти встановлення необхідних обставин, які уможливлюють виплату військовослужбовцям означеної додаткової винагороди. Під "порядком" слід розуміти визначення певної послідовності, черговості, способу виконання, методу здійснення відповідних нарахувань та виплат. Ані умови, ані порядок виконання повноважень не можуть змінювати (обмежувати чи розширювати) підстави для виконання цих повноважень, тим більше, якщо ці підстави встановлені актом вищої юридичної сили. Частина перша статті 9 Закону № 2011-XII містить безумовне застереження про те, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Постановою № 168, з урахуванням умов та характеру військової служби "на період дії воєнного стану", визначено підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям Держприкордонслужби) підвищеної (до 100.000 грн) додаткової винагороди (тобто підстави набуття військовослужбовцем права на таку винагороду), а саме: 1) безпосередня участь у бойових діях; 2) забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії безпосередньо в районах їх [бойових дій] ведення (здійснення). Отже, обидві підстави визначаються діяльністю військовослужбовця щодо виконання поставлених йому завдань відповідного змісту. При цьому перший із цих видів діяльності передбачає обов`язкову участь у бойових діях (бойовому зіткненні з противником), тоді як другий спрямований на забезпечення здійснення відповідних заходів у певних районах, де проводяться такі заходи, тобто орієнтований на відповідну територію, що не вимагає (хоча й не виключає) участі у бойових зіткненнях з противником. Враховуючи наведене, умови виплати підвищеної додаткової винагороди слід розуміти як визначення переліку документів, які підтверджують наявність підстав, а порядок - процедуру виконання відповідних дій щодо розгляду документів, призначення та виплати винагороди або відмови у її призначенні (якщо відсутні або не підтверджені підстави відповідно до встановлених умов). Резюмуючи наведене, Суд доходить висновку, що відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168, керівникам відповідних міністерств та державних органів, до складу (підпорядкування) яких входять військовослужбовці, доручено конкретизувати умови і порядок виплати додаткової (у тому числі підвищеної) винагороди, тобто спосіб документального підтвердження і процедуру (порядок діяльності уповноважених органів чи посадових осіб) виплати винагороди, однак не підстави для набуття права на таку винагороду, оскільки ці підстави визначені Постановою № 168 як актом вищої юридичної сили порівняно з актами органів, уповноважених цією Постановою. На виконання Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та пункту 2-1 Постанови № 168 Адміністрація Держприкордонслужби послідовно видала Накази від 30.07.2022 № 392-АГ та від 09.12.2022 № 628-АГ, у яких визначила конкретизований перелік бойових дій та заходів у районах ведення бойових дій, із виконанням яких, пов`язано право військовослужбовців на отримання підвищеної додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови №

168. Необхідно констатувати, що більшість із цих конкретизованих заходів, включених до означених переліків, доповнені вимогою "за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником". За цих обставин визначений Адміністрацією Держприкордонслужби перелік заходів не розрізняє двох видів діяльності, встановлених Постановою № 168, з яких лише перший (безпосередня участь у бойових діях) передбачає безпосереднє зіткнення з противником; водночас у багатьох випадках якісне виконання завдання, що належить до другого виду, не вимагає (але й не виключає) вступу у безпосереднє зіткнення з противником. Отже, доповнення обставин, які визначають підставу виникнення у військовослужбовців права на таку винагороду у зв`язку із "забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії безпосередньо в районах їх [бойових дій] ведення (здійснення)" вимогою її поєднання із "вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником" є по суті не умовами нарахування та виплати підвищеної додаткової винагороди, а зміною підстав, встановлених Постановою № 168 для набуття військовослужбовцем права на підвищену додаткову винагороду, що фактично є звуженням обсягу таких підстав актом нижчої юридичної сили порівняно з актом, яким такі підстави встановлено [Постанова № 168]. Наведене дозволяє Суду дійти висновку, що доповнення підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, які визначають право військовослужбовців на підвищену додаткову винагороду, вимогами "безпосереднього зіткнення з противником" та "вогневого ураження", коли це не обумовлено природою відповідних бойових завдань, таких як забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії безпосередньо в районах їх (бойових дій) ведення (здійснення), порушує вимогу, щоб акти нижчої юридичної сили не суперечили актам вищої сили. У випадку виникнення такої колізії загальновизнаним способом її вирішення є надання переваги акту вищої юридичної сили. Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 26 лютого 2025 року у справі № 560/3312/23, від 07 травня 2025 року у справі № 240/5382/23, який є застосованим і до правовідносин у цій справі. За обставинами цієї справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в період дії воєнного стану з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.01.2023 здійснював забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, проведення рейдових дій, опитування місцевих жителів, здійснення подвірних обходів, перевірки місцевості, обстеження місць можливого переховування ДРГ та радикально налаштованих громадян України, які, можливо, причетні (надають допомогу) до НЗФ, перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), що підтверджено наявними в справі матеріалами (бойовими розпорядженнями начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (КП - ІНФОРМАЦІЯ_6 ), довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 10.02.2023 №12/487, а також рапортами начальника головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_4 прикордонного загону від 02.01.2023 вх. № 27р, та від 03.02.2023 вх. № 1821р, які містять всі необхідні реквізити та інформацію. За вказаних обставин висновки суду про те, що відсутність умови поєднання виконання цих завдань із "безпосереднім зіткненням з противником" та "вогневим ураженням" не позбавляє позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, є обґрунтованими. Підсумовуючи вищевикладене, Верховний Суд доходить висновку, що обставини справи, необхідні для правильного вирішення спору, суди встановили в достатньому обсязі і висновки, яких вони дійшли за результатами розгляду, є правильними Інші доводи та аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій і свідчать про його незгоду із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду. Колегія суддів наголошує на тому, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій і якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що ними неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення судів попередніх інстанцій відсутні. Відтак, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись статтями 341, 345, 349, 355-356, 359 КАС України, Суд ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року - без змін. Судові витрати не розподіляються. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська Судді М. В. Білак І. В. Желєзний