Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/14842/25

Головуючий І інстанції: Лук`яненко М.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 листопада 2025 р. Справа № 520/14842/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Вінницької митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/14842/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САНФЛАУВЕР ТРЕЙД" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «САНФЛАУВЕР ТРЕЙД» (далі - позивач, ТОВ «САНФЛАУВЕР ТРЕЙД») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької митниці (далі - відповідач), в якому просило суд (з урахуванням наданих уточнень): - визнати протиправним та скасувати Рішення Вінницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA401000/2025/000126/2 від 02.05.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2025/000368 від 02.05.2025; - стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФЛАУВЕР ТРЕЙД» за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці Державної митної служби України суму сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн.; - стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФЛАУВЕР ТРЕЙД» за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці Державної митної служби України суму витрат на переклад документів із нотаріальним засвідченням у розмірі 7 305, 00 грн.; - стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФЛАУВЕР ТРЕЙД» за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці Державної митної служби України суму витрат на правову допомогу, про що буде подано окреме клопотання. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення Вінницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA401000/2025/000126/2 від 02.05.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2025/000368 від 02.05.2025. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФЛАУВЕР ТРЕЙД» за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці Державної митної служби України суму сплаченого судового збору у розмірі 3028 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ТОВ «САНФЛАУВЕР ТРЕЙД» в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що під час контролю за правильністю визначення митної вартості та вивчення документів, які підтверджують митну вартість відповідно до ч.2 ст.53 МКУ, виявлено розбіжності та не точності, а саме: 1) встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах ЕХW і, при цьому, при декларуванні витрат на транспортування вказані лише витрати, пов`язані зі здійсненням перевезення вказаних товарів, дані стосовно здійснених витрат на завантаження відсутні як у МД, так і у поданому до митного оформлення документі за кодом «3007» № 10\04-1 від 10.04.2025; 2) відповідно до умов оплати товару, зазначених у зовнішньоекономічному договорі та специфікації до нього, оплата за товар має бути здійснена впродовж 5 днів після виставлення інвойса, проте жодних документів, що свідчили б про здійснену оплату товару, до митного оформлення не подано. Проте в комерційній пропозиції вказано що ціна є дійсною при умові 100% передплати. Також, відповідно до умов поставки ЕХW покупець має нести витрати на навантаження товару в транспортний засіб перевізника та митне очищення в країні експорту. Тобто відсутні документальні підтвердження складових митної вартості згідно п.10 ст. 58 МКУ. Вважає, що додатково наданий до митного оформлення ціновий висновок ДП «Держзовнішінформ» від 23.04.2025 №3-2/157-1 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам закону. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 по справі №520/14842/25 - залишити без змін. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю «САНФЛАУВЕР ТРЕЙД» (податковий номер 45124044) відповідно до даних ЕДР здійснює діяльність згідно КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний), 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами, 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Між позивачем та постачальником компанією MERSA DEPOLAMA KIMYA PETROL TUTUN VE TARIM URUNLERI TEKSTIL SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) укладено Контракт від 25 березня 2025 року № SF00001/03/25. До укладення даного контракту сторонами погоджені умови постачання товару, а саме: до ТОВ «САНФЛАУВЕР ТРЕЙД» від постачальника MERSA DEPOLAMA KIMYA PETROL TUTUN VE TARIM URUNLERI TEKSTIL SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) надійшла комерційна пропозиція від 14.03.2025, відповідно до якої виробник пропонував товар - олива гідравлічна HLP 32 (виробництва Туреччини) за ціною 725,00 Доларів США за 1 тону. У відповідь на дану пропозицію ТОВ «САНФЛАУВЕР ТРЕЙД» листом від 17.03.2025 зауважило, що готове придбати пробну партію оливи гідравлічною HLP 32 та просило розглянути можливість надання знижки на пробну партію у розмірі 20-25 Доларів США за 1 тону. Листом від 20.03.2025 MERSA DEPOLAMA KIMYA PETROL TUTUN VE TARIM URUNLERI TEKSTIL SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) надано відповідь позивачу про те, що буде надано знижку лише на пробну партію товару, на інші буде діяти вартість, яка вказана у комерційній пропозиції. Так, відповідно до п. п. 1.1-1.3. Контракту від 25 березня 2025 року № SF00001/03/25 Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю гідравлічну оливу (надалі Товар) за ціною, у кількості, у строки та на умовах у відповідності з положеннями даного контракту. Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар у відповідності з умовами даного контракту. Товар постачається та відвантажується партіями на умовах постачання, що вказані у специфікації до даного Договору. Згідно із пунктом 3.1. вказаного Контракту Покупець оплачує товар товарними партіями на умовах, що вказані у Специфікаціях до Договору. Згідно із п. п. 3.2., 3.3. вказаного Контракту Продавець завчасно повідомляє Покупця про готовність вантажу до відправлення зі складу вантажовідправника, після чого виставляє інвойс для передоплати. Строк оплати: протягом 5 календарних днів з дня надання інвойсу Продавцем покупець здійснює оплату за кожну партію товару, що відвантажується. Сторони погодили до даного Контракту Специфікацію № 1 від 25.03.2025, відповідно до якої сторони погодили наступні умови поставки:

1. Сторонами погоджено вид товару, його кількість та вартість, а саме: поставці підлягає олива гідравлічна HLP 32 (виробництва Туреччини) у кількості 25,0 тон, із розрахунку 705,00 Доларів США за 1 тону, загальна вартість по специфікації - 17 625,00 Доларів США.

2. Вантажоотримувач та Покупець: ТОВ «САНФЛАУВЕР ТРЕЙД».

3. Вантажовідправник та Продавець: MERSA DEPOLAMA KIMYA PETROL TUTUN VE TARIM URUNLERI TEKSTIL SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина).

4. Умови поставки FCA/MERSIN, Karaduvar Sb Mah. Serbest Bolge 18, Cad № 3/1 Akdeniz склад виробника та автотранспорт Покупця, витрати на митне оформлення, сертифікацію та отримання відповідних дозволів, за рахунок Продавця (Інкотермс 2020).

5. Загальна вартість партії складає 17 625,00 Доларів США.

6. У вартість оливи входить завантаження на автотранспорт Покупця, пакування, митне оформлення, сертифікація.

7. Оплата за товар здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту надання сканованих копій документів: інвойса, оригінала сертифікату походження товару, завіреної копії сертифікату відповідності товару, CMR міжнародна транспортна накладна, оригінал пакувального листа, вантажна митна декларація. В подальшому, між сторонами укладено специфікацію № 2 від 08.04.2025 до вказаного контракту, відповідно до якої сторони погодили наступні умови поставки:

1. Сторонами погоджено вид товару, його кількість та вартість, а саме: поставці підлягає олива гідравлічна HLP 32 (виробництва Туреччини) у кількості 125,0 тон, із розрахунку 725,00 Доларів США за 1 тону, загальна вартість по специфікації 90 625,00 Доларів США.

2. Умови поставки FCA/MERSIN, Karaduvar Sb Mah. Serbest Bolge 18, Cad № 3/1 Akdeniz склад виробника та автотранспорт Покупця, витрати на митне оформлення, сертифікацію та отримання відповідних дозволів, за рахунок Продавця (Інкотермс 2020). Інші умови поставки відповідають тим, що раніше були встановлені у специфікації №1 від 25.03.2025. Так, на погоджений об`єм товару Продавцем (MERSA DEPOLAMA KIMYA PETROL TUTUN VE TARIM URUNLERI TEKSTIL SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина)) надано позивачу комерційний інвойс від 09.04.2025 та інвойс (фактура) від 09.04.2025 №ARM2025000000065, відповідно до яких продажу підлягає олива гідравлічна HLP 32 у кількості 25 000 кг (із розрахунку 0,705 Доларів США за 1 кг) загальна вартість складає 17 625,00 Доларів США. Відповідно до платіжної інструкції «SWIFT» від 3 квітня 2025 року позивачем перераховано на рахунок Покупця грошові кошти у розмірі 17 625,00 Доларів США. Продавець задекларував товар у країні-відправлення, подавши експортну декларацію (накладну) від 10.04.2025 №25TR330500005287M7. Разом із товаром продавцем надано пакувальний лист від 09.04.2025, Інвойс ARM2025000000065 від 09.04.2025, Сертифікат про походження товару від 09.04.2025. Транспортування товару підтверджується міжнародною транспортною накладною (CMR-накладна) від 09.04.2025. З метою доставки даного товару у країну призначення, між позивачем та компанією ТОВ «РОЯЛ ТРАНС ГРУП» укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг з організацією та забезпечення перевезень вантажів по території України та у міжнародному сполученні. Відповідно до п. 2.1. Договору Замовник доручає, а Експедитор бере на себе зобов`язання за рахунок Замовника надавати транспортно-експедиційні послуги з організації та забезпечення перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України та у міжнародному сполученні. Фактичне надання послуг підтверджується рахунком на оплату № 350 від 05.05.2025, актом надання послуг № 350 від 05.05.2025, договором-заявкою № К350 від 07.04.2025. В подальшому, уповноваженою особою пзивача - ТОВ « КОМПАС ВЕД» в особі директора Пономарьової К.І. подано до Вінницької митниці Державної митної служби України для митного оформлення партію товару олива гідравлічна HLP 32 (виробництва Туреччини) у кількості 25,0 тон, загальна вартість 17 625,00 Доларів США (ОЛИВИ ГІДРАВЛІЧНІ З СУМАРНИМ ВМІСТОМ НАФТИ АБО НАФТОПРОДУКТІВ ВУГЛЕВОДНІВ ОДЕРЖАНИХ З БІТУМІНОЗНИХ МІНЕРАЛІВ БІЛЬШЕ 70% В ЯКОСТІ ОСНОВНОГО КОМПОНЕНТУ БЕЗ ВМІСТУ ДИСУЛЬФІДУ ОЛІБДЕНУ В НЕАЕРОЗОЛЬНІЙ УПАКОВЦІ марка HLP 32) та митну декларацію №25UA401020017144U3 18.04.2025. Для митного оформлення на митний пост Вінницької митниці Державної митної служби України в електронному вигляді було подано документи, перелічені у графі 44 митної декларації № 25UA401020017144U3 від 18.04.2025, а саме: Пакувальний лист (Packing list) бн від 09.04.2025, Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) ARM2025000000065 від 09.04.2025, Автотранспортна накладна (Road consignment note) бн від 09.04.2025, Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) ММ 954604 від 09.04.2025, Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 10\04-1 від 10.04.2025, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 01 від 25.03.2025, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту), Додаткова угода 1 від 17.04.2025, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу SF00001/03/25 від 25.03.2025, Договір про надання послуг митного брокера 2214 від 11.04.2025, Комерційна пропозиція від 20.03.2025. Позивачем у МД було вказано митну вартість товару в розмірі: вартість товару 17 625,00 Доларів США; митна вартість склала 17 625,00 Доларів США (866854.14 грн.), визначену за ціною контракту (за основним методом). В порядку ст. 53 МК України, митний орган запитав у позивача додаткові документи на підтвердження митної вартості, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Інші документи за власним бажанням декларанта. Позивачем додатково на вимогу митного органу було надано висновок від 23.04.2025 ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» щодо підтвердження вартості товару за контрактом та лист від 02.05.2025 про відсутність інших додаткових документів. Після аналізу поданих декларантом документів відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2025/000368 02.05.2025 та Рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2025/000126/2 від 02.05.2025. Позивачем оформлено товар під гарантію у порядку ч. 7 ст. 55 МК України за митною декларацією № 25UA401020019246U6 від 02.05.2025, та сплачено всі митні платежі: - на первісну задекларовану митну вартість сплачено 150 000, 00грн.; - на відкориговану митну вартість досплачено 153 500,00 грн. на підставі чого товари випущено у вільний обіг (разом мито склало 303 500,00 грн.) згідно з платіжними інструкціями № 187 від 11.04.2025 та № 12 від 02.05.2025. Позивач вважаючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA401020/2025/000368 02.05.2025 та Рішення про коригування митної вартості товарів №UA4010000/2025/0001126/2 від 02.05.2025 є незаконними та підлягають скасуванню, звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесених рішень про коригування митної вартості. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України). Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України). Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України). Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. Крім того, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій. При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16. Судовим розглядом встановлено, що з метою митного оформлення придбаної партії товару за Контрактом від 25 березня 2025 року № SF00001/03/25 позивач подав до Вінницької митниці митну декларацію №25UA401020017144U3 18.04.2025. Разом з митною декларацією подано перелік документів, визначених в гр.44 МД, згідно з Класифікатором документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій. У спірному рішенні №UA401000/2025/000126/2 від 02.05.2025, як підстави для неможливості визначення митної вартості товару заявленої декларантом, зазначено таке: "Під час контролю за правильністю визначення митної вартості та вивчення документів, які підтверджують митну вартість відповідно до ч.2 ст.53 МКУ, виявлено розбіжності та не точності, а саме: 1) встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах ЕХW і, при цьому, при декларуванні витрат на транспортування вказані лише витрати, пов`язані зі здійсненням перевезення вказаних товарів, дані стосовно здійснених витрат на завантаження відсутні як у МД, так і у поданому до митного оформлення документі за кодом "3007" № 10\04-1 від 10.04.2025; 2) відповідно до умов оплати товару, зазначених у зовнішньоекономічному договорі та специфікації до нього, оплата за товар має бути здійснена впродовж 5 днів після виставлення інвойса, проте жодних документів, що свідчили б про здійснену оплату товару, до митного оформлення не подано. Проте в комерційній пропозиції вказано що ціна є дійсною при умові 100% передплати. Також, відповідно до умов поставки ЕХW покупець має нести витрати на навантаження товару в транспортний засіб перевізника та митне очищення в країні експорту. Тобто відсутні документальні підтвердження складових митної вартості згідно п. 10 ст. 58 МКУ. Враховуючи вищезазначене та положення ч.2,3 ст.53 МКУ, декларанту було направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів, а саме: "1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Інші документи за власним бажанням декларанта". При цьому згідно пункту 4.3 наданого до митного оформлення контракту від 25.03.2025 №ЗР00001/03/25 митна декларація країни відправлення є одним з обов`язкових документів, в тому числі на письмову вимогу митного органу. Додатково наданий до митного оформлення ціновий висновок ДП "Держзовнішінформ" від 23.04.2025 №3-2/157-1 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 № 2658-ІІІ зі змінами та пп. 56-60 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна та майнових прав", затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 зі змінами. Висновки щодо ціни товару експертом було зроблено на підставі листа-відповіді фірми відправника, та не було зроблено аналіз інформації з відкритих джерел мережі "Інтернет" щодо цін на аналогічну продукцію на зовнішньому ринку. В результаті експерт прийшов до висновку що ціни "можуть відповідати", а не "відповідають". Декларант листом від 02.05.2025 № 2/0205 серед іншого повідомив про надання додаткових документів та відмовився від надання додаткових. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності, відповідно до пп.2 З статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини. першої статті 57 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за (другорядними методами (ст.62 МКУ та ст.63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Відповідно до п.1 ст. 64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного. Використання методів, і зазначених у статтях 58 - 63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів торгівлі (САТТ). Митна вартість буде визначена за резервним методом згідно ст 64 МКУ. Джерелом числового значення митної вартості товару є МД від 17.03.2025 № UA110130/2025/005485, за якою оформлено (товар: «Олива гідравлічна, з сумарним вмістом нафти або нафтопродуктів (вуглеводнів) одержаних з бітумінозних мінералів більше 7056, в якості (основного компоненту, без вмісту дисульфіду молібдену, без вмісту біодизеля: SKY Hydraulic Oil HM 32, SKY Hydraulic Oil HLP 68, SKY Hydraulic Oil HM 68, SKY Hydraulic Oil HLP 46, SKY Hydraulic Oil HM46. Виробник: PETRO YAG VE KIMYASALLAR SAN.VE TIC. A.S Країна виробництва: TR. Торгівельна марка SKY та складає 1,46 Дол. США за кг". Судовим розглядом встановлено, що при прийнятті митницею рішень про коригування митної вартості товару за основу було взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України та Автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор». Колегія суддів враховує, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар. Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16. Що стосується посилання відповідача на те, що наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству, а саме: у митних органів наявна цінова інформація на ідентичний та подібний товар, зокрема, того ж самого виробника, суд зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №810/3295/17. При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами. Щодо відсутності каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) від виробника товару, колегія суддів зазначає таке. Такі документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України, як каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції, складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації. Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №810/3667/15. Щодо доводів митного органу про те, що поставка товару здійснюється на умовах ЕХW, при цьому, при декларуванні витрат на транспортування вказані лише витрати, пов`язані зі здійсненням перевезення вказаних товарів, дані стосовно здійснених витрат на завантаження відсутні як у МД, так у поданому до митного оформлення документі за кодом "3007" № 10\04-1 від від 10.04.2025, колегія суддів вказує, що відповідно до пункту 6 специфікації № 1 від 25.03.2025 вказано, умови поставки FCA/MERSIN, Karaduvar Sb Mah. Serbest Bolge 18, Cad № 3/1 Akdeniz склад виробника та автотранспорт Покупця, витрати на митне оформлення, сертифікацію та отримання відповідних дозволів, за рахунок Продавця (Інкотермс 2020). Вказаний документ було надано під час митного оформлення разом з митною декларацією. Щодо доводів митного органу про те, що відповідно до умов оплати товару, зазначених у зовнішньоекономічному договорі та специфікації до нього, оплата за товар має бути здійснена впродовж 5 днів після виставлення інвойса, проте жодних документів, що свідчили б про здійснену оплату товару, до митного оформлення не подано, колегія суддів вказує, що оплата за товар дійсно була здійснена в порядку 100% попередньої оплати, що підтверджується платіжною інструкцією «SWIFT» від 3 квітня 2025 року, відповідно до якої позивачем перераховано на рахунок Покупця грошові кошти у розмірі 17 625,00 Доларів США. Крім того, в даному випадку митному органу надавалися комерційна пропозиція та інше листування, відповідно до якого на першу «пробну» партію товару Виробником надано знижку (комерційна пропозиція від 14.03.2025 та лист від 20.03.2025). Відповідно, пробна партія товару продавалися зі знижкою, що повинно бути враховано митним органом. Щодо посилання апелянта на ненадання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МК України, колегія суддів зазначає таке. Згідно з ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. У спірному випадку колегія суддів не вбачає ознак недостовірності задекларованої вартості. Колегія суддів також зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Таким чином, твердження відповідача щодо непідтвердження декларантом документально відомостей, зазначених в митній декларації, не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Отже, митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару. У свою чергу, колегією суддів встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що ціна, вказана платником в митній декларації, об`єктивно підтверджується контрактом і наданим повним пакетом документів, передбачених статтею 53 Митного Кодексу України, та підлягає обчисленню. Ураховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про надання позивачем належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами. Відповідно, застосування митним органом другорядних методів - за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості є необґрунтованим. Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Із врахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є необґрунтованим та прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень. Оскільки саме прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішення про коригування митної вартості протиправним та його скасування є підставою для визнання протиправним та скасування сформованої Харківською митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Об`єднання цих вимог є належним способом захисту порушених прав позивача, з урахуванням усталеної судової практики (постанова Верховного Суду від 17.05.2022 року у справі № 809/506/17 ). З огляду на викладене, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийняті відповідачем, є протиправними та підлягають скасуванню. Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Вінницької митниці - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 по справі № 520/14842/25 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло