Постанова 4806 № 308/15909/24

Справа № 308/15909/24 П О С Т А Н О В А Іменем України 30 жовтня 2025 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді Джуги С.Д., суддів Собослоя Г.Г., Кожух О.А., з участю секретаря судових засідань: Мочан М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Горват Іван Іванович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 березня 2025 року у складі судді Крегул М.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Новіцька Ольга Вікторівна про визнання недійсним договору дарування, в с т а н о в и в : У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Новіцька Ольга Вікторівна про визнання недійсним договору дарування. Позовні вимоги мотивовано тим, що 01.06.2024 позивач подарувала, а відповідач прийняла в дарунок приміщення магазину за адресою АДРЕСА_1 . Оспорюваний договір посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського МНО Новіцькою О.В. На підставі даного договору до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено реєстраційний запис про набуття відповідачем права власності. Стверджувала, що в процесі укладення оспорюваного договору позивач, як власник відчужуваного майна не була поінформована про справжній зміст укладеного договору, оскільки вважала, що надає довіреність відповідачу на виготовлення дублікатів втрачених правовстановлюючих документів на зазначене в договорі нерухоме майно. Крім того, незадовго до укладення оспорюваного договору, а саме 09.05.2024 позивач перенесла оперативне втручання з видалення катаракти на правому оці та перебувала в стані реабілітації. Відтак, внаслідок часткової втрати зору, позивач не могла самостійно прочитати текст договору, що і дало можливість відповідачу невірно витлумачити зміст договору і ввести в оману позивача щодо правових наслідків цього правочину. Також зазначала, що позивач страждає на періодичні розлади психіки, викликані ушкодженням та дисфункцією головного мозку, або соматичної хвороби (хронічної ішемії мозку) ІІ ступеню з помірними статико координаційними порушеннями. Відтак вона потребує постійного догляду сторонньої особи. Станом на момент звернення до суду такий догляд здійснює син позивачки ОСОБА_3 .. При цьому, станом на момент укладення оспорюваного договору догляд за позивачкою не здійснювався. Рішення про призначення догляду за позивачкою було прийняте 20 червня 2024 року, тобто вже після укладення оспорюваного договору. Окрім цього, враховуючи той факт, що позивач є особою похилого віку та фактично перебуває під доглядом родичів та медичних працівників, оспорюваний договір позбавляє позивача права власності на майно яке є джерелом існування та матеріального забезпечення. З врахуванням наведеного, позивач, просила суд визнати недійсним договір дарування магазину за адресою АДРЕСА_1 , від 01.06.2024 посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського МНО Новіцькою О.В. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 березня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Горват Іван Іванович, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував обставини, які наведені в обґрунтування заявленого позову, не дав їм належної правової оцінки та безпідставно відмовив у задоволенні позову. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 , її представник - адвокат Горват І.І. підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 , її представник адвокат Гомза В.І. просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Новіцька О.В. в судове засідання не з`явилася. Про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлена. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у її відсутності. Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, їх представників, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості та недоведеності. З даними висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки такі ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У відповідності до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом установлено та вбачається з матеріалів справи, що 01.06.2024 року між ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 (відповідач) укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Новицькою О.В., зареєстрований в реєстрі за №

587. Згідно вказаного договору дарування, ОСОБА_1 (дарувальник) передає у власність (дарує) ОСОБА_2 (обдаровуваній), а остання приймає магазин після реконструкції з розширенням власного нежитлового приміщення № 17, за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно довідки ЛКК № 24/3/7 від 07.05.2024 року Ужгородського міського центру первинної медико санітарної допомоги слідує, що позивач ОСОБА_1 страждає на періодичні розлади психіки, викликані ушкодженням та дисфункцією головного мозку, або соматичної хвороби (хронічної ішемії мозку) ІІ ступеню з помірними статико координаційними порушеннями. Потребує постійного догляду сторонньої особи. 20.06.2024 року Департаментом соціальної політики Ужгородської міської ради прийнято рішення про призначення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 компенсації, як особі яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, до списку пов`язаних осіб входить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 09.05.2024 року ОСОБА_1 було здійснене оперативне лікування очей, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного хворого Закарпатського центру зору ТОВ «ЗЦМО». Відповідач ОСОБА_2 є донькою позивача ОСОБА_1 10.10.2024 року між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Хваста М.М., зареєстрований в реєстрі за № 2759, згідно якого, ОСОБА_2 (дарувальник) передає у власність (дарує) ОСОБА_5 (обдаровуваній), а остання приймає магазин після реконструкції з розширенням власного нежитлового приміщення № 17, за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За нормами ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування. Як на підставу визнання оспорюваного договору дарування недійсним позивач посилається на те, що вона не мала на меті подарувати магазин відповідачу, а вважала, що надає довіреність відповідачу на виготовлення дублікатів втрачених правовстановлюючих документів на зазначене в договорі нерухоме майно. Згідно зі ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був вчинений. Для визнання правочину недійсним, як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення, Цивільний кодекс розуміє в тому числі і помилку в характері (природі) правочину, прав та обов`язків сторін. Так, помилка може виникнути внаслідок необачності або самовпевненості учасників правочину, невірного розуміння сторонами одна одної в ході переговорів, невірного тлумачення закону, дій третіх осіб тощо. У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем, відповідно до ст.ст. 13, 81 ЦПК України не подано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності помилки щодо природи укладеного договору дарування в момент його укладення у нотаріуса. Доводи позивача, що вона, як власник відчужуваного майна не була поінформована про справжній зміст укладеного договору і вважала, що надає довіреність відповідачу на виготовлення дублікатів втрачених правовстановлюючих документів на зазначене в договорі нерухоме майно, є надуманими і повністю спростовуються матеріалами справи. У п. 8 договору дарування сторони у присутності нотаріуса підтверджують, що в них відсутні обставини, які примусили їх укласти цей договір на невигідних умовах, а також те, що вони отримали від нотаріуса усі роз`яснення стосовно укладеного договору і ніяких зауважень, доповнень до цього договору не мають. Цей договір підписується ними добровільно, при здоровому розумі та ясній пам`яті, зміст статей законодавства, які зазначені в договорі їм відомі і зрозумілі. Також сторони підтверджують, що цей договір вчиняється з відсутності впливу тяжкої обставини та обставин, що спонукають вчинити даний договір на вкрай невигідних умовах та він не є фіктивним та удаваним. У сторін відсутні будь-які заперечення щодо кожної з умов договору, однаково розуміють значення договору, умови та правові наслідки для кожної з сторін (п. 11 Договору). Даний договір дарування власноручно підписаний позивачем, у відповідній графі містяться її прізвище, ім`я, по батькові та підпис, що спростовує доводи позивача про відсутність у неї волевиявлення на укладення договору дарування, та її поганий зір. Допитана судом першої інстанції у якості свідка приватний нотаріус ОСОБА_6 суду ствердила, що сторони бажали укладення відповідного договору, в інакшому випадку посвідчення правочину було би відкладене. Окрім договору дарування, ОСОБА_1 , було прочитано та власноручно підписано заяву, у якій вона повідомляє, що приміщення, яке вона дарує своїй рідній доньці, ОСОБА_2 , є її особистою приватною власністю. Довіреність, про яку говорить позивач, була посвідчена ще 10.04.2024 року та власноручно підписана нею. Дублікат правовстановлюючого документа, на який посилається позивачка, був виданий ще 22.05.2024 року. Жодного повідомлення від позивачки про те, що вона не бачить або прохання про те, що їй необхідно прочитати текст договору вголос, не надходило. Крім того, коли у громадянина, який звертається за вчиненням нотаріальної дії і повідомляє про вади зору, нотаріус читає документи вголос, про що зазначається у тексті договору та у посвідчувальному написі. У таких випадках, на прохання громадянина із вадами зору, може залучатись інша особа, яка за її вказівкою підписує документ замість неї. В даному випадку, при посвідченні договору дарування, від позивачки не надходило жодних прохань про залучення іншої особи для підписання договору замість неї, у зв`язку із вадами зору. Безпідставними є також доводи позивача ОСОБА_1 , що вона не усвідомлювала який правочин вчиняє, не могла прочитати його текст і остання потребувала стороннього догляду при укладенні спірного договору. Так, до матеріалів справи, на підтвердження повноважень представника позивача адвоката Яцко В.Л., долучено копію довіреності від 12.09.2024 року, зареєстрованої в реєстрі за № 1568, посвідченої приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Дудись В.Н.. З даної довіреності вбачається, що позивач ОСОБА_1 самостійно, за відсутності будь-якої сторонньої особи, в тому числі особи, яка здійснює за нею постійний догляд, вчинила даний правочин, була ознайомлена з його змістом та підписала його. Інше не вказано ні в тексті довіреності, ні у посвідчувальному написі вказаної довіреності. При цьому, нотаріус Дудись В.Н. також підтвердив дієздатність позивачки, про що вказано у тому ж посвідчувальному написі. Отже, посвідчення довіреності 12 вересня 2024 року вказує на те, що іншим нотаріусом також підтверджено, що позивачка особисто прочитала довіреність, вона була дієздатна, розуміла значення своїх дій, могла керувати ними та власноручно підписала вказану довіреність. Матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували, що позивач на момент укладення оспорюваного договору (01.06.2024) не могла керувати своїми діями та не усвідомлювала їх значення. Судом першої інстанції, з врахуванням наведеного, правильно встановлено відсутність доказів порушення приватним нотаріусом Новицькою О.В. вимог ст.44 Закону України «Про нотаріат» щодо встановлення дійсності намірів сторін укласти саме договір дарування, а не інший правочин, роз`яснення вимог законодавства щодо змісту і правових наслідків укладеного договору. Таким чином суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно відмовив у заявленому позові. Рішення судом першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування чи зміни не має. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, ґрунтуються на неправильній оцінці фактичних обставин справи та помилковому тлумаченні норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини між сторонами, а тому не заслуговують на увагу. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За вказаних обставин апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Горват Іван Іванович, залишити без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 10 листопада 2025 року. Головуючий: Судді: