Постанова 4824 № 378/719/22

справа № 378/719/22 головуючий у суді І інстанції Гуртовенко Р.В. провадження № 22-ц/824/12158/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 12 листопада 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бундюк Єлизавети Володимирівни на ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 15 травня 2025 року за заявою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в : Заочним рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 16 лютого 2023 року у справі №378/719/22 за позовом ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 позовні вимоги про стягнення заборгованості задоволено у повному обсязі. У квітні 2025 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, в якій просить: поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та скасувати заочне рішення Ставищенського районного суду Київської області від 16 лютого 2023 року у справі № 378/719/22 і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження та в задоволенні позову відмовити. У квітні 2025 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, в якій просить: поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та скасувати заочне рішення Ставищенського районного суду Київської області від 16 лютого 2023 року у справі № 378/719/22 і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження та в задоволенні позову відмовити. Заяву обґрунтовано тим, що 16 лютого 2023 року заочним рішенням Ставищенського районного суду Київської області у цивільній справі №378/719/22 за позовом ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Належним чином засвідчена копія заочного рішення Ставищенського районного суду Київської області від 16 лютого 2023 року у цивільній справі №378/719/22 на адресу відповідача не надходила та ним не отримувалася. Про існування вказаної цивільної судової справи відповідачу відомо не було. Про ухвалення зазначеного заочного рішення суду відповідачу стало відомо лише 11 квітня 2025 року після стягнення з його карткового рахунку грошових коштів, у зв`язку з чим, відповідач дізнався про відкрите 07 квітня 2025 року виконавче провадження № 77736871 за виконавчим листом у цивільній справі № 378/719/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дебт Форс» заборгованості, відповідно до ухвали Ставищенського районного суду Київської області від 13 липня 2023 року про заміну сторони виконавчого провадження. Вказаною ухвалою замінено первісного позивача ТОВ «Вердикт Капітал» на ТОВ «Дебт Форс». У той же день, 11 квітня 2025 року представником відповідача адвокатом Бундюк Є.В. подано заяву про отримання копій матеріалів цивільної справи. З текстом заочного рішення суду Ставищенського районного суду Київської області від 16 лютого 2023 року відповідач також ознайомився 11 квітня 2025 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 15 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Залишено без розгляду заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у справі за позовом ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвала обґрунтована тим, що заява про перегляд заочного рішення подана з пропуском процесуального року для подання такої заяви, а причини пропуску такого строку, викладені у клопотання про поновлення, не містять належних доказів поважності пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про залишення заяви про перегляд заочного рішення належить залишити без розгляду. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Бундюк Є.В. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 15 травня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким поновити строк для подання заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення та направити справу до Ставищенського районного суду Київської області для розгляду по суті заяви про перегляд заочного рішення. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, викладені в оскаржуваній ухвалі висновки не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції надано неправильну оцінку доказам у справі стосовно їх належності, достатності та допустимості, порушено норми процесуального права. Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, як пропущеного з поважних причин. Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів, повідомлення відповідача про наявність цивільної справи, отримання відповідачем судових повісток, повного тексту заочного рішення суду. Наголошує, що відсутність належного повідомлення відповідача вказує на те, що він не знав, та не міг знати про існування заочного рішення Ставищенського районного суду Київської області від 16 лютого 2023 року, а і про існування цивільної справи загалом. Вказує, що оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції фактично перекладає на відповідача тягар доведення невинуватості у тому, що судом не було належним чином повідомлено учасника справи про судовий розгляд. Доводить до відома, що відповідач не проживає за адресою реєстрації місця проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , з 2016 року, у зв`язку з проходженням військової служби в складі Збройних Сил України. Після звільнення з лав ЗСУ почав проживати у м. Харків за місцем проходження військової служби. Щодо дати, коли стало відомо про існування виконавчого провадження скаржник посилається на те, що: приватним виконавцем Валявським О.А. 07 квітня 2025 року відкрито виконавче провадження №77736871; 08 квітня 2025 року приватним виконавцем Валявським О.А. винесено постанову у ВП №77736871 про арешт коштів боржника, зазначає, що на підтвердженням того, що банківський рахунок відповідача не було заблоковано, надає виписку по картці ОСОБА_1 від 16 травня 2025 року АТ «АКЦЕНТ-Банк» № K64L-V5JF-6PPJ-FLIM за період з 22 лютого 2023 року по 03 квітня 2025 року. Вказує, що відповідач користувався своїм рахунком безперешкодно до 11 квітня 2025 року. Таким чином, відповідач не мав можливості звернутися з заявою про перегляд заочного рішення у встановлені строки, оскільки не знав про наявність заочного рішення Ставищенського районного суду Київської області від 16 лютого 2023 року, копію заочного рішення суду не отримував. До апеляційної скарги представником ОСОБА_1 - адвокатом Бундюк Є.В. додані: постанова про відкриття виконавчого провадження від 07 квітня 2025 року, паспорт та ідентифікаційний код відповідача, фото доказ, виписка по картці ОСОБА_1 , постанова про арешт коштів боржника від 08 квітня 2025 року. Згідно з частиною 8 статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи, у цьому випадку на відповідача. Пунктом 6 частини 2 статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційний скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Системний аналіз змісту пункту 6 частини 2 статті 356, частин 1-3 статті 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі подання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Відповідно до частини 3 статті 83 ЦПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Відповідно до частини 1, 5, 7 статті 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. До відзиву додаються в тому числі докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про долучення указаних доказів представником ОСОБА_1 - адвокатом Бундюк Є.В. не заявлялося, доказів неможливості подання таких до суду першої інстанції у строк, передбачений частиною 3 статті 83 ЦПК України, з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача не подавалося, клопотання про поновлення строку на подання доказів представником відповідача також не заявлялося, у зв`язку з чим апеляційним судом такі не приймаються та підлягають залишенню без розгляду, як подані після закінчення процесуальних строків. Від ТОВ «Дебт Форс» (правонаступник ТОВ «Вердикт Капітал» згідно з ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 13 липня 2023 року) надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Бундюк Є.В. в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без участі відповідача та його представника, апеляційну скаргу підтримав. Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення, дійшла висновку про таке. Перевіривши доводи про наявність поважних причин для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційним судом встановлено таке. До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ «Вердикт Капітал» з посиланням на те, що 09 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №101799425, а відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. 30 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №30-11-65, відповідно умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №101799425 від 09 серпня 2021 року. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника станом на 05 грудня 2022 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 52 395 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7 000 грн, заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги -24 395 грн, заборгованість за процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 21 000 грн. Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції в порядку частини 6 статті 187 ЦПК України направлявся запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача. За відомостями Ставищенської сільської ради від 04 січня 2023 року №03-06/26 встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 71,72 т. 1). Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка надсилається разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Відповідно до частини 10 статті 6 цього Закону реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Кореспонденція суду є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом. Суд першої інстанції направляв на зареєстровану адресу відповідача повідомлення разом з копією ухвали про призначення розгляду справи та доданих до неї документів, повістки про призначення розгляду справи. Відповідач кореспонденцію суду не отримав, надіслана судом першої інстанції кореспонденція повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 76,83,123 т. 1). Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд. Оцінюючи можливість розгляду справи судом першої інстанції за таких обставин, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (надалі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу. Однак з гарантій статті 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього. Апеляційний суд звертає увагу на те, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено пунктами 118, 123 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №

270. Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи. Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, апеляційний суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції щодо відповідача судом першої інстанції дотримано. Заочним рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 16 лютого 2023 року у справі №378/719/22 позовні вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №101799425 від 09 серпня 2021 року у розмірі 52 395 грн та понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 9 000 грн. Відповідно до статті 283 ЦПК України відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Відповідно пункту 4 частини 6 до статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції двічі направляв заочне рішення на зареєстровану адресу відповідача, однак відповідач кореспонденцію суду не отримав, надіслана кореспонденція повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» відповідно 03 березня 2023 року та 24 березня 2023 року (а.с. 139-142 т. 1). Крім того, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції повідомив відповідача про ухвалення заочного рішення Ставищенським районним судом Київської області від 16 лютого 2023 року у справі №378/719/22 шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 136 т. 1). Відповідно до статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Отже, законодавець встановив обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення. Зважаючи на викладене, апеляційний суд вважає, що днем вручення судового рішення відповідачу є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність відповідача за адресою місцезнаходження, а саме: 03 березня 2023 року (а.с. 139-140 т. 1). З заявою про перегляд заочного рішення Ставищенського районного суду Київської області від 16 лютого 2023 року у справі № 378/719/22 представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася 25 квітня 2025 року з пропуском строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Як вбачається з правового висновку Великої Палати, викладеного у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 встановлено, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина 2 статті 126 ЦПК України) заява про перегляд заочного рішення, подана з пропуском установленого законом строку, за відсутності підстав для його поновлення, підлягає залишенню без розгляду. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду формулює висновок про те, що оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення, є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не без задоволення (пункт 93,94). Тим самим Велика Палата Верховного Суду повертається до такого варіанту тлумачення норм процесуального права, який послідовно використовувався судами з моменту запровадження інституту заочного розгляду справи, що є підставою для відступу від попереднього висновку (пункт 95). З урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), наводить такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу: передбачені частиною 3 статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення; оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини 2 статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення (пункт 96). Підсумовуючи вищевказане, апеляційний суд вважає, що відповідачем не доведено наявність об`єктивних непереборних труднощів для подання заяви про перегляд заочного рішення в строки, визначені частиною 3 статті 284 ЦПК України, з дня отримання тексту заочного рішення та відсутність безумовних підстав для поновлення строку на звернення до суду з такою заявою, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення без розгляду на підставі статті 126 ЦПК України. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідач не проживає за адресою реєстрації місця проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , з 2016 року, у зв`язку з проходженням військової служби в складі Збройних Сил України, а після звільнення з лав ЗСУ почав проживати у м. Харків за місцем проходження військової служби, то апеляційний суд враховує таке. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Як вбачається з матеріалів справи, на вказані доводи як на підставу для поновлення строку у суді першої інстанції представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Бундюк Є.В. не посилалася, а до суду апеляційної інстанції на підтвердження вказаних доводів - не надала жодних доказів. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв`язку з їх необґрунтованістю. Підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бундюк Єлизавети Володимирівни залишити без задоволення. Ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 15 травня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 12 листопада 2025 року. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська