Ухвала КЦС ВС № 2-1871/09

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 січня 2025 року м. Київ справа № 2-1871/09 провадження № 61-17669ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2024 року у складі судді Богун О. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Максюти Ж. І., Халаджи О. В., ВСТАНОВИВ: Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2009 року позов Відкритого акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії в м. Кривий Ріг до ОСОБА_1 про повернення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 494 685,16 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи по розгляду справи в сумі 30,00 грн, а також судові витрати по справі. 23 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без розгляду. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2024 року - без змін. У грудні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року, в якій заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про перегляд заочного рішення задовольнити. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, суди не взяли до уваги його доводи щодо поважності причин пропуску строку, зокрема: - матеріали справи не містять доказів повідомлення його про призначений розгляд справи 10 березня 2009 року; - про винесене у 2009 році заочне рішення, він дізнався лише в 2024 році від головного державного виконавця Вонсович О. В., яка звернулася до нього 01 липня 2024 року та повідомила про наявність судового рішення та відкрите виконавче провадження. - отримавши відомості про відкрите виконавче провадження та розглянутий у 2009 році спір, ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції для ознайомлення з матеріалами справи. 11 липня 2024 року ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи, а тому з урахуванням вихідних днів, останній процесуальний строк на подання заяви про перегляд заочного рішення було 22 липня 2024 року. Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пунктів 9, 13 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Відповідно до статті 228 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Частинами першою-третьою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Відповідно до частин першої, другої статті 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Головуючий відкриває судове засідання і з`ясовує, хто з учасників справи з`явився, встановлює їх особу, перевіряє повноваження представників, після чого повідомляє зміст заяви і з`ясовує думку сторін та інших учасників справи щодо вимог про перегляд заочного рішення. Частиною першою статті 289 ЦПК України передбачено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке. Відповідно до статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, навела такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу: - передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення; - оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення. Отже, відповідно до приписів статті 127 ЦПК України суд першої інстанції наділений повноваженнями залишити заяву про перегляд заочного рішення без розгляду з підстав пропуску відповідачем строку на звернення до суду та відсутності передумов для його поновлення судом. Водночас суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті. Правила частини третьої статті 287 ЦПК України щодо повноважень місцевого суду не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 відступила від висновку, викладеного в постанові від 9 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, та сформулювала висновок про те, що оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України, а не без задоволення. У питаннях оцінки поважності причин пропуску процесуального строку на оскарження як підстави для його поновлення Велика Палата Верховного Суду послідовно враховує критерії, сформовані у практиці ЄСПЛ, а саме: тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин; при цьому заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії», пункт 109 ). Усталеним у практиці ЄСПЛ є підхід щодо врахування таких обставин при оцінці поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийняті рішень про його поновлення: 1) складність справи, тобто обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі. З огляду на сформовані критерії Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при вирішенні питання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення підлягає оцінці, зокрема, процесуальна поведінка відповідача під час розгляду справи в суді, а також його дії після отримання інформації про постановлене рішення. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, ухваленого 10 березня 2009 року, ОСОБА_1 посилається на те, що не був повідомлений про ухвалення заочного рішення у справі, а ознайомився з його змістом 11 липня 2024 року. Відмовляючи у поновленні процесуального строку та залишаючи заяву про перегляд заочного рішення без розгляду, місцевий суд, з яким погодилася колегія суддів апеляційного суду, виходив, зокрема, з відсутності обставин, що об`єктивно перешкоджали заявнику звернутися до суду із заявою про перегляд заочного рішення у визначений процесуальним законом строк. При цьому суд, прийняв до уваги, що виконавче провадження № 51195795 з виконання виконавчого листа від 22 квітня 2009 року № 2-1871/2009, перебувало на виконанні з 12 травня 2016 року до 05 квітня 2024 року. З копії виконавчого листа № 2-1871/2009 від 22 квітня 2009 року судами встановлено, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2009 року з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії в м. Кривий Ріг стягнуто заборгованість в сумі 494 685,16 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 700,00 грн, станом на 05 квітня 2024 року залишок заборгованості становить 370 463,72 грн. З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов закономірного висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, оскільки станом на момент звернення до суду першої інстанції з відповідною заявою (23 липня 2024 року), строк пропущено. Верховний Суд не бере до уваги інші доводи касаційної скарги, оскільки вони стосуються переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. З огляду на зміст оскаржуваних судових рішень та касаційної скарги, вона є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення, а наведені заявником доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії в м. Кривий Ріг до ОСОБА_1 про повернення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник