Постанова 4824 № 359/1071/24

справа № 359/1071/24 головуючий у суді І інстанції Борець Є.О. провадження № 22-ц/824/14902/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Березовенко Р.В., суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., з участю секретаря Щавлінського С.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2025 року у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради, Бориспільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зобов`язання внести відомості про батька до актового запису про народження дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради, Бориспільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства та внесення відповідної зміни до актового запису про народження дитини, В С Т А Н О В И В: У провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради, Бориспільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зобов`язання внести відомості про батька до актового запису про народження дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради, Бориспільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства та внесення відповідної зміни до актового запису про народження дитини. Представник позивача за первісним позовом/ відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвокат Іванюк О.О. подав клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, на вирішення якої просив поставити питання: чи є кровне споріднення між позивачем та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; чи є ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ? Проведення експертизи просив доручити ДНДЕКЦ МВС України. Крім того, клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи також подала представниця відповідачки за первісним позовом/ позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвокатка Лук`янова Н.М., на вирішення якої просила поставити питання: чи є ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ? Проведення експертизи просила доручити Медико-генетичному центру ТОВ «МАМА ПАПА». Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2025 року клопотання сторін задоволено частково. Призначено судову молекулярно-генетичну експертизу та поставлено перед експертом такі питання: чи існує кровне споріднення між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ? чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ? Проведення судової молекулярно-генетичної експертизи доручено експертам відділення судово-медичної генетичної ідентифікації Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи (03038, м. Київ, вул. Докучаєвська, 4). У задоволенні клопотань в частині доручення проведення експертизи експертам ДНДЕКЦ МВС України та Медико-генетичного центру ТОВ «МАМА ПАПА» відмовлено. Витрати на проведення судової молекулярно-генетичної експертизи солідарно покладено на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Провадження у справі на час проведення судової молекулярно-генетичної експертизи зупинено. Не погодившись із вказаною ухвалою суду в частині установи призначення екпертизи, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просив змінити ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2025 року наступним чином: «Клопотання представника позивача Іванюка О.О. та представника відповідача Лук`янової Н.М. про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи задовольнити частково. Призначити судову молекулярно-генетичну експертизу та поставити перед експертом такі питання: чи існує кровне споріднення між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ? чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ? Попередити експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Проведення судової молекулярно-генетичної експертизи доручити експертам ДНДЕКЦ МВС України». Апелянт зазначає, що в Київському міському клінічному бюро судово-медичної експертизи наявний лише один судовий експерт який має спеціалізацію в галузі проведення такого роду експертиз. Отже, експертиза потрапить до єдиного експерта - Юрченко М.В. , в той час як у Київському НДЕКЦ МВС України кількість експертів більша ніж одиниця, що забезпечує прозорість, альтернативність, незалежність призначення судового експерта, який буде здійснювати експертизу по справі. Додатково вказав, що відповідачка за первісним позовом працює у Бориспільському міськрайонному суді Київської області, а тому з урахуванням фактичних обставин справи, у стороннього спостерігача можуть виникнути обґрунтовані сумніви в об`єктивності та неупередженості судді. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена складом суду, який підлягав відводу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2025 року у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради, Бориспільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зобов`язання внести відомості про батька до актового запису про народження дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради, Бориспільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства та внесення відповідної зміни до актового запису про народження дитини, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи. Ухвалою Київського апеляційного суду, постановленою на місці у судовому засіданні 11 листопада 2025 року залишено без розгляду клопотання апелянта ОСОБА_1 , підтримане представником апелянта - адвокатом Іванюком О.О. про витребування доказів з нижченаведених мотивів. Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частиною 3 ст. 367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Заявляючи клопотання про витребування доказів на стадії апеляційного перегляду, ОСОБА_1 пропустив, визначений частиною другою статті 83 ЦПК України строк, а вимоги про поновлення строку на подання клопотання відповідачем не заявлено. Крім того, обставини, які апелянт має намір встановити витребовуваними доказами, не були предметом розгляду у суді першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Іванюк Олександр Олександрович вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши думку учасника справи, який прибув в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. На переконання колегії суддів, оскаржувана ухвала означеним вище вимогам відповідає, виходячи з наступного. Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, на підставі висновків експертів. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 102 ЦПК України висновок експерта це докладний опис проведених експертних досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, постановлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. За приписами ч. 3 ст. 103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Враховуючи те, що для встановлення обставин, які входять до предмету доказування необхідні спеціальні знання в галузі, що є відмінною від права, судом першої інстанції обґрунтовано призначено судову молекулярно-генетичну експертизу. Відповідно до ч. 3 ст. 103 ЦПК України у суду відсутній обов`язок призначати експертизу в установі, яка запропонована однією із сторін. А враховуючи, що цій справі сторони клопотали про проведення експертизи у різних установах і не дійшли з цього приводу згоди, місцевий суд правомірно визначив альтернативну установу самостійно. Доводи апеляційної скарги щодо недоцільності проведення експертизи в Київському міському клінічному бюро судово-медичної експертизи через відсутність у ньому альтернативних спеціалістів, не заслуговують на увагу та зводяться виключно до незгоди позивача з визначеною судом експертною установою, якій доручено проведення експертизи. Кількість експертів в експертній установі не впливає на можливість її проведення та якість експертного дослідження, а доводи апеляційної скарги у цій частині є припущенням. Крім того, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів необхідності проведення експертизи саме в ДНДЕКЦ МВС України та неможливості проведення такої Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи. Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для її скасування, а зводяться виключно до незгоди із судовим рішенням. При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з правом людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява №49684/99). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення ЄСПЛ у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], §41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги процесуального права при його постановленні, тому ухвалу суду в оскаржуваній частині, відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В іншій частині ухвала суду першої інстанції не оскаржувалася, а тому, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядалася. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2025 року в оскаржуваній частині - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 12 листопада 2025 року. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова