Постанова Київський апеляційний суд № 759/14918/23

Єдиний унікальний номер 759/14918/23 Апеляційне провадження № 33/824/82/2025 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 жовтня 2025 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 14 травня 2024 року, прийняту відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 КУпАП, В С Т А Н О В И В : 22 липня 2023 року о 15 годині 30 хвилин ОСОБА_2 рухалася на перехресті вул. Г. Наумова - Нова Ірпінська траса у місті Києві, керувала транспортним засобом «Kia Cerato», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить їй на праві власності, не врахувала дорожню ситуацію, погодні умови, виконуючи лівий поворот, не пропустила та здійснила зіткнення з транспортним засобом «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку в лівій смузі руху. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушила підпункт «б» п. 2.3; п. 16.13 ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 14 травня 2024 року провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, стосовно ОСОБА_2 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 14 травня 2024 року, прийняти нову постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Суд першої інстанції, розглядаючи матеріали справи, взяв до уваги виключно висновок автотехнічної експертизи № 26540/26541/23-52 від 27 березня 2024 року, яким встановлено відсутність вини ОСОБА_2 та наявність вини іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди. Беручи до уваги результати зазначеного експертного дослідження, суд першої інстанції дійшов висновку, що причиною виникнення ДПТ стали дії водія автомобіля «ЗАЗ» ОСОБА_1 , які не відповідають вимогам п. 12.3 ПДР України. З такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може з огляду на наступне: По-перше, у межах розгляду справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності суд має право робити висновок виключно щодо наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення лише в діях саме такої особи, а також щодо її винуватості або невинуватості у його вчиненні. Натомість суд не наділений повноваженнями надавати оцінку діям інших осіб, не притягнутих до адміністративної відповідальності у даному провадженні, та робити висновки про їхню винуватість чи невинуватість, як це зробив суд першої інстанції, вважаючи вже доведеним факт вини. По-друге, прийнятий до уваги судом першої інстанції висновок експерта ґрунтувався на позиції, що автомобіль під керуванням ОСОБА_2 у момент зіткнення не рухався. Питання встановлення факту перебування в русі чи в стані спокою автомобіля під час ДТП може бути здійснено лише на підставі доказів по справі і не відноситься до компетенції експерта. Як експерт так і суд першої інстанції, визнали цю обставину доведеною, однак джерел підтвердження зазначеного висновку матеріали справи не містять. З огляду на це апеляційний суд дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів, які підтверджують вказану обставину, що стало однією з підстав призначення повторної експертизи. Як вбачалося з пояснень ОСОБА_2 вона не рухалась, автомобіль апелянта відкинуло в бік її автомобілю через погані погодні умови. Усупереч зазначеному апелянт стверджував, що рухався в своїй смузі та на його автомобіль було здійснено наїзд автомобілем ОСОБА_2 . У межах апеляційного провадження було призначено комплексну автотехнічну і транспортно-трасологічну експертизи, за результатами експертного дослідження експерт зазначив, що не має можливості встановити, яким чином повинна була діяти кожна зі сторін у момент настання ДТП. Водночас експерт підтвердив, що водій, який здійснює поворот, зобов`язаний надати перевагу транспортному засобу, що рухається назустріч, а водій зустрічного автомобіля - зменшити швидкість до повної зупинки, для уникнення зіткнення. Проте чіткої відповіді щодо оцінки дій кожного з водіїв експерт не надав. Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення». Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. Основним питанням, яке має істотне значення для встановлення причин ДТП та його винуватця у даній справі, є те, чи перебував автомобіль під керуванням ОСОБА_2 у русі безпосередньо перед зіткненням. Якщо автомобіль не рухався, то вона не могла вплинути на настання ДТП і не порушила ПДР України. Якщо ж транспортний засіб перебував у русі, водій повинна була виконати вимоги п. 16.13. ДПР України, оскільки їх невиконання могло призвести до зіткнення. За приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Обов`язок доказування вини у справах про адміністративні правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП), покладається на орган, уповноважений складати протокол про правопорушення. Суд (суддя), у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості самостійно збирати докази. Матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував або спростовував факт перебування автомобіля під керуванням ОСОБА_2 в русі в момент ДТП. За відсутності достовірних доказів, що підтверджують вину особи, суд не має підстав для висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом, а всі сумніви щодо доведеності її вини відповідно до принципу презумпції невинуватості підлягають тлумаченню на користь особи, яка притягується до відповідальності. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції в частині мотивів її винесення та дійти висновку, що закриття провадження у справі здійснюється не з підстав винуватості іншого водія - ОСОБА_4 , а з огляду на недоведеність вини ОСОБА_2 . У зв`язку з викладеним вказане клопотання апелянта підлягає до часткового задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 14 травня 2024 року змінити в частині мотивів її винесення. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.О. Журба