Постанова Волинський апеляційний суд № 164/2314/23

Справа № 164/2314/23 Провадження №33/802/17/25 Головуючий у 1 інстанції:Ониско Р. В. Доповідач: Клок О. М. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 листопада 2025 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 на постанови судді Маневицького районного суду Волинської області від 19 вересня 2024 року стосовно нього, В С Т А Н О В И В Вказаними постановами судді адміністративну справу про притягнення ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП закрито, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, а за ч. 3 ст. 130 КУпАП його визнано винним та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років, без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605, 60 гривень. За наслідками розгляду даних адміністративних матеріалів, суддя визнав доведеним факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме, керування ним транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN CADDY» р.н.з. НОМЕР_1 , не маючи посвідчення водія відповідної категорії та порушення п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі ПДР). Також ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 14 листопада 2023 року біля 00 год 55 хв, на автомобільній дорозі М-07 384 км на вул. Київській у с. Оконськ, Камінь-Каширського району, Волинської області, керував вищезазначеним транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння, і від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, у встановленому законом порядку, відмовився чим порушив п. 2.5 ПДР. Не погоджуючись з постановами судді першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційні скарги, у яких вказує на їх незаконність та необґрунтованість. Стверджує про розгляд даних справ без його участі, за відсутності для цього передбачених законом процесуальних підстав чим позбавлено його можливості у реалізації гарантованих процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП відсутня обов`язкова для цієї частини статті кваліфікуюча ознака повторність протягом року, а за ч. 3 ст. 130 КУпАП вказівка на те, що ОСОБА_1 двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню за дії, передбачені частиною першою цієї статті. Належні докази у підтвердження того, що станом на 14 листопада 2024 року (день складання протоколу) ОСОБА_1 був протягом року притягнутий до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частинами 2-4 ст. 126 КУпАП та двічі протягом року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, у матеріалах справи відсутні, тоді як довідка відображає лише відомості про факти складання протоколів та не містить даних про прийняті судом рішення, за результатами їх розгляду. Також вважає, що вимога поліцейського про проходження ним огляду на стан наркотичного сп`яніння, яка була озвучена через три години, є незаконною через не встановлення у ОСОБА_1 ознак його перебування у такому стані. Зважаючи на викладене, просить постанови судді Маневицького районного суду Волинської області від 19 вересня 2024 року стосовно нього скасувати, провадження по справах закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, на адресу апеляційного суду подав клопотання про відкладення розгляду даної справи на більш тривалий термін через його перебування у службовому відрядженні та безпосередній участі у виконанні бойових завдань по захисту держави від російських окупантів. Однак, зважаючи на тривалість перебування даної справи на розгляді у апеляційному суді, вважаю можливим та доцільним проводити її розгляд у відсутності ОСОБА_1 на підставі доводів поданої ним апеляційної скарги. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями ч. 1 ст. 268 КУпАП визначено можливість розгляду справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за умови вжиття судом заходів для її своєчасного сповіщення про місце та час розгляду справи, і за наявності даних про таке її сповіщення, якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Установлено, що розгляд даних справ у суді першої інстанції 19 вересня 2024 року відбувся у відсутності ОСОБА_1 , який у неодноразових клопотаннях на адресу суду вказував про те, що являється військовослужбовцем та просив закрити провадження по справі, оскільки вважає, що стосовно нього усі протоколи було складено незаконно, і якщо суд не знайде підстав для закриття провадження, просив розгляд справи перенести на іншу дату. Оцінюючи поважність причин неявки ОСОБА_1 до суду, суддею слушно зазначено про систематичність таких клопотань аналогічного змісту, що є зловживанням його процесуальних прав, у зв`язку із чим, розгляд справ проведено у його відсутності, у тому числі, з огляду на довідку від 01 вересня 2025 року. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції. Водночас, стверджуючи, що саме через такий порядок розгляду справ, його було позбавлено у реалізації процесуальних прав, якими він наділений, ОСОБА_1 , при розгляді таких справ у апеляційному суді, будь-яких клопотань не заявляв, пояснення по суті вчиненого, виклав у поданих ним скаргах, у тому числі, із оцінкою наявних у даних справах доказів. У кожному випадку, реалізація учасником будь-якого судового провадження процесуальних прав, якими він наділений, не повинна бути спрямована на зловживання такими правами. З огляду на викладене, ураховуючи положення ч. 1 ст. 268 КУпАП, підстав стверджувати, що розгляд даної справи, без наявності на це вагомих процесуальних підстав, проведено у відсутності ОСОБА_1 чим, безумовно, порушено право першого на захист, при перевірці доводів апеляційних скарг, не установлено. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частина 2 ст. 251 КУпАП). Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП). Чинними положеннями КУпАП визначено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. У відповідності до п. 1 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху. Пунктом 2.1 «а» ПДР передбачено обов`язок водія механічного транспортного засобу мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Диспозиція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті. Як стверджується змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії № ААБ № 070228 від 14 листопада 2023 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, йому ставиться у провину факт керування транспортним засобом, будучи позбавленим такого права Київським райсудом м. Одеси 06 червня 2023 року. Тоді як суддею, у оскарженій постанові, фабулу вчинення даного правопорушення, без будь-яких на це законних підстав, адже такий факт суддею, у ході судового розгляду, не встановлювався, викладено як керування ОСОБА_1 автомобілем, не маючи посвідчення водія відповідної категорії, що є відмінними за своїм складами правопорушеннями. І як слушно зазначає апелянт, при кваліфікації його дій поліцейськими саме за ч. 5 ст. 126 КУпАП, така обов`язкова кваліфікуюча ознака як повторність, у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно нього, зазначена не була, а відомості, у підтвердження того, що станом на 14 листопада 2023 року (день складання протоколу), ОСОБА_1 , упродовж року, було притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частинами другою четвертою ст. 126 КУпАП, у матеріалах справи відсутні. Тоді як довідка ГУНП у Волинській області відображає лише відомості про факти складання протоколів стосовно нього та не містить даних про прийняті судом рішення (із найменуванням суду, дати їх прийняття), за наслідками їх розгляду. Саме відсутність у матеріалах даної справи відповідного судового рішення від 06 червня 2023 року, на яке міститься вказівка у протоколі, і слугувала підставою для прийняття 22 листопада 2023 року суддею Маневицького районного суду Волинської області Токарською І.С. рішення про повернення матеріалів даної справи до відділення поліції № 1 (сел. Маневичі) Камінь Каширського РВП ГУНП у Волинській області на доопрацювання. Однак, після її повторного надходження до суду, до справи було долучено лише уривок постанови судді Київського районного суду м. Одеси від 11 липня 2023 року з ЄРСР без резолютивної частини про притягнення ОСОБИ _1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто вказівки судді, у відповідності до змісту постанови, виконані не були. Тому докази, у підтвердження факту позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами Київським райсудом м. Одеси 06 червня 2023 року, як про це значиться у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно нього за ч. 5 ст. 126 КУпАП, у матеріалах справи, відсутні. Попри наведене вище, при розгляді даної справи, такі обставини не були предметом перевірки судді, висновок якого про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, обґрунтований формальною вказівкою про аналіз матеріалів справи та оцінки доказів. Також ОСОБА_1 одночасно ставиться у провину вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП. Змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 070229 від 14 листопада 2023 року стверджується, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці, сповільненість. Від проходження огляду, в медичному закладі, з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння відмовився у присутності двох свідків чим порушив п. 2.5 ПДР. Тоді як частина 3 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Виклад фактичних обставин вчиненого у протоколі про адміністративне правопорушення та відсутність обов`язкової кваліфікуючої ознаки вказівки на те, що ОСОБА_1 двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню за дії, передбачені частиною першої цієї статті, не відповідають диспозиції ч. 3 ст. 130 КУпАП, а підпадають під кваліфікацію ч. 1 даної статті. Водночас, у матеріалах справи відсутні належні докази у підтвердження факту притягнення ОСОБА_1 двічі протягом року до відповідальності за дії, передбачені частиною першої цієї статті. У відповідності до п. 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року № 1413/27858 (далі - Інструкція) ознаками наркотичного сп`яніння є, зокрема, наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); почервоніння обличчя або неприродна блідість. Пунктом 7 Розділу ІІІ цієї Інструкції визначено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Отже, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває у стані, зокрема, наркотичного сп`яніння, згідно із ознаками такого стану. Із відеозапису із нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліції, якийзначиться як додаток до протоколу про адміністративне правопорушення та, у відповідності до положень ст. 251 КУпАП, є належним та достатнім джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення, незалежним від будь-якого суб`єктивного сприйняття, з достатньою повнотою убачаються детальні обставини вчинення ним даного адміністративного правопорушення. Зокрема, із цього відео видно, що ознаки наркотичного сп`яніння, відображені у протоколі, ОСОБА_1 не озвучувались, а вимогу про проходження огляду у медичному закладі, поліцейський пояснив його різкою поведінкою, реакцією на суспільство. Відтак, у цьому конкретному випадку, таких ознак у ОСОБА_1 установлено не було, як і не зафіксовано порядок їх перевірки, зокрема реакції його зіниць очей на світло, огляд його рук. Вищевикладене, окрім іншого, є свідченням того, що поліцейськими не було дотримано визначеної нормативно-правовими актами процедури проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння та не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. З наведеного убачається, що працівниками поліції не дотримано визначеної законодавством процедури огляду особи на стан наркотичного сп`яніння та, як наслідок, зазначено у протоколі відомості, що не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому, слід зазначити, що суд не вправі самостійно відшуковувати докази винуватості у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З урахуванням частини першої статті 6 згаданої Конвенції, Європейський суд з прав людини у справі «Малофеєва проти росії» (рішення від 30 травня 2013 року) зазначив, що у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає усіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист. За таких обставин, вважаю, що постанови судді Маневицького районного суду Волинської області від 19 вересня 2024 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП, не можуть вважатися законними та обґрунтованими і підлягають скасуванню. Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Оскільки при перевірці доводів апеляційних скарг установлено відсутність у діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, вчинення яких ставиться його у провину, то провадження у справі щодо нього підлягає закриттю. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 247, 294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити. Постанови судді Маневицького районного суду Волинської області від 19 вересня 2024 року стосовно нього скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у його діях складів адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: