Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/1601/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 140/1601/25 пров. № А/857/20654/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Кузьмича С. М., Мікули О. І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року в справі № 140/1601/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- суддя в 1-й інстанції Шепелюк В.Л., час ухвалення рішення 22 квітня 2025 року, місце ухвалення рішення м.Луцьк, дата складання повного тексту рішення не зазначено, ВСТАНОВИВ: У лютому 2025 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 06.01.2025 №907540880667 щодо відмови у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ «Про державну службу»; зобов`язання здійснити переведення та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ «Про державну службу» з дати звернення (31 грудня 2024 року) з призначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, видані Камінь-Каширською районною державною адміністрацією Волинської області від 30.12.2024 №85, від 30.12.2024 №86, від 30.12.2024 №87. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.01.2025 №907540880667 про відмову у перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 31.12.2024 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, з урахуванням довідок про складові заробітної для призначення пенсії державного службовця, які видані про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Камінь-Каширською районною державною адміністрацією Волинської області від 30.12.2024 за №86 та №87. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач в подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове відмову в задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач вже є отримувачем пенсії за віком у зв`язку з чим Законом України «Про державну службу» не передбачено можливість здійснення перерахунків уже раніше призначених пенсій державним службовцям. З 01.05.2016 року набрав чинності Закон України від 10.12.2015 №889-УШ «Про державну службу», згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень якого втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993, окрім статті 37, що застосовується стосовно призначення пенсій державним службовцям. Законом України №889- УШ не передбачено можливість здійснення перерахунків уже призначених пенсій державним службовцям . Суд першої інстанції помилково не врахував того, що згідно з пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII, збережено право державних службовців лише на призначення (а ні на перерахунок) на умовах статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ. Перехід на пенсію як державному службовцю можливий лише за документами, вже наявними в електронній пенсійній справі. З урахуванням вищенаведеного, в разі переведення позивача на пенсію державного службовця розмір його пенсії складатиме 5337.40 грн., що є меншим ніж пенсія за віком, яку Позивач вже отримує Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому висловив незгоду з її доводами, вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим та законним. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 17.09.2011 року отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, що підтверджується протоколом №1217 за пенсійною справою (а.с.13) Надалі, ОСОБА_1 з 01.03.2019 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, згідно з рішенням пенсійного органу №907540880667 від 05.03.2019 (а.с.15). Так, 31.12.2024 позивач звернулася із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області про перехід на інший вид пенсії на пенсію по віку згідно із Законом України «Про державну службу», до якої долучила довідки про складові заробітної плати, видані Камінь-Каширською районною державною адміністрацією Волинської області за №85 від 30.12.2024, №86 від 30.12.2024, №87 від 30.12.2024. 06.01.2025 ГУ ПФУ в Донецькій області прийняло рішення №907540880667 про відмову в перерахунку пенсії. У зазначеному рішенні відповідач вказав, що з матеріалів пенсійної справи вбачається, що 16.09.2011 заявниця отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», з 01.03.2019 було проведено масовий перерахунок, ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповіно до Закону №1058, як більш доцільний. За таких обставин, прийнято рішення відмовити ОСОБА_2 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з наданими новими довідками про складові заробітної плати державного службовця Не погоджуючись з таким рішенням, позивачка звернулася з цим позовом до суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. До 1 травня 2016 року умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом № 3723-XII. Відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. На час виникнення спірних відносин, принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначалися Законом № 889-VIII. При цьому, відповідно до пункту 2 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII з 1 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Суд констатує, що право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723-XII як спеціального закону (lex specialis) збережено для осіб, визначених у пунктах 10, 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що особам, визначеним у пунктах 10, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII надано право вибору, на підставі якого закону їм має бути призначена пенсія. Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04 квітня 2018 року у зразковій справі № 822/524/18, а також у постановах від 01 грудня 2020 року у справі № 466/6057/17, від 16 грудня 2021 року у справі № 538/804/17, від 22 червня 2021 року у справі № 308/67/17, від 29 вересня 2022 року у справі № 234/6967/17 та від 29 листопада 2022 року у справі № 431/991/17. Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону № 3723-XII мали особи, які: а) досягли певного віку; б) мають передбачений законодавством страховий стаж; в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Тобто, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19. Як встановлено судом, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.01.2025 №907540880667, ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до Закону №889-VIII, оскільки останній раніше призначалася та виплачувалася пенсія згідно із Законом №3723-ХІІ, а перерахунки пенсій державним службовцям чинним законодавством не передбачено. В даному контексті колегія суддів звертає увагу на наступне. Дійсно, ні Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, а ні стаття 37 Закону № 3723-XII не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII особам, яким до 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону № 889-VIII) призначалась пенсія відповідно до Закону № 3723-XII. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року в справі № 580/3805/22. Законом № 1058-IV визначені принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України. Відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років. Зазначеним особам призначаються пенсії в розмірі 80 відсотків суми їх посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії. Згідно з пунктом 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність", її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. Матеріалами справи, згідно протоколу №1217 від 21.09.2011 стверджується, що ОСОБА_1 з 17 вересня 2011 року призначено пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII. Отже позивачка реалізувала своє право на призначення пенсії за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII в 2011 році. Таким чином, первинно звернувшись до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком, позивачка використала право на призначення пенсії в солідарній системі за нормами статті 37 Закону № 3723-XII. Надалі, з 01 березня 2019 року позивачку переведено з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, на пенсію за віком, призначену за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Так, 31.12.2024 позивач звернулася до пенсійного органу із заявою, у якій просила перевести її на пенсію за віком за Законом №889-VIII. Як вже зазначалось вище, пункти 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 889-VIII зберігають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII. Іншими словами, розділ XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 889-VIII не встановлює іншого виду пенсії, а зберігає механізм призначення пенсійної виплати за нормами Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, який вже втратив чинність. Тобто позивачка просить пенсійний орган повторно призначити їй пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, право на яку було реалізовано ОСОБА_1 , ще в 2011 році. При цьому позивачка додала нові довідки про складові заробітної для призначення пенсії державного службовця, які видані Камінь-Каширською районною державною адміністрацією Волинської області 30 грудня 2024 року за №86 та №87 Колегія суддів зазначає, що право на вибір особою одного з видів пенсії, передбачених статтею 9 Закону № 1058-IV, не передбачає можливості переходу з одного виду пенсії на аналогічний, вже призначений вид пенсії, шляхом здійснення нового «призначення» цієї ж пенсії. Суд апеляційної інстанції зауважує, що в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком. Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв`язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством. Законним діями відповідача спростовуються помилкові очікування позивачки на призначення, а не поновлення пенсії, оскільки повторне призначення одного і того виду пенсії (за віком) чинним законодавством не передбачено. В даному контексті варто зазначити, що пунктом 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV передбачено, що у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України, зокрема "Про державну службу", її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. Тобто позивачка має право на поновлення пенсійної виплати призначеної відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, однак у розмірі, який було встановлено до переведення, яке відбулося 01.03.2019 року. При цьому варто зазначити, що ОСОБА_1 не просила поновити пенсію призначену відповідно до Закону України "Про державну службу", а наполягала на новому її призначенні і обрахунку, з використанням механізму пунктів 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 889-VIII . Відтак підстав для зобов`язання органу ПФУ в поновленні пенсійної виплати встановленої до переведення немає. Колегія суддів відхиляє посилання на дослівне трактування висновків Верховного Суду, які наведені в постанові від 25 травня 2023 року в справі № 580/3805/22, оскільки фактичні обставини тієї справи та справи, що розглядається є відмінними. У справі № 580/3805/22 позивачу первинно призначено пенсію державного службовця по інвалідності за Законом № 3723-XII, згодом переведено на пенсію по віку згідно Закону № 1058-IV і надалі позивач звернувся за призначення пенсії державного службовця по віку за ст. 37 Закону № 3723-XII, з врахуванням пунктів 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 889-VIII. У справі, що розглядається позивачці було призначено пенсію по віку державного службовця за ст. 37 Закону № 3723-XII, згодом переведено на пенсію по віку згідно Закону № 1058-IV, і надалі остання просить повторно призначити таку ж пенсію (по віку державного службовця за ст. 37 Закону № 3723-XII). На противагу цього, релевантною до спірних правовідносин є постанова Верховного Суду від 19 березня 2025 року в справі №300/936/23, у які суд касаційної інстанції розглянув питання права осіб, які бажають перейти з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію відповідно до статті 37 Закону 3723-XII, яка їм вже призначалась до цього, на перерахунок цієї пенсії на підставі нових довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за посадою, з якої ці особи вийшли на пенсію. Верховний Суд зазначив, що як Закон № 889-VІІІ, так і Закон № 1058-IV не передбачають підстав (умов) для перерахунку пенсії державного службовця у зв`язку зі збільшенням розміру заробітної плати працюючих службовців. Не передбачає таких підстав і стаття 37 Закону № 3723-ХІІ. Враховуючи пряму дію закону в часі, до правовідносин щодо перерахунку пенсій застосовується законодавство, чинне на час, коли здійснюється перерахунок, а не те, яке діяло на час призначення пенсії. Більше того, Верховний Суд в постанові від 25 липня 2025 року в справі №140/5363/24, з огляду на приписи статті 37 Закону №3723-ХІІ, положення розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, статті 90 цього ж Закону, дійшов висновку, що чинне законодавство України не передбачає можливості повторного призначення пенсії державного службовця, яка вже була призначена раніше, а також не встановлює правового механізму її перерахунку у зв`язку зі зміною (збільшенням) складових заробітної плати. Визнання підпункту 1 пункту 2 розділу XI Закону №889-VIII таким, що не відповідає Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року №?3-р/2022), не надає особі безпосереднього права на перерахунок пенсії без наявності відповідного законодавчого врегулювання механізму такого перерахунку. До моменту внесення Верховною Радою України відповідних змін, якими буде унормовано порядок реалізації цього права, вимоги про переведення особи на пенсію державного службовця та її перерахунок не можуть вважатися обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Однак зазначені обставини справи залишилися поза увагою суду першої інстанції, що призвело до прийняття помилкового рішення про задоволення позову. Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29). Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст.308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задовольнити. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року в справі № 140/1601/25 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді С. М. Кузьмич О. І. Мікула Повне судове рішення складено 12 листопада 2025 року.