Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/23008/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/23008/25 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Парінов А.Б. судді: Беспалов О.О. Кобаль М.І. при секретарі судового засідання: Зіньковській Ю.В., від позивача: Скибка І.Ю. ; від відповідача (апелянта): не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду міста з адміністративним позовом до Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив суд: - визнати протиправною та скасувати постанову Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09.11.2023 у виконавчому провадженні НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 210032, 10 грн.; - стягнути з Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року адміністративний позов в ОСОБА_2 до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови задоволено. При цьому, суд першої інстанції задовольняючи позов дійшов висновку, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору винесена не одночасно з відкриттям виконавчого провадження НОМЕР_2, а через 9 років з моменту його відкриття, тобто з порушенням вимог ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VIII. Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року відповідач подав апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, у якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт наголошує на неврахуванні судом першої інстанції пропуску позивачем строків звернення до суду з адміністративним позовом. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання протиправною та скасування постанови та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні, яке призначено на 11 листопада 2025 року о 11:50, продовживши строк розгляду справи. До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. В зал судового засідання з`явився позивач та просив апеляційну скаргу Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення, рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року без змін. Інші сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, що не заважає розгляду справи за наявною явкою. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Заступником начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравцовою Оленою Сергіївною, постановою від 18.11.2014 відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з виконання виконавчого документу: назва документу: виконавчий лист №2607/9846/12 виданий 09.04.2014, документ видав: Подільський районний суд м. Києва в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №5689-45/5-2 від 14.04.2005 року, укладеним між ПАТ "Банк" Київська Русь" та ОСОБА_2 , в сумі 2 100 320, 96грн. В подальшому, у межах ВП НОМЕР_1, керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», відповідач виніс постанову від 09.11.2023 по стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 210 032,10 грн. Також, Постановою від 09.11.2023 ВП НОМЕР_1 керуючись п.9 ст. 39, 40 ЗУ «Про виконавче провадження» закінчено виконавче провадження та виділено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП НОМЕР_1 від 09.11.2023 в окреме провадження. 09.11.2023 керуючись статями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону № 1404-VIII, заступником начальника відділу Кравцовою О.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 з примусового виконання постанови № НОМЕР_4 видана 09.11.2023 Подільським ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору на користь держави у розмірі 210 032,10 грн. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, мотивуючи це наступним. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Стаття 287 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, так відповідно до частини першої зазначеної статті учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності). Частиною 2 статті 287 КАС України передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Відповідно до ч.2, 5 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Так, за загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Колегія суддів зазначає про те, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись". Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст. 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Колегія суддів наголошує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач звернувся до суду з вимогою про протиправною та скасування постанови Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09.11.2023 ВП НОМЕР_1 - 28 квітня 2025 року, тобто через півтора роки після її винесення. Відповідачем під час розгляду в суді першої інстанції подавались клопотання про залишення позову без розгляду від 02.06.2025, в результаті чого ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року позов було залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали. Зазначену ухвалу було направлено представнику позивача та доставлено до електронного кабінету 04.06.25 15:14 (а.с. 69), проте у визначений судом строк недоліки позовної заяви усунуто не було. Однак, 15 липня 2025 року до суду першої інстанції на виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року надійшла заява про усунення недоліків (а.с. 71). У зазначеній заяві представник позивача просив поновити строк звернення до суду з відповідним позовом, з огляду на таке: « 14.04.2025 відповідач зареєстрував адвокатський запит, поданий в інтересах позивача щодо надання інформації по виконавчому провадженню НОМЕР_1. У відповідь на запит, відповідач надіслав адвокату Хомич І. О. лист 18.04.2025 вих. №33 821, у додатках якої містилась сканована копія постанови ВП № НОМЕР_4 від 09.11.2023 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору на користь держави у розмірі 210 032,10 гривень. Лист відповідача від 18.04.2025 вих. №33 821 надійшов на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 18.04.2025 що підтверджується витягом з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1, позов подається 26.04.2025, тому позовна заява подається у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Відповідач, доказів отримання Позивачем постанови від 09.11.2023 - не надав. Підпис Позивача на супровідному листі не є підтвердженням отримання повного тексту постанови, адже на наступних аркушах підпис про отримання - відсутній. Позивача було ознайомлено зі змістом постанови лише коли представник отримав її у відповідь на запит, що дає право на поновлення строку звернення. Відтак, представник зазначив, що недоліки ухвали Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 №320/23008/25 - усунуті, строк є таким, що не припущений.». Розглянувши відповідну заяву та зробивши висновок про обґрунтованість доводів представника позивача, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року заяву Хомича Івана Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_2 від 15.07.2025 про поновлення строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_2 до Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови - задоволено. У задоволенні клопотання Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 02.06.2025 про залишення позовної заяви ОСОБА_2 до Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови без розгляду - відмовлено. Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, з огляду на наявність доказів в матеріалах справи, що свідчать про обізнаність позивача, в тому числі високу ймовірність обізнаності щодо існування постанови державного виконавця, яка в свою чергу є предметом розгляду в рамках цієї справи. У матеріалах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3, які було долучено до заяви про залишення позовної заяви без розгляду, міститься список згрупованих поштових відправлень № 9737 від 10.11.2023 (а.с. 48, 50-51), відповідно до якого постанову про стягнення виконавчого збору ВП № НОМЕР_4 від 09.11.2023 було направлено боржникові ОСОБА_2 рекомендованим поштовим відправленням №0600059524795, у відповідності до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження». На підтвердження вручення відповідного відправлення, апелянтом надано знімок екрану з офіційного сайту АТ «Укрпошта»: ukrposhta@ukrposhta.ua, відповідно до якого вказане відправлення вручено. Крім того, постанову про відкриття ВП № НОМЕР_3 від 09.11.2023 Позивачем отримано особисто 29.12.2023, про що міститься відповідна відмітка на супровідному листі: «Постанову отримав підпис ОСОБА_2 29.12.23 р.» (а.с. 41). Разом з тим, відхиляються доводи апелянта в частині отримання постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 від 09.11.2023 рекомендованим поштовим відправленням № 0600059536645, з огляду на те, що згідно списків ( а.с. 48, 50-51) до особливої відмітки за номером рекомендованого поштового відправлення № 0600059536645 - зазначений лист стосується ВП 73291570/14. Однак, встановлені обставини відносно отримання зазначених Постанов ОСОБА_2 дають підстави для висновку про порушення позивачем строку звернення до суду з відповідним позовом. Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. При цьому, суд враховує, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Оцінюючи доводи висловлені позивача у суді першої інстанції про дотримання строку звернення до суду з вказаним позовом та висловлені доводи скаржника з відповідними доказами, колегія суддів дійшла висновку, про пасивну поведінку позивача, що свідчить про не дотримання останнім строку звернення до суду з урахуванням наявної можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. При цьому, саме позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 КАС України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Колегія суддів не бере до уваги посилання позивача, що про існування спірної постанови він дізнався лише після отримання від відповідача відповіді на адвокатський запит 18.04.2025, позаяк, як було з`ясовано вище, станом на 29.12.2023, позивач був обізнаний про наявність оскаржуваної постанови, проте, з цього моменту активних дій не вчиняв, зокрема, у разі, якщо він вважав, що відповідач протиправно здійснює дії щодо стягнення з нього виконавчого збору, останній не був позбавлений можливості оскаржити до суду такі дії виконавця. У свою чергу, звернення до адвоката за правничою допомогою не змінює моменту, коли позивач мав дізнатись про порушення своїх прав, що підтверджується власноручним зазначенням ним про обізнаність з фактом винесення оскаржуваної постанови ще у 2023 році. Суд першої інстанції не дослідив належним чином зазначені доводи відповідача, хоча у матеріалах справи були наявні клопотання відповідача з достатнім обґрунтуванням та належними доказами, а позивачем не наведено дійсних та обґрунтованих обставин, що унеможливлювали звернення до суду у 10 денний строк, що визначений приписами КАС України. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33). З огляду на строк пропуску та відсутність достатніх аргументів стосовно неможливості звернення до суду протягом цього строку з наданням відповідних доказів на підтвердження викладених обставин, колегія суддів доходить висновку про неможливість поновлення строків з відповідних обставин. Оскільки судом не встановлено фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав, суд фактично позбавлений правових підстав для визнання поважними вказаних позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку. При цьому, Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, в судовому засіданні сторона позивача не спростувала аргументів апеляційної скарги, зокрема, щодо недотримання строків звернення до суду із вказаним позовом. За таких обставин, всупереч висновків суду першої інстанції, Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду. Не надано таких доказів чи пояснень і до суду апеляційної інстанції. Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при ухваленні рішення допустив порушення норм процесуального права, помилково вирішивши по суті спір, позовні вимоги щодо якого підлягали залишенню без розгляду у зв`язку з пропуском строків звернення до суду. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених 240 цього Кодексу. Приписи п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України визначають, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу, зміст яких зазначено вище. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції із залишенням позовної заяви без розгляду. Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 242-244, 250, 287, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України. Суддя-доповідач А. Б. Парінов Судді О. О. Беспалов М. І. Кобаль (Повний текст судового рішення виготовлено 11 листопада 2025 року)