Ухвала КГС ВС № 911/408/17

УХВАЛА 10 листопада 2025 року м. Київ cправа № 911/408/17 Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я. перевіривши касаційну скаргу Корякіна Дмитра Вадимовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.07.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 та на ухвалу Господарського суду Київської області від 16.12.2024 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.02.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 у справі №911/408/17 за заявою боржника Дочірнього підприємства "Рожниторф" Державного підприємства "Київторф" про банкрутство В С Т А Н О В И В: Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.07.2025 заяву ФОП Корякіна Дмитра Вадимовича від 04.06.2025 про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень у справі залишено без розгляду; заяву ФОП Корякіна Дмитра Вадимовича від 10.06.2025 про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень у справі залишено без розгляду. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 апеляційну скаргу ФОП Корякіна Дмитра Вадимовича залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 07.07.2025, без змін. Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.12.2024 відмовлено у задоволенні клопотання комітету кредиторів про відсторонення та припинення повноважень арбітражного керуючого Филика А.І. у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Рожниторф" Державного підприємства "Київторф". Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 16.12.2024 у справі №911/408/17 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Київської області від 16.12.2024, залишено без змін. Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.02.2025 задоволено заяву арбітражного керуючого Филика А.І. про дострокове припинення повноважень ліквідатора у справі №911/408/17 про банкрутство ДП "Рожниторф" ДП "Київторф", залишено без розгляду заяву ФОП Корякіна Д.В. про відсторонення арбітражного керуючого Филика А.І. від виконання повноважень ліквідатора банкрута, відсторонено арбітражного керуючого Филика А.І. від виконання повноважень ліквідатора у справі №911/408/17 про банкрутство ДП "Рожниторф" ДП "Київторф", постановлено визначити кандидатуру арбітражного керуючого для виконання повноважень ліквідатора ДП "Рожниторф" ДП "Київторф" шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору та зобов`язано арбітражного керуючого Филика А.І. виконувати повноваження ліквідатора ДП "Рожниторф" ДП "Київторф" до призначення Господарським судом Київської області нового ліквідатора у справі №911/408/17 про банкрутство ДП "Рожниторф" ДП "Київторф" у встановленому КУзПБ порядку. ПостановоюПівнічного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.02.2025 у справі №911/408/17 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Київської області від 13.02.2025 в оскаржуваній частині (п.п. 2, 4 резолютивної частини) залишено без змін. 19.10.2025 через систему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Корякіна Дмитра Вадимовича з доданими до неї матеріалами на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.07.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 та на ухвалу Господарського суду Київської області від 16.12.2024 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.02.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 у справі №911/408/17, в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2025, постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025; скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 16.12.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зупинити дію; скасувати п.2,4 ухвали Господарського суду Київської області від 13.02.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зупинити дію; скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 07.07.2025, постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, скаржник зазначає, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України - учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, зазначену в п. 14 частини першої статті 255 цього Кодексу (про залишення позову (заяви) без розгляду), після її перегляду в апеляційному порядку. Крім того, скаржник просить касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 розглядати як таку, що в порядку абзацу 2 частини 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства включена до основної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.07.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025, що підлягає оскарженню. Розглянувши касаційну скаргу, Суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги Корякіна Дмитра Вадимовича, з наступних підстав. З аналізу статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини"). Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства. Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства. Тобто норми процесуального закону можливість касаційного оскарження судових рішень у справі про банкрутство ставлять у пряму залежність від особливостей (випадків), передбачених законодавством про банкрутство. Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Згідно вимог частини першої статті 304 Господарського процесуального кодексу України, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 зробила висновок про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи: Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розумій також і відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо. Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України. Порядок оскарження судових рішень у процедурах банкрутства врегульовано статтею 9 КУзПБ (щодо першої групи судових рішень - пункт 55.1 цієї постанови), а для спорів, які вирішуються в межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ (друга група судових рішень - пункт 55.2. цієї постанови) - статтями 255, 287 ГПК України. Водночас Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.11.2024 у справі № 757/47946/19-ц дійшла висновку про те, що ухвали про залишення без розгляду заяв (клопотань) з процесуальних питань можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, якщо: 1) це прямо передбачено у частині 1 статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (статті 255 Господарського процесуального кодексу України), наприклад, залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 2) ухвала суду відсутня в переліку ухвал, викладеному в частині 1 статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (статті 255 Господарського процесуального кодексу України), якщо цього вимагає забезпечення права особи на судовий захист, тобто в силу специфіки певної ухвали заперечення щодо неї не може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду по суті спору. У зазначеному висновку Велика Палата Верховного Суду базується на тому, що, за загальним правилом, поняття, розташоване у дужках поряд з іншим поняттям, має бути однакового з ним порядку з погляду змістовного навантаження (в дужках має бути змістовний еквівалент того, що поза дужками). Оскільки законодавець використав категорію "заява" послідовно в дужках (а не через кому чи із застосуванням розділових сполучників) після слова "позов", то вжите у цій нормі права поняття "заява" потрібно розуміти як заяву (вид звернення до суду), яка за своїм змістом тотожна поняттю "позов". Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції, чинній на момент звернення скаржника з касаційною скаргою) у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність). Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство (неплатоспроможність), що підлягають оскарженню. Наведений перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню окремо, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (які відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами. Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Київської області від 07.07.2025 про залишення без розгляду заяв про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень у справі, яка була залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 відсутня у переліку визначеному частиною третьою ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, а тому не підлягає окремому касаційному оскарженню. Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Корякіна Дмитра Вадимовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 в порядку абзацу 2 частини 3 статті 9 КУзПБ, Верховний Суд зазначає, що судові рішення за скаргою на судові рішення, які за приписами статті 9 КУзПБ підлягають оскарженню, так і включеної/приєднаної до неї скарги на судові рішення, які за приписами статті 9 КУзПБ не підлягають оскарженню окремо, повинні бути (як правило) сутнісно (змістовно, логічно) поєднані підставами і доводами, стосуватися прав і охоронюваних законом інтересів особи щодо якої прийняте судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню окремо. Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 9 КУзПБ скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство (неплатоспроможність), що підлягають оскарженню. Питання прийнятності касаційної скарги на рішення суду, яке не підлягає касаційному оскарженню окремо, включеної/приєднаної до касаційної скарги в порядку абзацу 2 частини третьої статті 9 КУзПБ було предметом розгляду Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, за результатом якого прийнято постанову від 20.05.2021 у справі № 922/3369/19. Так, за висновками Верховного Суду, при вирішенні питання наявності підстав для відкриття касаційного провадження за касаційними скаргами на судові рішення, визначені абзацом першим частини третьої статті 9 КУзПБ, до яких включені/приєднані скарги на постанови апеляційного суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, які не підлягають оскарженню у касаційному порядку окремо, слід враховувати, зокрема, таке: - по-перше, як скарга на судові рішення, які за приписами статті 9 КУзПБ підлягають оскарженню, так і включена/приєднана до неї скарга на судові рішення, які за приписами статті 9 КУзПБ не підлягають оскарженню окремо, мають відповідати вимогам процесуального Закону щодо прийнятності, зокрема статтям 289, 290, 291 ГПК України; - по-друге, скарга на судові рішення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку, може бути включена/приєднана, в порядку абзацу 2 частини 3 статті 9 КУзПБ до основної скарги на судові рішення, найбільш наближені за датою прийняття (за можливістю). Касаційна скарга на судові рішення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку окремо, у разі пропуску строку на касаційне оскарження, визначеного приписами статті 288 ГПК України, має містити клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з вмотивованим обґрунтуванням такого пропуску та підстав включення скарги на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, до основної скарги. Ця умова справедлива і для касаційної скарги на постанову апеляційного господарського суду, що може бути оскаржена окремо; - по-третє, судові рішення за скаргою на судові рішення, які за приписами статті 9 КУзПБ підлягають оскарженню, так і включеної/приєднаної до неї скарги на судові рішення, які за приписами статті 9 КУзПБ не підлягають оскарженню окремо, повинні бути (як правило) сутнісно (змістовно, логічно) поєднані підставами і доводами, стосуватися прав і охоронюваних законом інтересів особи щодо якої прийняте судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню окремо. Предметом касаційного оскарження є зокрема є постанова Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2025, якою ухвалу Господарського суду Київської області від 16.12.2024 (відсторонення та припинення повноважень арбітражного керуючого) у справі №911/408/17 залишено без змін та постанова Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025, якою ухвалу Господарського суду Київської області від 13.02.2025 (щодо відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень ліквідатора та визначення кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень ліквідатора) у справі №911/408/17 залишено без змін. Можливість окремого оскарження вказаних постанов суду апеляційної інстанції не передбачено частиною 3 статті 9 КУзПБ. Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 9 КУзПБ, скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню за таких умов: - судовими рішеннями, що підлягають касаційному оскарженню в порядку абзацу 2 частини 3 статті 9 КУзПБ можуть бути тільки постанови апеляційного господарського суду; - процесуальна можливість спільного касаційного оскарження в порядку абзацу 2 частини 3 статті 9 КУзПБ внаслідок включення скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню може бути застосована тільки щодо касаційного оскарження тих судових рішень (постанов апеляційного господарського суду) у процедурах банкрутства, які стосуються не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства; - КУзПБ не передбачає процесуальну можливість включення скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал, рішень господарського суду в порядку статті 7 КУзПБ за результатами розгляду заяв (в порядку позовного провадження) у межах справи про банкрутство до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню в порядку частини 3 статті 9 КУзПБ, і навпаки. Зважаючи на викладене, встановивши відсутність підстав для застосування абзацу 2 частини третьої статті 9 КУзПБ, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Корякіна Дмитра Вадимовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 та ухвалу Господарського суду Київської області від 16.12.2024 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 та ухвалу Господарського суду Київської області від 13.02.2025, оскільки вона подана на судові рішення, які відповідно до частини третьої статті 9 КУзПБ не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства. Беручи до уваги вищевказане, з огляду на принципи господарського судочинства (змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності) колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Корякіна Дмитра Вадимовича, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають окремому касаційному оскарженню. На підставі викладеного та керуючись частинами 1, 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 234, 235, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, - УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Корякіна Дмитра Вадимовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 16.12.2024 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.02.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.07.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 у справі №911/408/17. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий, суддя Огороднік К.М. Судді Жуков С.В. Погребняк В.Я.