Постанова Тернопільський апеляційний суд № 594/508/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 594/508/25Головуючий у 1-й інстанції Зушман Г.І. Провадження № 22-ц/817/1029/25 Доповідач - Храпак Н.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 листопада 2025 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: Головуючої - Храпак Н.М. Суддів - Гірський Б. О., Хома М. В., розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу №594/508/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 15 травня 2025 року, ухваленого суддею Зушман Н.І., повний текст якого складено 19.05.2025, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: у квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (далі - ТОВ «Свеа Фінанс») звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 17.06.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір № 2037353 про надання коштів на умовах споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями,підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору позичальник зобов`язувався надати кредит в сумі 14 700 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором, строком на 30 днів, з стандартною процентною ставкою 1,90% на день. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника , яку він вказав № НОМЕР_1 при оформленні кредиту. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи щомісячні платежі з прострочення дати їх сплати, не у повному обсязі або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості 23.05.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (в подальшому змінено назву на ТОВ "СВЕА ФІНАНС") укладено договір факторингу, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені договором. Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу №01.02-25/23 від 23.05.2023, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2037353 складає 48216,00 грн. Внаслідок невиконання умов кредитного договору № 2037353 від 17.06.2021 року виникла заборгованість у розмірі 48216,00 грн що складається з: заборгованості за тілом кредиту 14 700 грн; заборгованості по відсотках - 33 516 грн, яку просив стягнути позивач. Заочним рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 15 травня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2037353 від 17 червня 2021 року в розмірі 48 216,00 грн, з яких: 14700,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 33516,00 грн. - сума заборгованості за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2422,40 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 15 травня 2025 року. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права. Посилається на те, що суд безпідставно розглянув дану справу у його відсутності, оскільки він перебуває на військовій службі та бере безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку, що підтверджується довідкою від 20 серпня 2025 року за №2388. Вважає, що суд першої інстанції мав зупинити провадження у справі за наведених ним обставин. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З огляду на викладене, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково. Судом встановлено, що 25 квітня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 2037353 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту 14 700 грн, строк кредиту 30 днів (а.с 9-15). Цей кредитний договір та додатки до нього підписані ОСОБА_1 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором В565 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». У відповідності до п.п.1.1 Кредитного договору, укладання цього договору здійснюється сторонами за допомогою ITC Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Веб-сайт або Мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІТС Товариства. Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 Договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 14 700 грн, строком на 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору. Згідно з п.1.4.1 Договору, стандартна процентна ставка становить 1, 90 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору, якщо не виконані умови договору для застосування зниженої процентної ставки. -у межах нового строку кредиту, якщо відбулась пролонгація за ініціативою клієнта відповідно до п.4.1 договору. -у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до 4.2 договору. За змістом п. 1.4.2 Договору, знижена процентна ставка становить 0,38 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо клієнт у межах строку визначеному в п.1.3 договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою клієнта відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту, а у випадку прологації - до дати пролонгації (не включно), але в будь якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.3 договору, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, клієнт розуміє та погоджується, що застосування стандартної процентної ставки без знижки не можна вважати зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для клієнта, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки, а можливість отримання індивідуальної знижки забезпечена для клієнта лише як для учасника програми лояльності та лише за умови виконання вимог для її застосування, передбачених цим договором. Пунктом 1.5. договору визначено орієнтовну реальну річну процентну ставку на дату укладення договору, яка складала: за стандартною ставкою 24079,41% річних (п.1.5.1), а за зниженою ставкою 271,91% річних (п.1.5.2). При цьому орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складала за стандартною ставкою 23 079,00 грн (п.1.6.1), за зниженою ставкою 16375,80 грн (п.1.6.2). У пунктах 2.1, 2.5 Договору сторони погодили, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 , або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту. Кредит вважається погашеним в день отримання товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом. Відповідно до п.10.7 кредитного договору цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку товариства електронним підписом, в особистий кабінет клієнта для ознайомлення та підписання. Електронний підпис товариства створюється на договорі шляхом накладання аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком, попередньо узгодженим сторонами в укладеному договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ITC Товариства/зазначений в цьому договорі. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис клієнта на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами правил надання коштів у позику, в тому числі, й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», які розміщені на веб-сайті та затверджені наказом №07-ОД від 19.02.2020, повністю приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується та зобов`язується неухильно дотримуватися цих правил(п.п.10.9 Кредитного договору). Крім того, в матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту, (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма)), підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, містяться аналогічні умови щодо суми та строку кредиту, та процентів (а.с.17-18). Також, 23.07.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до договору №2037353 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Згідно з даним договором сторони погодили наступні умови продовження користування кредитом: строк користування кредитом за договором продовжується на строк 30 днів, дата повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом 23.08.2021; сторони погодили наступну процентну ставку за користування кредитом протягом строку, встановленого в п.3.1 цього додаткового договору - 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом; орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення цього додаткового договору складає: 24079,41% річних; орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього додаткового договору складає: 23079 грн; у всьому іншому, що не визначено у цьому додатковому договорі, сторони керуються умовами договору (а.с.22). Цей додатковий договір та додаток до нього підписані ОСОБА_1 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Р081. Згідно інформації Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» № 34150-0403 від 04.03.2024, між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено договір на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 17.06.2021 о 14:26:15 на суму 14700,00 грн, маска картки НОМЕР_1 номер транзакції в системі iPay.ua - 94013005, призначення платежу: зарахування 14700 на картку НОМЕР_1 (а.с.32). 23.05.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» укладено договір факторингу № 01.02-25/2023, відповідно до умов якого Клієнт Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступає (передає) Фактору Товариству з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», Права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», набуває Права вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», та сплачує останньому за відступлення Прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору, у порядку та у строки, встановлені цим Договором (а.с. 33-35). Згідно з п.п.2.2, 2.3 договору факторингу загальний розмір заборгованостей складає 105 497 574,60 грн (сто п`ять мільйонів чотириста дев`яносто сім тисяч п`ятсот сімдесят чотири гривні, згідно з Реєстром боржників (Додаток 1), які складаються сторонами в паперовому вигляді та у формі електронного документа; Реєстр боржників (Додаток 1) на паперовому носії (з основною інформацією за кредитними договорами) підписується уповноваженими представниками сторін, скріплюється печатками сторін і є невід`ємною частиною цього договору. Реєстр боржників у формі електронного документа передається Клієнтом Фактору на електронному носії (з додатковою інформацією за кредитними договорами) і повинен повністю відповідати Реєстру боржників на паперовому носії, підписаному сторонами. У випадку розбіжностей між інформацією, що наведена у Реєстрі боржників на паперовому носії та Реєстру боржників на електронному носії, перевагу має інформація Реєстру боржників на паперовому носії. Згідно з п.3.1.1 договору факторингу права вимоги відступаються (передаються) в розмірі заборгованостей, що зазначений у пункті 2.2 цього договору на дату відступлення. Для підтвердження наявності та дійсності прав вимоги Клієнт зобов`язується передати Фактору документацію в порядку та строки, що передбачені цим договором (п.3.1.2). Право вимоги переходить до Фактора з моменту підписання цього Договору та надходження суми Фінансування у повному обсязі на рахунок Клієнта, після чого Фактор стає Кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами (відповідно до реєстру боржників). Разом з правами вимоги Фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим Договором (п.3.1.3). Сторони домовилися, що фінансування (ціна договору) складає 807 531,32 гривні (п.п.4.1 договору факторингу) Як слідує з платіжного доручення АТ «ОТП БАНК» від 24 травня 2023 року, ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» перерахувало на рахунок ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» грошові кошти в розмірі 807 531,32 грн, в якості оплати згідно договору факторингу №01.02-25/23 від 23 травня 2023 року (а.с.36). Відповідно до Реєстру боржників №1 до договору факторингу №01.02-25/23 від 23.05.2023 (а.с.37-38) «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 48216,00 грн, з яких: 14 700 грн - заборгованість за кредитом; 33516,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами Рішенням товариства № 1 від 25.03.2024 року, змінено назву Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» на «Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 2037353 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, внаслідок невиконання умов договором відповідачем, станом на 25.03.2023 року, загальна сума заборгованості становить 48216,00 грн, яка складається з 14 700 грн - заборгованість за тілом кредиту; 33516,00 грн - заборгованість за процентами (а.с.29-31). Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведені підстави позову, а саме обставини отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеними між сторонами кредитного договору, при цьому взяті на себе зобов`язання відповідач не виконав, у передбачені в договорі строку грошові кошти та нараховані відсотки не повернув, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2037353 від 17 червня 2021 року в розмірі 48 216,00 грн, з яких: 14700,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 33516,00 грн - сума заборгованості за відсотками за період з 17.06.2021 по 21.11.2021, яка підлягає стягненню на користь позивача. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погодитися не може, з огляду на таке. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі. Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону). Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону). Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за особливостями укладення кредитного договору в електронній формі шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором В565, 17.06.2021 уклав договір №2037353 про надання коштів на умовах споживчого кредиту з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (а.с.9-15). Отже, у відповідності до вимог ч.6 та 8 ст.11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов щодо суми кредиту, строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, розмір і тип процентної ставки та уклали в належній формі кредитний договір. Судом першої інстанції правильно встановлено, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 14700 грн, що підтверджено повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 34150-0403 від 04.03.2024 (а.с.32). Таким чином, встановивши факт укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору, а також факт отримання відповідачем коштів за договором кредиту та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору та у строки визначені сторонами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14 700 грн. Щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 33516,00 грн колегія суддів в повному обсязі не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з такого. Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. У справі, яка переглядається судом встановлено, що відповідно до положень п п.1.3 Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2037353 від 17.06.2021: строк кредиту становить 30 днів, його строк може бути продовжений у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору. Розділом 4 договору передбачено порядок продовження строку користування кредитом, автопролонгація. Відповідно до п.4.1.1. договору у випадку неможливості виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі у встановлений термін Клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту, шляхом укладення Додаткового договору до Договору. Пропозиція (оферта) Клієнта щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом натискання кнопки «ПРОДЛИТЬ КРЕДИТ/ПРОДОВЖИТИ КРЕДИТ» в Особистому кабінеті або відповідної кнопки в платіжному терміналі та здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів (та у разі наявності штрафних санкцій). Після отримання Товариством коштів у розмірі нарахованих несплачених процентів та штрафних санкцій (у разі наявності останніх), заява Клієнта про продовження строку користування кредитом вважається поданою (п.4.1.2. Договору). Товариство має право, але не обов`язок протягом 24 годин з моменту вчинення Клієнтом вказаних в п.4.1.2. Договору дій, акцептувати пропозицію (оферту) Клієнта про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Клієнту засобами зв`язку текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (із зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені Клієнтом Товариству в Особистому кабінеті/зазначені в Договорі та Одноразовий ідентифікатор у вигляді коду для підписання Клієнтом Додаткового договору (п.4.1.3. Договору). Новий строк кредиту розраховується з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно п.4.1.2. - 4.1.3. Договору та встановлюється/зазначається в додатковому договорі. (п.4.1.5. Договору). Згідно з п.4.2.1. Договору сторони домовились, що у випадку, якщо у Клієнта на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації) наявна заборгованість за кредитом, та Клієнт не продовжив строк кредиту відповідно до п.4.1.1.-4.1.6. Договору, за цим Договором застосовується автоматичне продовження строку користування кредитом (автопролонгація) з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Клієнт, підписуючи цей Договір, дає згоду на його автопролонгацію, - продовження дії Договору та строку користування кредитом з закінченням строку кредиту або продовженого строку кредиту (п.1.3., п.4.1.5. Договору) ще на 15 календарних днів (п.4.2.2. Договору). Відповідно до п.4.2.5. Договору загальна кількість автопролонгацій за цим Договором обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яка не може бути більшою за 120 календарних днів ( включаючи період, визначенитй в п.1.3 договору). Тобто у разі наступної (чергової) автопролонгації загальна кількість днів користування кредитом буде більшою за 120, така автопролонгація не застосовується, а строк повернення кредиту та сплати нарахованих процентів є таким, що настав. З матеріалів справи вбачається, що сторонами було пролонговано строк кредитування за ініціативою позичальника до 23.08.2021, що стверджується додатковим договором від 23.07.2021 до договору №2037353 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, надалі, оскільки відповідачем у визначений строк заборгованість повернута не була первісним кредитодавцем відповідно до п.4.2.1. договору було застосовано автоматичне продовження строку користування кредитом (автопролонгацію). Відповідно до положень п.4.2.5. Договору №2506139 слідує, що загальна кількість календарних днів користування кредитом не може бути більшою за 120 днів, тобто сторонами погоджено максимальний строк кредитування 120 днів ( включаючи строк кредиту, визначений в п.1.3 договору). При цьому, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором № 2037353 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, слідує, що нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювався за період з 17.06.2021 по 21.11.2021, що становить 155 календарних днів, тобто первісним кредитором було здійснено нарахування процентів за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування. Так, з розрахунку заборгованості (а.с.29-32) вбачається, що за період з 17.06.2021 по 16.07.2021 нарахування відсотків здійснювалося згідно п. 1.4.2. Договору, тобто за зниженою відсотковою ставкою 0,38% в день від суми кредиту; з 22.07.2021 по 17.10.2021 діяла стандартна відсоткова ставка 1,9% в день, оскільки відповідно до п.4.1 договору в межах нового строку кредиту, відбулася пролонгація за ініціативою клієнта та автопролонгація, відповідно до п.4.2 Договору (п.1.4.1 договору). Таким чином, виходячи із суми позики у розмірі 14 700,00 грн, узгодженої сторонами процентної ставки у розмірі 0,38% та 2,99% за день та строку користування кредитом, визначеного у п. 4.2.5 Договору тривалістю 120 днів, заборгованість відповідача за процентами за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2037353 від 17 червня 2021 року за період з 17.06.2021 по 17.10.2021 року становить 23 740,50 грн, виходячи з розрахунку заборгованості. На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2037353 від 17 червня 2021 в розмірі 33516 грн за період з 17.06.2021 по 21.11.2021. Разом з тим, посилання заявника в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції мав зупинити провадження у даній справі з підстав перебування відповідача на військовій службі, колегія суддів відхиляє, оскільки для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, у матеріалах цивільної справи мають бути докази не лише перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а й докази того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема, приймають участь у виконанні бойових завдань. На час постановлення заочного рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 15.05.2025 та ухвали Борщівського районного суду Тернопільської області від 24.07.2025 про перегляд заочного рішення, матеріали справи справи не містили достовірних та належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан і приймають участь у виконанні бойових завдань. Статтею 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2037353 від 17 червня 2021, укладеного між ним та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», в обумовлені договором строки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , слід задовольнити частково, рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 15 травня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованості за відсотками за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2037353 від 17 червня 2021 року в розмірі 33516,00 грн змінити, зменшивши суму стягнутих з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» процентів з 33516,00 грн до 23 740,50 грн. В решті - рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 15 травня 2025 року, а саме в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14 700 грн залишити без змін. Щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Принцип розподілу судового збору закріплений у ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а саме: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судом встановлено, що ціна позову у даній справі становила 48 216,00 грн. З мотивувальної частини постанови вбачається, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Свеа Фінанс» на суму 38440,50 грн, що становить 79,73 % ціни позову. За подання до суду першої інстанції позовної заяви позивач сплатив 2422,40 грн судового збору, а його вимоги підлягають задоволенню на 79,73%. Отже, позивач має право на компенсацію сплаченого ним судового збору в сумі 1931,38 грн ( 2422,40 х 79,73%). За подання до суду апеляційної скарги відповідач сплатив 3633,60 грн судового збору, а його вимоги підлягають задоволенню на 20,27 %, тому він має право на компенсацію сплаченого ним судового збору в сумі 736,53 грн (3633,60 х 20,27%). При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. 141 ЦПК України). Отже, різниця між понесеними судовими витратами позивача та відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам становить 1194,85 грн (1931,38 736,53 = 1194,85). За таких обставин колегія суддів вважає, що різницю судових витрат, понесених відповідачем, пов`язані з сплатою судового збору за розгляд даної справи, слід покласти на позивача в розмірі 1194,85 грн. Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, що стосується стягнення заборгованості, ціна позову у якій не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 15 травня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованості за відсотками за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2037353 від 17 червня 2021 року в розмірі 33516,00 грн змінити, зменшивши суму стягнутих з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» відсотків з 33516,00 грн до 23 740,50 грн. В решті - рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 15 травня 2025 року залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (бульвар. Вацлава Гавела 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 37616221 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1194,85 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуюча Н.М. Храпак Судді: Б.О. Гірський М.В. Хома