Постанова 4824 № 359/9098/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22/-ц/824/4899/2025 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2025 року м. Київ Справа № 359/9098/23 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М., за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2024 року, ухвалене у складі судді Муранової - Лесів І.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на майно та поділ майна, встановив: У вересні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на майно та поділ майна. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що у березні 2016 року вона зустрілася з ОСОБА_2 , з яким була знайома близько 20 років, а в липні 2016 року розпочали фактичні сімейні стосунки. Сторони стали проживати разом однією сім`єю в АДРЕСА_1 , який належав на праві власності ОСОБА_2 , а також з грудня 2017 року спільно проживали у будинку АДРЕСА_2 , який вони разом побудували за спільні кошти. Позивач зазначала, що в період спільного проживання вони мали спільний бюджет, купували майно, товари для спільного користування, спільно проводили свята, їздили на відпочинок. Вона здійснювала піклування за хворою матір`ю відповідача, а також за відповідачем, коли йому зробили операцію на очах в м. Києві у Центрі мікрохірургії ока та операцію по видаленню пахової грижі в лікарні м. Бориспіль. З 2016 до 2018 року вони проживали в будинку, який був занадто великий для них, тому вони прийняли рішення продати будинок, а також земельну ділянку, яка належала їй на праві власності. Крім того, вона зняла власні кошти з депозитного рахунку в банку «Аркада», які вклала в ремонт та будівництво спірного будинку АДРЕСА_2 . Починаючи із січня 2022 року їх фактичні шлюбні відносини та проживання однією сім`єю припинилися, відповідач відмовляється компенсувати половину вартості будинку та продовжує ним користуватися. Вона до будинку доступу не має. Враховуючи наведені обставини, позивач просила суд: - встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з липня 2016 року до січня 2022 року; - визнати право спільної сумісної власності на будинок АДРЕСА_2 ; - поділити будинок АДРЕСА_2 шляхом стягнення з ОСОБА_2 на її користь половину вартості будинку в сумі 1 079 600 грн. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави несплачений судовий збір в сумі 12 943,20 грн. Скасовано арешт, накладений ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2023 року на житловий будинок, реєстраційний номер 1783666132208, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Не погоджуючись з рішенням, позивач ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що позивачем було надано достатньо доказів для задоволення позовних вимог про підтвердження спільного проживання сторін, які не були спростовані відповідачем, але суд першої інстанції їх не врахував, чим порушив норми матеріального та процесуального права. Зокрема, судом першої інстанції не враховані копії накладних поштових відправлень про повернення відповідачем речей та пояснення позивача, про те, що деякі речі і досі перебувають в будинку відповідача, що підтверджує факт спільного проживання сторін; виписки з банківського рахунку позивача, що підтверджує оплату комунальних послуг за будинок АДРЕСА_2 та оплату продуктів харчування для сумісного використання; міжнародне свідоцтво про вакцинацію, що підтверджує проживання однією сім`єю з відповідачем та його матір`ю ОСОБА_3 , яке суд помилково не врахував як доказ; чек ПТ «Донкредит», виданий на підтвердження укладеного договору про надання фінансового кредиту та застави, що свідчить про спільний бюджет та витрати; цифрові файли з фотографіями. Також судом не було враховано деталі особистого життя відповідача, його матері, родичів та сусідів, що є підтвердженнями перебування з відповідачем у тривалих сімейних стосунках; пояснення свідків, які підтвердили те, що позивач продала свою земельну ділянку та будинок, грошові кошти з банківського рахунку, кошти від оренди квартири, від продажу бізнесу ОСОБА_1 та отриманні кошти близько 16 000 доларів США вклала в будівництво будинку АДРЕСА_2 , який в свою чергу був зареєстрований на праві власності 05.03.2019 року за ОСОБА_2 в період спільного проживання однією сім`єю з позивачем. Крім того, відповідачем не надано до суду письмових доказів на підтвердження того, що він отримав в борг від ОСОБА_4 12 000 доларів США та грошові кошти, які отримав після поділу майна з колишньою дружиною, вклав в будівництво спірного будинку. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з дотримання норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що він з позивачем ніколи не проживав однією сім`єю, а лише підтримував товариські (дружні) відносини, позивач інколи приїздила до відповідача в гості за місцем його постійного проживання у с. Сошників. Вважає, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів про те, що вона разом з відповідачем мали спільний бюджет, не надано доказів, що вони спільно купували майно для спільного користування, брали участь спільно у витратах на утримання житла, проводили спільно ремонтні роботи, не надано доказів, що ними надавалася взаємна допомога один одному, що у них були якісь усні чи письмові домовленості про порядок користування тим чи іншим майном, а тому суд правомірно встановив, що сторони не проживали разом однією сім`єю як чоловік та жінка. Із зазначеного вбачається, що позовні вимоги позивача щодо визнання права спільної сумісної власності на вказаний будинок є такими, що не підлягають задоволенню. У травні 2025 року ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив, який є однаковим за змістом з апеляційною скаргою. Відповідач ОСОБА_2 подав заперечення, які обґрунтовує тим ж доводами, що й відзив на апеляційну скаргу. У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги, просили суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Відповідач ОСОБА_2 та його представник - ОСОБА_6 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що досліджені у судовому засіданні докази, як кожен окремо та у їх сукупності, не підтверджують факту спільного проживання сторін однією сім`єю, а також участі позивача власною працею чи грошовими коштами у створенні спірного нерухомого майна, та оскільки показання свідків, надані в цій частині зі слів самої позивачки, не можуть бути єдиною та достатньою підставою для встановлення вказаного факту. Крім того, така вимога щодо визнання спірного будинку спільним майном подружжя та його поділ в рівних частках є також і вочевидь необґрунтованою, оскільки будинок був побудований у 2008 році, і доказів того, що внаслідок проведених поліпшень і добудови істотно збільшилася вартість будинку, позивачем також не надано. Та обставина, що позивачу відомі деталі особистого життя відповідача та його рідних і близьких, не спростовують вищенаведених висновків суду, оскільки доводять лише той факт, що позивач була знайома з відповідачем, підтримували з ним дружні стосунки, була вхожа в його будинок, мала можливість спілкуватися з його рідними та близькими і у такий спосіб отримувати наведену нею інформацію. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи, наявним у матеріалах справи та дослідженим судом доказам, зроблений з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 22.04.1988 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , який було розірвано рішенням Подільського районного суду м. Києва від 12 травня 2014 року (т.1 а.с.152-154), що підтверджується відповідними даними, внесеними до паспорта відповідача (т.1 а.с. 139-142). 23.01.2009 року за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.01.2009 року № 388 на праві приватної власності було зареєстровано домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку (2007) А-І, 166,1 кв. м, літня кухня (1/2), огорожа № 1, колодязь - К, каналізаційна яма - Л, каналізаційна яма - М (т.1 а.с.42) 03.03.2009 року на підставі рішення Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області від 17.02.2005 року № 785 на ім`я ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯГ № 196745 на право власності на земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 3220887001:01:018:0043 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с.164-165). Згідно із витягом з Державного земельного кадастру від 25.04.2016 року № НВ-320638103201116 за ОСОБА_2 на підставі договору дарування земельної ділянки від 22.12.2011 року № 2782 зареєстрована земельна ділянка площею 0,05 га з кадастровим номером 3220887001:01:018:0044 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с.170-174). Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 22 березня 2016 року у справі № 758/5149/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8 про поділ майна та розподіл майна подружжя, було затверджено мирову угоду, відповідно до умов якої за ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності було залишено наступне нерухоме майно: - житловий будинок (166,1 кв.м.) АДРЕСА_1 ; - земельна ділянка, загальною площею 0,05 га, для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1 ; - земельна ділянка загальною площею 0,25 га, яка розташована на АДРЕСА_1 . Крім того, на момент укладення мирової угоди ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_8 грошові кошти - компенсацію у валюті України в розмірі, що становить еквівалент 17 000 доларів США (т.1 а.с.146-149). На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.04.2016 року реєстровий № 554, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , відповідач набув право власності на земельну ділянку 0,05 га з кадастровим номером 3220887001:01:018:0046 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с.166-169). 19.09.2017 року на підставі договору купівлі-продажу від 15.04.2016 року земельної ділянки з кадастровим номером 3220887001:01:018:0046, площею 0,05 га , та державного акту на право власності на земельну ділянку серія та номер ЯГ 196745, виданого 03.03.2009 року Бориспільським райвідділом земельних ресурсів на земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 3220887001:01:018:0044, а також заяви, серія та номер 555, виданої 24.06.2016 року приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Харитонюк Ю.К., за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 3220887001:01:018:0571 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т.2 а.с.19-21). Відповідно до заяви ОСОБА_2 , посвідченої приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Хміль Т.М. 13.09.2017 року, реєстровий № 1713, відповідач звернувся до компетентних органів з проханням змінити цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 3220887001:01:018:0571, загальною площею 0,1000 га, що розташована на АДРЕСА_1 з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» на цільове призначення - «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» (т.2 а.с.37). Рішенням Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області від 09.02.2018 року № 375-30-VІІ затверджено «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 , цільове призначення якої змінюється з земель для ведення особистого селянського господарства на землі будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 » та змінено цільове призначення земельної ділянки площею 0,1 га з земель для ведення особистого селянського господарства на землі будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (т.2 а.с.25, 23-62). Рішенням Виконавчого комітету Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області від 27.09.2019 року № 49 присвоєно поштову адресу об`єкту нерухомості громадянина ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 (т.2 а.с.17). 05 березня 2019 за ОСОБА_2 на праві власності було зареєстровано спірний житловий будинок загальною площею 99,5 кв.м, житловою 45,4 кв.м: житловий будинок (2008) літ «А-І», навіс літ. «Б», фундамент - літ. «В», огорожа № 1, ворота № 2, хвіртка № 3, свердловина № 4, септики № 5, погреб літ. «Пг», за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.05.2023 року (т.1 а.с.15) та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 09.10.2023 року (т.1 а.с.115-116). Державна реєстрація спірного будинку здійснена на підставі технічного паспорту серія та номер 1016/1-К, виданого 03.12.2018 року, видавник: ФОП ОСОБА_10 ; довідки, серія та номер 23, виданої 04.03.2019 року, видавник: Сошниківська сільська рада; декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер КС181190081110, виданої 08.01.2019 року, видавник: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Київській області, документ отримано з ЄРД; відомості з ДЗК, серія та номер 8480848, виданий 05.03.2019 року, видавник: Державний земельний кадастр (т.1 а.с.115-116). Також судом першої інстанції були допитані свідки. Так, свідок ОСОБА_11 пояснив, що проживає по сусідству із ОСОБА_2 в с. Сошників Бориспільського району Київської області, знає його з 2015 року, та з 2017 року знайомий з ОСОБА_1 . Він пам`ятає, що вони прийшли разом до нього в гості у січні 2017 року, на 2-й чи на 3-й день після Нового року. ОСОБА_2 говорив йому, що познайомився із жінкою, збирається зв`язати з нею свою долю. Потім вони з дружиною бували в гостях у сторін на свята, можливо, десь 5-6 разів на рік. Знав, що у відповідача був будинок, в якому він добудував веранду, і там вони проживали. Відповідач приїздив до нього по воду, а після того як ОСОБА_2 зробили операцію, він приїжджав по воду з позивачем. Також йому відомо, що ОСОБА_1 щось вирощувала в огороді, консервувала, передавала його дружина розсаду. Зі слів ОСОБА_2 йому відомо, що він пропонував ОСОБА_1 «розписатися», а вона відповіла: «на заборі». З 2021 року перестав ОСОБА_12 бачити, знає, що вона поїхала. Зі слів ОСОБА_13 йому відомо, що почалися спори про фінанси, ОСОБА_14 висуває претензії. Свідок ОСОБА_15 пояснила, що є племінницею ОСОБА_2 , з позивачем раніше не зустрічалася, вона їй не телефонувала. Вона навідувала відповідача 1-2 рази на рік, привозила йому консервацію, овочі, тому знає, що відповідач проживав із матір`ю, жінок у нього не бачила. Знала, що після дружини у відповідача була знайома жінка ОСОБА_16 . Свідок ОСОБА_17 показав, що добре знає відповідача. Кожну середу ОСОБА_2 їздив на базар та по дорозі заїжджав до нього набрати води, весь час спішив додому матір годувати. Бачив, що ОСОБА_2 ще за часів Президента ОСОБА_18 побудував два будинки: великий і малий. Про малий будинок відповідач казав йому, що з кумом будував. У ОСОБА_2 він бував кожні 1-2 місяці, щоб там проживала позивач - не бачив. Одного разу побачив її у дворі будинку. На його питання ОСОБА_2 відповів, що це його знайома. Зі слів ОСОБА_2 йому відомо, що він позичав гроші в кума, щоб добудувати малий будинок, а великий будинок продав, щоб з ним розрахуватися. Свідок ОСОБА_19 показала, що є дочкою позивача, яка в червні 2016 року познайомила її з відповідачем, представивши, що це її коханий чоловік. Про відповідача вона чула від матері із зими 2016 року, матір казала: «ОСОБА_31 дзвоне». Вважає, що мати була закохана у відповідача. У червні 2016 року мати переїхала до ОСОБА_2 . Потім двічі була в них у гостях, де бачила матір в халаті і капцях, як матір накриває на стіл. Відповідач обіймав матір, цілував руку. Бачила у будинку їх килими з дачі. Матір сказала, що виставила дачу на продаж. Зі слів матері їй також відомо, що коли була продана дача, навесні 2017 року в них почалося будівництво: найняли будівельників, мати їх годувала, їздила в магазин обирала шпалери. Зі слів матері кошти від продажу дачі в сумі 8 000 доларів США вона вклала у будівництво будинку у с. Сошників. Також їй відомо, що у матері був рахунок в банку «Аваль», та що вона здавала в оренду квартиру в м. Києві, орендна плата 5 000 грн на місяць. Також зі слів матері їй відомо, що після поділу її бізнесу вона отримала 4 000 доларів США. Восени 2017 року, коли будівництво завершилося, її з чоловіком запросили подивитися. Звернула увагу, що була добудована веранда. Крім килимів, бачила в будинку ОСОБА_2 посуду матері з Києва, своє дитяче покривало на дивані. Зі слів матері знала, що у відповідача були операції на грижі та по заміні кришталика. Мати розповідала, що турбується про матір відповідача: стригла її, фарбувала їй волосся, парила ноги. Влітку 2018 році мати потрапила до лікарні, її лікування оплатили вони з чоловіком, а ОСОБА_2 обіцяв відати кошти після продажу будинку. Їй відомо, що у 2021 році у матері почалися проблеми зі здоров`ям, і у грудні 2021 року вона повернулася до м. Києва. Також зі слів матері їй відомо, що відповідач вислав їй частину її речей, інші речі повернути відмовляється. Свідок ОСОБА_20 пояснила, що знає ОСОБА_2 з 2012 року, з 2018 року заходила до нього близько одного разу на два місяці, а влітку близько двох разів на місяць з дітьми відпочивала біля басейну. Знає матір відповідача, позивача ніколи не бачила і не чула, що ОСОБА_21 живе із жінкою. На прохання відповідача допомагала йому з консервацією, їздили разом на ринок. Спірний будинок бачила та вказала, що на початок їх знайомства з відповідачем будинок був вже побудований. Зі слів відповідача їй відомо, що ОСОБА_2 будував будинок зі своїм кумом, у якого він позичав 12 000 доларів США для добудови будинку. Свідок ОСОБА_9 показав, що вони з відповідачем дружать з 1970 року. Продовжують спілкуватися, їздять один до одного на свята. На земельній ділянці по АДРЕСА_2 вони у 2006-2008 роках збудували будинок на два входи. У будинку почала жити мати відповідача, газ, світло, туалет в неї були. Коли ОСОБА_2 у 2014 році розлучився, то запропонував йому продати свою половину будинку. Вони оформили договір купівлі-продажу. Також на прохання відповідача позичив йому гроші, щоб добудувати будинок. Позивача ніколи у відповідача вдома та з відповідачем не бачив і не чув про неї. Свідок ОСОБА_22 пояснила, що з 1990 року знає ОСОБА_1 , підтримують приятельські відносини. В березні 2016 року у телефонній розмові позивач розповіла їй про відповідача, що в них романтичні відносини, по дві години по телефону розмовляють. У липні позивач повідомила їй, що переїхала до відповідача. Вперше побачила ОСОБА_2 у м. Києві, коли вони втрьох зустрілися в кафе. На її питання щодо одруження, відповідач відповів, що не хоче жити за рахунок ОСОБА_23 . Разом з ними вона зустріла 2017-й Новий рік. ОСОБА_14 їй розповіла, як доїхати, зустріла її в будинку. Позивач повела її в маленький будинок, познайомила з матір`ю відповідача, де в неї була кімната, називала її « ОСОБА_24 ». Відповідач багато говорив, казав, що хоче з ОСОБА_25 дожити до старості, обіймав позивача та цілував їй руки. Бачила їх спальню, де було одне ліжко. Також вони ходили разом у гості до сусідів позивача. Зі слів ОСОБА_23 знає, що у лютому 2017 року вона продала свою дачу, а гроші вклала у добудову будинку. Також з її слів знала, що позивач знайшла людину, яка допомогла відповідачу продати великий будинок. Вони говорили про те, що відповідач - колишній офіцер, а тому не залишить позивача ні з чим. Вона знала від ОСОБА_23 про проведену у 2019 році операцію відповідачу, а також, що у 2021 році позивача почали турбувати болі, проблеми з жовчним міхуром, треба була операція, і ОСОБА_14 переїхала до м. Києва. У 2022, коли почалася війна, позивач у телефонній розмові казала, що живе в м. Києві, що вони з відповідачем не разом, що хоче поїхати забрати свої речі, свідок пропонувала зробити це разом. Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Згідно із частиною першою статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків. Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною, визначеною законом підставою для виникнення у них прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно. Таким чином, при застосуванні статті 74 СК України необхідно виходити з того, що вказана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України). Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, при вирішенні спору про поділ майна необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки. Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17). Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року в справі № 554/8023/15 (провадження № 14-130цс19) зазначила, що, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання. Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, внаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці. Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю. Факт спільного проживання сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю. За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені статтею 74 СК України, вважати майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою. Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 127/14077/13-ц, від 06 жовтня 2021 року у справі № 521/21655/19 для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України необхідно встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого придбано спірне майно. Обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_1 стверджувала, що з липня 2016 року до січня 2022 року вона проживала однією сім`єю з відповідачем ОСОБА_2 . Вказує, що спільно набутим з відповідачем майном є житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ., в якому вони стали спільно проживати у грудні 2017 року. Заперечуючи проти позову у повному обсязі, відповідач ОСОБА_2 зазначав, що вони з ОСОБА_1 ніколи не проживали однією сім`єю, а лише підтримували дружні відносини, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , був побудований за його особисті кошти, ОСОБА_1 не допомагала будувати йому цей будинок. Первісно будинок був збудований у 2008 році на двох співвласників ( ОСОБА_2 та ОСОБА_9 ) та на два входи, що підтверджується технічним паспортом. В подальшому плани змінились і відповідач викупив у ОСОБА_9 його частку недобудованого житлового будинку разом з земельною ділянкою. На той час, коли ОСОБА_1 приїхала до нього в гості, будинок вже був збудований та зданий в експлуатацію. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Позивач долучила до позовної заяви копію договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.02.2017 року (т.1 а.с. 41,42), виписку по своєму картковому рахунку (т. 1 а. с. 44-64), копії експрес-накладних з Нової пошти (т.1 а.с. 66-70), чек ПТ «Донкредит» (т. 1 а.с. 65), міжнародне свідоцтво про вакцинацію (т. 1 а.с. 43), фотознімки (т.1 а. с. 71-87) та цифрові файли з фотографіями на електронному носії (т.2 а.с. 159). Виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів тих обставин, що у період з липня 2016 року до січня 2022 року сторони проживали однією сім`єю, у них був спільний бюджет, вони вели спільне господарство, здійснювали спільні витрати та між ними склались відносини, притаманні подружжю. Так, згідно з наданим позивачем договором купівлі-продажу земельної ділянки від 10.02.2017 року ОСОБА_1 продала належну їй земельну ділянку, кадастровий номер 322208080:01:001:0011, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до пункту 2.2 цього договору продаж земельної ділянки здійснено за 49 626 грн. Суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що зазначений договір жодним чином не підтверджує того факту, що отримані від продажу кошти були вкладені позивачем у добудову спірного будинку, а пояснення самої ОСОБА_1 та показання свідків, надані з її слів, не є допустимим і достатнім підтвердженням такого факту. Позивач не надала будь-яких доказів (квитанцій, виписок тощо) на підтвердження того, що на отриманні від продажу земельної ділянки кошти позивач придбавала матеріали, оплачувала послуги, необхідні для добудови та ремонту спірного будинку. При цьому зазначена у договорі сума кошів, за яку була продана земельна ділянка, - 49 626 грн, не підтверджує пояснення позивача, що отримана від продажу сума становила 8 000 доларів США, що на дату укладення договору мало бути еквівалентно 216 240 гривням. Із наданих позивачем виписок із власного банківського рахунку встановлено, що у спірний період (з липня 2016 по січень 2022 року) жодних розрахунків безпосередньо за місцем проживання відповідача у с. Сошників Бориспільського району Київської області за весь цей час вони не містять. З урахуванням операції по зняттю коштів та безготівковим розрахункам, здійсненим у м. Києві, слід дійти висновку, що позивач знаходилася у місті Києві, щонайменше у наступні дати: 28.03.2016, 27.04.2016, 27.05.2016, 29.06.2016, 30.06.2016, 28.07.2016, 25.08.2016, 28.09.2016, 28.10.2016, 30.11.2016, 24.12.2016, 28.01.2017, 07.03.2017, 20.03.2017, 10.04.2017, 26.04.2017, 13.05.2017, 10.06.2017, 26.06.2017, 12.07.2017, 10.08.2017, 21.08.2017, 04.09.2017, 27.09,2017, 13.03.2018, 20.03.2018, 20.03.2018, 26.03.2018, 12.04.2018, 14.05.2018, 29.05.2018, 08.07.2018, 18.07.2018, 16.10.2017, 03.11.2017, 23.11.2017, 18.01.2018, 19.02.2018, 09.03.2018, 28.07.2018, 05.08.2018, 29.10.2018, 30.10.2018, 15.11.2018, 11.12.2018, 17.01.2019, 24.01.2019, 25.01.2019, 25.03.2019, 22.04.2019, 03.05.2019, 20.05.2019, 21.05.2019, 26.06.2019, 18.07.2019, 25.07.2019. 04.08.2019, 05.08.2019, 06.08.2019, 07.08.2019, 09.08.2019, 12.08.2019, 13.08.2019, 14.02.2020, 26.02.2020, 28.05.2020, 06.06.2020, 26.06.2020, 11.07.2020, 13.07.2020, 25.07.2020, 27.07.2020, 06.08.2020, 07.08.2020, 08.08.2020, 09.08.2020, 10.08.2020, 11.08.2020, 12.08.2020, 13.08.2020, 14.08.2020, 17.08.2020, 23.08.2020, 28.08.2020, 19.08.2020, 28.08.2020, 29.08.2020, 17.09.2020, 18.09.2020, 18.10.2020, 20.10.2020, 21.10.2020, 12.11.2020, 13.11.2020, 18.11.2020, 21.11.2020, 24.11.2020, 26.11.2020, 27.11.2020, 30.11.2020, 01.12.2020, 03.12.2020, 04.12.2020, 05.12.2020, 09.12.2020, 15.12.2020, 21.01.2021, 25.01.2021, 26.01.2021, 31.01.2021, 12.02.2021. 22.02.2021, 23.02.2021, 01.03.2021, 14.03.2021, 16.03.2021, 26.03.2021, 17.05.2021, 19.05.2021, 21.05.2021, 25.05.2021, 26.05.2021, 13.06.2021, 14.06.2021, 15.06.2021, 15.07.2021, 16.07.2021, 14.08.2021, 15.08.2021, 16.08.2021, 20.09.2021, 19.10.2021, 20.10.2021, 25.10.2021, 05.11.2021, 08.11.2021, 15.11.2021, 16.11.2021, 20.11.2021, 22.11.2021, 25.11.2021, 02.12.2021, 03.12.2021, 05.12.2021, 06.12.2021, 08.12.2021, 09.12.2021, 10.12.2021, 12.12.2021, 20.12.2021, 22.12.2021, 24.12.2021, 25.12.2021, 27.12.2021, 29.12.2021 Про перебування позивача не у місті Києві, свідчать нечисленні, в порівнянні з вищенаведеним переліком, операції по зняттю коштів та безготівковим розрахункам, здійснені у м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області (м.Мирне, с.Проліски - магазин «FOZZY»): 17.06.2017, 21.07.2017, 19.09.2017, 23.11.2017, 25.11.2017, 15.12.2017, 03.01.2018, 22.08.2018, 03.10.2018, 26.02.2019, 06.06.2019, 08.06.2019, 15.06.2019, 13.05.2020, 11.07.2020, 20.07.2020, 09.09.2020, 17.10.2020, 24.12.2020, 06.01.2021, 21.01.2021, 14.03.2021, 26.03.2021, 19.04.2021, 27.04.2021, 05.05.2021, 21.05.2021, 13.06.2021, 26.06.2021, 26.06.2021, 21.07.2021, 28.07.2021, 17.08.2021, 18.09.2021, 25.09.2021, 16.10.2021. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що вона дійсно періодично приїжджала у м. Київ, щоб сплатити комунальні послуги по своїй квартирі, купити якісь речі, яких не можна купити в Борисполі, але такі поїздки до Києва були нетривалими (1-3 дня), після чого вона знову поверталася у с. Сошників, де постійно проживала з відповідачем. Однак, порівняння операцій, проведених з рахунку позивача за місцем її проживання у м. Києві, та наближеному до відповідача м. Борисполі Київської області, дає суду підстави вважати, що вони спростовують пояснення позивача щодо її постійного проживання з відповідачем ОСОБА_2 у с. Сошників Бориспільського району Київської області, а, скоріше, підтверджують заперечення відповідача, що позивач приїздила до нього час від часу та залишалася на декілька днів. Позивач надала суду фотознімки, на більшості яких зображено будинок, кімнати та подвір`я іншого будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Також судом було досліджено цифрові файли з фотографіями на електронному носії (т.2 а.с. 159) та встановлено, що на наданих позивачем фотознімках відсутні спільні фото сторін та вони зроблені у період із лютого по липень 2016 року, а тому, фактично, не мають відношення до зазначеного позивачем періоду їх проживання однією сім`єю (з липня 2016 по січень 2022 року). Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно вважав, що надані позивачем фотознімки не відображають спільного життя та побуту сторін. Щодо долучених позивачем копій експрес-накладних: від 01.08.2022 року (побутові речі) вагою 4,48 кг, від 18.08.2022 року (побутові речі) вагою 9,00 кг, від 10.09.2022 року (ковдра) вагою 8,65 кг, від 18.10.2022 року (одяг) вагою 17,49 кг - отримувач ОСОБА_1 , відправник ОСОБА_27 ; від 18.08.2021 (одяг) вагою 0,4 кг - отримувач ОСОБА_19 , відправник ОСОБА_1 (а.с.66-70), то місцевий суд обґрунтовано зазначив, що сам факт повернення відповідачем належних позивачу речей, не є достатнім доказом для підтвердження факту спільного проживання сторін. Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що відповідач повернув їй лише частину її речей, тоді як більшість речей знаходяться у позивача, не підтверджуються будь-якими доказами. Наданий позивачем чек ПТ «Донкредит», виданий на підтвердження укладеного договору про надання фінансового кредиту та застави ДОН0173003990 від 28.07.2021 року, а також листи Повного товариства «Ломбард Донкредит Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Ріелті» і Компанія» від 21.07.2023 року вих. № 1692, адресованого ОСОБА_1 , як визнано відповідачем, дійсно, підтверджує факт, що позивач на своє ім`я здала надані їй відповідачем цінності, проте жодним чином не підтверджує, ані факту спільного проживання, ані факту наявності спільного бюджету та спільних витрат, ані фінансової участі позивача у добудові спірного будинку, адже державна реєстрація права власності на будинок була здійснена 05.03.2019 року, тобто більше ніж на два роки раніше, ніж укладення зазначеного договору про надання фінансового кредиту та застави. При цьому колегія суддів звертає увагу, що, виходячи із позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності на будинок АДРЕСА_2 та поділ цього майна шляхом стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за половину вартості будинку в сумі 1079600 грн., значення для вирішення спору можуть мати лише ті докази, які підтверджують факт спільного проживання сторін однією сім`єю у період з липня 2016 до грудня 2018 року, коли експертом з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_28 було проведено технічне обстеження будинку, встановлено відповідність збудованого будинку вимогам державних будівельних норм та можливість його надійної та безпечної експлуатації, а декларація про готовність об`єкта до експлуатації видана Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області 08 січня 2019 року. З огляду на викладене, доказового значення для вирішення спору також не має надане позивачем Міжнародне свідоцтво про вакцинацію від 12.08.2021 року. Крім того, сам факт, що вакцинація була зроблена медичною сестрою Сошниківської медичної амбулаторії загальної практики сімейної медицини, не є доказом спільного проживання сторін. Як пояснив відповідач, він запрошував медсестру зробити матері вакцинацію від ковіду, а позивач, яка в цей час була в нього в гостях, теж вирішила зробити вакцинацію. Посилання позивача на те, що їй відомі деталі особистого життя відповідача та його рідних і близьких, також не доводять факту спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, оскільки доводять лише той факт, що позивач була знайома з відповідачем, підтримували з ним дружні стосунки, була вхожа в його будинок, мала можливість спілкуватися з його рідними та близькими і у такий спосіб отримувати наведену нею інформацію. Зазначені обставини за відсутності інших ознак сім`ї, не свідчить про наявність між сторонами усталених сімейних відносин із спільним побутом, взаємними правами та обов`язками у цей період. Таким чином, наявні у матеріалах справи докази, як кожен окремо, так і у їх сукупності, не підтверджують факту спільного проживання сторін однією сім`єю. Крім того, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (т. 1 а.с. 115) встановлено, що в розділі опис об`єкта (житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ) зазначено: загальна площа (кв. м): 99,5, житлова площа (кв. м): 45,4, матеріали стін: цегла, опис: житловий будинок (2008) літ. «А-1», навіс літ. «Б», фундамент літ. «В», огорожа N1, ворота N2, хвіртка N3, свердловина N4, септики N5, погреб літ. «Пг». Таким чином, вказаним витягом підтверджено, що спірний житловий будинок був збудований ще у 2008 році. Також факт будівництва спірного будинку у 2008 році підтверджується наступними наявними у матеріалах справи доказами: - копією протоколу про адміністративне правопорушення від 31.08.2017 року щодо ОСОБА_29 , складеного інспектором Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про те, що за результатами позапланової перевірки на об`єкті «будівництво господарської будівлі ( літньої кухні) по АДРЕСА_1 виявлено порушення: на об`єкті будівництва у 2008 році виконано будівельні роботи з будівництва господарської будівлі ( літньої кухні) розмірами в плані 9,2 х 12,0 м. Будівельні роботи виконано без оформлення документів, які дають право на їх виконання та без отримання будівельного паспорта ( а.с. 41- 42, т. 2); - копією проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, на якій була збудована вказана будівля, із земель «для ведення особистого селянського господарства» на землі «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка)», що був виконаний ТОВ «Проектно-інженерна компанія «Нова земля» у 2017 році; - копією проекту реконструкції газопостачання літньої кухні за адресою АДРЕСА_4 , наданою ТОВ «Газорозподільчі мережі України», в якому міститься договір між ОСОБА_2 та ВАТ «Київоблгаз» Бориспільська філія по експлуатації газового господарства від 09.12.2008 року, заява ОСОБА_2 на ім`я головного інженера Бориспільської ФЕГГ про надання технічних умов на газифікацію літньої кухні від 19.11.2008 року, а також план газопроводу газифікації літньої кухні за грудень 2008 року ( а.с. 63-92, т. 2); - технічним паспортом на садибний ( індивідуальний) житловий будинок , що виготовлений станом на 03 грудня 2018 року, з якого вбачається, що рік побудови житлового будинку та веранди зазначено 2008 рік, а загальні розміри житлового будинку: 11,71 м х 9,15 м. Зазначені розміри житлового будинку співпадають із розмірами об`єкту будівництва , про який йдеться у протоколі та постанові про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 про здійснення ним будівництва у 2008 році без належних дозволів та документів. - листом начальника Управління капітального будівництва Бориспільської районної в м. Києві державної адміністрації від 23.11.2018 року, адресованого ОСОБА_2 , про те, що в процесі реалізації процедури прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва, збудованого без дозволу на виконання будівельних робіт, встановлено відповідність місця розташування об`єкта вимогам державних будівельних норм ( а.с. 188, т. 1); - відміткою про проведене технічне обстеження від 03 грудня 2018 року експертом з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_28 , яким було встановлено відповідність збудованого будинку вимогам державних будівельних норм та можливість його надійної та безпечної експлуатації ( а.с. 183 ,т .1). Вказаними доказами спростовуються доводи апеляційної скарги позивача про те, що під час спільного проживання у 2016 році вона з ОСОБА_2 розпочали будівництво спірного будинку. Будь-яких доказів на підтвердження того, що внаслідок проведених поліпшень і добудови у спірний період істотно збільшилася вартість будинку, позивачем не надано. Водночас відповідач вказував, що добудова веранди, внутрішні роботи та ремонт спірного будинку він провів за свої особисті кошти, отримані від колишньої дружини ОСОБА_30 в порядку поділу спільного сумісного майна грошової компенсації у розмірі 17 000 доларів США, а також залишеною за ним сумою грошових коштів на його банківському рахунку в розмірі 900 доларів США. Факт отримання вказаних коштів підтверджується ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 22 березня 2016 року у справі № 758/5149/14. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд не надав належної оцінки показам свідків колегія суддів відхиляє, оскільки вищенаведеними показами свідків не підтверджено будь-яких фактів наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат для придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків. Із урахуванням наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що належних та допустимих доказів особистої фінансової участі у добудові та ремонті спірного будинку позивачем не надано, як і не надано доказів тих обставин, що у період проведення ремонту у спірному будинку сторони проживали за однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, у них виникли взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження №14-22цс20) зазначила, що особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника. У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК). Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи. Враховуючи те, що за результатами розгляду цієї справи не встановлено обставин, які б свідчили про те, що сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу та спірний будинок є їх спільною сумісною власністю, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про поділ спірного будинку шляхом стягнення з відповідача на користь позивача половини вартості будинку в сумі 1 079 600 грн. На підставі викладеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги сторони позивача про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються висновками суду, викладеними в його рішенні. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Отже, рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 06 листопада 2025 року. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Кирилюк Г.М. Рейнарт І.М.