Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/2047/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 140/2047/25 пров. № А/857/23431/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М. суддів: Заверухи О.Б., Матковської З. М., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року (головуючий суддя: Стецик Н.В., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,- встановив: ОСОБА_1 , 28.02.2025 звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправними рішення про взяття на облік в ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 та визнати протиправними дії Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо направлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на проходження військово-лікарської комісії; - визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (з основної діяльності) від 22.01.2025 № 89 «Про призов військовозобов`язаних сержантського та солдатського складу Збройних Сил України за загальною мобілізацією» в частині призову за загальною мобілізацією на військову службу до Збройних Сил України, виключення з обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 та направлення у Військову частину НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; - визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 29 від 22.01.2025 в частині призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на посаду водія електрика радіостанції польового центру зв`язку інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 , ВОС-790058А, зарахування до списків особового складу; - зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 шляхом видання відповідного наказу. Обґрунтовує позов тим, що ОСОБА_1 , який є військовозобов`язаною особою та перебувавав на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 , знаходячись 21-22.01.2025 у Львівській області, був в примусовому порядку та поза його волею доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_6 , де щодо нього почався ряд неправомірних дій. Зокрема, ОСОБА_1 ніхто не вручав повістку про виклик до ТЦК та СП та повістку (направлення) на проходження військової лікарської комісії. Жодних документів з цього приводу позивач не підписував. Також позивачу не вручалося мобілізаційне розпорядження. Вказує, що фактичний огляд позивача жодним з лікарів ВЛК не здійснювався. Загальна тривалість медичного огляду становила близько 7 хвилин. Такий огляд носив формальний характер без врахування всіх даних медичного характеру, оскільки за такий час неможливо надати об`єктивну оцінку стану здоров`я особи. Під час медичного огляду позивача не було проведено дослідження загального аналізу сечі та наявних у нього захворювань системи кровообігу, органів травлення, ендокринної системи. Також не проведено огляд стоматологом та дерматологом, не залучено лікарів інших спеціальностей (судинного хірурга, гастроентеролога, ендокринолога). Наведене, на переконання сторони позивача, свідчить про протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_6 та військово-лікарської комісії при даному ТЦК та СП, яка призвела до подальшого неправомірного призову ОСОБА_1 до Збройних Сил України та зарахування до особового складу військової частини НОМЕР_1 . З огляду на вказане представник вважає, що належним та ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 буде визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 22.01.2025 про призов позивача за загальною мобілізацією на військову службу, визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування позивача до списків особового складу та зобов`язання виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу даної військової частини. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 про взяття ОСОБА_1 на облік в ІНФОРМАЦІЯ_9 . Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 22.01.2025 № 89 «Про призов військовозобов`язаних сержантського та солдатського складу Збройних Сил України за загальною мобілізацією» в частині призову за загальною мобілізацією на військову службу до Збройних Сил України, виключення з обліку в третьому відділі (м. Сколе) ІНФОРМАЦІЯ_1 та направлення у Військову частину НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 29 від 22.01.2025 в частині зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та призначення останнього на посаду водія електрика радіостанції польового центру зв`язку інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 , ВОС-790058А. Зобов`язано командира Військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 шляхом видання відповідного наказу. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. З цим рішенням суду першої інстанції не погодилася Військова частина НОМЕР_1 та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.02.2025 № 61 позивач вважається таким, що з 08.02.2025 самовільно залишив військову частину, що унеможливлює його подальше звільнення. Цей факт підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 68од від 20.02.2025 «Про результати службового розслідування». У рішенні суду не зазначено в чому саме полягає протиправність наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача у списки особового складу частини. Однак, визнано наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 29 в частині зарахування позивача до списків військової частини НОМЕР_1 протиправним. Крім того, на думку відповідача помилковим є твердження, що належним способом захисту прав позивача у разі порушення процедури проходження військово лікарської комісії є скасування наказу про зарахування до списків військової частини. Адже, навіть у разі порушення такої процедури позивач може пройти її повторно будучи військовослужбовцем ЗС України. Також, командуванню військової частини НОМЕР_1 є не зрозумілим, яким чином командир військової частини НОМЕР_1 може виключити зі списків військової частини НОМЕР_1 позивача. Так, як в чинних нормативно-правових актах відсутні норми, що дозволяють це зробити. Варто зазначити, що терміни «виключення зі списків військової частини» та «звільнення з військової служби» є різними поняттями. Тобто, у своїх позовних вимогах позивач просить лише виключити його зі списків військової частини НОМЕР_1 . Однак, виключення зі списків військової частини не породжує наслідку звільнення позивача з військової служби. Відтак, беручи до уваги наведене вище, вважає, що підстави для визнання наказу про зарахування позивача до списків особового складу військової частини та видання наказу про виключення позивача зі списків військової частини НОМЕР_1 відсутні. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо призову позивача на військову службу та наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування останнього до особового складу військової частини. Крім цього, дійшов висновку, що правовим наслідком скасування оскаржуваних наказів є те, що вказані накази не породжують правових наслідків від моменту його прийняття, а правовідносини сторін повинні бути приведені до попереднього стану. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, який перебував на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 від 24.04.2024 (а. с.9). Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 444 від 22.01.2025 значиться, що 22.01.2025 проведено медичний огляд позивача ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 та встановлено діагноз: здоровий. На підставі графи ІІ Розкладу хвороби ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби (а.с. 10 зворот). Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (з основної діяльності) від 22.01.2025 № 89 ОСОБА_1 призвано на військову службу та відправлено для проходження служби у Військову частину НОМЕР_1 (а. с. 10). Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.01.2025 № 29 рядового ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно до указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», призначено на посаду водія-електрика радіостанції польового центру зв`язку інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 , ВОС-790058А (а.с.12). З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VІІІ від 12.05.2015, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі Закон № 389-VІІІ) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ч. 2 ст. 2 Закон № 389-VIII). Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та діяв на момент виникнення спірних правовідносин. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом. Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі Закон № 3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів. Відповідно до абз. 4, 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 3543-XII: мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/022 «Про загальну мобілізацію» до лав Збройних Сил України, на посаду водія-електрика радіостанції польового центру зв`язку інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується наказом від 22.01.2025 № 29 (а. с. 12). Позивач вважає протиправними дії щодо його призову до Збройних сил України, призначення на посаду водія-електрика радіостанції польового центру зв`язку інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 та зарахування до особового складу військової частини НОМЕР_1 . Однак, суд апеляційної інстанції зауважує, що жодних доказів того, що під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_10 вчинялись неправомірні дії до позивача, ним чи його представником не надано ні до суду першої інстанції, ні до апеляційної інстанції. Як і доказів щодо порушення процедури проходження військово лікарської комісії, не врахування комісією документів щодо захворювань позивача чи наявності таких захворювань, які перешкоджають проходженню військової служби та ін. Так, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. Пунктом 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ передбачено виключний перелік підстав звільнення військовослужбовці, які проходять військову службу під час дії воєнного стану. Так, згідно з п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, під час воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі; г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу); з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя. Згідно з ч. 7 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яке визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби. Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1905.2009 за № 438/16454, відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (із змінами і доповненнями) та Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція). Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (п. 1.1 Інструкції). Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (абз. 13. п. 14.10 Інструкції). Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану, здійснюється військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, шляхом подання рапорту та документів, які підтверджують підстави для звільнення. Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач жодного рапорту на звільнення з військової служби, із зазначенням підстав визначених п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, до командування військової частини НОМЕР_1 не подавав. Крім цього, як зазначалося вище судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що підтверджується наказом від 22.01.2025 № 29 (а. с. 12). Тобто, після видання цього наказу, виникли правовідносини щодо проходження військової служби, особливості якої визначаються Законом № 2232-ХІІ та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008. Натомість, цими актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби у зв`язку з визнанням незаконним рішення щодо призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Отже, враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки доказів звернення до військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, яка визначає підставі звільнення з військової служби під час дії воєнного стану позивач не подавав, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 29 від 22.01.2025 в частині призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на посаду водія електрика радіостанції польового центру зв`язку інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 , ВОС-790058А, зарахування до списків особового складу та зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 шляхом видання відповідного наказу, відсутні. Крім цього, оскільки наказ про зарахування ОСОБА_1 , до військової частини НОМЕР_3 № 29 від 22.01.2025 реалізовано, а тому обрані способи захисту позивача, зокрема, визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 про взяття ОСОБА_1 на облік в третьому відділі (м. Сколе) ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 22.01.2025 № 89 «Про призов військовозобов`язаних сержантського та солдатського складу Збройних Сил України за загальною мобілізацією» в частині призову за загальною мобілізацією на військову службу до Збройних Сил України, виключення з обліку в третьому відділі (м. Сколе) ІНФОРМАЦІЯ_1 та направлення у Військову частину НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не є належними. Натомість, для звільнення з військової служби, позивач повинен звернутися із рапортом до військової частини на підставі ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, яка визначає підставі звільнення з військової служби. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції задовольняючи частково позов, допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та відмови у задоволенні позову повністю. Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має. Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі № 140/2047/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха З. М. Матковська