Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/2340/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/2340/25 пров. № А/857/30020/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року (суддя Боршовський Т.І., м. Івано-Франківськ), - ВСТАНОВИВ: У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі в/ч), в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо не звільнення ОСОБА_1 солдата на посаді водія-електрика відділення штабних машин взводу зв`язку тилового пункту управління польового вузла зв`язку в/ч (бригада 63) (далі Посада) з військової служби за абзацом 2 підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-XII) як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану за станом здоров`я наявності інвалідності 3 групи, коли позивач не висловив бажання продовжувати військову службу; визнати протиправною бездіяльність в/ч (командира військової частини) щодо не надання позивачу відповіді на рапорти від 16.12.2024, від 04.03.2025 та на додатковий адвокатський запит від 06.03.2025 про підстави відмови у звільненні ОСОБА_1 солдата на Посаді з військової служби за абзацом 2 підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану за станом здоров`я наявності інвалідності 3 групи, коли позивач не висловив бажання продовжувати військову службу; зобов`язати в/ч (командира військової частини) прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 солдата на Посаді з військової служби за абзацом 2 підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану за станом здоров`я наявності інвалідності 3 групи, коли позивач не висловив бажання продовжувати військову службу. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову в/ч звільнити ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII, прийняту за результатом розгляду рапорта від 16.12.2024. Зобов`язано в/ч повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 16.12.2024 та прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII (у зв`язку з наявністю інвалідності). Відмовлено в задоволенні решти позову. Не погодившись із ухваленим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В доводах апеляційної скарги вказує, що для отримання інформації про результати розгляду рапорту від позивачу необхідно було звернутися до свого безпосереднього командира. Водночас позивач не навів жодних належних доказів, що йому було відмовлено у наданні інформації про підстави відмови у звільненні з військової служби на підставі поданого ним рапорту. Також вказує, що до поданого рапорту позивача не було долучено копію аркуша бесіди. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову в звільненні позивача з військової служби за рапортом від 16.12.2024 є необґрунтованим, а зі змісту резолюції 22.01.2025 неможливо встановити підстави відмови в задоволенні рапорта ОСОБА_1 від 16.12.2024 про звільнення з військової служби. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань. Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В іншій частині - щодо відмови у задоволенні позову, рішення суду першої інстанції фактично не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний з 27.02.2022 на військову службу по мобілізації та проходить військову службу у в/ч. Згідно довідки до акту огляду МСЕК від 27.11.2024 № 066969 позивачу встановлена ІІІ група інвалідності з 11.11.2024 до 01.12.2025. 16.12.2024 на ім`я командира 2 взводу роти зв`язку тилового пункту управління польового вузла зв`язку в/ч ОСОБА_1 подано рапорт про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII за станом здоров`я у зв`язку з наявністю інвалідності ІІІ групи. До вказаного рапорта від 16.12.2024 позивачем долучено нотаріально засвідчені копії таких документів: паспорта та РНОКПП; довідки до акту огляду МСЕК від 27.11.2024; індивідуальної програми реабілітації інваліда № 3442; посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_2 ; довідки про реєстрацію місця проживання особи; військового квитка № НОМЕР_3 ; довідки ВЛК від 29.06.2024 № 10524/1. На вказаному рапорті від 16.12.2024 командир 2 взводу роти зв`язку тилового пункту управління польового вузла зв`язку в/ч вчинив напис погодження та клопотання по суті рапорта ОСОБА_1 перед командиром роти зв`язку тилового пункту управління польового вузла зв`язку в/ч. Такий рапорт від 16.12.2024 надійшов 25.12.2024 до в/ч, що підтверджується відтиском штампу вхідної кореспонденції за вхідним номером № 33183. 22.01.2025 на рапорті від 16.12.2024 ОСОБА_1 про звільнення з військової служби проставлена резолюція «Не затверджую. Без реалізації» та підпис командира в/ч. 05.02.2025 представник позивача звернувся до в/ч з адвокатським запитом від 05.02.2025 № 7/11 про надання інформації про стан розгляду рапорта ОСОБА_1 від 16.12.2024 про звільнення з військової служби. Листом від 20.02.2025 № 900 в/ч повідомила представника позивача, що рапорт ОСОБА_1 від 16.12.2024 був розглянутий командиром в/ч та за результатами розгляду було відмовлено у звільненні з військової служби. 04.03.2025 ОСОБА_1 направив поштовим зв`язком на ім`я командира в/ч рапорт, в якому просив надати повну відповідь за результатами розгляду рапорта від 16.12.2024 про звільнення з військової служби про підстави відмови у звільненні з військової служби. 06.03.2025 представник позивача звернувся до в/ч з адвокатським запитом від 06.03.2025 № 7/11 про надання інформації про підстави відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби. Листом від 26.03.2025 № 1564 в/ч повідомила представника позивача, що адвокатський запит від 06.03.2025 № 7/11 не відповідає вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», оскільки до адвокатського запиту не долучено документів, які підтверджують факт уповноваження адвоката представляти інтереси ОСОБА_1 26.03.2025 представник позивача звернувся до в/ч з адвокатським запитом від 26.03.2025 № 7/11 про надання інформації про підстави відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби. Листом від 12.04.2025 № 1863 в/ч повідомила представника позивача, що адвокатський запит від 26.03.2025 № 7/11 не відповідає вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», оскільки до адвокатського запиту долучено ордер на надання правничої допомоги, в якому неправильно зазначено назву органу, в якому надається правова допомога адвокатом. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови в звільненні ОСОБА_1 з військової служби за абзацом 2 підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану за станом здоров`я наявності інвалідності 3 групи, коли позивач не висловив бажання продовжувати військову службу, позивач звернувся з цим позовом до суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє дотепер. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом № 2232-ХІІ. Статтею 1 Закону № 2232-XII встановлено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII. Відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: б) за станом здоров`я: за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 затверджено «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» (далі Положення, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі. Пунктом 233 Положення передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: - підстави звільнення з військової служби; - думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; - районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац третій пункту 241 Положення). Приписами статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 № 438/16454, відповідно до Закону № 2232-XII та Положення, затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Інструкція № 170). Пунктом 12.1 розділу XII Інструкції передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення. Відповідно до пункту 12.9 розділу XII Інструкції № 170 документи на звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби, у таких випадках звільнення: за підставами, передбаченими пунктами «г»-«е», «и» частини третьої, підпунктами «а», «д», «є», «ж» пункту 1, підпунктами «в», «з» пункту 2 частини четвертої, підпунктами «д», «е», «и»-«о», «р», «с» пункту 1, підпунктами «д», «е», «з»-«м», «р», «с» пункту 2, підпунктами «а», «в», «е», «з» пункту 3 частини п`ятої, підпунктами «д»-«к» пункту 1, підпунктами «ґ»-«и», «й», «к» пункту 2, підпунктами «а», «б», «в», «д», «ж» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», якщо звільнення відбувається за ініціативою командування; за підставами, передбаченими пунктами «б», «в», «д», «є» частини третьої, підпунктами «г», «е», «є» пункту 1, підпунктами «б», «г», «д», «е» пункту 2 частини четвертої, підпунктами «а»-«в», «ґ», «к», «р» пункту 1, підпунктами «а»-«в», «ґ», «й», «к», «п», «р» пункту 2, підпунктами «а», «б», «г», «д» пункту 3 частини п`ятої, підпунктами «а»-«в», «ґ», «й» пункту 1, підпунктами «а», «б», «г», «і», «й» пункту 2, підпунктами «а», «б», «г», «ґ» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», якщо звільнення відбувається за бажанням військовослужбовця. Пунктом 12.11 розділу XII Інструкції № 170 встановлено, що перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції. Пунктом 3 Переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби додатку 19 до Інструкції № 170 визначено, що при поданні до звільнення з військової служби за підставами: за станом здоров`я подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; висновок (постанова) військово-лікарської комісії або копія акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою первинної облікової документації № 157/о, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я від 30 липня 2012 року № 577, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2012 року за № 1509/21821, або копія посвідчення особи з інвалідністю, або копія пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або копію довідки для отримання пільг інвалідами, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 21 вересня 2015 року № 946, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2015 року за № 1198/27643 (у разі звільнення з військової служби за підставами, передбаченими абзацом третім підпункту «б» пункту 2 частини четвертої або абзацом третім підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - за наявності інвалідності); копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років). Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що процедура ініціювання звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини має чіткий алгоритм дій, а саме, військовослужбовець, який не висловив бажання продовжувати військову службу має подати рапорт про звільнення разом із документами, які підтверджують підстави для звільнення. Згідно з пунктом 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 № 40 (далі Інструкція № 40), рапорт є письмовим зверненням військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням чи поясненням особистого характеру, зокрема щодо звільнення з військової служби. Пунктом 233 Положення, передбачено, що волевиявлення військовослужбовця щодо звільнення з військової служби викладається у формі рапорта. Відповідно до пункту 3.10.2 Інструкції № 40 документи, розглянуті керівництвом військової частини, повертаються з відповідною резолюцією до служби діловодства для подальшого виконання. При цьому резолюція є основною формою реалізації управлінських доручень, яка передбачає постановку конкретного завдання, визначення його предмета, мети, строку та відповідальної за виконання особи (пункт 32.2.14 Інструкції № 40). Крім того, пунктом 2 розділу ІІІ «Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531, передбачено, що командири надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 №735 (далі Інструкція № 735) визначений порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України, у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України, а також визначає порядок контролю за його дотриманням. Відповідно статті 117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Пунктом 6 розділу ІІІ «Розгляд звернень громадян» Інструкції № 735 також передбачено те, що звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення. Суд апеляційної інстанції зазначає, що подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Розгляд рапорту військовослужбовця про звільнення зі служби повинен відбуватися за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, уточнення даних про проходження особою військової служби, документальне підтвердження періодів служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проведення розрахунку вислуги років військової служби. За наслідками розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов`язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту. Розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято обґрунтоване рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз`ясненням порядку оскарження. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт на ім`я командира 2 взводу роти зв`язку тилового пункту управління польового вузла зв`язку в/ч про звільнення з військової служби на підставі положень підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII за станом здоров`я наявності інвалідності ІІІ групи. До вказаного рапорта від 16.12.2024 позивачем долучено нотаріально засвідчені копії таких документів: паспорта та РНОКПП; довідки до акту огляду МСЕК від 27.11.2024 № 066969; індивідуальної програми реабілітації інваліда № 3442; посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_2 ; довідки про реєстрацію місця проживання особи; військового квитка № НОМЕР_3 ; довідки ВЛК від 29.06.2024 № 10524/1. На вказаному рапорті від 16.12.2024 командир 2 взводу роти зв`язку тилового пункту управління польового вузла зв`язку в/ч вчинив напис погодження та клопотання по суті рапорта ОСОБА_1 перед командиром роти зв`язку тилового пункту управління польового вузла зв`язку в/ч. Рапорт позивача від 16.12.2024 надійшов 25.12.2024 до в/ч, що не заперечується відповідачем. 22.01.2025 на рапорті позивача від 16.12.2024 проставлено резолюцію командира в/ч «Не затверджую. Без реалізації». Разом з тим, зазначена резолюція не містить жодних мотивів або підстав відмови у задоволенні рапорта про звільнення з військової служби. У даному випадку відповідачем не доведено, що позивача було належним чином повідомлено про підстави відмови у звільненні з військової служби. Покликання відповідача на лист від 20.02.2025 № 900 не може бути прийняте судом до уваги, оскільки він адресований представнику позивача у відповідь на адвокатський запит від 05.02.2025 № 7/11 про надання інформації про стан розгляду рапорта ОСОБА_1 від 16.12.2024 про звільнення з військової служби та також не містить обґрунтування причин відмови. У свою чергу, позивач є військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у період воєнного стану, подав рапорт про звільнення з військової служби з підстав, передбачених підпунктом б пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII (за станом здоров`я, за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)), та надав документи, що підтверджують встановлення йому ІІІ групи інвалідності. Наведене свідчить про те, що на час подання рапорта від 16.12.2024 у позивача були наявні підстави для звільнення з військової служби за станом здоров`я у зв`язку з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується належними та допустимими доказами. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відмова відповідача у звільненні позивача з військової служби за рапортом від 16.12.2024 є необґрунтованою. Покликання відповідача на відсутність аркуша бесіди як на підставу для відмови у звільненні суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки такий є внутрішнім службовим документом, який оформлюється командуванням військової частини у процесі підготовки матеріалів до звільнення військовослужбовця. До того ж, невиконання посадовими особами військової частини внутрішніх процедур оформлення документів не може покладатися на позивача та не може бути підставою для відмови у реалізації права військовослужбовця на звільнення з військової служби, передбаченого законом. Як наслідок, відповідача слід зобов`язати повторно розглянути рапорт позивача від 09.01.2025 про звільнення з військової служби, з урахуванням висновків суду у даній справі. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. Cуддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим Т. В. Онишкевич