Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/36561/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/36561/24 Перша інстанція: суддя Хом`якова В.В., повний текст судового рішення складено 25.06.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року по справі за позовом Науково-виробничого центру «СІГМА»/Підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови, - ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ До суду надійшла позовна заява Науково-виробничого центру «СІГМА»/Підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області, у якій позивач просить суд: - визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 113541 від 22.10.2024 року; - стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2 423,00 грн. В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що відповідач підставою для прийняття оскаржуваної постанови зазначає абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Згідно з вимогами п.6.3. Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв. Під час перевезення товарів 18.09.2024 року у водія ОСОБА_1 була наявна індивідуальна контрольна книжка водія, складена за формою, встановленою в додатку 3 до Положення №340, та у відповідача наявна її копія, а саме витяг за 18.09.2024 року. Проте відповідач при винесенні оскаржуваної постанови про накладення штрафу не взяв до уваги факт наявності у водія індивідуальної контрольної книжки. Ухвалою від 02.12.2024 року у справі відкрито спрощене провадження, надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву. Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що статтею 48 Закону №2344-ІІІ обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 року (далі - Інструкція №385). Відповідно до пункту 2.7 Інструкції №385 за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ (пункт сервісу тахографів) оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку

1. Пункт сервісу тахографів надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Пунктом 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010 року визначено, що водій, який керує транспортним засобом, не обладнаним тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія. Пунктом 3.3 Інструкції №385 встановлено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема: у разі використання цифрового тахографа використовує особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Отже, у водія має бути в наявності протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом. Матеріалами справи підтверджується, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог № 2344-Ш слугувала відсутність на час проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, який повинен знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам. На місці події (зупинки) за наданими водієм транспортних засобів матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено, відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа. З 01.06.2015 року набула чинності вимога щодо наявності тахографа у транспортному засобі при виконанні перевезень вантажів транспортним засобом, масою понад 3,5 тон, а також при здійсненні пасажирських перевезень протяжністю понад 50 км. Ведення водієм індивідуальної контрольної книжки не замінює обов`язок автомобільного перевізника використовувати для цього перевезення лише автомобіль, що обладнаний тахографом, а водія - мати відповідні документи, які підтверджують його використання. 11.12.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив. Згідно з вимогами ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року задоволено позов Науково-виробничого центру «СІГМА»/Підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 113541 від 22.10.2024 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь Науково-виробничого центру «СІГМА»/Підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 22486960) витрати зі сплати судового збору в сумі 2423 грн. (дві тисячі чотириста двадцять три гривні). На вказане рішення суду Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі №420/36561/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог науково-виробничого центру «СІГМА»/Підпрпємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю в повному обсязі. Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення. Від представника Науково-виробничого центру «СІГМА»/Підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Олєйніка Андрія Вячеславовича до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі № 420/36561/24 - без змін. Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 18.09.2024 року посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті відповідно до направлення від 12.09.2024 року №000038 на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження проводилась рейдова перевірка транспортних засобів. Було зупинено транспортний засіб марки БАЗ; модель: Т713.13; реєстраційний номер: НОМЕР_1 , який знаходиться у користуванні НВЦ «СІГМА» на підставі Договору оренди транспортного засобу від 16.04.2021 року. Керував автомобілем водій НВЦ «СІГМА» ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_2 , видане Яворівським МРЕВ 12.04.2005 року. Автомобіль не був обладнаний тахографом. Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, здійснення перевезення вантажів за відсутності документів, визначених статтею 48 Закону №2344-ІІІ, а саме: не оформлений протокол перевірки та адаптації тахографа (тахокарти, карти водія при цифровому тахографі). Відсутність усіх необхідних документів, визначених положеннями Закону №2344-ІІІ, на момент проведення рейдової перевірки, знайшла своє відображення в акті від 18.09.2024 року №059264. 22.10.2024 року в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 113541 щодо позивача у зв`язку з порушенням законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ. Відповідно до вказаної постанови позивачем допущено порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону. Позивач, не погоджуючись з постановою контролюючого органу, звернувся до суду з даним позовом. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з вимогами ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України «Про автомобільний транспорт». Так, відповідно до приписів статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Аналіз положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством. Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385), яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів. Відповідно до пункту 1.3 Інструкції №385, ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Згідно з пункту 1.4 Інструкції №385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР. Відповідно до пункту 3.1 Інструкції №385, виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР. Згідно з вимогами пункту 3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів. Відповідно до вимог пункту 2.7 Інструкції №385, за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку

1. ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Приписами пунктів 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 року №340, визначено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Відповідно до вимог п.6.3 Положення водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв. Отже, приписи Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів допускають можливість здійснення перевезень вантажними автомобілями з повною масою понад 3,5 тонн без обладнання на них діючих та повірених тахографів за наявності індивідуальної контрольної книжки водія, що ведеться останнім. Відповідно до вимог п. «а» ч.1 ст.10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 (далі - Конвенція) про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями. Згідно з вимогами ч.3 ст.10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні. Приписи п.«а» ч.1 ст.10 вказаної Конвенції є універсальними для будь - якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія. Ведення тахографу передбачене для деяких категорій транспорту, в тому числі, автобусів, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонн. Із системного аналізу наведених положень нормативно-правового акту слідує, у разі відсутності тахографа, до якого складається тахокарта, в обов`язковому порядку ведеться індивідуальна контрольна книжка водія. Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду в постанові від 19 березня 2020 року у справі №823/1199/17. Верховний Суд у постанові від 31.10.2023 року по справі №440/17062/21 також зазначав, що з 01.06.2015 року набула чинності вимога щодо наявності тахографа у транспортному засобі при виконанні внутрішніх перевезень вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн. У разі відсутності такого пристрою, водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія. Тобто, законодавство встановлює альтернативний спосіб ведення обліку робочого часу водія - індивідуальну контрольну книжку водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документу під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезень. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковими доводи апеляційної скарги про необхідність обов`язкової наявності у транспортному засобі позивача тахографа і відповідно протоколу перевірки та адаптації тахографа. Згідно з вимогами приписів абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - Положення № 103). Відповідно до п.1 Положення №103 Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства). Згідно з вимогами пп.1 п.4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті. Згідно з вимогами п.8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи. Підпунктами 2, 54, 58, 62 пункту 5 Положення №103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань; здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом. Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року(далі Порядок - №1567). Відповідно до вимог пп.2-4 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю, в тому числі шляхом проведення рейдових перевірок. Відповідно до пункту 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку. Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності). Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Пунктами 26, 27 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно із додатком

5. ОБГРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки не було вказано про наявність індивідуальної контрольної книжки водія, тобто її наявність або відсутність посадовими особами не встановлювалася. Колегія суддів звертає увагу, що актом перевірки від 18.09.2024 року №059264 не встановлено відсутність індивідуальної книжки водія або графіка змінності водіїв, а встановлено лише відсутність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу на автомобілі не обладнаному тахографом. В поясненнях водія від 22.10.2024 року зазначено, що у транспортних засобах марки БАЗ, модель Т713.13 відповідно до їх технічних характеристик не передбачено встановлення тахографів. У водія була наявна індивідуальна контрольна книжка водія, що відповідає вимогам п.6.3. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 року №340. Доказів відсутності у водія під час перевірки індивідуальної книжки, відповідачем під час розгляду цієї справи не надано. Стосовно відсутності тахографа та відповідно відсутності протоколу перевірки та адаптації тахографа, то законодавство України не забороняє використання автомобілів, на які не установлені тахографи, як і не зобов`язує перевізника самостійно встановлювати тахограф на автомобіль, це обов`язок виробника транспорту. Монтаж тахографа є складним технічним процесом, який потребує відповідного обладнання. Водій зобов`язаний користуватися тахографом, якщо він встановлений, але самостійна установка приладу не входить до його обов`язку. З огляду на вищевикладені обставини справи та приписи чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 113541 від 22.10.2024 року, прийнята відносно позивача, є протиправною, оскільки перевізник не може фізично мати протокол перевірки та адаптації тахографа при необладнанні транспортного засобу тахографом. Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Згідно з вимогами ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги Науково-виробничого центру «СІГМА»/Підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Суддя-доповідач О.В. Джабурія Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко