Постанова 4854 № 420/12231/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 січня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/12231/22 Категорія: 1080100000 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С. Місце ухвалення: м. Одеса Дата складання повного тексту: 03.11.2022 р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И Л А : У вересні 2022 року фізична особа-підприємець (далі ФОП) ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про: - визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області від 15 липня 2022 року №331766 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн.; - стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ФОП ОСОБА_1 судових витрат. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував про те, що відповідно до приписів Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі Закон №2344-ІІІ) обов`язкова установка та використання контрольних пристроїв тахографів передбачена виключно на транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів. Проте, в даному випадку позивачем не здійснювались міжнародні перевезення, а обов`язок установки та використання тахографів для внутрішніх перевезень чинним законодавством не передбачено. З цих же підстав перевірка транспортних засобів, що не здійснюють міжнародні перевезення, на предмет наявності тахографу неможлива. Крім того, позивач зазначав, що відповідно до приписів чинного законодавства України водій, що керував транспортним засобом, вів індивідуальну контрольну книжку, яка була надана під час перевірки, тому в даному випадку в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 60 Закону №2344-ІІІ. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено. В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального права. Доводи апеляційної скарги: - суд першої інстанції не врахував, що транспортний засіб ФОП ОСОБА_1 обладнаний тахографом який пройшов перевірку, який є працюючим та на момент перевірки здійснював запис тахокарта за 16 травня 2022 року наявна в матеріалах справи, про що було вказано в позовній заяві. У відзиві на апеляційну скаргу Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) вказує про правомірність оскаржуваного рішення та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції: 16 травня 2022 року о 18:17 год. посадовою особою (старшим державним інспектором) Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області на підставі направлення на перевірку від 13 травня 2022 року №005/В проведено перевірку транспортного засобу ФОП ОСОБА_1 , марка DAF XF 95430 / carnehl CHKS-H, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , водій ОСОБА_1 , з питання додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено Акт №329553, в якому, серед іншого, зазначено, що під час перевірки виявлено порушення абз.3 ч.1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме: тахокарти за 26 травня 2022 року. В подальшому, 15 липня 2022 року, на підставі Акту перевірки від 16 травня 2022 року №329553 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській обл. - Костянтином Мироновим винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №331766, відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 допущено порушення, відповідальність за яке передбачено абз.3 ч.1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ (підстава Акт від 16 травня 2022 року №329553). Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що перевізник зобов`язаний оснастити транспортний засіб цифровим тахометром та здійснювати оформлення та ведення відповідної до нього документації. Крім цього, в контексті питань, що не перебувають у повноваженні відповідача, перевірка не здійснювалась. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ч.12 ст. 6, 18, ч.ч. 1 та 2 ст. 48, ч.2 ст. 49, 60 Закону №2344-ІІІ, п.п.2, 3, 4, 14, 15 Порядку №1567, які регулюють спірні правовідносини. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч.12 ст. 6 Закону №2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08 листопада 2006 року (далі Порядок №1567). Пунктами 2, 3 Порядку №1567 визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Абзацом 1 п.4 Порядку №1567 встановлено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Пунктом 14 Порядку №1567 обумовлено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Згідно п.15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, наявність визначених ст. 48 Закону №2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. Положеннями ст. 18 Закону №2344-ІІІ регламентовано, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством. Таким чином, в розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем. Як визначено ч.ч. 1 та 2 ст. 48 Закону №2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: - для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; - для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень (ч.2 ст. 49 Закону №2344-ІІІ). Разом з тим, порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року №385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за №946/18241 (далі Інструкція №385). Згідно п.1.3 Інструкції №385 вказана Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Пунктом 1.4 Інструкції №385 визначено поняття термінів, зокрема: - контрольний пристрій (тахограф) обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; - картка картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; - тахокарта бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (далі ЄУТР). Пунктом 2.4. Інструкції №385 встановлено, що транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1-2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів. Пунктом 3.3 Інструкції №385 визначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія. За відсутності документів, зокрема, в даному випадку, заповненої тахокарти, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону №2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07 червня 2010 року №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за №811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі Положення №340). Згідно з п.6.3 Положення №340 про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3). Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених ст.60 Закону №2344-ІІІ. Так, положеннями ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2020 року по справі №820/4624/17. Матеріалами справи підтверджено, що зупинений посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області транспортний засіб марки DAF XF 95430 / carnehl CHKS-H, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , був обладнаний цифровим тахографом. Втім, під час перевірки у водія ОСОБА_1 була відсутня тахокарта за 16 травня 2022 року, яка відповідно до ст.48 Закону №2344-ІІІ та п.3.3. Інструкції №385, повинна знаходитись у водія і повинна надаватись для перевірки. При цьому, колегія суддів не вважає належним доказом надану до суду ФОП ОСОБА_1 копію тахокарти за 16 травня 2022 року, оскільки вона була відсутня під час проведення перевірки. Разом з тим, посилання ФОП ОСОБА_1 на те, що під час перевірки водій надав посадовим особам відповідача індивідуальну контрольну книжку водія, колегія суддів вважає недоречним, оскільки дана книга є належним доказом лише у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 березня 2020 року у справі №823/1199/17. Колегією суддів також відхиляє посилання позивача на те, що використання тахографів є обов`язковим лише при виконанні міжнародних перевезень, оскільки в силу п.1.3. Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Колегія суддів також акцентує увагу на тому, що тахокарти входять до переліку обов`язкових документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, наряду з документом, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 травня 2019 року по справі №816/124/17. Відтак, контролюючим органом доведено здійснення позивачем перевезень вантажу з порушенням вимог ст. 48 Закону №2344-ІІІ. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 17 січня 2023 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.