Постанова 4854 № 420/6909/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/6909/25 Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П. Час і місце ухвалення: 28.07.2025р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - Лук`янчук О.В. суддів - Бітова А.І. - Ступакової І.Г. при секретарі - Потомському А. Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи ДП «Національні інформаційні системи», Головне управління Національної у м. Києві, про визнання протиправним та скасування наказу, - В С Т А Н О В И Л А : У березні 2025 року державний реєстратор - приватний нотаріус Київського нотаріального округу ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб ДП «Національні інформаційні системи», Головне управління Національної поліції у м. Києві, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 28.02.2025р. №604/5 про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 . В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що спірним наказом Міністерство юстиції України тимчасово заблокувало державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського нотаріального округу ОСОБА_1. доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці. Вказаний наказ позивач вважає протиправним, оскільки у Міністерства юстиції України не було визначених законодавством підстав для призначення наказом №228/7 від 10.02.2025р. камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_1. Ні Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а ні Порядок здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, затверджений постановою КМУ від 21 грудня 2016 року №990, не передбачають можливості призначення камеральної перевірки на підставі листа органу Національної поліції України. Позивач стверджувала, що при вчиненні оскаржуваної реєстраційної дії нею було належним чином перевірено обставини допущеної помилки при укладенні договору купівлі-продажу майнових прав від 02.12.2001р. №19/12-Т, зокрема шляхом отримання від Фірми «Т. М. М.» - ТОВ довідки від 20.08.2024р. вих. №141/08, в якій підтверджувалося, що дійсно мала місце технічна помилка у зазначенні будівельної адреси об`єкта інвестування за договором від 02.12.2001р. №19/12-Т. При цьому, реєстраційні дії приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_1 не порушують прав та законних інтересів третіх осіб, що встановлено наказом Мін`юсту від 03.01.2025р. №22/7. Посилалася позивач і на те, що Міністерство юстиції України у наказі від 28.02.2025р. №604/5 не обґрунтувало застосування найсуворішого заходу впливу до нотаріуса ОСОБА_1. з визначених в п.17 Порядку №990 за вчинення одноразового не грубого порушення законодавства в сфері державної реєстрації. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 28.02.2025р. №604/5 про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 . Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення від 28.07.2025р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . В своїй скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, обмежився констатацією мотивів застосування відповідачем такого заходу відповідальності, як блокування доступу до Державного реєстру прав, не дослідивши при цьому обставин, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного наказу на предмет відповідності його критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України. На думку апелянта, суд не перевірив доводи відповідача щодо суті виявлених за результатами проведення камеральної перевірки порушень законодавства у сфері державної реєстрації, допущених приватним нотаріусом ОСОБА_1., що свідчить про неповне з`ясування обставин у справі та передчасність висновку про протиправність наказу №604/5. Щодо законності призначення камеральної перевірки, то апелянт вказує на те, що підпунктом 4 пункту 4 Порядку №990 чітко передбачено, що контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом перевірки відомостей, отриманих Мін?юстом під час реалізації повноважень у сфері державної реєстрації. Апелянт зазначив, що підставою проведення камеральної перевірки приватного нотаріуса ОСОБА_1. була перевірка відомостей, отриманих Мін?юстом під час реалізації повноважень у сфері державної реєстрації на підставі розгляду листа ГУНП у м. Києві від 13.01.2025р. щодо перевірки законності дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. при проведенні нею державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення. Апелянт наголосив на тому, що оскільки лист ГУНП у м. Києві від 13.01.2025р. містив відомості щодо можливих порушень у сфері державної реєстрації, тому Міністерство юстиції України на виконання своїх повноважень, мало право здійснювати перевірку отриманих відомостей. З огляду на викладене апелянт вважає, що камеральну перевірку позивача було призначено правомірно. Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що в ході проведення перевірки було встановлено факт порушення приватним нотаріусом ОСОБА_1. вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 12 Порядку №1127, оскільки позивачем проведено державну реєстрацію прав на підставі документів, які не давали змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження через наявність у поданих документах значних розбіжностей в адресі об`єкта нерухомого майна. Даним обставинам суд першої інстанції правової оцінки не надав. Також, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності в оскаржуваному наказі мотивів, з яких до позивача застосований такий вид заходу впливу як блокування державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці. Апелянт посилається на те, що підставою прийняття наказу №604/5 був акт від 28.02.2025р. №794/19.1.1/25, який і містить детальний опис порушень законодавства з боку позивача та мотивацію обраного щодо позивача заходу впливу. Як зазначив апелянт, вжиті оскаржуваним наказом заходи у вигляді блокування доступу до Державного реєстру прав є найлегшою із передбачених Законом санкцій. Зважаючи на встановлений факт допущеного порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав, враховуючи, що до приватного нотаріуса ОСОБА_1. протягом останніх дванадцяти місяців не застосовувались заходи відповідальності у вигляді тимчасового блокування/анулювання доступу до Державного реєстру прав, застосований до приватного нотаріуса ОСОБА_1 захід відповідальності у вигляді тимчасового блокування доступу до Державного реєстру прав строком на 3 (три) місяці є виправданим та співмірним ступеню вчиненого порушення, а також достатнім для попередження нових порушень і зловживань у сфері державної реєстрації прав. З огляду на викладене апелянт вважає, що при прийнятті оскаржуваного наказу №604/5 Міністерство юстиції України діяло у межах та у спосіб передбачений чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні. Державний реєстратор - приватний нотаріус Київського нотаріального округу ОСОБА_1. подала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у відповідача були відсутні підстави для призначення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_1., оскільки статтею 7 Закону №1952-IV не передбачено повноважень Міністерства юстиції України проводити перевірку на підставі листа начальника районного відділу поліції з проханням проведення перевірки. Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій відповідач не вказує на виконання яких саме повноважень у сфері державної реєстрації, передбачених вказаним Законом та іншими нормативно-правовими актами, здійснювалася перевірка відомостей, викладених в листі ГУНП у м. Києві від 13.01.2025р. Міністерство юстиції України не вправі наділяти себе повноваженнями, які не передбачено законами України, як і створювати для себе підстави для реалізації своїх повноважень, якщо такі підстави прямо не передбачені Законом. Законодавчо визначена підстава для проведення камеральної перевірки нотаріуса (державного реєстратора) складається із сукупності двох елементів: проведений моніторинг реєстраційних дій суб`єкта державної реєстрації; виявлені під час моніторингу порушення порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами. Жодних інших підстав для проведення камеральної перевірки нотаріуса чинне законодавство не передбачає. Позивач вважає необґрунтованими посилання апелянта на допущення нею порушень при проведенні реєстраційних дій. Зазначає, що технічна помилка щодо адреси об`єкта інвестування, яка була допущена у договорі від 02.12.2001р. №19/12-Т, була усунута в подальшому шляхом укладення додаткової угоди №1 від 20.12.2001р. до договору від 02.12.2001р. №19/12-Т. В додатковій угоді сторонами вже було зафіксовано правильну адресу об`єкта інвестування - будівельна адреса «АДРЕСА_1». Посилання апелянта на те, що додаткова угода №1 від 20.12.2001р. мала назву «про зміну порядку платежів» ОСОБА_1 вважає необґрунтованими та зазначає, що даючи оцінку певному документу варто брати до уваги не тільки його назву, а й його зміст. Зміст додаткової угоди, укладеної пізніше основного договору від 02.12.2001р. №19/12-Т, однозначно вказує на те, що сторони домовилися про купівлю-продаж майнових прав на нерухоме майно саме в будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 . Допущення сторонами технічної помилки в договорі не призводить до його недійсності та не є автоматичною підставою для відмови в державній реєстрації прав за таким договором. Необхідно розглядати не тільки окремо взятий документ «договір купівлі-продажу майнових прав від 02.12.2001р. №19/12-Т», а розглядати також зміни та доповнення до вказаного договору, інші документи, які укладалися сторонами на виконання цього договору. Позивач вважає правильним висновок суду першої інстанції, що Міністерство юстиції України у спірному наказі від 28.02.2025р. №604/5 про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 не обґрунтувало обраний засіб дисциплінарного впливу відносно позивача. За разове порушення законодавства Мін?юст обрав найсуворішу санкцію згідно п.17 Порядку №990 у вигляді максимального терміну блокування тривалістю три місяці. Мотивування застосованих до державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_1. санкцій відсутнє і в акті камеральної перевірки від 28.02.2025р. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 02.04.2010р. Міністерством юстиції України видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю №8188. Зареєстровано приватну діяльність по Київському міському нотаріальному округу 07.10.2010р. та видано реєстраційне посвідчення №1171. Шевченківським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві скеровано до Міністерства юстиції України лист №10007-2025 від 13.01.2025р., в якому зазначено, що в провадженні Шевченківського управління поліції ГУНП України знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024105100002271 від 28.12.2024р., відкрите за фактом вчинення злочину, що має ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.358 КК України. До означеного листа додано лист щодо проведення перевірки, в якому викладено прохання провести перевірку дотримання законності приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. під час реєстрації права власності на нежитлове приміщення 1-го цокольного поверху №XIX, загальною площею 15.2 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. Провіантська (Шевченківський р-н), буд.3, а саме: правил прийому документів, повноти наданих документів, відповідності дій вимогам законодавства під час нотаріальної дій, наявності документів, необхідних для проведення нотаріальної (реєстраційної) дії документів, наявність на документах необхідних реквізитів (печаток, підписів, реєстрових номерів, дати тощо), дотримання правил перевірки встановлення цивільної дієздатності фізичних осіб. Відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016р. №990 (зі змінами), за результатом розгляду листа Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві від 13.01.2025р. №10007-2025 (вх. №4965-11-25 від 13.01.2025р.) Міністерством юстиції України видано наказ від 10.02.2025р. №228/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 », яким наказано провести камеральну перевірку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. щодо реєстраційних дій за заявою, зареєстрованою в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №62568990. Зазначеним наказом, також, утворено комісію для проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 13.02.2025р. за вх. №20/01-16 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. надані пояснення стосовно предмету перевірки, в яких остання просила за результатами камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. щодо реєстраційних дій за заявою, зареєстрованою в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №62568990, скласти довідку про відсутність порушень чинного законодавства в діях державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_1. За результатом проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. Комісією складено акт від 28.02.2025р. №794/19.1.1/25. В акті перевірки зазначено, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав від 21.08.2024р. №62568990, поданої Толмачовим Миколою Григоровичем в інтересах ОСОБА_2 , приватним нотаріусом ОСОБА_1. прийнято рішення про державну реєстрацію прав від 23.08.2024р. №74726742, на підставі якого у Державному реєстрі прав відкрито розділ №2993485680000 на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення (1-го цокольного поверху №ХІХ), розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та проведено державну реєстрацію права власності за заявником (номер запису 56392964). Відповідно до відомостей Державного реєстру прав до заяви додано такі документи: копія свідоцтва про право власності від 01.08.2003р. серії НОМЕР_1 , виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації (на житловий комплекс з критою автостоянкою та приміщеннями громадського обслуговування); витяг зі списку інвесторів будівництва житлового будинку по АДРЕСА_2 , від 10.06.2024р., затверджений фірмою «Т.М.М.» - товариством з обмеженою відповідальністю; акт від 10.06.2024р., укладений між ОСОБА_2 та фірмою «Т.М.М.» - товариством з обмеженою відповідальністю; довідка від 10.06.2024р., видана фірмою «Т.М.М.» - товариством з обмеженою відповідальністю; договір купівлі-продажу майнових прав від 02.12.2001р. №19/12-Т, укладений між фірмою «Т.М.М.» - товариством з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_2 ; додаткова угода №1 про зміну порядку платежів до договору купівлі-продажу майнових прав №19/12-Т від 02.12.2001р., укладена 20.12.2001р. між фірмою «Т.М.М.» - товариством з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_2 . Приватним нотаріусом ОСОБА_1. отримано відомості з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо технічного паспорта №TI01:7337-7728-3757-0381, виготовленого станом на 17.06.2024р. Харківським інвентарбюром. Перевіркою встановлено, що свідоцтво про право власності від 01.08.2003р. серії НОМЕР_1 , видане Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації на житловий комплекс з критою автостоянкою та приміщеннями громадського обслуговування площею 26519,9 кв. м, який розташований по АДРЕСА_1, та належить фірмі «Т.М.М.» - товариству з обмеженою відповідальністю на праві колективної власності. Втім, з договору купівлі-продажу майнових прав від 02.12.2001р. №19/12-Т, укладеного між фірмою «Т.М.М.» - товариством з обмеженою відповідальністю (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) вбачається, що продавець продав, а покупець придбав майнові права на нежитлове приміщення № ХІХ загальною площею 15,2 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому, з додаткової угоди №1 про зміну порядку платежів до договору купівлі-продажу майнових прав №19/12-Т від 02.12.2001р., укладеної 20.12.2001р. між фірмою «Т.М.М.» - товариством з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_2 встановлено, що нежитлове приміщення №ХІХ загальною площею 15,2 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону державний реєстратор відмовляє в державній реєстрації, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Абзацом першим частини другої статті 24 Закону встановлено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Таким чином, Комісія дійшла висновку, що приватним нотаріусом ОСОБА_1. порушено вимоги статей 3, 10, 18, 24 Закону, пункту 12 Порядку №1127, оскільки нею проведено державну реєстрацію прав на підставі документів, які не надавали змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. З огляду на встановлені порушення Комісія запропонувала тимчасово блокувати державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці. 28.02.2025р. Міністерством юстиції України прийнято наказ №604/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 », яким тимчасово заблоковано державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці. Виконання цього наказу покладено на державне підприємство «Національні інформаційні системи». Підстава: акт від 28.02.2025р. №794/19.1.1/25 за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. Не погоджуючись з правомірністю наказу Міністерства юстиції України від 28.02.2025р. №604/5 ОСОБА_1 оскаржила його в судовому порядку. Задовольняючи позов та скасовуючи спірний наказ суд першої інстанції виходив з того, що призначення наказом від 10.02.2025р. №228/7 камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. мало місце за відсутності підстав, передбачених Порядком №990. Суд не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що дії щодо призначення камеральної перевірки відповідають п.п.4 п.4 Порядку №990, відповідно до якого контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом перевірки відомостей, отриманих Мін`юстом під час реалізації повноважень у сфері державної реєстрації. Суд зазначив, що ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачено повноважень Міністерства юстиції України проводити камеральну перевірку на підставі листа начальника районного відділу поліції з проханням проведення перевірки, а відповідач не вказує, на виконання яких саме повноважень у сфері державної реєстрації, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами, здійснювалась перевірка відомостей, викладених в означеному листі. З огляду на висновок суду про не доведення Міністерством наявності підстав для призначення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_1., суд не надавав правову оцінку наявності/відсутності в діях позивачем порушень законодавства під час вчинення реєстраційних дій, про які йдеться в акті перевірки від 28.02.2025р. №794/19.1.1/25. Додатково суд першої інстанції звернув увагу на те, що законодавець, наділяючи Міністерство юстиції України функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів, як контролюючий орган, зобов`язав, його, відповідно до ч.2 ст.37-1 Закону, п.14 Порядку №990 мотивувати таке рішення (зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу). За висновками суду, Міністерство юстиції України належним чином не виконало обов`язку наведення підстав прийняття рішення про застосування до позивача саме такого заходу впливу, як тимчасове блокування державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно саме строком на 3 (три) місяці, тобто максимальним строком, передбаченим Порядком №990. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. №1952-IV, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав. В розумінні частини першої статті 10 Закону №1952-IV нотаріус є державним реєстратором, тобто особою, яка здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, як офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У відповідності до ч.1 ст.11 Закону №1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Згідно ч.1 ст.37-1 Закону №1952-IV контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав. За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав. У разі якщо в результаті проведеної перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав виявлено прийняття такими державними реєстраторами чи суб`єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законів, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України вживає заходів до негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів, а також заінтересованих осіб. Частиною 4 статті 37-1 Закону №1952-IV передбачено, що порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок, під час здійснення контролю та проведення перевірок, критерії, за якими здійснюється моніторинг, критерії, за якими визначається ступінь відповідальності за відповідні порушення, допущені в сфері державної реєстрації, визначаються Кабінетом Міністрів України. Процедуру здійснення Мін`юстом контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, критерії, за якими здійснюється моніторинг реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань врегульовано Порядком здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, затвердженим постановою КМУ від 21.12.2016р. №990 (в редакції постанови КМУ від 04.12.2019р. №1125). Пунктом 3 Порядку №990 передбачено, що основними завданнями контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації, серед іншого, є: перевірка стану дотримання визначених законами порядків державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації під час здійснення ними повноважень; запобігання, виявлення та вжиття заходів до усунення виявлених порушень вимог законів. Відповідно до п.4 Порядку №990 контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом: 1) розгляду звернень відповідно до Закону України «Про звернення громадян»; 2) розгляду депутатських запитів, звернень відповідно до Закону України «Про статус народного депутата України»; 4) перевірки відомостей, отриманих Мін`юстом під час реалізації повноважень у сфері державної реєстрації; 5) моніторингу реєстраційних дій в реєстрах; 7) проведення тестування на знання законодавства у сфері державної реєстрації осіб, які мають намір виконувати функції державного реєстратора та претендують на посаду державного реєстратора або на іншу посаду, що передбачає виконання функцій державного реєстратора у суб`єкта державної реєстрації, крім Мін`юсту чи його територіального органу. Під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації відповідні посадові особи Мін`юсту мають право доступу до реєстрів, зокрема до реєстраційних справ в електронній формі. (п.5 Порядку №990) За визначенням, наведеним у пункті 10 частини першої статті 2 Закону №1952-IV, камеральною перевіркою є перевірка, що проводиться у приміщенні Міністерства юстиції України виключно на підставі даних Державного реєстру прав. У відповідності до п.9 Порядку №990 камеральна перевірка під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації проводиться на підставі рішення Мін`юсту в разі виявлення порушень, визначених законами, порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Згідно п.10 Порядку №990 у рішенні Мін`юсту про проведення камеральної перевірки зазначаються прізвище, ім`я, по батькові державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації, стосовно яких прийнято рішення про проведення камеральної перевірки, та підстава проведення камеральної перевірки. Відповідним рішенням утворюється комісія з проведення камеральної перевірки у складі не менше як трьох посадових осіб Мін`юсту. Пунктом 13-1 Порядку №990 передбачено, що результати камеральної перевірки викладаються у формі акта або довідки, які підписується усіма членами комісії. У разі наявності порушень установленого законом порядку державної реєстрації складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. В акті/довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються: дата проведення камеральної перевірки; прізвище, ім`я та по батькові посадових осіб Мін`юсту, що проводили камеральну перевірку; підстава проведення камеральної перевірки; опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні норми законів) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів (у разі складення акта); пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки (у разі складення акта). В акті про проведення камеральної перевірки зазначаються встановлені у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації одноразове грубе чи неодноразові істотні порушення законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах. За результатами проведення камеральної перевірки у разі наявності порушень встановленого законом порядку державної реєстрації на підставі акта комісії про проведення камеральної перевірки Мін`юстом приймається вмотивоване рішення про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності з урахуванням вчинених одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також з урахуванням наявних у Мін`юсті відомостей щодо неодноразового застосування до відповідного державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов`язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів. (п.14 Порядку №990). Відповідно до ч.2 ст.37-1 Закону №1952-IV за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про: 1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; 2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; 3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав; 4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; 5) направлення на обов`язкове підвищення кваліфікації державного реєстратора, крім нотаріусів, які здійснюють державну реєстрацію прав відповідно до покладених на них законом обов`язків. Згідно п.17 Порядку №990 у разі виявлення в діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації порушень у сфері державної реєстрації, не передбачених пунктом 16 цього Порядку, застосовується пункт 1 частини другої статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та/або пункт 1 частини другої статті 34-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». При цьому строк тимчасового блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації до реєстрів не може бути меншим ніж два тижні та перевищувати три місяці. З аналізу вказаних норм Закону №1952-IV та Порядку №990 у їх сукупності слідує, що Міністерство юстиції уповноважене на здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації шляхом вчинення дій, передбачених пунктом 4 Порядку №990. Зі змісту наказу від 10.02.2025р. №228/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1» не вбачається за можливе встановити внаслідок проведення якого саме з видів контролю, передбачених п.4 Порядку №990, прийнято рішення про необхідність проведення перевірки. У вказаному наказі міститься лише посилання на ст.37-1 Закону №1952-IV, Порядок №990 (без вказівки на конкретну норму) та лист Шевченківського управління поліції ГУНП у м.Києві від 13.01.2025р. №10007-2025 (вх. №4965-11-25 від 13.01.2025р.). Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги Міністерство юстиції України зазначає, що дії щодо призначення камеральної перевірки відповідають п.п.4 п.4 Порядку №990, відповідно до якого контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом перевірки відомостей, отриманих Мін`юстом під час реалізації повноважень у сфері державної реєстрації. Повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації прав закріплені у статті 7 Закону №1952-IV, якою передбачено, що Міністерство юстиції України: 1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав; 2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; 3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; 4) організовує роботу, пов`язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав; 5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; 7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; 9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів; 9-1) надає узагальнені роз`яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Як правильно зазначив суд першої інстанції, ні ст.7 Закону №1952-IV, а ні жодною іншою нормою вказаного Закону не передбачено повноважень Міністерства юстиції України проводити камеральну перевірку на підставі листа начальника районного відділу поліції з проханням проведення перевірки. Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій відповідачем не вказано, на виконання яких саме повноважень у сфері державної реєстрації, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами, здійснювалась перевірка відомостей, викладених в означеному листі. Колегія суддів зазначає, що Законом №1952-IV та Порядком №990 чітко не визначено підстав для призначення камеральної перевірки державних реєстраторів. За наслідками аналізу абзацу 2 статті 37-1 Закону №1952-IV та пункту 9 Порядку №990 у їх сукупності колегія суддів доходить висновку, що призначенню камеральної перевірки під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації передує виявлення Міністерством порушень, визначених законами, порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав. Таким чином, сам по собі лист органу Нацполіції, в якому містяться відомості про можливе порушення державним реєстратором вимог законодавства при здійсненні реєстраційних дій, не може бути підставою для призначення камеральної перевірки. Відповідний лист може бути передумовою для контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації шляхом перевірки отриманих Мін`юстом відомостей, як це передбачено п.п.4 п.4 Порядку №990, і лише у разі виявлення уповноваженим органом порушень, визначених законами, порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ним може бути ініційовано питання про призначення камеральної перевірки державного реєстратора. Зазначене чітко слідує зі змісту п.9 Порядку №990 та абз.2 ст.37-1 Закону №1952-IV. Колегія суддів звертає увагу, що вказаними нормативними актами не визначено, у формі якого саме документу має бути оформлено висновок про виявлені Мінюстом порушення, що зумовлює необхідність призначення камеральної перевірки. При цьому, пунктом 10 Порядку №990 передбачено, що у рішенні Мін`юсту про проведення камеральної перевірки, серед іншого, зазначається підстава проведення камеральної перевірки. З огляду на те, що підставою для проведення камеральної перевірки визначено виявлення порушень порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тому, на думку колегії суддів, саме у наказі про призначення такої перевірки Міністерство має обґрунтувати необхідність її проведення із вказівкою на виявлені порушення, які підлягають перевірці. Натомість, у спірних правовідносинах Міністерство юстиції України обмежилося посиланням в наказі від 10.02.2025р. №228/7 на надходження листа Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві №10007-2025 від 13.01.2025р. та призначило проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_1. В матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що свідчать про проведення відповідачем перевірки відомостей, отриманих від органу Нацполіції, в порядку контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації (п.п.4 п.4 Порядку №990), що є передумовою для призначення камеральної перевірки у разі виявлення порушень. Про вказану обставину відповідач не зазначає. На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Міністерством юстиції України, як суб`єктом владних повноважень, на якого частиною другою статті 72 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявності передумов для призначення наказом від 10.02.2025р. №228/7 камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_1. щодо реєстраційних дій за заявою, зареєстрованою в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №62568990. У п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. Описані вище порушення виключають допустимість як доказів відомостей, отриманих в ході камеральної перевірки, та, відповідно, нівелюють її результати. Оскільки камеральна перевірка призначена без законних підстав, тому колегія суддів вважає правильним не надання судом правової оцінки порушенням приватним нотаріусом ОСОБА_1. вимог статей 3, 10, 18, 24 Закону №1952-IV, пункту 12 Порядку №1127, встановленим за результатами такої перевірки. В апеляційній скарзі Міністерство юстиції України, з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.01.2023р. у справі №380/25365/21, зазначає, що суд, констатуючи порушення відповідачем вимог до змісту наказу, і як наслідок, визнаючи наказ Міністерства юстиції України неправомірним та скасовуючи його, на виконання вимог статті 2 та частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України повинен встановити усі обставини справи, зокрема, пов`язані з фактом вчинення позивачем порушень, відображених у висновку Міністерства юстиції України, та надати цим обставинам належну правову оцінку. Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта, оскільки правовідносини, які досліджувалися Верховним Судом у справі №380/25365/21, не є подібними до спірних правовідносин. Зокрема, у справі №380/25365/21 підставою для задоволення позову приватного нотаріуса про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 09 грудня 2021 року «Про задоволення скарги» в частині пункту 3, яким приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Львівської області тимчасово блоковано доступ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, стало посилання суддів попередніх інстанцій виключно на те, що у спірному наказі не зазначено підстав та мотивів, за яких до позивача застосовано саме такий вид стягнення, як тимчасове блокування доступу до Реєстру, а також строк його застосування у 3 місяці. Натомість у правовідносинах, які є предметом спору, що розглядається, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодилася колегія суддів, про відсутність, передбачених законодавством підстав для призначення та проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_1. Надання судом правової оцінки наявності/відсутності в діях державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_1. порушень статей 3, 10, 18, 24 Закону №1952-IV, пункту 12 Порядку №1127, що встановлено за наслідками незаконно проведеної перевірки, фактично є способом легалізації наслідків незаконно проведеного заходу контролю. Зазначене не узгоджується з положеннями ст.19 Конституції України, в розумінні якої державні органи влади можуть діяти лише згідно з Конституцією та законами, у встановлених ними межах і спосіб. Згідно практики ЄСПЛ, зокрема, ряду рішень Суду у справах «Мирилашвілі проти Росії», «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» при визначенні допустимості чи недопустимості доказів діє правило «отруєного дерева», «плоди отруєного дерева», або «ефект доміно», згідно з якими визнання одного доказу недопустимим тягне невизнання доказами всіх фактичних даних, одержаних на його підставі. Також, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності у спірному наказі Міністерства юстиції України від 28.02.2025р. №604/5 та в акті перевірки від 28.02.2025р. №794/19.1.1/25 належного обґрунтування визначеного позивачу заходу відповідальності у вигляді тимчасового блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці. Аналізуючи норми Закону №1952-IV та Порядку №990, колегія суддів приходить до висновку, що вони не містять прямого припису про зазначення мотивів саме у рішенні уповноваженого органу про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора. Проте вони містять припис про вмотивованість такого рішення (ч.2 ст.37 Закону №1952-IV та п.14 Порядку №990). Згідно з усталеною судовою практикою, зокрема правовими позиціями, висловленими Верховним Судом у постановах від 09 листопада 2020 року у справі №160/9698/19 та від 08 липня 2021 року у справі №640/25601/19, обрання конкретного заходу впливу, такого як тимчасове блокування чи анулювання доступу до реєстру, є дискреційним повноваженням контролюючого органу. Водночас, реалізація такого повноваження повинна відповідати принципам законності, обґрунтованості та пропорційності. Верховний Суд у постанові від 15.08.2023р. у справі №640/16809/20 зазначив, що застосування певного виду стягнення, передбаченого ст.37-1 Закону №1952-ІV, повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності, оскільки наслідки негайного виконання рішення про обмеження доступу впливають на професійну діяльність державних реєстраторів, робота яких безпосередньо залежить від можливості мати такий доступ. Тому, визначаючи вид стягнення, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу стягнення. На переконання колегії суддів, вмотивоване рішення - це рішення, прийняте на підставі належної оцінки фактів та доказів, з урахуванням усіх заявлених аргументів сторін, із подальшим застосуванням відповідних норм законодавства. Тобто, уповноважений орган має оцінити висновок комісії з проведення камеральної перевірки, викладений в акті перевірки у формі пропозиції, його мотивацію, обґрунтованість, і за результатами розгляду прийняти відповідне рішення. Колегія суддів зазначає, що безпосередньо в спірному наказі Міністерства юстиції України від 28.02.2025р. №604/5 відсутнє обґрунтування застосування до приватного нотаріуса ОСОБА_1 заходу впливу. Натомість, в акті перевірки від 28.02.2025р. №794/19.1.1/25 зазначено наступне: «При визначенні заходу відповідальності за встановлене порушення Комісія виходить з того, що основними засадами державної реєстрації прав є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження та внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом, а тому порушення, яке полягає у недотриманні встановленого порядку та процедур, створює загрозу гарантіям непорушності права власності та існуючому правопорядку. Зважаючи на встановлений факт допущеного порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав, враховуючи, що до приватного нотаріуса ОСОБА_1 протягом останніх дванадцяти місяців не застосовувались заходи відповідальності у вигляді тимчасового блокування/анулювання доступу до Державного реєстру прав, керуючись принципами законності, обґрунтованості, рівності, розумності та пропорційності, Комісія вважає, що застосування до приватного нотаріуса ОСОБА_1 заходу відповідальності у вигляді тимчасового блокування доступу до Державного реєстру прав строком на 3 (три) місяці є виправданим та співмірним ступеню вчиненого порушення, а також достатнім для попередження нових порушень і зловживань у сфері державної реєстрації прав». Дійсно, колегія суддів враховує, що застосований до позивачу захід відповідальності є найменшим по суворості із заходів, визначених ст.37-1 Закону №1952-ІV. Однак, колегія суддів враховує також і положення пункту 17 Порядку №990, де передбачено, що строк тимчасового блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації до реєстрів не може бути меншим ніж два тижні та перевищувати три місяці. Ні акт перевірки від 28.02.2025р. №794/19.1.1/25 , а ні спірний наказ Міністерства не містять будь-якого обґрунтування прийняття рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Реєстру на строк саме 3 місяці, що є максимально визначеним строком. Відповідач в акті перевірки обмежився лише посиланням на врахування ним принципів законності, обґрунтованості, рівності, розумності та пропорційності. На підставі викладеного у сукупності колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний наказ Міністерства юстиції України не відповідає критеріям правомірності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а тому такий наказ підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги відповідача таких висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги Міністерства та скасування рішення від 28.07.2025р. колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 06 листопада 2025 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А.І. Бітов Суддя: І.Г. Ступакова