Постанова Полтавський апеляційний суд № 537/1815/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 537/1815/25 Номер провадження 22-ц/814/3590/25Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С. Г. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І. Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М. при секретарі Коротун І. В. переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 липня 2025 року, ухвалене суддею Нестеренком С. Г., повний текст рішення складено - 02 липня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: 21.03.2025 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором №1328-2031 від 08.01.2024 у розмірі 100 000 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 20 000 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 80 000 грн, а також судові витрати у розмірі 2 422,40 грн. Позовна заява мотивована тим, що 08.01.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https:/creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1328-2031. Кредитний договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа та підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором С3615, надісланим йому у смс-повідомленні на телефонний номер, вказаний в анкеті-заяві. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 20 000,00 грн; строк кредитування 300 днів; дата повернення кредиту 02.11.2024; тип процентної ставки - фіксована, базовий період 30 календарних днів, де може бути використано право користування кредитом за зниженою процентною ставкою; стандартна процентна ставка - 2,50% за кожен день користування кредитом, знижена процента ставка - 2,50% за кожен день користування кредитом. Позивач виконав свої зобов`язання за договором, надавши ОСОБА_1 кредит, проте, останній свої зобов`язання за договором щодо повернення грошових коштів не виконував, у зв`язку з чим, за розрахунком позивача, утворилася заборгованість за кредитом, що станом на 27.02.2025 складає 170 000,00 грн, з яких: 20 000,00 грн - заборгованість за кредитом та 150 000,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами. Кредитодавцем було прийнято рішення про часткове списання заборгованості позичальнику у загальному розмірі 70 000,00 грн. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 липня 2025 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1328-2021 від 08.01.2024, що виникла станом на 27.02.2025, у розмірі 80 000,00 грн, з яких: 20 000,00 грн - заборгованість за кредитом та 60 000,00 грн - заборгованість за процентами, а також кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1937,92 грн. Відмовлено ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у задоволенні позову до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за процентами у розмірі 20 000,00 грн та коштів у повернення сплаченого судового збору у розмірі 484,48 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір про відкриття кредитної лінії був укладений 08.01.2024, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому строк дії пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір. Таким чином, умова укладеного між сторонами договору щодо встановлення денної процентної ставки у 2,50% в порядку ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною. Тому суд першої інстанції розраховував заборгованість за укладеним між сторонами договором, виходячи зі встановленої ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1%. Отже, сума нарахованих процентів мала становити для відповідача 60 000,00 грн (20 000,00 х 300 х 1%). Із розрахунку заборгованості суд першої інстанції встановив, що позивачем нараховані проценти за користування кредитом за період з 08.01.2024 по 02.11.2024 включно, тобто за 300 календарних днів, що відповідає умовам договору. Суд першої інстанції перерахував проценти за користування кредитом, виходячи зі встановленої ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1%. Розмір процентів становить 60 000,00 грн (20 000,00 х 300 х1%), які слід стягнути з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. В апеляційній скарзі ТОВ «Укр Кредит Фінанс», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про повне задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що пунктом 2.3. кредитного договору передбачено, що для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом кредитодавець рекомендує позичальнику здійснити повне погашення кредиту не пізніше останнього дня першого базового періоду строку кредитування згідно наступного розрахунку: дата видачі кредиту - 08.01.2024. Останній календарний день першого базового періоду - 06.02.2024. Сума кредиту - 20 000,00 грн. Нараховані проценти за користування кредитом - 15 000,00 грн. Разом до сплати - 35 000,00 грн. Звертається увага суду, що базовий період, строк протягом якого боржник (позичальник) бажає сплачувати саме проценти за користування кредитом (в даному випадку - 30 днів), який він сам обирає при заповнення заявки на отримання грошових коштів, а строк кредитування - строк на який видаються грошові кошти, якими він може користуватися (в даному випадку - 300 днів до 02.11.2024). У свою чергу, згідно з наданим разом з позовною заявою розрахунком заборгованості за договором №1328-2031 від 08.01.2024, станом на 27.02.2025 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» здійснювало нарахування лише по процентам за користування кредитом (згідно п. 4.10. та 10.1. кредитного договору) в строк договору (згідно п. 4.12. договору), що погоджений між сторонами. Також, звертається увага суду, що відповідно до вищезазначеного розрахунку вбачається, що позивач не нараховував відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень статті 625 ЦК України, пеню, штраф або інших платежів за неналежне виконання умов кредитного договору. Крім того, Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитися в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту укладання договору. Проте, ОСОБА_1 правом споживача відмовитися в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористався та продовжував користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах. Відповідно до паспорта споживчого кредиту інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, затвердженого наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» №83-П від 16.11.2023, який разом з кредитним договором складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови, зазначено, що стандартна ставка - 2,50% в день; знижена ставка - 2,50% в день. Також зазначено тип процентної ставки - фіксована. Крім того, вбачається, що у паспорті споживчого кредиту зазначено, що споживач підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надані, виходячи із обраних умов кредитування. Вищевказане підписано ОСОБА_1 08.01.2024 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Отже, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Позивач має законне право на нарахування процентів (згідно п. 4.10. та 10.1. кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.12. кредитного договору. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» доповнено статтю 8 ЗУ «Про споживче кредитування», а саме частинами 4, 5 та 6 якими введено денну процентну ставку. Звертається увага, що вищезазначений Закон України прийнятий від 22.11.2023 та набрав чинності 24.12.2023. Отже, за договорами про споживчий кредит денна процентна ставка повинна розраховується саме на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених на дату укладання такого договору. Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» розділу 4 Прикінцевих та перехідних положеннь, частини 17: «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%. Виходячи з цієї норми законодавчо встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5% (з 24.12.2023 по 22.04.2024 включно) - протягом наступних 120 днів - 1,5% (з 23.04.2024 по 20.08.2024 включно), тобто лише з 21.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини 4 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» не може перевищувати 1%. Таким чином підсумовуючи вищевикладене, на дату укладення кредитного договору №1328-2031 від 08.01.2024 діяли законодавчі обмеження, згідно з якими максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,50%. Договір було укладено саме в цей перехідний період (з 24.12.2023 по 22.04.2024 включно). У кредитному договорі №1328-2031 від 08.01.2024 відсутня інформація щодо зазначення денної процентної ставки, оскільки відповідно до перехідних положень вищенаведеного закону про зміну денної процентної ставки зазначено, що надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону. Таким чином, чинним законодавством було надано час для приведення своєї діяльності та документів у відповідність до чинного законодавства, тобто до 23.01.2024 включно. Договір з відповідачем було укладено у 30 денний строк з дня набрання чинності закону, а саме 08.01.2024, тим самим з боку позивача не було допущено порушень вимог чинного законодавства. Таким чином, оскільки договір було укладено 08.01.2024, тобто у період (з 24.12.2023 по 22.04.2025) коли денна процентна ставки не могла перевищувати 2,50%, тож кредитодацем було правильно встановлено денну проценту ставку згідно чинного законодавства у розмірі 2,50% процентів, що не перевищує законодавчих обмежень, згідно з якими максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,50% в період (з 24.12.2023 по 22.04.2024). Підсумовуючи вищевикладене, суд першої інстанції помилково застосував до щоденно нарахованої заборгованості денну процентну ставку у розмірі 1% за період з 08.01.2024 по 02.11.2024 та, як наслідок, позбавив позивача законного права на отримання процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов укладеного договору. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У судове засідання апеляційного суду 03.11.2025 не з`явилися учасники справи, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 25.09.2025 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (а.с. 116-118), які були доставлені до електронних кабінетів. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 17.09.2025 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 03.11.2025 о 10-40 год) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 08.01.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», був укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії №1328-2031. Даний договір містить відмітку про підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором С3615, надісланим кредитодавцем відповідачу у вигляді смс-повідомлення на його мобільний номер, який вказувався при реєстрації на сайті (а.с. 10-17). Перед заповненням заявки та до укладання договору, відповідач створив особистий кабінет. При реєстрації особистого кабінету відповідачем було використано фінансовий номер телефону НОМЕР_1 та електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 До укладання договору відповідач ознайомився із паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором, про що свідчить його електронний підпис одноразовим ідентифікатором С3615 (а.с. 25-27). Відповідно до умов договору, позивач відкрив для позичальника кредитну лінію (п. 2.1.). Згідно п. 4.1. розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту становить 20 000,00 грн. Дата надання/видачі кредиту: 08.01.2024. За п. 4.7. договору тип процентної ставки - фіксований. Базовий період складає 30 календарних днів (п. 4.8. договору). Відповідно до п. 4.10 нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом, пільгова/знижена процентна ставка становить 2,50% (п. 10.1 договору). За п. 4.12. строк кредитування становив 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення кредиту - 02.11.2024. До укладання договору відповідач познайомився із паспортом, таблицею обчислення загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки та підписав їх електронним підписом одноразовим ідентифікатором С3615. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору. Факт перерахування грошових коштів за договором у розмірі 20 000,00 грн підтверджується листом АТ КБ «Приватбанк», відповідно до якого, останнім через систему платежів «LiqPay» 08.01.2024 на картку позичальника № НОМЕР_3, зазначену ним у договорі, були перераховані грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн (а.с. 29-32). Зазначений факт не був спростований відповідачем. Відповідач використав надані йому кредитні кошти, однак, умов договору не виконав, борг у повному обсязі не повернув. Згідно з розрахунком заборгованості за договором №1328-2031 від 08.01.2024, станом на 27.02.2025 утворилася заборгованість у розмірі 170 000,00 грн, з яких: 20 000,00 грн - заборгованість за кредитом та 150 000,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами (а.с. 33-35). Кредитодавцем було прийнято рішення про часткове списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальному розмірі 70 000,00 грн (а.с. 36-38). Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору, такий договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був направлений йому у смс-повідомленні на мобільний номер телефону. За вказаних обставин, суд першої інстанції вважав встановленим факт укладення відповідачем договору про відкриття кредитної лінії №1328-2031 від 08.01.2024 із дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію». Зазначений договір є чинними та підлягає виконанню сторонами. З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти, однак відповідач порушив взяті зобов`язання, оскільки за ним рахується заборгованість станом на 27.02.2025 у заявленому позивачем розмірі 100 000,00 грн, з яких: 20 000,00 грн - заборгованість за кредитом та 80 000,00 грн - заборгованість за процентами. При цьому, проценти нараховані позивачем за денною процентною ставкою у розмірі 2,50%. Однак, суд першої інстанції не в повній мірі погодився з наданим розрахунком процентів за користування кредитом. Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору. Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис». Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським Кодексами України, а також іншими актами законодавства. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодився з його умовами та правилами надання споживчих кредитів, що фактично нівелює усі можливі доводи стосовно невідповідності умов договору вимогам законодавства без його обґрунтування доказами. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20). Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023, доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%. Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту. Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами, виходячи з наступного. Предметом позову є стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальної суми заборгованості за кредитним договором №1328-2031 від 08.01.2024 у розмірі 100 000 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 20 000 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 80 000 грн. Згідно ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частин 1,2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії №1328-2031 від 08.01.2024, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зареєстрований для цієї мети в особистому кабінеті (а.с. 10-17). Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, які були надіслані ОСОБА_1 . Так, згідно матеріалів справи встановлено, що договір про відкриття кредитної лінії №1328-2031 від 08.01.2024 підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора С3615, тобто з дотриманням вимог ч.ч. 6,8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до п.п. 4.1. договору кредит надано у розмірі 20 000 грн зі сплатою відсотків за користування ним. Згідно з п. 4.12. договору, строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, 300 календарних днів (до 02.11.2024) з моменту перерахування кредиту позичальнику. Строк договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов`язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Таким чином, кредитним договором визначено строк його дії до 02.11.2024. Відповідно до п. 4.14. договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 170 000 грн та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту та проценти за користування кредитом. Пунктом 4.10. договору встановлено за користування кредитом стандартну процентну ставку у розмірі 2,50% за кожен день користування кредитом (стандартна ставка). Визначено, що проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування позичальнику кредиту до моменту повернення кредиту. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 20 000 грн підтверджується договором про відкриття кредитної лінії №1328-2031 від 08.01.2024, який підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С3615; листом АТ КБ «Приватбанк», відповідно до якого останнім через систему платежів «LiqPay» 08.01.2024 на картку позичальника № НОМЕР_3, зазначену ним у договорі; довідкою про укладений договір; розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с. 10-17, 29-35). Кредитодавець виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказані договори прирівнюється до укладених в письмовій формі. Виходячи із вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених фактичних обставин справи, вбачається, що відповідачем було укладено в електронній формі кредитний договір №1328-2031 від 08.01.2024 на суму кредиту 20 000 грн, отримано кредитні кошти за договорами у вказаному розмірі на зазначений відповідачем картковий рахунок, зареєстрований позичальником в особистому кабінеті. При цьому, вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого є неможливим без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету. З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується, що між сторонами укладено кредитний договір, відповідач ознайомилася і погодився з умовами договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч.13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Разом з цим, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими відсотками згідно кредитного договору у розмірі 60 000 грн. Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 свої обов`язки за кредитним договором № №1328-2031 від 08.01.2024 не виконав, допустив заборгованість за кредитом, який згідно наданого позивачем розрахунку становить 170 000 грн, із них: 20 000 грн - заборгованість за кредитом; 150 000 грн - прострочена заборгованість за процентами (а.с. 33-35). ТОВ «Укр Кредит Фінанс» прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у розмірі 70 00 грн. Згідно умов кредитного договору №1328-2031 від 08.01.2024, позичальника було повідомлено, що у разі надання позичальнику кредиту, останній за договором споживчого кредитування зобов`язаний буде сплачувати відсотки, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорі, з яким ОСОБА_1 ознайомився та без будь-яких заперечень підписав в електронному вигляді. Крім того, ОСОБА_1 було повідомлено, що орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом складатиме 170 000 грн. При цьому, вказаним договором встановлено, що заявлений строк кредитування складає 300 календарних днів з дня отримання кредиту. При цьому, стандартна ставка відсотків складає 2,50% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредитом. Таким чином, ОСОБА_1 був повідомлений про загальні витрати, які будуть понесені ним у разі отримання кредиту у відповідній фінансовій установі, зокрема, повідомлено про реальну переплату за кредитом, тобто, розмір відсотків, які повинні бути повернуті разом із грошовими коштами, наданими фінансовою установою у кредит. Отже, ОСОБА_1 , підписуючи кредитний договір, усвідомлював, що сума отриманого кредиту складає 20 000 грн, вказані кошти він отримує строком на 300 календарних днів, під час вказаного строку діє процентна ставка у розмірі 2,50% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредиту, тобто у разі внесення коштів з метою погашення заборгованості за тілом кредиту, розмір коштів, які підлягатимуть сплаті як відсотки, порівняно зменшуватиметься. Разом з тим, умови договору та правила надання кредиту не позбавляють ОСОБА_1 права на дострокове повернення кредиту зі сплатою процентів за фактичний час користування кредитом. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 був належним чином ознайомлений та погодився з умовами надання кредиту, на підставі чого 08.01.2021 між сторонами укладено кредитний договір №1328-2031, в якому відображені умови надання кредиту, останній з відповідним договором погодився, про що свідчить його електронний підпис. На момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 не звертався до ТОВ «Укр Кредит Фінанс» із заявою про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився з усіма умовами такого договору. Більше того, не дивлячись на своє гарантоване право (п.6.9.) на розірвання договору протягом чотирнадцяти днів з дня його підписання, користувався коштами позивача, до позивача із відповідною заявою не звертався. За змістом статей 6, 626, 627, 628 ЦК Україниёё сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Ураховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, ОСОБА_1 мав можливість не вступати у кредитні відносини з ТОВ «Укр Кредит Фінанс», якщо дійсно вважав встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливим, натомість, ОСОБА_1 погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчив, що погодився на отримання кредитних коштів саме на умовах, що визначені договором. Колегія суддів не вбачає підстав вважати текст кредитного договору незрозумілим та/або таким, що вводить в оману споживача, зокрема, в частині визначення розміру та порядку сплати відсотків за користування кредитом. Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 20 000 грн, однак помилково зменшив розмір заборгованості за нарахованими відсотками до 60 000 грн, стягнувши їх лише у розмірі максимальної денної процентної ставки 1%. Судом першої інстанції не враховано, що відповідно до п. 4.14. кредитного договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату кладення договору (за весь строк кредитування) складає 170 000 грн та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту та проценти за користування кредитом. У частині виконання зобов`язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Тобто, позивач мав право нараховувати відсотки в межах строку кредитування, що судом першої інстанції враховано не було, у зв`язку з чим, дійшов до помилкових висновків про часткове задоволення позовних вимог. Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позову в частині стягнення відсотків прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення в цій частині нового рішення по суті позовних вимог. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ст. 382 ч.1 п. 4 п.п. «в» ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Згідно з матеріалів справи, позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» при зверненні до суду першої інстанції сплатило 2 422,40 грн судового збору (а.с. 45), до суду апеляційної інстанції - 3 633,60 грн (а.с. 98), а всього 6 056,00 грн. У зв`язку із задоволенням позовних вимог з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6 056,00 грн. Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 4, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - задовольнити. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 липня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 60 000 грн та в частині стягнення судових витрат у розмірі 1937,92 грн - скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 80 000 грн - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» прострочену заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 80 000 грн та судовий збір у розмірі 6 056 грн, а всього 86 056 грн. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 20 000 грн - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи здійснювався у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 03 листопада 2025 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов