Постанова 4855 № 320/44965/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/44965/24 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу. Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники. З огляду на особливості розгляду даної категорії справ та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що 22.08.2024 року позивачеві встановлено 3 групу інвалідності, у зв`язку із чим, 03.09.2024 року останній звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії. ОСОБА_1 є ліквідатором аварії на ЧАЕС (категорія 2), має статус дитини війни відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 , перебуває на обліку в пенсійному органі з 01.04.1993 року. 07.02.2024 року позивачем подано заяву до відповідача про перерахунок розміру пенсії з урахуванням страхового стажу, один рік якого дорівнює 1,35%, замість розрахунку з урахуванням середньої заробітної плати за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн. та страхового стажу, один рік якого дорівнює 1%. Листом №7115-4860/Д-02/8-2600/24 від 27.02.2024 року позивачу відмовлено у перерахунку пенсії з посиланням на те, що вищевказаними вимогами Законів не передбачено перерахунку розміру пенсії позивача. Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, а свої права - порушеними, звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 44 Основного Закону). Умови і порядок призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058-IV) та іншими законами України. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно частини 1 статті 25 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058), коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою: Кс= (См*Вс)/100%*12 Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). Відповідно до ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Як вбачається з матеріалів справи, пенсія позивача розрахована із загального стажу роботи. Коефіцієнт стажу до 01.10.2017 року обчислювався з урахування кратності 1,35 %. Пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058 встановлено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 01.10.2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Із змісту позовної заяви вбачається, що пенсія позивачу призначена відповідно до Закону №1058 до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", тому перерахунок пенсії позивача із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, відповідає вимогам ч. 1 ст. 25, п. 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058. Крім того, п. 4-4 Прикінцевих положень Закону №1058 передбачено, що з 01.10.2017 по 31.12.2017 рік при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, однак пенсія позивачу призначена до 01.10.2017 року, тому дане положення не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. У зв`язку із зміною прожиткового мінімуму громадян ПФУ з березня 2019 року здійснено масовий перерахунок пенсій громадян. Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, колегія суддів дійшла висновку, що територіальний орган ПФУ діяв добросовісно, провівши перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Твердження позивача про зменшення розміру пенсії не підтверджені відповідними доказами. Як встановлено колегією суддів з матеріалів справи підсумок пенсії не зменшився. Інших доказів зменшення розміру пенсії позивач не зазначено і до суду не надано. Міркування позивача про звуження його права та рівня соціальної захищеності і про необхідність використання відповідачем величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% є нормативно необґрунтованими і суперечать наведеним вище законодавчим положенням, які неконституційними не визнавались, тому відхиляються колегією суддів. Колегія суддів враховує, що Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 року №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист (пп. 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статті 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.03.2018 року у справі № 265/4497/17. Отже, підстав для висновку про допущення відповідачем порушення вимог Закону №1058 при застосуванні величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% і права позивача на перерахунок її пенсії, яке б підлягало захисту у даному випадку, у суду не має. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими, а відповідач в свою чергу правомірно визначив коефіцієнт стажу позивача, а тому у задоволенню не підлягають. Стосовно позовних вимог про нарахування додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю згідно ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до якої щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров`ю, призначається у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 51 вказаного Закону в редакції Закону № 76-УІІІ від 28.12.2014 року, особам, віднесеним до категорій 2,3,4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку ті розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. На даний час перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області. На виконання вимог вищезазначених Законів Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Постанова № 1210). Відповідно до п.п.2 п.13 Постанови Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 року зі змінами внесеними Постановою КМУ №112 від 25.03.2014 року, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, що належать до 2 категорії, виплачується у розмірі 170,82 гривні. З листа відповідача вбачається, що в розмір пенсії позивача, зокрема, включено: 170,82 грн. - додаткової пенсії постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС 2 категорії (ст. 51 Закону Україні "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"). Згідно із статтею 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 9 липня 2007 року згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008), було передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах: - інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; - інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; - інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком. В свою чергу, стаття 54 Закону № 796 визначала підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв`язку з втратою годувальника, зокрема, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком. При цьому, вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 були визначені мінімальні розміри основної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Матеріалами справи підтверджується та не заперечується учасниками справи згідно зі змістом заяв по суті, що нарахування та виплата позивачу додаткової, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796, здійснювалися у відповідності до Порядку № 1210. Відповідно до статті 63 Закону № 796, фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством. Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України(далі -БК України). Відповідно до частини першої статті 23 БК України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачене законом про Державний бюджет України. 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року № 79-VIII (далі - Закон № 79), пунктом 63 якого розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України доповнений пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що вказані вище положення Закону № 79 не були визнанні неконституційними. Таким чином, 1 січня 2015 року Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №

796. Наведене вище, на переконання колегії суддів, узгоджується з приписами пункту 3 статті 116 Конституції України, відповідно до яких Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту. Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" був затверджений порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Таким чином, колегія суддів констатує, що із набуттям чинності Закону № 79, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру виплат передбачених, зокрема, статтями 50, 54 Закону №

796. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, відповідач діяв правомірно та відповідно, жодним чином не порушив законні права та інтереси позивача щодо належного соціального забезпечення у старості. Аналогічна правова позиція щодо визначення розмірів пенсійних виплат, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796, з 1 січня 2016 року висловлена Верховним Судом в постановах від 21 лютого 2018 року по справі № 619/2262/17 (адміністративне провадження № К/9901/1564/17), від 19 червня 2018 року по справі № 344/14522/17 (адміністративне провадження № К/9901/50716/18) та від 6 листопада 2018 року по справі № 303/6762/16-а (адміністративне провадження № К/9901/24630/18). Бюджетні призначення на виплату пенсії в інших розмірах, ніж ті, що встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 1210, відсутні. Згідно з частиною 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язань та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Згідно з пунктами 20 та 29 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 та від 25.01.2012 року № З-рп/2012 підтверджена законність повноважень Кабінету Міністрів України встановлювати розміри пенсійних виплат. У Рішенні № З-рп/2012 від 25 січня 2012 року Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Тому положення частини 2 статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Отже, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Стаття 151-2 Конституції України встановлює, що рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Аналогічна правова позиція була висловлена у рішеннях Верховного суду у справах № 695/2321/17 від 07 червня 2018 року, № 629/3333/17 від 26 червня 2018 року, № 629/4075/16-а від 25 жовтня 2018 року. З цих же по суті підстав, колегією суддів не вбачається підстав для задоволення позовних вимог в цій частині. Щодо позовних вимог про нарахування та виплату щомісячної додаткової пенсії як дитині війни у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком, суд зазначає наступне. Правовий статус дітей війни і основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені Законом України "Про соціальний захист дітей війни" №2195-IV від 18 листопада 2004 року (далі - Закон України №2195-IV). Згідно з вимогами ст. 2 Закону України №2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни встановлюються з метою визнання на державному рівні важкого життєвого шляху громадян України, чиє дитинство збіглося з роками Другої світової війни та надання дітям війни соціальної підтримки. Відповідно до вимог ст. 1 Закону України №2195-ІV дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Згідно з вимогами ст.6 Закону України №2195-ІV (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість неї, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 р. "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" виплату підвищення дітям війни визначили у наступних розмірах: з 22 травня 2008 року - 48 грн. 10 коп.; з 1 липня 48 грн. 20 коп. та з 1 жовтня - 49 грн. 80 коп. У розмірі 49 грн. 80 коп. підвищення до пенсії дітям війни виплачувалось упродовж 2009, 2010 та 2011 років. Пунктом 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2011 рік" № 3491-VІ від 14 червня 2011 р. встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання вищевказаного Закону прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 745 від 6 липня 2011 року, пунктом 6 якої встановлено, що дітям війни до пенсії, або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі 49 грн. 80 коп.. Вказана постанова набрала чинності з 23 липня 2011 року. З 1 листопада 2011 року надбавка дітям війни проводиться у відповідності до розмірів визначених Кабінетом Міністрів України (з 1 листопада 2011 року по 31 грудня 2011 року - 49 грн. 80 коп., з 1 січня 2012 року - в розмірі 7% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 квітня 2014 року - 66 грн. 43 коп.). Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" № 1381 від 28 грудня 2011 року встановлено, що дітям війни з 1 січня 2012 року (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", провадиться у розмірі 66 грн. 43 коп. Отже, виплата підвищення до пенсії особі, яка має статус "дитина війни", проводилась у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745 та постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381. Разом з тим, Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", який набув чинності з 1 січня 2015 року, внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та частина перша ст. 6 викладена у наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Зі змісту вказаної норми вбачається, що законодавець уповноважив саме Кабінет Міністрів України визначати порядок обчислення та розмір підвищення, яке виплачується дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії. Реалізація визначеної законом компетенції Кабінету Міністрів України втілилась в абз. 1 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" (в діючий редакції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року № 112), згідно з яким встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", провадиться у розмірі 66 грн. 43 коп. Як було вірно зауважено судом першої інстанції, відповідачем до основного розміру пенсії позивача встановлено підвищення дітям війни у встановленому розмірі 66,43 грн, а тому відповідач діяв у спосіб, визначений законом. З огляду на вищезазначене, враховуючи встановлені обставини справи та чинні положення законодавства, з метою ефективного захисту прав позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дії відповідача щодо нарахування пенсії позивачеві є правомірними та право позивача на отримання вказаних видів пенсії не є порушеним. Отже, позовні вимоги є необґрунтованими. Решта позовних вимог також не підлягає задоволенню, як похідних. Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В.