Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/63/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2025 р. Справа № 480/63/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: П`янової Я.В. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 (головуючий суддя І інстанції: А.І. Сидорук) по справі № 480/63/23 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Сумської митниці від 05.01.2022 № 0000042419 та № 0000032419. В обґрунтування позову зазначив про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на не доведення митним органом факту свідомого внесення позивачем недостовірних відомостей про вартість товару під час заповнення митної декларації. Вказував, що документи, надані декларантом під час митного оформлення транспортного засобу містили достовірні відомості стосовно ціни імпортованого товару, не містили розбіжностей, ознак підробки або виправлень, прийняті митним органом та на їх підставі прийнято рішення про розмитнення автомобіля. Зазначав, що митним органом порушено процедуру проведення перевірки, а саме проведено її в період дії мораторію, враховано документи, не засвідчені у встановленому законом порядку, не направлено позивачу запит про необхідність подання пояснень та документів з приводу обставин, які були предметом перевірки, не складено акт про неможливість вручення позивачу акту перевірки. Зауважував, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті митницею поза межами 1095 днів, встановлених ст. 102 ПК України для донарахування грошових зобов`язань у випадку порушення особою податкового або митного законодавства. Крім того, звертав увагу на невмотивоване застосування митним органом штрафної санкції у розмірі 25% від суми несплачених митних платежів, як за умисне протиправне діяння. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Сумської митниці від 05.01.2022 № 0000032419, а саме в частині застосування штрафу до ОСОБА_1 на суму 824,89 грн та від 05.01.2022 № 0000042419, а саме в частині застосування штрафу до ОСОБА_1 на суму 1 814,75 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Сумської митниці за рахунок бюджетних асигнувань 119,10 грн витрат по сплаті судового збору та 840,00 грн витрат на правничу допомогу. Сумська митниця (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, просила його скасувати в цій частині та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил є завжди наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків закріплених за платником податків у ст. 16, 36 ПК України. Вказує, що позивач під час митного оформлення транспортного засобу мав можливість надати разом з митною декларацією первинні документи про сплату коштів за послуги по доставці транспортного засобу, проте не вжив достатніх заходів для цього через те, що діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Враховуючи наведене, на думку апелянта, митниця при проведенні документальної невиїзної перевірки, визначенні суми податкового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій) та винесенні податкових повідомлень рішень діяла на підставі, в межах та у спосіб, передбачений законодавством. Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений склад колегії: головуючий суддя ОСОБА_2 , судді Бегунц А.О., Калиновський В.А. У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 у відставку, на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді П`янова Я.В., Бегунц А.О. Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 28.12.2018 митним постом «Центральний» Сумської митниці ДФС за митною декларацією № UA805180/2018/026177 здійснено митне оформлення товару «Автомобіль легковий, що був у використанні. Марка BMW. Модель

328. Ідентифікаційний номер (VIN) (VIN): НОМЕР_1 . Календарний рік виготовлення 2010. Модельний рік виготовлення - 2011. Тип двигуна - бензиновий. Робочий об`єм циліндрів двигуна 2 996 см3. Колір синій. Тип кузова купе. Місць для сидіння, включаючи місце водія -

5. Колісна формула: 4x2. Наявні пошкодження, ознаки експлуатації зазначено в акті митного огляду. Удар в задню частину авто, пошкоджений дах» (код 87032390 згідно з УКТЗЕД). Одержувачем товару та особою відповідальною за фінансове врегулювання є громадянин України ОСОБА_1 . За вказаною МД декларантом сплачені до Держбюджету України відповідні митні платежі (ввізне мито, акцизний податок, податок на додану вартість). 16.11.2021 Сумською митницею прийнято наказ №199 "Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання громадянином України ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи", яким на підставі п. 7 ч. 1 ст. 336, п. 1 ч. 3 ст. 345, п. 1 ч. 2 ст. 351 МК України, інформації, наданої листом Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021, листом Головного управління Національної поліції в Сумській області від 29.03.2021, наказано провести з 22.11.2021 до 23.11.2021 документальну невиїзну перевірку дотримання громадянином України ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи, в частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформленні товару, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 28.12.2018 № UA805180/2018/026177. У період з 22.11.2021 до 23.11.2021 посадовими особами митного органу проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи, в частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформленні товару, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 28.12.2018 № UA805180/2018/026177, за наслідками якої складено акт від 25.11.2021 № 49/21/7.24-19/3310515995. За висновками акту, встановлено порушення позивачем: - частин 1, 2 ст. 51, п. 2 ч. 2 ст. 52, ч. 21 ст. 58, ч. 1 ст. 257, ст. 368 МК України, п. 36.1 ст. 36 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов`язань по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 28.12.2018 № UA805180/2018/026177 на загальну суму 5 499,23 грн; - п. 36.1 ст. 36, п. 190.1 ст. 190 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов`язань по сплаті податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) за митною декларацією від ввізного мита за митною декларацією від 28.12.2018 № UA805180/2018/026177 на загальну суму 12 098,31 грн. 05.01.2022, Сумською митницею прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000042419, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на суму 15 122,89 грн (12 098,31 грн податкового зобов`язання та 3 024,58 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000032419, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на транспортні засоби, що ввозяться суб`єктом підприємницької діяльності та громадянами на суму 6 874,04 грн (5 499,23 грн податкового зобов`язання та 1 374,81 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з правомірності висновків митного органу щодо заниження позивачем митної вартості товару, що призвело до порушення митного та податкового законодавства та спричинило заниження податкових зобов`язань по сплаті ввізного мита та ПДВ за митною декларацією від 28.12.2018 № UA805180/2018/026177. Водночас, за висновками суду першої інстанції, відповідач не довів наявності в діях позивача умислу, як наслідок, безпідставно застосував до останнього штраф у розмірі 25% від суми заниження зобов`язання, а не 10%. Враховуючи оскарження відповідачем судового рішення першої інстанції фактично лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, слід зазначити наступне. Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та іншими законами України з питань оподаткування. Нормою ст. 39 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 1 ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів та розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Згідно з ст. 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках, електронних повідомленнях з інтернет-магазинів, інших документах, які містять відомості про вартість таких товарів. У разі переміщення (пересилання) товарів у міжнародних поштових відправленнях для цілей оподаткування додатково може застосовуватися фактурна вартість цих товарів, зазначена у товаросупровідних документах, складених відповідно до актів Всесвітнього поштового союзу. При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до норм глави 9 МК України. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 52 та ч. 21 ст. 58 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Документи, що подаються для підтвердження заявленої митної вартості товарів визначені ч. 2 ст. 53 МК України. Відповідно до пунктів "а" і "b" ч. 2 ст. 7 Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947): оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої транзакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або з порівнюваними кількостями, або із кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту. Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити перевірки після їх випуску в порядку, визначеному статтями 345-354 МК України. Приписами ч. 8 ст. 264 МК України передбачено, що з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Частиною 1 ст. 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 МК України виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до п.п. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі, якщо результати митного оформлення, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях, митний орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань. Відповідно до ст. 278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита є дата подання митному органу митної декларації або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України. Приписами п. 190.1 ст. 190 ПК України передбачено, що базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ МК України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. Отже, декларант (уповноважена особа) під час митного оформлення повинен надати достовірні відомості щодо митної вартості товару, яка включає в себе його дійсну фактурну вартість, фактичні витрати на транспортування, страхування, а у випадку заниження митної вартості товару і не виявлення цього під час митного оформлення, зазначене не може бути підставою для звільнення платника від сплати митних платежів, якщо такі порушення були виявлені у подальшому. Судом встановлено, що за митною декларацією від 28.12.2018 № UA805180/2018/026177 уповноваженою особою Ященка В.М. здійснено митне оформлення товару «Автомобіль легковий, що був у використанні. Марка BMW. Модель

328. Ідентифікаційний номер (VIN) (VIN): НОМЕР_1 . Календарний рік виготовлення 2010. Модельний рік виготовлення - 2011. Тип двигуна - бензиновий. Робочий об`єм циліндрів двигуна 2 996 см3. Колір синій. Тип кузова купе. Місць для сидіння, включаючи місце водія -

5. Колісна формула: 4x2. Наявні пошкодження, ознаки експлуатації зазначено в акті митного огляду. Удар в задню частину авто, пошкоджений дах» (код 87032390 згідно з УКТЗЕД). Митна вартість товару визначена за другорядним методом (6-резервний) на рівні 164 729,87 грн. (еквівалент 5 788,00 дол. США грн. в перерахунку за курсом Національного банку України на день подачі МД: 1 дол. США = 27,45497900 грн.). 12.02.2021 Слобожанською митницею Держмитслужби отримано лист Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021, в якому, крім іншого, надана інформація про транзакції з наданням копій платіжних доручень в іноземній валюті (вихідні через SWIFT), які здійснені громадянами на іноземні рахунки за товар та витрати на транспортування (з прив`язкою до марки та ідентифікаційного номера VIN транспортного засобу). Листом Головного управління Національної поліції в Сумській області від 29.03.2021 митниці додатково надано копії інвойсів (із засвідченням особою, на яку виписаний інвойс) на транспортні засоби, за якими фактично сплачувалися (перераховувалися) кошти у іноземній валюті на рахунки іноземних фірм (аукціони) та надано дозвіл митниці відповідно до статті 222 КПК України на використання цих даних. За результатами опрацювання даної інформації митним органом встановлено, що через AT КБ «ПриватБанк» Yashchenko Vitalii Mykhailovych здійснив сплату коштів: - за платіжним дорученням від 13.09.2018 (SW24I913О64567) у розмірі 6 203,00 дол. США на рахунок 4114145394, Copart, Inc. Member Wire Account, 14185 Dallas Parkway Suite 400,US/Dallas TX 75254. Призначення платежу buy car WBADW7C50BE543447 Cars West LLC Buyer 929234 LOT 43914758 POL:US,POD:UA/АСС/121000248 (оплата згідно інвойсу від 12.09.2018 № 43914758, в якому наявна інформація щодо суми, яка фактично сплачена за товар); - за платіжним дорученням від 19.10.2018 (SYV24IA19О96727) у розмірі 1 800,00 дол. США на рахунок 7209085799, Cars West LLC, 33753, Wild Horse Way .US/YUCAIPA, CA 92399. Призначення платежу: car delivery 2011BMW 328 VIN: WBADW7C50BE543447 container CMAU4763432 invoice 62131018, OCT 13, 2018,COS:US (в інвойсі від 13.10.2018 № 62131018 громадянином ОСОБА_1 власноручно, підписом, підтверджена інформація про сплату коштів за транспортні витрати по доставці товару в контейнері до порту в місті Одеса). Зазначені платежі здійснені за товар (транспортний засіб), та логістичні, консультативні, транспортні послуги по доставці транспортного засобу - Марка BMW; Модель

328. Ідентифікаційний номер (V1N): НОМЕР_1 , відповідно коносаменту (bill of lading) № NBOL50028100 від 03.10.2018, доставка з Oakland,СА (США) до порту м. Одеса (Україна), в контейнері SMAU4763432. При цьому інвойс 12.09.2018 №43914758 виписаний на суму 6 203,00 дол. США та інвойс 13.10.2018 №62131018 виписаний на суму 1 800,00 дол. США, згідно яких сплачувалися кошти, та копії платіжних доручень від 13.09.2018(SW24I913О64567) та від 19.10.2018 (SYV24IA19О96727) здійснені через систему SWIFT, до митного оформлення не подавалися та у графі 44 МД не зазначені. Таким чином, перевіркою встановлено не декларування в повному обсязі фактурної вартості товару (транспортного засобу), яка фактично сплачена за товар (вантажне відправлення) та інших послуг, які сплачені ОСОБА_1 за платіжними дорученнями від 13.09.2018 у розмірі 6 203,00 дол. США та від 19.10.2018 у розмірі 1 800,00 дол. США. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується заниження позивачем податкових зобов`язань з ввізного мита на загальну суму 5 499,23 грн та податку на додану вартість на загальну суму 12 098,31 грн. В цій частині судове рішення не оскаржується сторонами по справі. В свою чергу, митний орган вважав за можливе застосувати до позивача штрафні санкції у відповідності до п.123.2 ст. 123 ПК України в розмірі 25 % у зв`язку із збільшенням основного розміру грошового зобов`язання з огляду на наявність в його діях умислу. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування. Колегія суддів зазначає, що на платника податків покладено обов`язок здійснювати належне декларування та сплату своїх податкових зобов`язань, в тому числі й з ПДВ. При цьому, за вчинення платником податків діяння, що зумовило визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, такий платник притягується до відповідальності у вигляді штрафу на умовах визначених податковим законодавством (штраф в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання). Положеннями пунктів 123.2, 123.3 статті 123 ПК України передбачено: - діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування. - діяння, передбачені пунктом 123.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування. З наведеного слідує, що накладення штрафу за пунктом 123.3 статті 123 ПК України можливе лише у випадку встановлення податковим органом умислу в діях платника щодо не сплати повторно протягом 1095 календарних днів узгодженої суми грошового зобов`язання. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16.01.2020 №466-IX (далі - Закон №466) визначено, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених пунктами 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2-124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 ст. 125-1 ПК України, є встановлення контролюючими органами вини особи. Податковим правопорушенням, за приписами пункту 109.1 статті 109 ПК України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т.ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Варто зазначити, що ПК України не містить визначення поняття «вина», однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пунктах 112.1 та 112.2 статті 112 ПК України, відповідно до яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Крім того, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Таким чином, умовами, які визначають вину особи, у розумінні статті 112 ПК України є: - встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання; - доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас, обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 123.2 та 123.3 статті 123 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у ст. 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи у вчиненні податкового правопорушення. Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини. Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 16.11.2023 у справі № 160/24147/21. У постанові Верховного суду від 8 грудня 2022 року у справі № 520/9294/21 розтлумачено положення чинного податкового законодавства, які визначають вину як об`єктивну сторону податкових правопорушень. Тому для встановлення її наявності контролюючому органу необхідно довести не наявність відповідного ставлення платника податків до своїх протиправних дій/бездіяльності (усвідомлення своїх дій, розуміння наслідків тощо), що платник податків, вчиняючи дії або допускаючи бездіяльність, за які встановлена відповідальність, діяв «нерозумно, недобросовісно та без належної обачності». Таким чином, обов`язок доведення вини Кодексом покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо буде притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини. Згідно з п. 109.3 ст. 109 ПК України необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи, лише у випадках визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 ПК України. В інших випадках, визначених Кодексом, за які передбачена фінансова відповідальність, обов`язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена. Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за пунктами 123.2-123.3 статті 123 ПК України, є обов`язок доведення контролюючим органом вини платника податків, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо декларування та сплати податкового зобов`язання. Матеріалами справи підтверджується факт того, що уповноваженою особою позивача неправильно зазначено суму митної вартості товару в декларації, виходячи з фактурної вартості 5788,00 дол. США та факт того, що дійсна фактурна вартість товару складала 6203,00 дол. США та вартість витрат на транспортування складала 1 800 дол. США за платежами, здійсненими ОСОБА_1 . Водночас, доказів того, що позивач умисно не надав митному органу інформації щодо дійсної митної вартості товару матеріали справи не містять і відповідачем таких не надано. Акт перевірки також не містить обґрунтувань щодо наявності в діях позивача умислу на вчинення правопорушення. В свою чергу, відсутність в акті перевірки інформації, яка характеризує таку ознаку виявленого діяння як умисність, вказує на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення на підставі п. 123.2 ст. 123 ПК України. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку має місце неправильне визначення позивачем суми податкового зобов`язання без умислу. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що штрафні санкції мали бути застосовані в розмірі 10% суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування згідно з п. 123.1. ст. 123 ПК України. Як наслідок, вірним є висновок суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень в частині застосування норми п. 123.2 ст. 123 ПК України, що, в свою чергу, спричинило протиправне визначення відсоткового значення нарахованого штрафу 25%, замість належного застосування п. 123.1 ст. 123 ПК України, яким передбачено 10 % штрафу від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права. Колегія суддів звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі скаржником не висловлено заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих судом першої інстанції на користь позивача, а отже у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зменшення розміру понесених витрат на правову допомогу. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення в частині задоволення позову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині не вбачається. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Сумської митниці - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 по справі № 480/63/23 в частині задоволення позову - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Я.В. П`янова О.В. Присяжнюк