Постанова 4851 № 480/2098/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2023 р. Справа № 480/2098/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Рєзнікової С.С., Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці Державної митної служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.02.2023, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп`яненко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 16.02.23 по справі № 480/2098/22 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської митниці Державної митної служби України, в якому просила суд: - визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.07.2021 №0000062419, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів на 146544,60 грн., у тому числі за основним платежем 109235,68 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 27308,92 грн; - визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.07.2021 №0000052419, яким збільшено зобов`язання за платежем мито на транспортні засоби, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності та громадянами на 62065,73 грн., у тому числі 49652,58 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями 12413,15 грн; - стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці Державної митної служби України судовий збір, сплачений при зверненні до суду, у розмірі1986 грн. 20 коп. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваних рішень винесених відповідачем 15.07.2021 за результатами невиїзної документальної перевірки. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.02.23 позов задоволено. Визнано протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.07.2021 № 0000062419, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів на 146544,60 грн., у тому числі за основним платежем 109235,68 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 27308,92 грн. Визнано протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.07.2021 № 0000052419, яким збільшено зобов`язання за платежем мито на транспортні засоби, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності та громадянами на 62065,73 грн., у тому числі 49652,58 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями 12413,15 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці Державної митної служби України судовий збір, сплачений при зверненні до суду, у розмірі 1986 грн. 20 коп. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 12.03.2018 ОСОБА_1 на аукціоні у США придбано автомобіль Mercedes Benz, модель GLE400 2015 року виготовлення, пошкоджений у дорожньо-транспортній пригоді. Позивач присутньою у США не була, технічний стан автомобіля був визначений з фотознімків, розміщених на сайті організатора аукціону. За пропозицією організатора ІАА BUYER WIRES на підставі інвойсу №351660 від 12.03.2018 позивач сплатила грошові кошти у сумі 31205,00 доларів США. Також сплатила на рахунок Atlantic Express Согр. грошові кошти в сумі 1725 доларів США за транспортні послуги. Після доставки транспортного засобу в порт м. Одеси, він був оглянутий ОСОБА_1 спільно зі спеціалістом. У ході огляду встановлено, що машина має значні ушкодження, отримані під час дорожньо-транспортної пригоди, потребує ремонту та заміни вузлів та агрегатів, а тому ціна у 31205,00 доларів США, сплачена на аукціоні не відповідає дійсній вартості цього транспортного засобу, є явно завищеною. За таких підстав позивачем узгоджено з митним брокером визначення митної вартості автомобіля за резервним методом. 03.07.2018 за митною декларацією UA805180/2018/012706 проведено митне оформлення автомобіля. При цьому до декларації додано ордер замовлення на купівлю товару від 09.03.2018 б/н на суму 13800 доларів США (стартова ціна автомобіля на аукціоні), документ про право власності на пошкоджений транспортний засіб від 01.03.2018 № 29741043156154354, коносамент від 19.04.2018 №18061441, звіт про ринкову вартість не розмитненого транспортного засобу №226-18 від 02.07.2018, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі № UA 500650/2018/1677 від 25.06.2018, доручення № 2353 від 21.06.2018, квитанції про сплату митних платежів. До митної декларації декларантом внесені відомості про пошкодження. Відповідно до звіту про ринкову вартість транспортного засобу вартість не розмитненого автомобіля Mercedes Benz становить 361470,00 грн. Вартість ремонту з урахуванням фізичного зносу складових транспортного засобу, що підлягають заміні складає 476801,07 грн. Митна вартість визначена за резервним методом та становила 14002,25 дол. США (367316,71 грн.) з урахуванням висновку автотоварознавчого дослідження та витрат на транспортні послуги. Позивачем сплачено за митне оформлення транспортного засобу 147838 грн. у тому числі мито, ПДВ та акцизний податок. Відповідачем проведено митне оформлення автомобіля за наданими декларантом документами. Відповідно до наказу Слобожанської митниці № 150 від 07.054.2021 на підставі ст. 336, 345 та п. 1 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України, проведено документальну невиїзну перевірку дотримання позивачем законодавства України в частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформленні товару за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ від 03.07.2018 №UA805180/2018/012706. 15.07.2021 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0000062419, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів на 146544,60 грн., у тому числі за основним платежем 109235,68 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 27308,92 грн.: № 0000052419, яким збільшено зобов`язання за платежем мито на транспортні засоби, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності та громадянами на 62065,73 грн., у тому числі 49652,58 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями 12413,15 грн. Зі змісту акту перевірки вбачається, що підставою для призначення перевірки є лист Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021 № 31-146 вих-21 з інформацією про транзакції в іноземній валюті, що здійснені громадянами на іноземні рахунки за товар та витрати на транспортування. Додаткового митницею отримано копії інвойсів на транспортні засоби та транспортні витрати, за якими сплачували кошти у іноземній валюті. На підставі наданих документів та повідомлень відповідачем зроблено висновок про неповне врахування позивачем вартості товару при визначенні митної вартості, неповне декларування позивачем вартості товару, що у свою чергу потягло заниження зобов`язання зі сплати податків та зборів. Не погодившись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями- рішеннями, позивач звернулася до суду з вказаним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам зазначає наступне. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів. Проте, отримання інформації у вигляді листів від правоохоронних органів зазначеною нормою закону до підстав проведення перевірки не віднесено. Відповідачем не повідомлено за результатами аналізу яких саме митних декларацій або у зв`язку з отриманням інформації від зазначених у ст. 351 Митного кодексу України суб`єктів він дійшов висновку про наявність підстав для проведення перевірки. Тобто, відповідачем не доведено наявність встановлених законом підстав для проведення невиїзної документальної перевірки дотримання позивачем вимог законодавства при митному оформленні автомобіля у 2018 році. Крім того, відповідно до ст. 352 Митного кодексу України, посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України. Згідно з ч.ч. 3,4,5 ст. 354 Митного кодексу України, документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу. Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки. Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов`язкова. Тобто, направлення наказу про призначення перевірки до її початку є обов`язковою умовою. Саме від контролюючого органу не вимагається з`ясування чи був наказ отриманий особою, яка перевіряється. Разом з тим, з аналізу наведених норм та ст. 354 Митного кодексу України вбачається, що особа, яка перевіряється наділена у процесі перевірки певними правами. Так, її присутність при перевірці не є обов`язковою, але закон і не містить заборони на таку присутність. Також перевіряєма особа має право подавати документи, заявляти клопотання, подавати заперечення на акт перевірки, які також можуть розглядатися за її присутності. Колегія суддів вважає, що реалізація таких прав можлива лише за умови, що особа, яка перевіряється обізнана про призначення перевірки до її початку. Судовим розглядом встановлено, що реалізація вказаних прав позивача забезпечена не була. Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом 8 цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості. Згідно з ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 МК України. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Відповідно до ч. 1-5 ст. 57 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) є основним. Другорядні методи можуть бути застосовані лише у разі неможливості визначення митної вартості за основним методом. Тож, кожен наступний метод може застосовуватись лише у разі неможливості застосування попередніх. Позивачем не заперечується, що за автомобіль на аукціоні у США нею сплачено 31205,00 доларів США та 1725 дол. США витрат на транспортування, комісію. Тобто, у позивача були достовірні відомості про розмір фактично здійснених нею платежів. Заявлено ж митну вартість у розмірі 14002,25 дол. США. Як було зазначено вище, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) є основним. При цьому закон передбачає проведення обчислень виходячи ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а не особистого уявлення декларанта про ціну, про її обґрунтованість, відповідність фактичного стану товару визначеній договором (контрактом) ціні. Відповідно до ст. 1 ч. 2 Митного кодексу України, відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Порядок нарахування та сплати митна при ввезенні товарів визначено Главою 42 Митного кодексу України, порядок нарахування та сплати податку на додану вартість визначено Податковим кодексом України. Згідно з пп. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях. Відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки. Підстави та порядок визначення грошових зобов`язань контролюючим органом у випадку їх заниження платником у митній декларації, порядок та підстави направлення (вручення) платнику податків податкових повідомлень-рішень встановлено Податковим кодексом України. Згідно з п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 297 Митного кодексу України, у разі ввезення товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані декларантом (уповноваженою ним особою) або митним органом, підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення, крім випадків, якщо відповідно до цього Кодексу товари ввозяться на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами або випускаються у відповідний митний режим за спрощеною декларацією в межах спрощень, наданих підприємству. Митна декларація UA805180/2018/012706 подана 03.07.2018. Тобто, перебіг строку, визначеного ст. 102 ч. 1 Податкового кодексу України розпочався 04.07.2018 та закінчився 03.07.2021 (2020 рік -366 днів). Податкові повідомлення-рішення, які оскаржуються винесені відповідачем 15.07.2021, тобто з пропуском граничного строку. З урахуванням встановлених по справі обставин, а також на підставі положень ч. 1 ст. 102 Податкового кодексу України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дії відповідача є протиправними, відтак податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Сумської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.02.2023 по справі №480/2098/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц