Постанова Дніпровський апеляційний суд № 176/1381/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8366/25 Справа № 176/1381/25 Суддя у 1-й інстанції - Гусейнов К. А. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 жовтня 2025 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В. за участю секретаря судового засідання Триполець В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, - В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у період з 18 січня 2005 року по 31.08.2023 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». Наказом №845 о/с від 31.08.2023 року позивач був звільнений з посади. Стаж роботи позивача на Смолінській шахті ДП «СхідГЗК» в цеху в умовах впливу шкідливих факторів складає 18 років 07 місяців 14 днів. За час роботи на підприємстві позивач отримав хронічні професійні захворювання. Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 11.04.2024 року, підтверджено наявність у позивача професійних захворювань: - Вібраційна хвороба другої стадії від комбінованої дії загальної та локальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистнічним синдромом у поєднанні з полірадикулонейропатією (L4, L5, S1, С6, С7), вираженими порушеннями біомеханіки хребта на фоні протрузії С2-С3, С3-С4, С4-С5, С5-С6, С6-С7, L1-L2, L2-L3, L3-L4, L4-L5, L5-S1, кили диску L5-S1, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеню), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозу дрібних суглобів кистей; - Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. Легенева недостатність першого ступеня. Діагноз захворювання професійні. Згідно з п.17 акту форми П-4 хронічне професійне захворювання виникло за таких обставин: тривалий термін роботи в умовах впливу шкідливих факторів: підвищеного рівня загальної та локальної вібрації, пилу, показники якого перевищують нормативні значення з застосуванням засобів індивідуального захисту та відповідно до технологічного процесу при роботі механізмів, інструментів (МПДМ, ЛКРМ) на Смолінській шахті ДП «СхідГЗК». Згідно з п.18 вищевказаного акту, причинами виникнення професійного захворювання є: загальна вібрація 102 дБ при нормативі 92 дБ, 108 дБ при гранично допустимому 101 дБ; локальна вібрація 115 дБ при гранично допустимому 112 дБ; запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу), у тому числі вміст кремнію діоксид кристалічний SiO2 від 10 до 70% ІІІ клас небезпечності 2,5 мг/м3 при нормі 2,0 мг/м3. Згідно довідки МСЕК від 13.05.2024 року серія 12 ААА №138310 позивачу безтерміново встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 60%. При цьому, експертною комісією встановлена постійна потреба в забезпеченні лікарськими засобами, лікуванні в стаціонарі, санаторно-курортному лікуванні 1 раз на 3 роки. Згідно довідки МСЕК від 13.05.2024 року серія 12 ААГ №388900 позивачу безтерміново встановлено третю групу інвалідності по причині професійного захворювання. При цьому зазначено про протипоказання роботи в умовах дії вираженої тяжкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, дії кремнію діоксиду. Медичним висновком ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» №437 від 19.03.2024 року та випискою №864/216 від 22.03.2024 року ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» підтверджена наявність хронічного професійного захворювання. Зміст зазначеної виписки, зокрема анамнез хвороби, підтверджує неодноразові звернення позивача в медичні установи зі скаргами на здоров`я. У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, на думку позивача, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на його користь в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманим професійним захворювання суму грошових коштів у розмірі 250 0000 грн., без урахування податку з доходів фізичних осіб. Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19 червня 2025 року позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання задовольено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання грошові кошти у розмірі 120000 гривень без утримання податків та інших обов`язкових платежів. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп. Не погодившись з вказаним рішенням суду, Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до трудової книжки, виданої на ім`я позивача ОСОБА_1 , останній дійсно працював на ДП «СхідГЗК», а саме в період з 18 січня 2005 року по 31 серпня 2023 року (а.с.7-8). Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11.04.2024 року було встановлено, що професійне захворювання ОСОБА_1 виникло за таких обставин: тривалий термін роботи в умовах впливу шкідливих факторів: підвищеного рівня загальної та локальної вібрації, пилу, показники якого перевищують нормативні значення з застосуванням засобів індивідуального захисту та відповідно до технологічного процесу при роботі механізмів, інструментів (МПДМ, ЛКРМ) на Смолінській шахті ДП «СхідГЗК» (а.с.11-12). Згідно з п.14 акту Форми П-4 ОСОБА_1 були встановлені діагнози:

1. Вібраційна хвороба другої стадії від комбінованої дії загальної та локальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистнічним синдромом у поєднанні з полірадикулонейропатією (L4, L5, S1, С6, С7), вираженими порушеннями біомеханіки хребта на фоні протрузії С2-С3, С3-С4, С4-С5, С5-С6, С6-С7, L1-L2, L2-L3, L3-L4, L4-L5, L5-S1, кили диску L5-S1, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеню), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозу дрібних суглобів кистей.

2. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. Легенева недостатність першого ступеня. Згідно з п.18 зазначеного акту причинами виникнення хронічного професійного захворювання є: загальна вібрація 102 дБ при нормативі 92 дБ, 108 дБ при гранично допустимому 101 дБ; локальна вібрація 115 дБ при гранично допустимому 112 дБ; запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу), у тому числі вміст кремнію діоксид кристалічний SiO2 від 10 до 70% ІІІ клас небезпечності 2,5 мг/м3 при нормі 2,0 мг/м3. Відповідно до Довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №138310 від 13.05.2024 року ОСОБА_1 при первинному огляді було визначено ступінь втрати професійної працездатності 60% з 10.05.2024 року безтерміново. Зазначено про потребу в забезпеченні лікарськими засобами, лікуванні в стаціонарі, санатоно-курортному лікуванні один раз на три роки (а.с.9). Відповідно до Довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №388900 від 13.05.2024 року ОСОБА_1 при первинному огляді було встановлено третю групу інвалідності з 10.05.2024 року безтерміново. Зазначено про протипоказання роботи в умовах дії вираженої тяжкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, дії кремнію діоксиду (а.с.10). Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №864/216 від 22.03.2024 року. Відповідно до відомостей, викладених у зазначеній виписці, позивач має скарги на біль в шийному і п/кр відділі хребта, з іррадіацією в праву ногу, біль і обмеження руху в ліктьових, плечових і колінних суглобах, болі і оніміння рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді, загальну слабкість, задишку при незначному фізичному навантаженні, кашель сухий, біль за грудиною, шум у вухах, зниження слуху (а.с.15-16). Медичним висновком ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» №437 від 19.03.2024 року ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» підтверджена наявність хронічного професійного захворювання позивача. Зі змісту зазначеної виписки вбачаються неодноразові звернення позивача в медичні установи зі скаргами на здоров`я протягом останніх років (а.с.13-14). 17 травня 2024 року між ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» та ОСОБА_1 укладено договір про відшкодування моральної шкоди № 18/726-1. Відповідно до зазначеного договору, на підставі заяви ОСОБА_1 від 17 травня 2024 року про виплату йому одноразової грошової компенсації у відшкодування моральної шкоди в зв`язку із профзахворюванням, отриманим за час роботи на ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», сторони узгодили виплату ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок отриманого ним професійного захворювання у розмірі 6500 грн. Сторони узгодили, з чим погодився позивач, що ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» сплачує ОСОБА_1 одноразову грошову виплату у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок отриманого ним професійного захворювання 6500 грн. Сторони дійшли згоди, що ОСОБА_1 відмовляється від будь-яких намірів стягнення на його користь інших сум у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» зобов`язується сплатити виплату ОСОБА_1 у розмірі 6500 грн у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок всіх отриманих профзахворювань встановлених та можливо встановлених у майбутньому за реквізитами. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про доведеність спричинення позивачу моральної шкоди, провини відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків стійкої втрати професійної працездатності у загальному розмірі 60%. Враховуючи обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили, суд стягнув компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди у розмірі 120 000 грн без відрахування податків та інших обов`язкових платежів. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Відповідно до ч. ч. 1 4 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Згідно зі ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Згідно з ч. 1 ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Згідно з ч. 8 ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Згідно зі ст. 12 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами) надано роз`яснення про те, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. У Рішенні Конституційного Суду України від 27.01.2004 № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що відповідно до статей 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № 210/5258/16-ц зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України). Предметом даного спору є відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу професійним захворюванням, втратою професійної працездатності та інвалідністю, пов`язаними з виконанням ним трудових обов`язків на підземних роботах ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». Відповідно до змісту наведених вище за текстом цієї постанови норм законодавства відшкодування моральної шкоди провадиться роботодавцем, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за сукупності умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами. При цьому відсутність заборон з боку органів охорони праці на роботу в небезпечних і шкідливих для здоров`я умах праці не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за шкоду завдану здоров`ю працівника під час виконання ним трудових обов`язків. Колегія суддів, за наслідком перегляду справи за апеляційною скаргою виснує, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, які мають значення для її вирішення, й дійшов обґрунтованого висновку, що до виникнення професійного захворювання у позивача, часткової втрати ним працездатності й інвалідності призвело незабезпечення роботодавцем (відповідачем) безпечних і здорових умов праці, а також, що існують передбачені законом підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди позивачу. За визначенням, наведеним у п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлено виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою. Наявність у позивача професійного захворювання підтверджена медичними висновками. Крім того, наявними у справі доказами, які передбачені ст. 38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у редакції на час виникнення спірних правовідносин, доведено, що професійне захворювання позивача спричинило втрату працездатності, ступінь якого становив 60%. Як встановлено позивачу призначено третю групу інвалідності та 60 % втрати працездатності з 10.05.2024р. Вказаними доказами підтверджено, що причиною професійного захворювання є особливості виробничого процесу в умовах дії шкідливих виробничих факторів, тривалий термін роботи в умовах тяжкої фізичної праці на ДП Східний гірничо-збагачувальний комбінат». Доводи апелянта про те, що позивач добровільно обрав собі роботу, знаючи про наявність шкідливих факторів, не звільняє роботодавця від обов`язку створити безпечні і нешкідливі умови праці, встановлений ст. 153 КЗпП України, ст. ст. 6, 13 Закону України «Про охорону праці». При цьому відповідач не довів, що умови праці позивача були нешкідливі, а виникле у нього захворювання не пов`язано з виробничими факторами. Очевидно, що професійне захворювання, зокрема його тяжкість і тривалість, спричинена ним втрата працездатності, інвалідність істотно впливають на життя людини, можливість реалізації нею своїх прав та інтересів, що завдає морального страждання. Суд першої інстанції правильно встановив, що через хронічні професійни захворювання порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості у повній мірі реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя, усвідомлення чого завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища об`єктивно викликають у позивача переживання, страждання, стрес та депресію. Місцевий суд прийняв до уваги, що позивач пропрацював у шкідливих умовах на підприємстві відповідача, ступінь втрати ним працездатності через професійне захворювання (60%), розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду справи, глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, призначення позивачу третьої групи інвалідності безтерміново, характер професійних захворювань, їх наслідки для здоров`я позивача, застосувавши принцип розумності, виваженості та справедливості, підставно визначив розмір компенсації в сумі 120 000,00 грн. Щодо доводів та заперечень сторони відповідача з приводу укладеного договору про відшкодування шкоди, колегія суддів зазначає наступне, якщо між заподіювачем моральної шкоди і потерпілою особою укладено договір, в якому сторони дійшли згоди щодо підстави, розміру, способу, строків компенсації моральної шкоди, в разі виконання договору, потерпілий не має підстав для звернення до суду задля отримання повторної компенсації. Підтверджень виконання договору між сторонами від 17 травня 2024 року про відшкодування моральної шкоди № 18/726-1 в сумі 6500 грн, суду не надано. Період розгляду даної справи охоплював дію договору від 17.05.2024р, представник обгрунтованих пояснень невиконання договору роботодавцем, суду не надав, як і не пояснив чим судове провадження перешкоджало виконанню зобов`язанню. Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Враховуючи зазначене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення, в оскаржуваній частині, залишенню без змін. Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення. Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19 червня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства. Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 29 жовтня 2025 року. Повний текст постанови складено 30 жовтня 2025 року. Судді: