Постанова 4813 № 494/2/24

Номер провадження: 22-ц/813/4964/25 Справа № 494/2/24 Головуючий у першій інстанції Тарасенко М. С. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.10.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Комлевої О.С., за участю секретаря Скрипченко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 26 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області про визнання права власності, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог. Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про визнання права власності, в якому просив визнати за ним право власності на житловий будинок жилою площею 15 кв.м з прибудовами (літньою кухнею та курником), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що після смерті батька відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок жилою площею 15 кв.м з прибудовами (літньою кухнею та курником), що розташований у селі Ганно-Покровка Катерино-Платонівської сільської ради Березівського району Одеської області, який належав спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 01.04.1989 року, посвідченого секретарем Катерино-Платонівської сільської ради, зареєстрованого в реєстрі за №16. В інший спосіб спадкодавець право власності на зазначене нерухоме майно не реєстрував. Позивач звернувся до Суворовської державної нотаріальної контори у місті Одеса, з заявою про прийняття спадщини до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 на підставі чого була заведена спадкова справа за № 422/2022, що підтверджується листом нотаріальної контори №1683/0214 від 11.08.2022 р. Відповідно до повідомлення Катерино-Платонівського старости від 28.10.2022 №119, в житловому будинку що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно по господарського обліку № 247 проживали з 1996 року по 2020 рік ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з сім`єю, які до цього часу всі зареєстровані за даною адресою. З 2020 року в даному будинку короткий період часу проживав без реєстрації ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 . У додатку до листа від 22.10.2022 №Р-426/56 відповідач надав копію облікової картки об`єкта по господарського обліку на 2016-2020 роки №247, зазначено, що власником домогосподарства за місцезнаходженням/адресою АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Листом від 07.12.2022 №99 БТІ повідомило позивача, що технічна документація (технічний паспорт) на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого був померлий спадкодавець, не виготовлялася, право приватної власності не реєструвалось та відсутні підстави для виготовлення технічного паспорту за вищевказаною адресою, оскільки згідно з виписки з погосподарського обліку об`єкта, користувачем будинку є ОСОБА_3 . На підставі інформації отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та згідно листа, виданого БТІ, державним нотаріусом було з`ясовано, що право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано за спадкодавцем, внаслідок чого постановою державного нотаріуса Суворовської державної нотаріальної контори у місті Одеса від 09.02.2023 №272/02-31 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно. З урахуванням викладеного та документів доданих до позовної заяви позивач вважає, що житловий будинок жилою площею 15 кв.м з прибудованими (літньою кухнею та курником) розташований за адресою: АДРЕСА_1 , правомірно належав ОСОБА_2 , батьку позивача, на підставі договору купівлі-продажу від 01.04.1989 року. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 26 лютого 2025 року у задоволені позову ОСОБА_1 до Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області про визнання права власності відмовлено. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про відмову у задоволенні позовних вимог. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Фактичні обставини справи. На підставі матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_2 , після смерті якого позивач звернувся до Суворовської державної нотаріальної контори у місті Одеса, з заявою про прийняття спадщини до майна померлого батька, в тому числі на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно із договору купівлі-продажу від 01.04.1989, який укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , ОСОБА_5 продав ОСОБА_2 житловий будинок жилою площею 15 кв.м з прибудовами (літньою кухнею та курником), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до повідомлення Катерино-Платонівського старости від 28.10.2022 №119, в житловому будинку що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно по господарського обліку № 247 проживали з 1996 року по 2020 рік ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з сім`єю, які до цього часу всі зареєстровані за даною адресою. З 2020 року в даному будинку короткий період часу проживав без реєстрації ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підтвердження чого надано копію облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2016-2020 роки №247, в якій зазначено, що власником домогосподарства за місцезнаходженням/адресою АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Листом від 07.12.2022 № 99 Ширяївського державного комунального підприємства «БТІ» позивача повідомлено, що технічна документація (технічний паспорт) на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не виготовлялася, право приватної власності не реєструвалось та відсутні підстави для виготовлення технічного паспорту за вищевказаною адресою, оскільки згідно виписки з погосподарського обліку об`єкта, користувачем будинку є ОСОБА_3 . Згідно з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09.02.2023, державним нотаріусом встановлено, що право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано за спадкодавцем, внаслідок чого позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спадкодавець ОСОБА_2 за життя у встановленому порядку не набув права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , тому це майно не є об`єктом спадкування і не увійшло до спадкової маси, а тому за позивачем не може бути визнано право власності на вказане майно, що свідчить про відсутність порушеного права у позивача стосовно нього. Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на таке. Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частинами 1, 2 статті 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. Так, згідно з ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Згідно з пп. 4.16 п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі за текстом Порядок), видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Відповідно до п. 3 глави 7 розділу І Порядку документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об`єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. Підпунктами 4.19 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку передбачено, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку. У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі №205/4311/14-ц (провадження № 61-10174св19) зазначено, що визнання права на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, зокрема, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Як вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_1 звертався до Суворовської державної нотаріальної контори у м. Одесі про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 .. У постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії (від 09.02.2023) вказано, що на підставі отриманої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та згідно із листа, виданого Ширяївським державним комунальним підприємством «Бюро технічно інвентаризації» було з`ясовано, що право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано за спадкодавцем. Водночас, апеляційним судом встановлено, що згідно із договору купівлі-продажу від 01.04.1989, який укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , ОСОБА_5 продав ОСОБА_2 житловий будинок жилою площею 15 кв.м з прибудовами (літньою кухнею та курником), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, ОСОБА_2 набув право власності на спірний будинок у визначеному цивільним законом порядку. Висновки суду першої інстанції на те, що спадкодавець ОСОБА_2 за життя у встановленому порядку не набув права власності на спірний будинок, а тому це майно не є об`єктом спадкування і не увійшло до спадкової маси і як наслідок не може бути успадковане позивачем, є помилковими, оскільки право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати/фактичної відсутності документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України). Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, розглядаючи справу, судова колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовної заяви. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 26 лютого 2025 року скасувати. Постановити у справі нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області про визнання права власності задовольнити. Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок площею 15 кв.м. з прибудовами (літньою кухнею та курником), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 27 жовтня 2025 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький О.С. Комлева