Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/2356/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/2356/25 пров. № А/857/30520/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року, головуючий суддя Мірінович У.А., ухвалене у м. Тернопіль, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ВЧ НОМЕР_1 , в якому просила визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ВЧ НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 року у справі №500/2889/24 без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (ВЧ НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 року у справі №500/2889/24; визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченої ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 року у справі №500/2889/24; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (ВЧ НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого військового збору з суми, виплаченої компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 року у справі №500/2889/24. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що відповідачем на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 року у справі №500/2889/24 здійснено розрахунок нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати місячного грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по день фактичної виплати 10.04.2024 року. Загальна розрахункова сума такої компенсації склала 70215,07грн. При виплаті позивачу 11.02.2025 року компенсації втрати частини доходів на суму місячного грошового забезпечення відповідач здійснив відрахуванням утриманого з цієї суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18% що склало 12638,71грн та суми військового збору у розмірі 5% що склало 3510,76грн. Зазначила, що виплату вказаної компенсації втрати частини доходу на виконання рішення суду протиправно проведено без рівноцінної компенсації втрат доходів при проведенні доплати грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб, що передбачено пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, а також протиправно оподатковано військовим збором у розмірі 5% від нарахованого доходу, оскільки такий вид доходу військовослужбовців оподатковується військовим збором за іншою ставкою, а саме: 1,5%. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми виплаченої ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 у справі №500/2889/24 без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 року у справі №500/2889/24; визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми виплаченої ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 року у справі №500/2889/24; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді надміру утриманого військового збору з суми, виплаченої компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 року у справі №500/2889/24. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ВЧ НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачу було сплачено грошові кошти саме на виконання рішення суду, а не виплата грошового забезпечення, тому ця виплата не є грошовим забезпеченням та не пов`язана з виконанням обов`язків несення служби, а має характер разової виплати, здійсненої на підставі рішення суду, відтак на неї не поширюються положення п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України, а також положення Порядку № 44 щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, а також норми зазначені Позивачем щодо відшкодування утриманих сум податку з грошового забезпечення та утриманого з доходу Позивача, виплаченого на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 року у справі №500/2889/24 військового збору за ставкою 5 % до виниклих правовідносин не застосовуються. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Наказом голови Державної прикордонної служби України №232-ОС від 21.02.2023 року припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» через сімейні обставини підполковника ОСОБА_1 . Наказом Державної прикордонної служби України №284-ОС від 02.03.2023 року позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Головного центру медіакомунікацій Державної прикордонної служби України. Під час проходження військової служби та звільнення позивач перебувала на усіх видах забезпечення в ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ). Грошове забезпечення ОСОБА_1 (посадовий оклад, оклад за військовим званням та інші складові грошового забезпечення, постійні та одноразові виплати) за період проходження військової служби нараховувалося та виплачувалося виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018 року. Позивач оскаржила до суду зменшення грошового забезпечення розрахованого, виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2023 року, у справі №500/2479/23 позов задоволено частково: визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), які полягають у застосуванні з 30.01.2020 року, з 01.01.2021 року, з 01.01.2022 року та з 01.01.2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 30.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року та 01.01.2023 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, на 01.01.2021 року, на 01.01.2022 року та на 01.01.2023 року відповідно. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 10.04.2024 року відповідачем на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 року у справі №500/2479/23, яке набрало законної сили, виплачено заборгованість грошового забезпечення у сумі 282728,86грн. Оскільки при виконанні судового рішення у справі №500/2479/23 відповідач не нарахував та не виплатив позивачу компенсацію втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячного грошового забезпечення, позивач звернулась із відповідним позовом в суд. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2025 року, у справі №500/2889/24, позов задоволено у повному обсязі: визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 30.01.2020 року по день фактичної виплати 10.04.2024 року; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 30.01.2020 року по день фактичної виплати 10.04.2024 року. 11.02.2025 року відповідачем на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 року у справі №500/2889/24, яке набрало законної сили, нараховано позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати у розмірі 70215,07 грн, з якого відраховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 12638,71грн, та військовий збір у розмірі 3510,76грн, що підтверджується витягом з розрахунково-платіжної відомості №1498-20 за лютий 2025 року. Відтак, позивачу виплачено суму компенсації за судовим рішенням у справі №500/2889/24 в розмірі 54065,60 грн, що підтверджується банківською випискою. Щодо податку на доходи фізичних осіб позивач вважає, що оскільки компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати належить до складовими заробітної плати, то при їх нарахуванні та виплаті відповідач повинен був нарахувати та виплатити і встановлену пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України грошову компенсацію у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, обчисленого з цієї допомоги, що підлягала виплаті про звільненні зі служби. Щодо військового збору, утриманого з вказаної компенсації, то позивач не погоджується із застосованою відповідачем ставкою вказаного збору, оскільки відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» №4015-IX від 10.10.2024 року ставку військового збору збільшено з 1,5% до 5% від оподатковуваного доходу фізичних осіб. Однак надалі, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» №4113 від 04.12.2024 року, перелік доходів військовослужбовців до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка уточнено, та серед таких доходів є і проведена позивачу виплата компенсації, а відтак відповідач протиправно утримав військовий збір у завищеному розмірі, з огляду на що позивач просить суд зобов`язати відповідача нарахувати йому суму недоотриманої компенсації з урахуванням належної суми військового збору. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що компенсація втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати місячного грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, а відтак, при нарахуванні та виплаті такої слід проводити також одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб згідно Порядку №44. Разом з тим, відповідачем невірно застосовано ставку військового збору щодо виплаченого позивачу виду доходу. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, затверджені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 (далі - Порядок № 44). Відповідно до пункту 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус, зокрема військовослужбовця, а також особам, з числа військовослужбовців звільнених із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. За приписами частин 4-6 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Приписами статті 168 Податкового кодексу України врегульовано порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб. Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Передбачена пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України компенсація утриманої з грошового забезпечення (грошових винагород та інших виплат) суми податку на доходи фізичних осіб здійснюється за рахунок таких сум, тобто законодавцем встановлено особливості утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб для наведених у цьому пункту осіб. Відповідно до пункту 3 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб". Аналізуючи вищенаведене колегія суддів зазначає, що виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат здійснюється при виплаті грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат. Разом з тим, Порядком № 44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки та право на яке набуте у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 року у справі №500/2889/24 ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нараховано ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати у розмірі 70215,07 грн, з якого відраховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 12638,71 грн, та військовий збір у розмірі 3510,76 грн, відтак, позивачу виплачено суму компенсації за судовим рішенням у справі №500/2889/24 в розмірі 54065,60 грн. Оскільки суми, які виплачені на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 року у справі № 500/2889/24 безпосередньо входять до складу грошового забезпечення, відтак наявні підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача існував обов`язок нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати місячного грошового забезпечення Щодо нарахування позивачу військового збору на виплачену суму перерахованого грошового забезпечення за ставкою 5% від оподатковуваного доходу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 ПК України передбачено, що фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Відповідно до підпункту 163.1.2 пункту 163.1 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту). Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту. Відповідно до Закону України від 10 жовтня 2024 року № 4015-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» збільшено ставку військового збору з 1,5% до 5% від оподатковуваного доходу фізичних осіб. Між тим, Законом України від 4 грудня 2024 року № 4113-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» уточнений перелік доходів військовослужбовців до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка. Відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» ПК України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 року у справі №500/2889/24 відповідач виплатив компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати місячного грошового забезпечення з утриманням з нарахованого доходу військового збору за ставкою 5%, що у грошовому еквіваленті становить 3510,76грн, в той час як дохід позивача у вигляді грошового забезпечення військовослужбовця в силу положень Податкового кодексу України оподатковується за ставкою військового збору 1,5%. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що втрата позивачем статусу військовослужбовця на час виплати йому грошового забезпечення не звільняє відповідача від обов`язку компенсувати позивачу суму податку на доходи фізичних осіб та суму військового збору, оскільки саме бездіяльність останнього призвела до виплати позивачу такої вже після звільнення з військової служби та як наслідок після втрати статусу військовослужбовця. Отже, дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченої ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 року у справі №500/2889/24, є протиправними. Аналізуючи наведені вище норми чинного законодавства та обставини справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі №500/2356/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар Т. В. Онишкевич