Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/12117/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 жовтня 2025 р. Категорія 102070000м. ОдесаСправа № 400/12117/24 Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г., час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Семенюка Г.В., суддів Федусика А.Г., Шляхтицького О.І., розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 р. у справі № 400/12117/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області в особі Вознесенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - встановиВ: Позивач, звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області (далі відповідач) про: - визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові виконати вимоги щодо обміну пошкодженого паспорта-книжечки громадянина України позивача на паспорт-книжечку зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (далі Положення № 2503-ХІІ); - зобов`язання відповідача обміняти пошкоджений паспорт-книжечку громадянина України позивача, виданий Веселинівським РВ УМВС України в Миколаївській області 12.03.2002, на паспорт-книжечку зразка 1994 року відповідно до Положення № 2503-ХІІ, без сканування заяви і фото, без обробки моїх персональних даних відповідно до статей 6, 8, 11 Закону України Про захист персональних даних. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що 26.11.2024 він звернувся до структурного підрозділу відповідача про оформлення і видачу паспорта громадянина України у формі книжечки замість пошкодженого без обробки персональних даних, без застосування засобів електронного реєстру, без присвоєння унікального номера запису в ЄДДР відповідно до Положення № 2503-ХІІ. 10.12.2024 позивач отримав відмову у задоволенні його заяви. На думку позивача, вказана відмова є протиправною, оскільки: законодавство дає право вибору громадянину між отримання паперового паспорта чи ID-картки; відсутність форми заяви на отримання паспорта-книжечки не може нівелювати його право на отримання відповідного паспорта; Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591 (далі Тимчасовий порядок № 456), до вимог позивача не має відношення, бо стосовно нього відповідне судове рішення не було ухвалено; він не надає згоду на обробку персональних даних у спосіб, яким діє відповідач. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає, що до його позовних вимог має бути застосовано висновки Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, оскільки ця справа відповідає ознакам зразкової. Результатом прийнятого судом рішення є те, що його право на обмін пошкодженого паспорта на паспорт-книжечку як умова реалізації його прав і обов`язків громадянина України, залежить від форми заяви. Таке рішення не відповідає засадам демократичності і верховенства права. 09.07.2025 року відповідач надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у якому вказує на те, що позивач звернувся до Вознесенського відділу УДМС у Миколаївській області не в порядок та спосіб визначених Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII та Тимчасовим порядком, а в рамках Закону України «Про звернення громадян», не надавши визначений законодавством перелік документів. Позивач не підтверджує документально свою причетність до будь-якої релігійної організації, що має в своїх канонах заборону щодо оформлення документів з наданням біометричних даних та присвоєння УНЗР. На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав: Судом першої інстанції встановлено, що 26.11.2024 позивач подав відповідачу заяву про оформлення і видачу йому паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ без обробки персональних даних у електронний спосіб, без застосування засобів електронного реєстру, без присвоєння йому унікального номера запису в Єдиному демографічному реєстрі. До цієї заяви він додав пошкоджений паспорт громадянина України та дві фотокартки розміром 3,5х4,5 сантиметри. Листом від 04.12.2024 № 4822.1-1776/4822.1-24 відповідач відмовив в оформлені та видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки. Позивача було повідомлено, що для оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, необхідно звертатись до територіального підрозділу УДМС та подати заяву про видачу паспорта громадянина України та перелік необхідних документів, визначених Тимчасовим порядком №

456. Вважаючи, що відмова у задоволенні вищевказаної його заяви є протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд заяви позивача відповідно до Закону України «Про звернення громадян» з роз`ясненням законодавчо визначеного алгоритму дій, необхідних для отримання паспорта громадянина України, не є порушенням його прав з боку відповідача. П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне: Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частинами першою та другою статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Пунктом 1 статі 5 Закону України «Про громадянство України» (далі Закон № 2235-III) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України є паспорт громадянина України. Згідно з пунктами 1, 3, 5, 9-11 Положення про паспорт України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (далі Положення № 2503-ХІІ), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту. Отже, Положенням № 2503-ХІІ передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка. Пунктами 13, 16-18 Положення № 2503-XII встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх пунктом 3 якого передбачено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування. Для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм. Для обміну паспорта у зв`язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини. Для одержання, обміну паспорта і вклеювання до нього нових фотокарток громадянин подає документи і фотокартки не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку або зміни (переміни) прізвища, імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах або непридатності паспорта для користування. Форма заяви, зазначеної у підпункті 1 пункті 13 Положення, була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 № 320 «Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», а саме: додаток

1. Однак вказаний наказ втратив чинність на підставі наказу цього ж Міністерства від 01.03.2018 №

161. Іншого зразка форми про видачу паспорта громадянина України, встановленого Міністерством внутрішніх справ України для реалізації пункту 13 Положення № 2503-XII на сьогодні немає. Водночас форма і зміст заяви про видачу паспорта громадянина України, що визначена додатком 1 до Тимчасового порядку № 456, є такими ж як і в додатку 1 до вищенаведеного наказу Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 №

320. Обидві ці форми передбачають зазначення заявником виключно тих персональних даних, які зазначаються у паспорті громадянина України зразка 1994 року. Пунктом 3 частини сьомої статті 16 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджуються громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі Закон № 5492-VI) встановлено, що уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду. Верховний Суд, аналізуючи законодавство, яким врегульовано спірні правовідносини, неодноразово вказував, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалася і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. Водночас дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим (постанови від 07.11.2018 у справі № 820/3327/16, від 29.11.2019 у справі № 260/1414/18, від 21.08.2020 у справі № 260/99/19, від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21). Отже, у цьому випадку рішення про відмову у видачі документа приймається за результатами перевірки повноти поданих заявником документів, однак мова не йдеться про ненадання заявником таких документів взагалі. Реалізація волевиявлення особи на обмін паспорта, здійснювалася і здійснюється шляхом подання заяви до компетентного органу разом із об`єктивно необхідними для цього документами, зокрема, паспорта, що підлягає обміну; двох фотокарток розміром 35х45 мм; документів, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. З наведеного слідує, що прийняттю компетентним органом рішення про оформлення особі паспорта громадянина України передує звернення заявника з заявою відповідного змісту та необхідним пакетом документів, перевірка на повноту та відповідність оформлення яких вимогам законодавства України здійснюється працівником цього органу. 26.11.2024 позивач звернувся до Вознесенського відділу Державної міграційної служби України в Миколаївській області із заявою щодо вирішення питання про видачу паспорта у формі книжечки, у зв`язку з пошкодженням наявного у нього паспорта-книжечки. Як слідує з листа-відповіді відповідача від 04.12.2024 № 4822.1-1776/4822.1-24 заява позивача була розглянута як його звернення саме на видачу паспорта громадянина України у формі книжечки. Матеріалами справи підтверджується, що позивач не звертався до відповідача із заявою, сформованою відповідно до вимог Положення № 2503-XII, що є передумовою для розгляду питання про оформлення та видачу паспорта громадянина України встановленого зразка, Зміст поданої позивачем заяви свідчить, що він просив видати паперовий паспорт державного зразка, хоча фактично позивач звертався за обміном старого паспорта у зв`язку з його пошкодженням. Водночас, звертаючись до уповноваженого суб`єкта із відповідною заявою з метою її належного вирішення та визначення процедури оформлення документа заявник має чітко визначити за якою послугою він звертається: видача, обмін або оформлення замість втраченого, вкраденого або пошкодженого паспорта. Оскільки позивач у своїй заяві просив саме видати, а не обміняти паспорт, у листі-відповіді від 04.12.2024 № 4822.1-1776/4822.1-24 відповідач надав роз`яснення щодо необхідного переліку документів за процедурою оформлення та видачі паспорта. Варто також зауважити, що Положенням № 2503-ХІІ встановлено різний перелік документів, які подаються для одержання (видачі) та обміну паспорта. Разом з тим, з листа відповідача від 04.12.2024 № 4822.1-1776/4822.1-24, з якими висловлює незгоду позивач, слідує, що рішень за результатами розгляду його заяви відповідач не приймав, і воно за своєю суттю є відповіддю на його звернення із роз`ясненням положень порядків, якими врегульовано питання оформлення паспорта, а не рішенням про відмову у його видачі в розумінні частини сьомої статті 16 Закону № 5492-VI, з яким позивач пов`язує підстави звернення до суду із цим позовом, тобто не є тими розпорядчими документами, з прийняттям яких виникають правові наслідки для позивача. Таким чином розгляд заяви позивача відповідно до Закону України «Про звернення громадян» з роз`ясненням законодавчо визначеного алгоритму дій, необхідних для отримання паспорта громадянина України, не є порушенням його прав з боку відповідача. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29.02.2024 у справі № 280/5678/22. Поряд із цим, визначений позивачем у позовній заяві спосіб захисту його порушеного права не може бути застосований судом при вирішенні спірних правовідносин, позаяк недотримання позивачем вимог в частині подання заяви неналежної форми, яка не містить всіх необхідних даних, які зазначаються в паспорті (сімейний стан тощо), що унеможливлює прийняття рішення уповноваженим суб`єктом про його оформлення та суперечить процедурі, визначеній Положенням № 2503-XII. За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності при розгляді заяви позивача. Крім того, помилковими є твердження позивача в частині необхідності застосування до спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, оскільки ця справа не відповідає ознакам зразкової. Так, у зразковій справі № 806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду вказала на ознаки цієї типової справи: а) позивач фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ; б) відповідач територіальні органи ДМС України; в) предмет спору вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ. Водночас у цій справі відповідач не приймав рішення про відмову позивачу у видачі паспорту у вигляді книжечки, зокрема, з підстав ненадання особою згоди на обробку персональних даних. Також позивач у справі № 806/3265/17, на відміну від цієї справи, звертався до уповноваженого суб`єкта із повним переліком документів, які необхідні для видачі вперше паспорта у формі книжечки, а не обміну. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову. При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з наступних підстав. З 06.12.2012 набрав чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи. Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи. Частиною 1 статті 4 Закону № 5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним. Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 № 1474-VIII, який набрав чинності з 1 жовтня 2016 року, (далі - Закон № 1474-VIII) статтю 13 Закону № 5492-VI доповнено частиною 3 наступного змісту: «Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія». Згідно з пунктами 1-3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок № 302) паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт. Обмін паспорта здійснюється у разі зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації) (підпункт 1 пункт 6 Порядку № 302). Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14- річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто. Пунктами 14 та 32 Порядку № 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта. Таким чином, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07 листопада 2018 року (справа №820/3327/16), від 29 листопада 2019 року у справі №260/1414/18, від 10 грудня 2020 року у справі №240/575/20. Заява позивача за формою і змістом не відповідає вимогам до заяви-анкети в розумінні наведених законодавчих приписів, а також суб`єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову, а також наведене правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, не дають підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам зразкової справи № 806/3265/17 (провадження №Пз/9901/2/18), у якій Велика Палата Верховного Суду раніше висловила правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії. У постанові від 15 серпня 2019 року у справі №0940/2105/18, Верховний Суд аналізував, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 за позовом особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії вказано на ознаки цієї типової справи: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення №2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ. Ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач-суб`єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги. Позивач у даній справі звернувся до органу міграційної служби із заявою, в якій просив оформити і видати їй новий паспорт громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року, замість паспорта, що підлягає обміну, у зв`язку зі пошкодженням. Натомість, у зразковій справі позивач звертався за оформленням паспорта вперше. Позивач не звернувся до Вознесенського відділу УДМС у Миколаївській області із сформованою в установленому порядку заявою та з доданим до неї обов`язковим переліком документів для оформлення та видачі паспорта у формі книжечки. Тому посилання позивача на застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 19.09.2018 в зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), є необґрунтованим. Реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних із процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема, щодо дотримання форми заяви та надання відповідних документів, є обов`язковим. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 29.02.2024 року у справі № 280/5678/22, від 07.11.2018 року у справі № 820/3327/16, від 29.11.2019 року у справі № 260/1414/18, від 10.12.2020 року у справі № 240/575/20. Згідно з ст.4 Закону України від 23.04.1991 №987-XII «Про свободу совісті та релігійні організації», - громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується. Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг громадян залежно від їх ставлення до релігії, так само як і розпалювання пов`язаних з цим ворожнечі й ненависті чи ображання почуттів громадян, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. Ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов`язків. Заміна виконання одного обов`язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України. Діюче законодавство щодо порядку видачі паспорта громадянина України будь-яких прямих чи непрямих переваг, привілеїв чи обмежень за релігійними переконаннями не встановлює. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах ВС від 24.06.2021 року по справі № 0240/3048/18-а, від 08.12.2022 року по справі № 380/6916/20. УДМС у Миколаївській області в своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає безпідставним посилання позивача на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 806/3265/17, оскільки такі стосуються інших правовідносин, а саме при їх прийнятті суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання для особи, яка ніколи не зверталася за оформленням біометричних документів. Позивач не підтверджує документально свою причетність до будь-якої релігійної організації, що має в своїх канонах заборону щодо оформлення документів з наданням біометричних даних та присвоєння УНЗР. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року по справі № 400/12117/24, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Г.В. Семенюк Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький