Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/7284/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/7284/23 пров. № А/857/18474/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Курильця А.Р., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року (головуючий суддя Дору Ю.Ю., м. Ужгород) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Міжгірського відділу Головного управління ДМС у Закарпатській області (далі відповідач-1) та Головного управління ДМС України в Закарпатській області (далі відповідач-2) у якому просила: визнати протиправною відмову Міжгірського відділу Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області в оформленні та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки в порядку обміну відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ; зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби у Закарпатській області в особі Міжгірського відділу Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області оформити та видати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку обміну паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, без надання згоди на збір і обробку його персональних даних. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і задовольнити позовні вимоги повністю. В апеляційній скарзі зазначає, що єдиною підставою для відмови у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив те, що «У відповідача відсутні підстави для видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, оскільки позивачем уже давалася згода на обробку його персональних даних та такі внесені до Єдиного державного демографічного реєстру». Однак, вона не оскаржувала дії відповідача при видачі паспорта у формі ID-картки у 2022 році. Вона оскаржує саме відмову відповідача в обміні паспорта дитині відповідно до п. 17 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, надана у відповіді від 29.07.2023 р. № Ш-15/6/2128-23/2101.24/14-23. Крім того, Міжгірський відділ Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області не заперечив право дитини на обмін паспорта у формі ID-картки на паспорт у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт, тільки зазначив, що паспорти зразка 1994 року оформляються за рішенням суду про зобов`язання Державої міграційної служби оформити і видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Також, її неповнолітня дитина у 2022 р. не могла давати згоду на обробку персональних даних у розумінні Закону України «Про захист персональних даних», оскільки була і є неповнолітньою, тобто не могла і не може в повній мірі бути правоздатною і дієздатною особою. Мною ж така згода за мою неповнолітню дитину під час оформлення дитині паспорта також не надавалась. При оформленні дитиною паспорта у формі ID-картки у 2022 році відповідач жодним чином не роз`яснив ні дитині, ні мені як законному представнику; у якій формі мені буде виготовлено паспорт, не проінформував нас про внесення інформації про дитину в ЄДДР, про присвоєння дитині УНЗР. Ми взагалі не знали про можливість оформлення дитині паспорта у формі книжечки відповідно Положення про паспорт громадянина України. Відповідач також не роз`яснив нам таку можливість. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» термін «згода» означає «добровільне волевиявлення особи за умови її поінформованості». Уповноважений ВРУ з прав людини у Роз`ясненні до Типового порядку обробки персональних даних (08.01.2014, № п0001715-14), зокрема, зазначає, що «під інформованою згодою на обробку персональних даних варто розуміти добровільне, компетентне прийняття особою рішення про обробку її персональних даних, яке грунтується на одержанні нею повної, об`єктивної і всебічної інформації стосовно майбутньої обробки персональних даних». Оскільки при оформленні паспорта Відповідачем нас взагалі не було проінформовано про порядок оформлення паспорта у формі Ю-картки, тому вважаю внесення інформації про дитину в ЄДДР таким, що проведено без законної підстави. Якщо навіть вважати, що у 2022 році дитиною було добровільно надано згоду на обробку персональних даних та внесення інформації про неї до ЄДДР, однак це зовсім не означає, що дитина не може відмовитись від подальшої обробки своїх персональних даних та від оформлення паспорта у формі Ю-картки у встановленому чинним законодавством порядку. Якщо у 2022 році дитина не скористалася своїм правом, це зовсім не означає, що вона втратила своє право, оскільки відповідно до ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних», субґєкт персональних даних має право: пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними. Пунктом 4 ч. 2 ст. 15 Закону «Про захист персональних даних» передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі набрання законної сили рішення суду щодо видалення або знищення персональних даних. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 р. у зразковій справі № Пз/9901/2/18 (806/3265/17) зазначено наступне: «Велика Палата Верховного Суду вважає за доцільне зазначити, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно- правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи. У ст. 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06 липня 2010 року № 2438-VI, зазначено: Будь-якій особі надається можливість: а) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; с) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що норми Закону № 5492-УІ на відміну від норм Положення N 2503-ХІ1 (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я. що становить порушення ст. 8 Конвенції. В п. 3 Положення про паспорт громадянина України зазначено, що «бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України». П. 17 Положення про паспорт громадянина України встановлено, що «для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35x45 мм. Для обміну паспорта у зв`язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини». Таким чином, в Положенні про паспорт громадянина України жодним чином не зазначено про неможливість обміну паспорта у формі ID-картки у порядку, встановленому самим Положенням, як це стверджує представник співвідповідача. Оскільки в п. З Положення про паспорт громадянина України передбачена форма паспорта як у вигляді паспортної книжечки, так і у вигляді паспортної картки, тому наступні пункти Положення про паспорт, в т.ч. п. 17 - про обмін паспорта, стосуються обох форм, в т.ч. і паспорта у формі ID-картки. У п. 3 постанові КМУ № 302 від 25.03.2015 р. «Про затвердження Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», на яку Відповідач посилається у своєму листі як підставу для відмови в оформленні та видачі мені паспорта у формі книжечки, зазначено, що паспорти зразка 1994 року оформляються за рішенням суду про зобов`язання Державої міграційної служби оформити і видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Таким чином, навіть постановою КМУ № 302 від 25.03.2015 р., якою регулюється порядок оформлення, в т.ч. обміну паспорта у формі Ю-картки, передбачена можливість оформлення паспорта у формі книжечки за рішенням суду. Отже, сьогодні діють дві самостійні групи нормативно-правових актів стосовно видачі паспорта громадянина України, як у вигляді паспортної книжечки - Положення про паспорт (яке має силу закону України, що підтверджується внесенням змін до даної Положення саме законами України), так і у вигляді паспортної картки - закон «Про ЄДДР» та постанова КМУ № 302 від 25.03.2015 р. Відповідно до пп. 5) п.

6. Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою КМУ № 302 від 25.03.2015 р. обмін паспорта здійснюється в т.ч. непридатності паспорта для подальшого використання (паспорт/фотокартка має пошкодження (та/або відсутня його/ії частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, власне ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дають змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, зокрема внесення змін до персональних даних особи/найменувань органу/штампа/печатки, пошкодження, які блокують можливість зчитування, а також внесення змін до інформації безконтактного електронного носія). Дитина бажає обміняти паспорт у формі ID-картки у зв`язку з непридатністю паспорта для подальшого використання, при цьому вона бажає обміняти його саме на паспорт у формі книжечки, і це право підтверджено у вищезазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 р. Оскільки в Положенні про паспорт громадянина України жодним чином не зазначено про неможливість обміну паспорта у формі ID-картки в порядку, встановленому самим Положенням, а в п.п. 16, 17, що стосуються обміну паспорта, встановлено порядок обміну паспорта громадянина України незалежно від його форми, тому твердження суду першої інстанції, що дитина не має права обміняти паспорт у формі ID-картки на паспорт у формі книжечки є безпідставним. Таким чином, висновок суду першої інстанції, що оскільки дитина вже раніше оформляла паспорт у формі Ю-картки, тому вона не має права на оформлення паспорта у формі книжечки, суперечить чинному законодавству. Суд першої інстанції стверджує, що дана справа не відповідає ознакам типової справи, визначеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 р. у зразковій справі № Пз/9901/2/18 (806/3265/17), оскільки: «спірні правовідносини виникли у зв`язку з відмовою відповідача за заявою позивача здійснити обмін вже отриманого ним паспорта у формі ID-картки у зв`язку з його непридатністю для подальшого використання на паспорт громадянина України у формі книжечки». Однак, дане твердження суперечить правовим висновкам, встановленим у самій зразкові справі. Верховний Суд жодним чином не обмежив коло осіб, які можуть звернутися до суду з такими вимогами, а лише зазначив підстави звернення до суду - ненадання згоди на оброку персональних даних і пов`язана з цим вимога оформити паспорт у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, що мною і було дотримано при зверненні до Відповідача, і в подальшому до суду у зв`язку з відмовою Відповідача оформити паспорт у формі книжечки. Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорта громадянина України у формі пластикової ID-картки та згідно даних ЄІАС УМП, позивачу 30.11.2022 видано паспорт громадянина України серії № НОМЕР_1 , зі строком дії до 30.11.2026. 25.11.2022 ОСОБА_2 до Міжгірського відділу ГУ ДМС в Закарпатській області подано заву-анкету №23228974 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон та заву-анкету №8420094 від 25.11.2022 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України. Позивачем отримано паспорт у формі ID-картки серії № НОМЕР_1 , термін дії якого не закінчився. 29 червня 2023 року позивач звернувся із заявою до Міжгірського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області із заявою, в якій просив оформити та видати йому паспорт громадянина України у вигляді паспорта-книжечки зразка 1994 року, в порядку обміну, з підстави пошкодження та непридатності паспорта громадянина України у формі пластикової ID-картки. Одночасно у поданій заяві позивач просив анулювати УНЗР та знищити будь-які дані щодо нього в ЄДДР. 29 липня 2023 року Міжгірський відділ Головного управління ДМС в Закарпатській області листом повідомило про те, що відсутні правові підстави оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року. Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України «Про громадянство України», документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України. Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ затверджено, зокрема, Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення № 2503). Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення № 2503, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захист. Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5492-VI (далі - Закон № 5492) визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи. Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на, крім іншого, документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких відноситься паспорт громадянина України. Згідно з положеннями статті 14 Закону № 5492, документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відповідно до частини першої статті 21 Закону № 5492, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Згідно з пунктом 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (далі - Порядок № 302), обмін паспорта здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням); 3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; 4) закінчення строку дії паспорта; 5) непридатності паспорта для подальшого використання; 6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток; 7) наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням). Пунктом 21 Порядку № 302 передбачено, що у разі виникнення обставин (подій), у зв`язку з якими паспорт підлягає обміну (крім закінчення строку дії паспорта), документи для його обміну подаються протягом одного місяця з дати настання таких обставин (подій). Відповідно до пунктів 71, 72 Порядку №302 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов`язками покладаються функції з оформлення паспорта, вчиняє дії, передбачені пунктами 24-29, 32-34 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи. Після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я якої оформляється паспорт. Згідно пункту 73 Порядку № 73 ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру. Суд першої інстанції підставно вважав, що відповідач, відмовляючи позивачу в оформлені та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, діяв добросовісно, розсудливо, обґрунтовано, на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки у відповідача були відсутні законні підстави для оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки у порядку обміну пошкодженого паспорту громадянина України у формікартки. Надаючи оцінку покликанням позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій адміністративній справі №806/3265/17, суд слушно зазначив, що у постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій адміністративній справі № 806/3265/17 Великою Палатою Верховного Суду були визначені наступні ознаки типової справи, за наявності яких адміністративна справа відноситься до вказаної зразкової справи, а саме: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. У вказаній же адміністративній справі спірні правовідносини виникли у зв`язку з відмовою відповідача за заявою позивача здійснити обмін вже отриманого ним паспорта у формі ID-картки у зв`язку з його непридатністю для подальшого використання на паспорт громадянина України у формі книжечки. Таким чином, суд правильно вважав, що вказана адміністративна справа не має ознак зразкової справи №806/3265/17, а тому висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 в даному випадку застосуванню не підлягають. При цьому, суд вірно врахував, що відповідно до вимог пункту 6 частини першої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» від 01 червня 2010 року №2297-VI (далі - Закон №2297-VI), суб`єкт персональних даних має право: пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними. Частиною другою статті 15 Закону №2297-VI передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб`єкта персональних даних на обробку цих даних або законом; припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом; видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого; набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних. Відповідно до вимог пункту 6 частини першої статті 6 Закону №2297, суб`єкт персональних даних має право: пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними. Згідно вимог статті 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру. Внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним (стаття 10 Закону № 5492-VI). Відповідно до частини третьої статті 10 Закону № 5492-VI для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку. Згідно пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належить, зокрема, паспорт громадянина України. Частинами 1, 2, 5 статті 21 Закону України № 5492-VI встановлено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб`єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону. З огляду на зазначене, суд вірно вважав, що паспорт громадянина України оформлюється виключно із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, до якого вноситься інформація щодо ідентифікації осіб, які звернулися для оформлення такого паспорта (автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі).Чинним законодавством не передбачено можливість обміну паспорта у формі ID-картки на паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року. Як уже зазначалось вище, отриманий позивачем 30.11.2022 паспорт громадянина України № НОМЕР_1 у формі ID - картки оформлений за допомогою засобів ЄДДР внаслідок його волевиявлення. Позивач при оформленні ID - картки, надав згоду на обробку його персональних даних та позивачем отримано паспорт у формі ID-картки серії № НОМЕР_1 , термін дії якого не закінчився. З урахуванням зазначеного правильним є висновок, що у відповідача відсутні підстави для видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, оскільки позивачем уже давалася згода на обробку його персональних даних та такі внесені до Єдиного державного демографічного реєстру. Крім того пунктом 2 частини другої статті 15 Закону №2297 передбачено підстави видалення та знищення персональних даних щодо суб`єкта. Однак, у даних спірних правовідносинах відсутні випадки, визначені згаданою частиною 2 статті 15 Закону №2297, тому не має підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року у справі №260/7284/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М. А. Пліш судді А. Р. Курилець О. І. Мікула