Постанова КАС ВС № 826/9693/13-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2025 року м. Київ справа № 826/9693/13-а адміністративне провадження № К/990/15907/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Стародуба О.П., Стеценка С.Г., розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєднався ОСОБА_2 , на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року (колегія у складі суддів Головенка О.Д., Колеснікової І.С., Перепелиці А.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року (колегія у складі суддів Мєзєнцева Є.І., Епель О.В., Файдюка В.В.) у справі №826/9693/13-а за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення шкоди. І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Національного банку України (далі - відповідач, НБУ), в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.09.2023) просив: - встановити факт видання Правлінням Національного банку України актів індивідуальної дії - рішення комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 23.11.2012 №906 "Про зупинення здійснення окремих видів операцій Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика", постанов Правління Національного банку України від 20.12.2012 №548 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" до категорії неплатоспроможних" та від 20.03.2013 №97 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" "Банк "Таврика" такими, що не були доведені до вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" у встановленому порядку; - визнати неправомірним застосування актів індивідуальної дії: рішення комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 23.11.2012 №906 "Про зупинення здійснення окремих видів операцій Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика", постанов Правління Національного банку України від 20.12.2012 № 548 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" до категорії неплатоспроможних" та від 20.03.2013 № 97 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" та протиправне обмеження і позбавлення позивача в позасудовий спосіб права володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю - власними заощадженнями у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Таврика"; - визнати протиправними дії та бездіяльність Національного банку України, що призвели до дискримінації позивача на володіння депозитними заощадженнями та відсотками за ними у Публічному акціонерному товариству "Банк "Таврика", внаслідок видання та застосування індивідуальних актів - рішення комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 23.11.2012 №906 "Про зупинення здійснення окремих видів операцій Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика", постанов Правління Національного банку України від 20.12.2012 №548 та від 20.03.2013 №97, визнати їх нечинними; - визнати протиправними дії та бездіяльність Національного банку України внаслідок неналежного банківського нагляду за діяльністю Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" та захисту прав його вкладників, що призвели до незаконного списання коштів 27.11.2012 з кореспондентського рахунку Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" під час роботи комісії Національного банку України в Публічному акціонерному товариству "Банк "Таврика" у розмірі 211837947 гривень 47 копійок за нелегітимним електронним підписом колишнього виконуючого обов`язки голови правління Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" ОСОБА_14, який на дату списання коштів офіційно був звільнений і, крім того, виконував раніше службові обов`язки без погодження з НБУ; - визнати протиправними дії та бездіяльність Національного банку України щодо неналежного банківського нагляду за Публічним акціонерним товариством "Банк "Таврика" та захисту прав його вкладників під час роботи комісії Національного банку України в Публічному акціонерному товаристві "Банк "Таврика", що призвели до виведення ліквідаційних матеріальних застав за кредитними договорами, а саме: іпотеки нерухомого майна (на загальну суму 98559 гривень 90 копійок), майнових прав на грошові кошти (депозити) (на загальну суму 107928 гривень 50 копійок) та незаконної заміни об`єктів іпотеки (на загальну суму 406037 гривень 80 копійок) на твори образотворчого мистецтва; - відшкодувати матеріальну шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю Національного банку України, що призвели до обмеження та позбавлення (дискримінації) позивача права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю - власними заощадженнями та відсотками за ними, що були розміщені за договорами банківських страхових вкладів у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Таврика", терміни яких закінчились, у розмірах, що на 09.04.2013 становили 26 487 доларів 75 центів, 36 935 євро 40 євроцентів, 695 894 гривні 18 копійок, що визначено у листі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.04.2013 вих. № 11-02/1496/1. II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 є вкладником Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» згідно з договорами банківських строкових вкладів від 06.12.2011 № ПСД (391) 1613, від 19.12.2011 № ПСГ (391) 8186, від 04.01.2012 № ПСГ (391) 9097, від 01.11.2012 № МК7859, від 05.01.2012 №ПСД (391) 2164, від 10.01.2012 № ПСЄ (391) 774.

3. Відповідно до розпорядження Національного банку України від 22.11.2012 №599-р здійснено позапланову інспекційну перевірку Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» за період діяльності з 01.05.2009 до 22.11.2012 з питань якості активів, достатності капіталу, ліквідності, менеджменту, за результатами якої складено довідку.

4. Перевіркою встановлено наявність критичної ситуації з керівництвом Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», а саме, звільнення голови Правління без передання справ, звільнення члена спостережної ради (за сумісництвом начальник відділу кадрів); існування загрози значного відтоку залучених коштів, наявність незначних залишків коштів на коррахунку Банку в Національному банку України, загроза невиконання зобов`язань перед кредиторами та вкладниками з вини банку, у зв`язку з чим Національним банком України прийнято рішення від 23.11.2012 № 906 «Про зупинення здійснення окремих видів операцій публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», яким Публічному акціонерному товариству «Банк «Таврика» зупинено у строк до 24.12.2012 здійснення окремих видів операцій.

5. За наслідками розгляду висновку департаменту пруденційного нагляду Генерального департаменту банківського нагляду постановою Правління Національного банку України від 20.12.2012 №548 Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика» віднесено до категорії неплатоспроможних. Постанова була доведена до відома Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що сторонами не заперечувалося.

6. Також за наслідками розгляду пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», викладеної в листі від 15.03.2013 №17-2014/13 та доповідної записки Генерального департаменту банківського нагляду від 18.03.2013 №47-308/4752, Національним банком України прийнято постанову від 20.03.2013 №97 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика».

7. За посиланням позивача, на підставі зазначених рішень виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.12.2012 прийнято рішення № 33 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду ОСОБА_4 на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика». Протягом дії тимчасової адміністрації вкладники Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» можуть отримати свої кошти за договорами банківського вкладу (депозиту), строк дії договорів яких закінчився, та за договорами банківського рахунку в розмірах вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, але не більше 200 000 грн.

8. Не погоджуючись з вказаними діями, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду. ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

9. ОСОБА_1 вважає, що рішення Національного банку України від 23.11.2012 №906 та постанови Національного банку України від 20.12.2012 № 548 та від 20.03.2013 №97 порушують його майнові права, зокрема право володіти, розпоряджатися та користуватися власними заощадженнями у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика». Позивач не зміг отримати банківські строкові вклади у повному розмірі, з огляду на те, що Національним банком України штучно створено умови, за якими Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика» не змогло працювати у звичайному режимі, а оскаржувані рішення не були зареєстровані в Міністерстві юстиції України та оприлюднені у встановленому порядку.

10. Відповідач проти позову заперечив. Вважає, що у списанні коштів відсутня протиправна дія або бездіяльність Національного банку України, оскільки списання відбулося в односторонньому порядку, поза волею та об`єктивною можливістю якимось чином протидіяти такому списанню з боку Національного банку. Списання Австрійським банком з кореспондентського рахунку Банку Таврика здійснювалося без відома тогочасних керівників Банку Таврика та Національного банку. Національний банк констатував ці обставини у Довідці за результатами перевірки, застосував до Банку Таврика заходу впливу у вигляді віднесення його до категорії неплатоспроможних (що було зроблено) та звернувся до правоохоронних органів з метою перевірки наявності в таких подіях ознак кримінального правопорушення (відповідне повідомлення з цього приводу до правоохоронних органів направлено 08.02.2013). Таким чином, дії Національного банку є правомірними. IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2013 у задоволенні позову відмовлено.

12. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , осіб, які приєдналися до апеляційної скарги: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2013 - без змін.

13. Суди дійшли висновку, що оскаржувані позивачем рішення Відповідача є актами індивідуальної дії та за своїм суб`єктним складом, винесені щодо Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» та мають бути доведені до відома особи в разі, коли вони вчинені відносно неї особисто, що і було зроблено відповідачем.

14. Постановою Верхового Суду від 24.01.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 та інших скаржників було задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

15. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

16. Суд критично оцінив доводи позивача про те, що Національний банк України всупереч вимог закону протиправно оформив вищенаведені рішення, які є актами індивідуальної дії, постановами, оскільки такі твердження позивача ґрунтуються на неправильному розумінні змісту положень ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Національний банк України», яка лише уточнює форму видання Національним банком України нормативно-правових актів й не встановлює заборони щодо оформлення у такий спосіб інших рішень Правління Національним банком України, зокрема прийнятих ним у межах наданих законом повноважень актів індивідуальної дії. Такі обставини самостійно не зумовлюють нечинності прийнятих Правлінням Національного банку України рішень, які законом віднесені до його компетенції і прийняті у спосіб та в порядку, визначеному законодавством. При цьому законодавством, яким врегульовано спірні правовідносини, не передбачено обов`язку Національного банку України повідомляти або доводити до відома вкладників відповідного банку про прийняття ним рішень про застосування заходів впливу, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність», до банків та інших осіб, діяльність яких перевіряється. Суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення позову в частині визнання неправомірним застосування до позивача вищеназваних актів індивідуальної дії, визнання протиправним обмеження і позбавлення його в позасудовий спосіб права володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю - власними заощадженнями у ПАТ «Банк «Таврика», визнання протиправними дій та бездіяльності Національного банку України, що призвели до дискримінації позивача на володіння депозитними заощадженнями та відсотками за ними у ПАТ «Банк «Таврика» внаслідок видання та застосування цих актів. Суд взяв до уваги, що Національний банк України, встановивши наявність критичної ситуації з керівництвом ПАТ «Банк «Таврика», існування загрози значного відтоку залучених коштів, наявність незначних залишків коштів на коррахунку Банку в Національному банку України, загрозу невиконання зобов`язань перед кредиторами та вкладниками з вини банку, прийняв рішення від 23.11.2012 № 906 «Про зупинення здійснення окремих видів операцій Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», яким ПАТ «Банк «Таврика» зупинено у строк до 24.12.2012 здійснення окремих видів операцій. Це рішення прийнято з метою недопущення порушення інтересів кредиторів і вкладників. Зокрема, було зупинено здійснення окремих видів операцій ПАТ «Банк «Таврика», у тому числі, зупинено для використання для розрахунків прямих кореспондентських рахунків та приписано проведення розрахунків здійснювати виключно через консолідований кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.

17. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 03.02.2025, встановивши, що суд першої інстанції розглянув по суті позовні вимоги у первісній редакції (тобто без урахування заяви позивача про уточнення позовних вимог), скасував рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди та ухвалив у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоду, заподіяної незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю Національного банку України, що призвели до обмеження та позбавлення (дискримінації) позивача права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю - власними заощадженнями та відсотками за ними, що були розміщені за договорами банківських страхових вкладів у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Таврика", терміни яких закінчилися, у розмірах, що на 09.04.2013 становили 26487 доларів 75 центів, 36935 євро 40 євроцентів, 695894 гривні 18 копійок, що визначено у листі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.04.2013 вих. №11-02/1496/1. В іншій частині рішення суду першої інстанції апеляційний суд залишив без змін. V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ 18. 15.04.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій він просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2025, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

19. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає: - п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України з урахуванням п. 3 ч. 2 ст. 353 зазначеного Кодексу (суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Вказану підставу скаржник мотивує тим, що суд першої інстанції: (1) необґрунтовано відхилив клопотання позивача про виклик свідків від 11.08.2023 і 27.10.2023; (2) безпідставно залишив без задоволення заяву позивача від 29.02.2024 про постановлення ухвали щодо витребування від відповідача певних пояснень і документів; (3) залишив поза увагою факт неподання відповідачем витребуваних згідно з клопотанням позивача від 07.06.2024 пояснень і документів. Суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження та переглянув рішення суду першої інстанції, не вирішивши при цьому заявлені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 заяви та клопотання. Крім того, апеляційний суд ухвалою від 03.02.2025 необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів; - п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України з урахуванням п. 4 ч. 2 ст. 353 цього Кодексу (а саме суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів). Позивач стверджує, що суд першої інстанції встановив обставини щодо наявності критичної ситуації з керівництвом ПАТ "Банк "Таврика", існування загрози значного відтоку залучених коштів та загрози невиконання зобов`язань перед кредиторами та вкладниками на підставі недостовірної інформації, що міститься в розпорядженні Національного банку України від 22.11.2012 № 599-р; - п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України з урахуванням п. 2 ч. 3 ст. 353 цього Кодексу, а саме в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою. Йдеться про порушення судом першої інстанції норм ст. 40 КАС України з причини залишення його заяви від 11.07.2024 про відвід судді Головенка О.Д. без розгляду, а також відхилення іншої такої заяви від 22.08.2024. Позивач вважає, що ці заяви про відвід мали розглядатись по суті, невідкладно та колегією суддів та/або суддею, який не входив до складу суду у справі № 826/9693/13-а, а не одноосібно суддею, якому безпосередньо й були заявлені такі відводи. Суд апеляційної інстанції не надав правову оцінку дотриманню судом першої інстанції процесуальних норм при залишенні без розгляду та відхиленні заяв позивача про відвід судді.

20. Ухвалою від 21.04.2025 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі для перевірки дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень.

21. Водночас у вищезазначеній ухвалі про відкриття касаційного провадження Верховний Суд відзначив, що касаційна скарга в останній редакції не містить належних обґрунтувань в розумінні зазначених пунктів ч. 4 ст. 328 КАС України, а тому Суд не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2025 за п. 1 і 2 ч. 4 ст. 328 КАС України (з урахуванням п. 1 ч. 2 ст. 353 зазначеного Кодексу). 22. 27.06.2025 надійшов відзив від відповідача, в якому Національний банк покликається на законність рішень судів попередніх інстанцій та відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке: - позивач не надав належного обґрунтування необхідності виклику в судове засідання трьох свідків, а тому у суду були відсутні підстав для задоволення його клопотання; - позивач неодноразово клопотав про зобов`язання керівника надати пояснення, копії оригіналів текстів законів України, які вже вирішувалися судом, надалі суд залишав ці клопотання без розгляду. Так само і суд апеляційної інстанції 03.02.2025 відмовив у задоволенні такого клопотання з огляду на відсутність обґрунтування; - відповідач надав пояснення, які його було зобов`язано надати у підготовчому засіданні 07.06.2024; - заяви про відвід судді були подані поза строком, встановленим КАС України.

23. Позивач та відповідач заявили клопотання про розгляд справи за їхньої участі. Проте Верховний Суд своєю ухвалою від 27.10.2025 відмовив у задоволенні вищезазначених клопотань. VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги, відзиву на неї та дійшов такого висновку.

25. Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

26. Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу; або; 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу. Судове рішення не підлягає скасуванню з підстави, визначеної пунктом 7 цієї частини, якщо учасник справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

27. Першочерговим у цій справі Суд вважає необхідним проаналізувати аргументи позивача щодо порушення судом першої інстанції процедури розгляду заяви про відвід головуючому судді Головенку О.Д. 28. 11.07.2024 позивач подав заяву про відвід головуючого судді в суді першої інстанції Головенка О.Д. (т. 9, а.с. 74-79). В обґрунтування заяви позивач покликався на те, що його не було проінформовано про постановлення ухвали від 13.07.2023 про прийняття суддею Головенком О.Д. справи № 826/9693/13-а до провадження. Позивач покликався і на те, що не отримав відповіді на заяву про волевиявлення та зміну правосуб`єктності, надання письмових доказів щодо законності суду та призначення суді. Позивач зазначав, що суддя під час судових засідань створював конфліктні ситуації, звертаючись до позивача «як до фізичної особи, перебивав під час виступів, робив необґрунтовані зауваження, не визнаючи не лише правосуб`єктність Людини, а й демонструючи не ознайомлення з поданими документами, а також незнання міжнародного і національного законодавства».

29. Ухвалою від 12.07.2024 суд першої інстанції одноосібно залишив вищезазначену заяву про відвід судді без розгляду.

30. В апеляційній скарзі позивач покликався на те, що оскільки 05.07.2024 суд першої інстанції постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 28.08.2024 у складі колегії суддів: Головенко О.Д., Колеснікова І.С., Перепелиця А.М., суддя Головенко О.Д. не мав права розглядати заяву про відвід одноособово, керуючись приписами ч. 3 ст. 40 КАС України (питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість). 31. 22.08.2024 позивач подав повторну заяву про відвід судді Головенка О.Д. (т. 9, а.с. 83-84), обґрунтовуючи її незгодою із ухвалою 12.07.2024 та наявністю підстав для відводу, зазначає про порушення суддею ст. 40 КАС України під час постановлення ухвали від 12.07.2024 з огляду на неповноважність складу суду.

32. Ухвалою від 28.08.2024 суд першої інстанції одноосібно відмовив у задоволенні заяви позивача про відвід від 22.08.24 з огляду на його необґрунтованість.

33. Позивач покликається на те, що розгляд його заяви мав здійснюватися судом у складі трьох суддів і відповідно до приписів ч. 4 ст. 40 КАС України заява повинна була бути передана на розгляд іншому судді, що не входить до складу суду, що розглядає цю справу (якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.)

34. Аргументи щодо порушення процедури розгляду заяв про відвід судді були заявлені в апеляційній скарзі.

35. Однак суд апеляційної інстанції у постанові від 03.02.2025 обмежився оцінкою обґрунтованості заявлених відводів, залишивши поза увагою основний аргумент позивача щодо розгляду заяв неповноваженим складом суду.

36. Відповідно до п. а) ч. 3 ст. 322 КАС України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

37. Ненадання відповіді на суттєвий аргумент скарги свідчить про порушення норм процесуального права.

38. Відповідно до чч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

39. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

40. У зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки ключовому аргументу позивача, Суд не вбачає підстав для розгляду інших аргументів, що стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі.

41. За вказаних обставин Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

42. З огляду на результат касаційного розгляду Суд не розподіляє понесені судові витрати. Керуючись ст. 345, 349, 353, 355, 356 КАС України, Суд - У Х В А Л И В: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєднався ОСОБА_2 , задовольнити частково. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року у справі №826/9693/13-а скасувати, справу №826/9693/13-а направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і не оскаржується. Суддя В.М. Кравчук Суддя О.П. Стародуб Суддя С.Г. Стеценко