Постанова 4819 № 766/1934/25

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер справи: 766/1934/25 Головуючий в суді І інстанції Шестакова Я.В. Провадження № 22-ц/819/1141/25 Доповідач Кутурланова О.В. ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 вересня 2025 року м. Херсон Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач)Кутурланової О.В., суддів:Воронцової Л.В., Склярської І.В., секретарОлійник К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, В С Т А Н О В И В: 10 лютого 2025 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що в період з 08 вересня 2020 року по 18 червня 2024 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_1 , разом з яким вони є батьками малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Посилаючись на те, що на теперішній час син проживає з нею та знаходиться на її утриманні, а вона самостійно не має можливості забезпечити належний рівень життя дитини, просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання сина щомісячно у розмірі частки з усіх його видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 21 липня 2025 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.02.2025 року і до досягнення дитиною повноліття. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Зачепіло З.Я., посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просила рішення суду змінити, зменшивши розмір аліментів, які підлягають стягненню на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до частки від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно. Письмового відзиву на скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило. Сторони по справі, які належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли. Позивач ОСОБА_2 та представник відповідача адвокат Зачепіло З.Я. повідомлені про розгляд справи шляхом направлення судової повістки до їх зареєстрованого електронного кабінету «Електронний суд». Відповідач ОСОБА_1 повідомлений про розгляд справи шляхом направлення повістки-повідомлення у застосунок «Viber». Від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За таких обставин, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, які не з`явилися у судове засідання, оскільки їх явка обов`язковою не визнавалась, доказів поважності причин неявки у судове засідання не надано, а відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце її розгляду не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Частиною 1 статті 367 ЦПК Українивизначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обов`язку відповідача утримувати свою малолітню дитину до досягнення нею повноліття, внаслідок чого дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини саме у розмірі частини всіх видів доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, з матеріалів справи встановлено і це не заперечується сторонами по справі, що позивач з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 08 вересня 2020 року по 18 червня 2024 року (а.с.8-9). Позивач та відповідач є батьками малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7). Сторони разом не проживають, малолітня дитина проживає разом з позивачкою, що не заперечується відповідачем. Згідно довідки від 20.01.2025 року №36, виданої адміністратором відділу надання адміністративних послуг, ОСОБА_2 мешкає в АДРЕСА_1 , на її утриманні знаходиться ОСОБА_3 (а.с.3). З копій квитанцій, наданих представником відповідача, вбачається, що ОСОБА_1 24.04.2024 року, 15.05.2024 року, 28.05.2024 року, 08.07.2024 року, 26.07.2024 року, 23.08.2024 року, 11.09.2024 року, 12.10.2024 року, 25.10.2024 року, 23.11.2024 року, 28.12.2024 року, 11.01.2025 року, 25.01.2025 року, 08.02.2025 року, 28.02.2025 року, 10.03.2025 року, 29.03.2025 року здійснював перекази коштів ОСОБА_2 у розмірі 3015,08 грн з призначенням платежу «Аліменти» (а.с.37-39). Згідно довідки від 31.01.2025 року №14/01-10 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснює догляд за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є особою з інвалідністю І групи Б, загального захворювання, не може сама обслуговуватися та потребує отримання соціальних послуг з догляду (а.с.40,41,42). З довідок від 10.11.2023 року №350-7001924004, №3509-7001923994 вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є внутрішньо переміщеними особами (а.с.43,44). ОСОБА_5 є матір`ю відповідача, а ОСОБА_4 його рідним братом. Згідно наявних в матеріалах справи виписок по рахунку ОСОБА_4 (брат відповідача), останній отримує щомісячно соціальну допомогу по догляду за матір`ю у розмірі 2 920,00 грн. (а.с.45-47). Будь-які інші доходи у зазначених виписках відсутні. У відзиві на позовну заяву, а також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначав, що на теперішній час він є військовослужбовцем, його служба передбачає значне фізичне й емоційне навантаження, а також обмежену фінансову стабільність. На теперішній час наявне погіршення його стану здоров`я внаслідок виконання ним службових обов`язків, що об`єктивно ускладнює його життєві обставини та створює додаткові фінансові навантаження, пов`язані з необхідністю проходження курсів лікування. Крім того, відповідач посилався на те, що на його утриманні перебуває мати ОСОБА_5 , яка є особою з інвалідністю І групи. Догляд за матір`ю офіційно здійснює його брат ОСОБА_4 , який отримує від держави соціальну допомогу, розмір якої є мінімальним і не покриває повністю потреб матері, тому значна частини його доходів спрямована на забезпечення саме потреб матері. Крім того, його матір та брат мають статус внутрішньо переміщених осіб, у зв`язку з чим він фактично сплачує їм орендоване житло та витрати на комунальні послуги. Відповідач також зазначав, що до звернення позивача до суду він добровільно, з власної ініціативи надавав матеріальну допомогу на утримання дитини, що свідчить про його участь у вихованні та утриманні дитини. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач надав довідку про нараховане грошове забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 у період з 01.03.2025 року по 30.09.2025 року, яке в середньому щомісячно (з урахуванням надбавок, у т.ч. за участь у бойових діях) складало близько 90 000,00 грн. Під час розгляду справи позивач не надавала будь-яких доказів на підтвердження своїх витрат на утримання дитини, а також не зазначала про наявність у неї свого власного щомісячного доходу та його розмір. Вирішуючи спір, суд дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини з огляду на наступне. Частина 1 ст.15 ЦК Українизакріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст.15 ЦК України). Статтею 51 Конституції Українита ст.180 Сімейного кодексу Українипередбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до частин першої та другої статті 141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу). Згідно з частиною другою статті 150 СК Українибатьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України). Відповідно до частини третьої статті 181 СК Україниза рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Згідно з частиною першою статті 182 СК Українипри визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до частини другої статті 182 СК Українирозмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Отже, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач зобов`язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При цьому участь іншого з подружжя в утриманні дитини не перешкоджає тому з подружжя, з ким проживає дитина, просити суд визначити розмір аліментів, необхідний та достатній для задоволення основних потреб дитини, тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для ініціювання судового провадження у справі про стягнення аліментів не ґрунтуються на положеннях законодавства та усталеній судовій практиці у спірних правовідносинах. Посилання апелянта на те, що він добровільно сплачує аліменти на утримання дитини, не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що сторони добровільно домовились щодо порядку сплати та розміру аліментів, натомість звернення позивача до суду з вимогою про стягнення аліментів свідчить про фактичну незгоду позивача з визначеним відповідачем розміром аліментів на утримання дитини, які відповідач сплачує добровільно. Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з визначеним судом першої інстанції розміром стягнутих аліментів з огляду на наступне. Так, у якості підстав позову про стягнення аліментів у розмірі частки від усіх видів доходу відповідача позивач зазначала те, що дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, який, у будь-якому разі, не повинен бути менший, ніж прожитковий мінімум. При цьому позивачем не зазначено, які витрати і в якому розмірі здійснюються нею на забезпечення достатнього рівня життя дитини, який необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. У 2025 році розмір прожиткового мінімуму для дітей до 6 років визначено у сумі 2 563,00 грн. З огляду на заявлений заробіток відповідача, розмір якого в середньому становить щомісячно близько 90 000,00 грн., заявлений позивачем розмір аліментів у вигляді частки заробітку відповідача складатиме близько 22 500,00 грн, що майже у 8 разів перевищуватиме прожитковий мінімум для дітей відповідного віку. Приймаючи до уваги, що розмір аліментів, які підлягають стягненню на утримання дитини визначається судом саме з огляду на потреби дитини, підтверджені позивачем належними та достовірними доказами, та з урахуванням рівного обов`язку того, з ким проживає дитина приймати участь в її утриманні, тому, незважаючи на те, яким би високим не був рівень доходу іншої сторони, розмір аліментів на утримання дитини не має бути надмірним, а має бути адекватним саме потребам дитини. На підставі наведеного, враховуючи відсутність зазначення позивачем витрат, які необхідно здійснювати для належного утримання дитини, приймаючи до уваги встановлені у цій справі обставини щодо рівня потреб дитини та розміру заробітку відповідача, суттєві обставини щодо необхідності надання відповідачем допомоги на утримання своєї матері, а також несення додаткових фінансових витрат, пов`язаних з лікуванням під час проходження військової служби, колегія суддів приходить до висновку, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів у сумі частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% від встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку є явно завищеним та неспівмірним з потребами дитини в утриманні, а тому підлягає зменшенню до частки заробітку (доходу) відповідача, при якому буде дотримано баланс інтересів сторін, враховані потреби дитини в утриманні та інші вищеперелічені суттєві обставини у цій справі. Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що визначений апеляційним судом розмір щомісячних аліментів відповідатиме матеріальній можливості відповідача надавати належну матеріальну допомогу на утримання дитини. Водночас, слід зазначити, що у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я сторін та в інших випадках, передбачених СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів. За таких обставин, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, апеляційний суд на підставі ст.376 ЦПК України, задовольняючи апеляційну скаргу, змінює оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині розміру стягуваних аліментів на утримання дитини, зменшивши визначений до стягнення розмір аліментів на дитину з частки від отриманих доходів, але не менше ніж 50 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до частки всіх видів доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму відповідного віку. Керуючись ст. ст.367, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна, задовольнити. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 липня 2025 року змінити в частині визначення розміру стягнення аліментів, зазначивши, що розмір аліментів, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить частку від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.02.2025 року і до досягнення дитиною повноліття. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови виготовлено 15 жовтня 2025 року. Головуючий О.В.Кутурланова Судді: Л.П.Воронцова І.В.Склярська