Постанова 4817 № 607/9839/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/9839/24Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М. Провадження № 22-ц/817/1038/25 Доповідач - Храпак Н.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 жовтня 2025 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: Головуючої - Храпак Н.М. Суддів - Гірський Б. О., Костів О. З., за участі секретаря - Хоміцька С.О. без участі сторін, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/9839/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Кіцану Андрій Лазаревич, на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 серпня 2025 року, постановлену суддею Вийванком О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя,- В С Т А Н О В И В: у травні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.08.2025 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя, залишено без розгляду. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Кіцану А.Л. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 серпня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанцій норм процесуального та матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених п.3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки, неявка позивача у призначені судові засідання, зумовлена його неналежним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи. Будь-яких доказів на підтвердження вчинення судом першої інстанції дій, спрямованих на повідомлення позивача ОСОБА_1 щодо дати та часу судового засідання, у відповідності до положень ст. 128 ЦПК України, матеріали справи не містять. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушенням вимог статей 128, 130 ЦПК України. Відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кіцану А.Л. до суду апеляційної інстанції не поступав. Представник ОСОБА_1 - адвокат Кіцану А.Л. у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету. 20 жовтня 2025 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Кіцану А.Л. поступило клопотання про відкладення розгляду справи, яка призначена на 20 жовтня 2025 року, у зв`язку із неможливістю прибути у судове засідання за станом здоров`я. Однак, на підтвердження вказаних обставин, які викладені у заяві про відкладення розгляду справи, адвокатом Кіцану А.Л. не надано жодного доказу. Відповідно до статті 372 ЦПК суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18. Верховний Суд вже неодноразово у своїх рішеннях, зокрема, у справах №802/562/18-а, №826/4504/17, звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними. При цьому, судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто, реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору. Колегія суддів, дослідивши подане клопотання про відкладення розгляду справи, враховуючи його необґрунтованість та не надання суду жодних доказів на підтвердження щодо стану здоров`я представника позивача, що виключає можливість визнання причин його неявки поважними та передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність представника позивача, визнавши причини його неявки у судове засідання неповажними. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить відмітка у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення адресат відмовився. Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Згідно з п.п.2, 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи, а також день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку. У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу. Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржене судове рішення відповідає, з огляду на таке. Судом встановлено, що 24 травня 2024 року ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя та відкрито провадження у цивільній справі. Дана справа неодноразово призначалася до розгляду, однак позивач ОСОБА_1 та його представники адвокати Кіцану А.Л., Локатир Ю.В. не з`явилися до суду для розгляду справи з невідомих причин, зокрема, у судові засідання, призначені на 09.07.2025, 01.08.2025 та 14.08.2025, хоча належним чином їх було проінформовано про призначені судові засідання у справі та про рух справи, і не подали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач та його представник були належним чином повідомлені судом про призначення судових засідань, у судове засідання без повідомлення поважних причин неявки не прибули, заяв про розгляд справи за їх відсутності не подавали, тому суд дійшов висновку про можливість застосування, визначеного частиною п`ятою статті 223 та пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України правового наслідку неявки позивача в судове засідання - залишення позову без розгляду. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з такого. В силу статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватись завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами. У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Відповідно до частини 1 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій надано законом право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Частиною 1 статті 64 ЦПК України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальна права та обов`язки. Відповідно до ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто, процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності. Аналогічний висновок викладений у постанові КЦС в складі Верховного Суду від 21 вересня 2020 року справа № 658/1141/18. Як вбачається з матеріалів справи, що судове засідання у даній справі, призначене на 09.07.2025 було відкладено на 01.08.2025 на 10:00 год у зв`язку з неявкою сторін, про що свідчить протокол судового засідання Тернопільського міськрайонного суду від 09.07.2025 (а.с.8, т.4). 01.08.2025 судове засідання повторно відкладено на 14.08.2025 на 10:30 год у зв`язку з поданням представником відповідача адвокатом Локатиром Ю.В. клопотання про відкладення розгляду справи з приводу перебування у відпустці представника та неявкою сторін, що стверджується протоколом судового засідання Тернопільського міськрайонного суду від 14.08.2025 (а.с.18, т.4). 14.08.2025 сторони по справі не з`явилися, про що свідчить протокол судового засідання Тернопільського міськрайонного суду від 01.08.2025 і про причини неявки суду не повідомили (а.с.22, т.4). Про день, час та місце проведення судових засіданнь 09.07.2025, 01.08.2025 та 14.08.2025 року представники позивача - адвокати Кіцану А.Л., Локатир Ю.В. були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку судових повісток до електронних кабінетів (а.с.262 262 зворіт. т.3, а.с.9-10 зворіт, а.с.21-21 зворіт, т.4). Крім того, заяв про розгляд справи без участі позивача та його представників до суду не надходили. Доводи заявника про те, що будь-яких доказів на підтвердження вчинення судом першої інстанції дій, спрямованих на повідомлення позивача ОСОБА_1 щодо дати та часу судового засідання, у відповідності до положень ст. 128 ЦПК України, матеріали справи не містять, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. У справі, яка переглядається апеляційним судом встановлено, що інтереси позивача ОСОБА_1 представляли адвокат Локатир Ю.В., що підтверджується договором про надання правової допомоги від 10 травня 2024 року та ордером серія ВС № 1282813, а також адвокат Кіцану А.Л., що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 03 вересня 2024 року та ордером серія В0 № 1085719. Судові повістки про судові засідання на 09.07.2025, 01.08.2025 та 14.08.2025 року адвокатам Локатиру Ю.В. та ОСОБА_4 були доставлені до електронних кабінетів адвокатів, про що свідчать повідомлення про доставлення судових повісток до електронних кабінетів представників (а.с.262 262 зворіт. т.3, а.с.9-10 зворіт, а.с.21-21 зворіт, т.4). За таких обставин та в силу вимог п.2 ч.8 ст.128, ч.5 ст.130 ЦПК України, Дячук С.Р. у даній справі належним чином був повідомлений про судові засідання, які мали відбутися 09 липня 2025 року, 01 серпня 2025 року та 14 серпня 2025 року. Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах і не спростовують висновків суду першої інстанції в ухваленому судовому рішенні. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана у вказаній справі ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 серпня 2025 року постановлена з дотриманням ч.5 ст. 223 та п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, а наведенні заявником доводи зазначених висновків суду не спростовують. Згідно з п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції постановлено ухвалу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на ОСОБА_1 , в межах понесених ним сум. Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Кіцану Андрій Лазаревич залишити без задоволення. Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 серпня 2025 року залишити без змін. Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на ОСОБА_1 , в межах понесених ним сум. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлено 24 жовтня 2025 року. Головуюча Н.М. Храпак Судді: Б.О. Гірський О.З. Костів