Постанова Одеський апеляційний суд № 521/11610/25

Номер провадження: 33/813/1957/25 Номер справи місцевого суду: 521/11610/25 Головуючий у першій інстанції Поліщук І.О. Доповідач Лозко Ю. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.10.2025 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В. особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2025 року встановив: Постановою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАПта накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Вирішено питання щодо судового збору. Судом першої інстанції встановлено, що21 червня 2025 року о 09 годині 37 хвилин у м. Одеса, вул. Тираспільське шосе 22/8, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Мерседес» державний номерний знак НОМЕР_1 з явним ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей звужені, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає дійсності, від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку у закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Балтського районного суду Одеської області від 23 вересня 2025 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. За доводами апеляційної скарги матеріали справи не містять будь-яких доказів факту порушення ним вимог ПДР, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» давали право правоохоронцями здійснити правомірну зупинку автомобіля. Долучений до матеріалів справи відеозапис не є безперервним та не відображає всіх обставин на місці події, оскільки відеофіксація здійснювалася вибірково, що суперечить вимогам Інструкції. Крім цього, у справі відсутній оригінал відеозапису, а міститься лише DVD-диск, який є копією цього відеозапису, тому цей носій інформації не може бути врахований, як належний доказ. Усупереч ст. 266 КУпАП після складання адміністративних матеріалів, його не було відсторонено від керування транспортним засобом. Зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп`яніння не відповідають фактичним обставинам. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги, надав пояснення за доводами апеляційної скарги. Вислухавши ОСОБА_1 за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду та таке. Із тексту апеляційної скарги убачається, що апелянтом не заперечується факт керування ним вказаним вище транспортним засобом у часі та місці, зафіксованому у протоколі про адміністративне правопорушення, як і те, що на вимогу правоохоронців він відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, а тому з огляду на положення ч. 7 ст. 294 КУпАП, ці обставини апеляційним судом не перевіряються. Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення в межах доводів викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд враховує таке. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАПадміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд зважає на усталену практику ЄСПЛ, який зазначив, що: "будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобіля мита їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі" (Рішення Європейського суду з правлю дини по справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" ("O'Halloran and Francis v. the United Kingdom") від 29 червня 2007 року). Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я (ч. 4ст. 266 КУпАП). Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП). Проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів, регламентовано Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року N 1452/735 (далі - Інструкція). Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (п. 4 розділу I Інструкції). Ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 розділу I Інструкції). У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я (п. 12 Розділу II Інструкції). Наведені вище вимоги національного законодавства правоохоронцями дотримані. Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема, до таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відеозапис, інші документи. Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд в основу свого рішення, серед іншого, поклав відомості, зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, направленні водія на огляд та відеозаписі, долученому правоохоронцями до матеріалів справи. Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №254099 правоохоронцями зафіксовано, що: «21 червня 2025 року о 09:37 год в м. Одеса, Тираспільське шосе 22/8, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 із явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей звужені, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук, поведінка, які не відповідає дійсності, від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку у закладі охорони відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР». Вказаний вище протокол ОСОБА_1 , як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності підписав, при цьому зазначив, що не погоджується з протоколом. З відеозапису, долученого правоохоронцями до матеріалів справи убачається, що на блокпосту правоохоронцями зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , під час спілкування з яким, поліцейськими у нього виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, зокрема зіниці очей, що не реагують на світло, проти існування яких водій не заперечував (09:43:00-09:43:-10 час вказаний на відеозаписі). Поліцейський роз`яснив водієві, що він має пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, та у разі, якщо він відмовиться, то стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, який буде передано на розгляд до суду. Від проходження огляду у порядку, встановленому законодавством, ОСОБА_1 відмовився. За результатами складання адміністративних матеріалів, водія було відсторонено у подальшому від керування автомобілем (10:08:16 час вказаний на відеозаписі). Установивши та зафіксувавши, що водій транспортного засобу з ознаками наркотичного сп`яніння відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у спеціалізованому закладі охорони здоров`я, поліцейськими підставно складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Посилання апелянта на те, що його не було відсторонено від керування транспортним засобом, апеляційний суд відхиляє, як такі, що спростовуються відеозаписом. Стосовно посилань апелянта про недопустимість та неналежність відеозапису, що міститься в матеріалах справи як доказу у справі, з підстав зазначених в апеляційній скарзі, апеляційний суд зауважує про таке. Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключного національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження. Національний припис закону ст. 251 КУпАП встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі "будь - які фактичні дані". Також, на відміну від правил кримінального провадження, КУпАП не містить критеріїв недопустимості доказів. Посилання апелянта про те, що відеозапис не є безперервним , апеляційний суд оцінює критично, оскільки долучені до матеріалів справи відеозаписи за своїм обсягом та повнотою відповідають критерію достатності, та містять фіксацію подій, що підтверджує обставини, викладені та зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. За допомогою засобів відеозапису правоохоронцями встановлено обставини керування ОСОБА_1 транспортним засобом, виявлення у нього ознак накротичного сп`яніння, висловлення на його адресу вимоги пройти огляд на стан сп`яніння, фіксування обставин відмови водія від виконання обов`язку, передбаченого п. 2.5 ПДР, складання адміністративних матеріалів, ознайомлення ОСОБА_1 з їх змістом, підписання водієм цих документів, що спростовує твердження апелянта про недопустимість відеозапису, як джерела доказу. Фактичні дані, що містяться на DVD-диску, апелянтом не спростовані, тому апеляційний суд погоджується з оцінкою доказів, котра надана судом першої інстанції. Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що у правоохоронців не було законних підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає про таке. Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю. (п. 2,3 ч. 1,ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію»). Відповідно до п. 5 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. N 1456, право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і діє на даний час. Згідно з п. 5 та 7 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: - запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування; - перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України. Апеляційний суд вважає, що правоохоронці, які зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 на блокпосту, діяли у межах правового поля. Сама по собі незгода водія із причинами зупинки транспортного засобу або не надання працівниками поліції доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, не звільняє водія від обов`язку, на вимогу правоохоронців, надати документи, перелік яких визначено законом та у разі необхідності пройти огляд на стан сп`яніння. Аргументи апелянта про те, що зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп`яніння не відповідають фактичним обставинам, апеляційний суд відхиляє, оскільки на місці події ОСОБА_1 не заперечував проти існування ознак, виявлених поліцейським. Іншими доводами апеляційна скарга не обґрунтована. Отже апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Порушень судом першої інстанції норм КУпАПпід час з`ясування обставин по справі апеляційним судом не встановлено. За таких обставин, підстав для закриття провадження справи не встановлено, і висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАПє вірним. Підсумовуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі за п. 1 ст. 247 КУпАП, з мотивів наведених у скарзі. Керуючись ст. 294 КУпАП постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Ю.П. Лозко