Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/811/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/811/25 Перша інстанція: суддя Катаєва Е.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., - Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И Л А: 12 лютого 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/100436/1 від 25.12.2024 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «АКВАФРОСТ» надало всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару. Подані декларантом документи для митного оформлення товару за ціною контракту відповідають вимогам ст.53 Митного кодексу України, є належними, допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей. Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що в документах, які надані декларантом, наявні розбіжності, відсутні всі відомості щодо ціни та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості. У зв`язку з вищевикладеним Одеською митницею обґрунтована прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, імпортованих позивачем. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 29 липня 2025 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю. Апелянт вказує, що подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних, та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України. Аргументуючи свою позицію, апелянт зазначає про неврахування судом першої інстанції, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України, під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів встановлено, що в поданих документах містились розбіжності, а також декларантом не надано витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів. Додатково апелянт вказує, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: - згідно рахунку на оплату від 24.12.2024 №772 витрати на транспортування по маршруту Клайпеда (Литва) Ягодин становлять 71 000 грн. Відстань даного маршруту орієнтовно 978 км; транспортні витрати становлять 72,6 грн/км(71000/978). Згідно вищезазначеного документа вартість транспортування по маршруту / Ягодин - Київ становить 45000 грн, відстань даного маршруту орієнтовно 510 км, що становить 88,3 грн/км (45000/510). З огляду на зазначене вартість перевезення товару за межами митної території України нижча ніж вартість перевезення товару на території України, що ставить під сумнів достовірність розподілу транспортних витрат, враховуючи вищу вартість пально-мастильних, інших експлуатаційних матеріалів, та наявність платних доріг у країнах, через які здійснювалось перевезення товару; - прайс-лист відповідно до VІI статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу; - відповідно рахунку від 20.112.2024 №VPO21283 вартість послуг становить 1322,5 Євро, однак до митної вартості товару включені витрати в сумі 534,91 Євро. Відповідно до ч.3 п.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Одеської митниці задоволенню не підлягає, виходячи з такого. Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини. 19.08.2021 року між позивачем ТОВ Аквафрост (покупець) та компанією Ocean Choice International (Канада) (постачальник) укладено контракт №19/08/21-58, відповідно до п.п.1.1-1.2 якого постачальник зобов`язується передати покупцю товар, зазначений в інвойсі до цього контракту, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість, в термін і на умовах, передбачених цим контрактом. Номенклатура, асортимент, кількість і вартість, а також інші необхідні характеристики товару, попередньо узгоджені сторонами, вказуються в інвойсі, який є невід`ємною частиною даного контракту. Поставка здійснюється на адресу покупця. Покупець приймає товар і бере на себе зобов`язання за розрахунками з постачальником. Згідно п.4.1 контракту ціни на поставлені товари повинні бути узгоджені сторонами. Вони вказуються в інвойсі на кожну поставку товару. На виконання умов контракту контрагентом позивача складено проформу-інвои?с №ОСІ141066 від 21.10.2024 та інвои?с №ОСІ141066 від 04.11.2024, в якому визначено поставку товару (креветки) загальною вартістю 74 175,00 дол. США за 24 725 кг товару. З метою митного оформлення вказаного товару ТОВ Аквафрост подано до Волинської митниці митну декларацію №24UA205140081275U8 від 25.12.2024 року, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору. Згідно з п.31 МД №24UA205140081275U8 від 25.12.2024 року позивачем поставлено 10 000 кг товару (креветки). Тобто, здійснено поставку лише частини товару згідно інвойсу №ОСІ141066 від 04.11.2024. Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу поданий відповідний пакет документів відносно кожної митної декларації згідно з МК України (контракт, інвойси та інші документи). Проте, 25.12.2024 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/100436/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/003568. В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 25.12.2024 року №UA205140/2024/100436/1 вказано, що надані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять наступні розбіжності: 1) згідно рахунку на оплату від 24.12.2024 №772 витрати на транспортування по маршруту Клайпеда (Литва) Ягодин становлять 71 000 грн. Відстань даного маршруту орієнтовно 978 км; транспортні витрати становлять 72,6 грн/км(71000/978). Згідно вищезазначеного документа вартість транспортування по маршруту / Ягодин - Київ становить 45000 грн, відстань даного маршруту орієнтовно 510 км, що становить 88,3 грн/км (45000/510). З огляду на зазначене вартість перевезення товару за межами митної території України нижча ніж вартість перевезення товару на території України, що ставить під сумнів достовірність розподілу транспортних витрат, враховуючи вищу вартість пально-мастильних, інших експлуатаційних матеріалів, та наявність платних доріг у країнах, через які здійснювалось перевезення товару; 2) прайс-лист відповідно до VІI статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу; 3) відповідно рахунку від 20.112.2024 №VPO21283 вартість послуг становить 1322,5 Євро, однак до митної вартості товару включені витрати в сумі 534,91 Євро. Рішенням повідомлено декларанта про необхідність подання додаткових документів, зокрема: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) транспортні (перевізні) документи; 4) банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. В оскаржуваному рішенні зазначено, що на вимогу митниці декларантом двічі продубльовано документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 24.12.2024 №133. Переліку запитуваних митницею документів не надано, листом від 25.12.2024 повідомлено про відсутність інших додаткових документів. Не погоджуючись з правомірністю рішення про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано до Волинської митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі МК України). Згідно ч.1ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України. Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України). Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу. Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Щодо тверджень митного органу, що заявлена митна вартість є недостовірною, оскільки, вартість 1 км перевезення за межами України є меншою, ніж на території України, колегія суддів зазначає наступне. За змістом п.2 ч.11 ст.58 МКУ витрати на транспортування після ввезення не включаються до митної вартості лише за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню. Відповідач долучив до відзиву копії документів, які надавались декларантом до митного оформлення, в тому числі на підтвердження транспортних витрат: договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях №25/06/2024 від 25.06.2024, заявку на перевезення №446 від 17.12.2024, рахунок на оплату №772 від 25.12.2024 та довідку №133 від 24.12.2024. Згідно з довідкою №133 від 24.12.2024 року, в ній чітко розмежовані витрати на перевезення до митного кордону та після нього, а саме: - за маршрутом Клайпеда (Литва) м.п. Ягодин (Україна) - 71000 грн; - за маршрутом м.п. Ягодин (Україна)-Київ (Україна) - 45000 грн. У документах, поданих до митного оформлення, відсутні відомості про відстані маршрутів. Проте у рішенні митного органу ці відстані зазначені як орієнтовні, що вказує на те, що їх визначено суб`єктивно, без належного документального підтвердження. Отже, розрахунок вартості перевезення за 1 км, здійснений відповідачем, є умовним та побудований на припущеннях, а не на достовірних первинних документах. Таким чином, вказані розрахунки не можуть бути використані як об`єктивна підстава для висновку про недостовірність заявленої митної вартості, а сам факт відмінності вартості транспортних послуг на різних ділянках маршруту (за межами митної території України та в її межах) не є достатнім аргументом для сумнівів у митній вартості, визначеній декларантом. Також в оскаржуваному рішенні із обставин, які викликають в митного органу сумніви у заявленій митній вартості, зазначено те, що відповідно рахунку від 20.12.2024 №VPO21283 вартість послуг становить 1322,5 євро, однак до митної вартості товару включені витрати в сумі 534,91 євро. Згідно з рахунком від 20.12.2024 №VPO21283 вартість вантажно-розвантажувальних робіт у порту призначення становить 1322,5 євро за обсяг 24 725 кг товару. Відповідна вага вказана й в інвойсі №ОСІ141066 від 04.11.2024. Тобто зазначена сума стосується всієї партії товару, передбаченої інвойсом. Однак, відповідно до графи 31 МД №24UA205140081275U8 від 25.12.2024, декларувалася лише частина товару вагою 10 000 кг. Таким чином, декларант здійснював митне оформлення лише частини партії товару, пропорційно включивши до митної вартості лише ту частину витрат, яка фактично припадає на задекларовану кількість. В даному випадку будь-яких розбіжностей надані позивачем документи не містять. Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, суд прийшов до висновку, що позивачем з метою підтвердження митної вартості товару до відповідача надано документи, які містять необхідну інформацію про товар, та його ціну. Натомість, суб`єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування резервного методу визначення митної вартості товару. Оцінюючи наведені обставини у сукупності, судова колегія вважає вірними висновки суду, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню. Отже, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за методом за ціною договору подібних (аналогічних) товарів. Твердження відповідача про необхідність надання декларантом виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експортними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову згідно ст. 254 МКУ) є необґрунтованою та надмірною вимогою, оскільки за змістом картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вбачається надання митному органу усіх необхідних документів, які в своїй сукупності підтверджують заявлену митну вартість. З оскаржуваного рішення вбачається, що рівень митної вартості товарів скоригований на основі МД від 25.12.2024 року №UA205140/2024/100436/1, проте відповідачем не надано вказану митну декларацію для аналізу і співставлення умов постачання, кількості товару, країни походження та інших характеристик, які впливають на вартість товару. Більш того, згідно сталої практики Верховного Суду формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Судова колегія зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів. За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Вищевказане свідчить, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем. За встановлених судом обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та в повній мірі відповідають вимогам Митного кодексу України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не спростовані митним органом, а тому відповідачем безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 10 січня 2025 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст.ст.308,311,315,316,320,322,325,328 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко