Постанова 4856 № 675/424/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 675/424/25 Головуючий у 1-й інстанції: Демчук П.В. Суддя-доповідач: Сапальова Т.В. 22 жовтня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Капустинського М.М. Шидловського В.Б. за участю: секретаря судового засідання: Пращерук М. О., представника позивача: Іванова А.Б. представника відповідача: Бєлової В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 14 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, інспектора ВПД №2 Шепетівського РУП Аністратінка Володимира Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В : позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, поліцейського ВПД № 2 Шепетівського районного управління поліції Аністратінка Володимира Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування позовної заяви зазначив, що 06 березня 2025 року інспектор ВПД № 2 Аністратінко В.О. виніс щодо нього постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, якою застосував адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. Позивач вказує, що суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішення повинен керуватися належними доказами, а не припущеннями, сама по собі постанова не свідчить про наявність в діях водія складу адміністративного правопорушення. Враховуючи наведені обставини, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 14 серпня 2025 року позов задоволено частково: -постанову поліцейського ВПД № 2 Шепетівського районного управління поліції Аністратінка Володимира Олександровича від 06 березня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення змінено; - ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на підставі ст. 22 вказаного Кодексу за малозначності вчиненого правопорушення його звільнити від адміністративної відповідальності та обмежено усним зауваженням. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її. Представник позивача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши доповідь судді, пояснення представників учасників справи, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови серії ЕНА № 4206741, винесеної інспектором ВПД № 2 (м. Ізяслав) Шепетівського районного управління поліції Аністратінком В.О. 05 березня 2025 року близько 14 год. 30 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем PEUGEOT 508, н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку автомобіля, що створює перешкоду іншим учасникам дорожнього руху, чим порушив п. 15.10.д Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП. За вказане порушення на ОСОБА_1 інспектором поліції накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. Не погоджуючись з такими діями та рішенням інспектора патрульної служби, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд скасувати накладене на нього адміністративне стягнення. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача та наявності підстав для задоволення позовних вимог із застосуванням ст.22 КУпАП за наслідками розгляду справи. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача. Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі -ПДР). Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. П.1.3.ПДР України, передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Згідно з п.1.9.ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП, порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Випадки розміщення транспортного засобу, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, визначені ч. 3 статті 265-4 КУпАП. Відповідно до ч. 3 ст. 265-4 КУпАП для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб, розташований зокрема, ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз`їзд або об`їзд транспортного засобу, що зупинився. Як встановлено судом з матеріалів справи, апелянт зазначає, що позивач зупинив свій транспорт у такий спосіб, що унеможливило рух іншим транспортним засобам, чим порушив п.15.10 Правил дорожнього руху України. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п.15.10.д Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ N1306 від 10.10.2001 Стоянка забороняється: д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів; Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху передбачено, що стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу; Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог п. 15.10.«д» Правил дорожнього руху України стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів. Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до ст.245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності; завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Колегія суддів зазначає, що до повноважень інспектора патрульної поліції входить виявлення, фіксування та винесення санкції за адміністративне правопорушення, вчинене водіями при керуванні транспортним засобом, при порушенні обов`язкових норм КУпАП чи інших правил. Згідно зі ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Статтею 53 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України. Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. Нормами Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII передбачено, що до повноважень Національної поліції відповідно до покладених на неї обов`язків належать: виявляти причини та умови, вживати заходів щодо попередження та усунення виявлених адміністративних правопорушень; патрульні поліцейські уповноважені перевіряти документи, що посвідчують особу, чи документи, що підтверджують певне право особи; складати протоколи про адміністративні правопорушення, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення; у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймати рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечувати їх виконання. Пунктом 5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ, від 07.11.2015 № 1395 (далі Інструкція № 1395) передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.. У статті 276 КУпАП визначено місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція № 1395. У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (пункт 4 розділ 1 Інструкції № 1395). Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції № 1395 передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Відповідно до ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Так, судом першої інстанції встановлено, що з наданого відповідачем відеозапису з місця зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , виклик працівників поліції зробив водій іншого транспортного засобу, який рухався по провулку Вокзальному у м. Ізяслав. ОСОБА_1 зупинив автомобіль PEUGEOT 508 ліворуч на проїзній частині дороги на відстані близько 40-50 см від тротуару. Водій зустрічного автомобіля сказав поліцейським, що він боїться проїхати, щоб не зачепити автомобіль PEUGEOT 508, біля якого не було водія, а тому викликав працівників поліції. В той час, коли під`їхали працівники поліції, також підійшов водій автомобіля PEUGEOT 508 ОСОБА_1 , який від`їхав з місця зупинки, а водій зустрічного автомобіля проїхав у напрямку вул. Шевченка. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Разом з тим, на думку суду першої інстанції, відповідачем не в повній мірі враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який є особою з інвалідністю- ветераном війни, а також те, що правопорушення було усунуто відразу після його виявлення, накладення на позивача стягнення, суд першої інстанції вказав про доцільнісь звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, за малозначністю вчиненого правопорушення та обмежитись усним зауваженням, провадження по справі закрити. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Ст. 22 КУпАП передбачена можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення. Так, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, саме орган (посадова особа), уповноважений розглядати справу про притягнення до адміністративної відповідальності, застосовує звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення. З урахуванням встановлених у справі обставин колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржувана постанова серії ЕНА №4206741 від 06.03.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності прийнята з дотримання порядку та вимог, передбачених чинним законодавством. Як визначено ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про застосування ст.22 КУпАП поза межами розгляду справи про адміністративне правопорушення, розглядаючи адміністративно правовий спір в порядку, визначеному КАС України. Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову. Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи. Відповідно до ч. 1 статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області задовольнити повністю. Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 14 серпня 2025 року скасувати. Ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, інспектора ВПД №2 Шепетівського РУП Аністратінка Володимира Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Шидловський В.Б.