Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 461/2969/26

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 461/2969/26 пров. № А/857/29751/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Димарчук Т.М., суддів Москаля Р.М., Сала П.І., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 травня 2026 року (суддя Кротова О.Б., м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Шептицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у квітні 2026 року звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Шептицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції, в якому просив скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6989596 від 08.04.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постанову вважає незаконною у зв`язку із тим, що він не керував транспортним засобом, оскільки факт такого керування не зафіксовано працівниками поліції, а відтак, відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП. Зазначає, що відповідач обґрунтовує наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення виключно оскаржуваною постановою, водночас така не може вважатися належним та беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки за своєю правовою природою вона є рішенням суб`єкта владних повноважень, прийнятим за результатами розгляду зафіксованого правопорушення, а не доказом його вчинення. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20 травня 2026 року відмовлено в задоволенні позову. Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задоволити. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що із відеозаписів не зафіксовано момент керування позивачем транспортним засобом, не зафіксовано момент зупинки транспортного засобу працівниками поліції, не зафіксовано момент виходу позивача із водійського сидіння, не зафіксовано безперервного спостереження за транспортним засобом від моменту виявлення порушення до моменту контакту з позивачем. Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Належно повідомлені сторони у судове засідання не з`явилися, позивачем 03.07.2026 подано клопотання про розгляд справи без його участі. Заяв (клопотань) відповідачем про відкладення апеляційного розгляду справи через причини, які можуть визнаватися поважними не подано. За приписами ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що постановою поліцейського Шептицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області Білика Н.Ю., серії ЕНА №6989596 від 08.04.2026 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 грн. Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що 08.05.2026 о 12:05 за адресою: Львівська область, Шептицький район, в селі Добрячин, по вул.Сокальська, водій гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом марки AUDI А6, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом терміном на 1 рік Шептицьким міським судом Львівської області від 14.07.2025, чим порушив п.2.1.а ПДР. Позивач не погоджується з вказаною постановою, у зв`язку з чим звернувся в суд з відповідним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що з наданого відеозапису вбачається безперервність подій та відсутність обставин, які б підтверджували версію сторони позивача про відсутність факту керування транспортним засобом. Колегія суддів вважає такі висновки суду обгрунтованими та підставними з огляду на наступне. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Виходячи із змісту пункту 1статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Як зазначено вище, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього. Положеннями статті 283 КУпАП закріплено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості. Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим. Відповідно до статті 14 Закону України Про дорожній рух (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух, встановлюється ПДР. Згідно з підпунктом «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Відповідно до ч.4 ст.126 КпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, та тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У матеріалах справи міститься відеозапис з місця події. Представником відповідача долучено до матеріалів справи відповідний відеозапис з нагрудних камер поліцейських та відеореєстратора службового автомобіля. Із наданих відеозаписів вбачається, що службовий автомобіль працівників поліції рухався вулицею, в той же час по зустрічній смузі для руху проїжджали автомобілі, серед яких і автомобіль марки AUDI, який розминувся із службовим автомобілем о 12 год 05 хв 05 сек. Далі водій службового автомобіля здійснив розворот і почав наздоганяти автомобіль марки AUDI, який суттєво пришвидшив рух і повернув із головної дороги на бічну вулицю. Працівники поліції наздогнали автомобіль марки AUDI, вже коли він зупинився на узбіччі, о 12 год 05 хв 24 сек. Далі працівники поліції підійшли до вказаного автомобіля марки AUDI, із д.н.з. НОМЕР_1 , де через відчинене переднє праве вікно (зі сторони пасажирського сидіння) почали спілкування із гр. ОСОБА_1 , який повідомив, що не керував даним транспортним засобом, а водій автомобіля вийшов і пішов вперед. Як правильно вказує суд першої інстанції, між моментом виявлення автомобіля на дорозі і фактичною його зупинкою працівниками поліції пройшло приблизно 19 секунд. Більше того, автомобіль марки AUDI, із д.н.з. НОМЕР_1 , припаркований дуже близько до огорожі приватної території, що істотно ускладнило б вихід водія із автомобіля через передні ліві двері. Окрім цього, на ділянці, де був зупинений автомобіль, достатньо хороша видимість, в умовах якої побачити іншу особу, яка за останніх 19-20 секунд покинула автомобіль, не завдало б труднощів сторонньому спостерігачу. Апеляційний суд погоджується, що працівниками поліції підставно зроблено висновок про те, що транспортним засобом керував саме ОСОБА_1 , який знаходився в автомобілі сам, оскільки на відеозаписі не зафіксовано жодної іншої особи, яка могла б перебувати в автомобілі або керувати ним. Поза межами автомобіля жодних сторонніх осіб виявлено не було також. З наданого відеозапису вбачається безперервність подій та відсутність обставин, які б підтверджували версію сторони позивача про відсутність факту керування транспортним засобом. Разом з тим, постановою Шептицького міського суду Львівської області від 29.05.2025, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного суду від 14.07.2025, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КАпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000грн з позбавленим права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Колегія судді висновує, що позивач порушив вимоги підпункту «а» п. 2.1 ПДР, та в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП. Водночас, під час розгляду цієї справи судом не встановлено порушень процедури , які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Доводи позивача про відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення є безпідставними та спрямовані лише на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, винуватість в якому повністю доведена. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 травня 2026 року у справі №461/2969/26 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена. Головуючий суддя Т. М. Димарчук судді Р. М. Москаль П. І. Сало Повне судове рішення складено 10.07.26